Фiларет: «Як можна зачинити дверi Церкви для 14 мiльйонiв вiрян?»

    • Андрiй Ганус, «Експрес»
    • Розсилка
    Фiларет: «Як можна зачинити дверi Церкви для 14 мiльйонiв вiрян?»

    Iнiцiатива представника Росiйської Православної Церкви, який запропонував Президентовi України зняти з реєстрацiї найбiльшу Православну Церкву країни, шокувала людей

    Iнiцiатива представника Росiйської Православної Церкви, який запропонував Президентовi України зняти з реєстрацiї найбiльшу Православну Церкву країни, шокувала людей «Влада України може за мiсяць вирiшити проблему розколу, лiквiдувавши реєстрацiю Української Православної Церкви Київського патрiархату», - таку пропозицiю, адресовану Президентовi Вiктору Януковичу й iншим представникам української влади, на тлi вiзиту Московського Патрiарха Кирила озвучив представник Одеської єпархiї УПЦ Московського патрiархату отець Сергiй (Лебєдєв).

    Повiрити, що активно поширювана заява є iнiцiативою самого її автора, було б абсурдним. Насправдi, вибравши такий «неофiцiйний» рiвень оприлюднення побажання, Московський патрiархат починає «м\'яко» готувати громадську думку до лiквiдацiї непiдконтрольної Москвi Православної Церкви.

    Усе це погано пахне i нагадує те, як 1946-го лiквiдовували Греко-Католицьку Церку в Захiднiй Українi.

    Важливо й те, що офiцiйна українська влада наразi нiяк не прокоментувала заяву офiцiйного представника РПЦ.

    Однак, як стерджують експерти, зважаючи на те, якою «чутливою» до вимог Бiлокам\'яної є нинiшня українська влада, можна не сумнiватися - це питання могло серйозно обговорюватись на зустрiчi Патрiарха Кирила з Президентом Януковичем.

    I ще один факт, який шокує: ця зустрiч, котру провели в форматi вiч-на-вiч, уперше вiдбулася навiть без присутностi предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана).

    Чи реальний для втiлення цей сценарiй? Що думає про це сама УПЦ КП?

    Напередоднi святкування Хрещення України-Руси кореспондента «Експресу» прийняв у своїй резиденцiї Святiйший Патрiарх Київський i всiєї Руси-України Фiларет.

    УПЦ КП - це 30 вiдсоткiв українцiв

    - Московська пропаганда про «неканонiчнiсть» УПЦ КП така сильна, що

    навiть у Захiднiй Українi дiєва. Зокрема знаю православних, котрi ставали вiрними УГКЦ не з богословських мiркувань чи повертаючись до традицiї батькiв, а тому, що «ця Церква точно канонiчна». У центрi i на сходi країни це, зрозумiло, є причиною страху парафiй переходити з УПЦ МП до УПЦ КП. Якими аргументами ви заспокоюєте людей?

    - Саме поняття «канонiчна - неканонiчна» - не богословське i лукаве. Маємо ставити питання так: Київський патрiархат це Церква чи не Церква? Ми сповiдуємо тi самi догмати й ту саму вiру, що й усi Православнi Церкви, за тим самим чином звершуємо богослужiння, дотримуємося у своєму життi тих самих канонiв. Нашi священики та єпископи рукоположенi законно i мають апостольське наступництво. За всiма цими ознаками Київський патрiархат є Церквою.

    Єдине, чого ми не маємо, - це визнання нашої автокефалiї. Але це не впливає на благодатнiсть життя в Церквi! Росiйська Церква була не визнаною 141 рiк - але жила й дiяла. Коли Болгарська Церква вiдокремилася вiд Константинополя, то останнiй наклав анафеми на всiх

    єпископiв та оголосив болгар розкольниками i навiть єретиками. I що? Через 75 рокiв визнав i єпископiв, й автокефалiю, а всi анафеми та заборони забулися.

    Коли серби проголосили свою автокефалiю, то Константинопольський

    Патрiарх наклав анафему взагалi на весь народ. I чим усе закiнчилося? Зняв анафему i визнав автокефалiю. А тому не треба турбуватися i спокушатися словами про «неканонiчнiсть» - Христос для фарисеїв теж був неканонiчним, бо вони звинувачували Його в порушеннi своїх людських канонiв.

    - Ваша Святосте, чим нинi є УПЦ КП у кiлькiсному вимiрi? Як її величина зiставна з iншими Церквами?

    - Київський патрiархат має в Українi понад 4,5 тисячi громад, понад 3,5 тисячi храмiв, кiлька десяткiв чоловiчих i жiночих монастирiв. Найбiльш вiдомими є Михайлiвський Золотоверхий та Видубицький монастирi у Києвi, Святогеоргiєвський монастир на Козацьких могилах (на полi битви пiд Берестечком), скит Манявський на Iвано-Франкiвщинi.

    Згiдно з даними соцiологiчних опитувань, УПЦ КП має найбiльшу кiлькiсть прихильникiв серед усiх конфесiй - понад 30 вiдсоткiв населення України, або ж понад 14 мiльйонiв людей. Московський Патрiархат має вдвiчi бiльше зареєстрованих громад, однак кiлькiсть його прихильникiв в Українi менша - приблизно 20 вiдсоткiв населення, це 9 мiльйонiв. Прихильникiв УГКЦ - 7 - 8 вiдсоткiв.

    - Чому ви вiдстоюєте саме автокефальний шлях розбудови Церкви, адже, у принципi, Церква Христова є iнститутом глобальним, та й не всi країни мають своїх патрiархiв?

    - Щоб вiдповiсти на це питання, треба звернутися до вчення про Церкву, як воно сповiдується у православ\'ї. Ми сповiдуємо, що Церква - Тiло Христове. Мiстичне, тобто таємниче, невидиме, Глава якого - Господь Iсус Христос, а всi ми, вiруючi християни, - члени цього Тiла. Ця Церква - єдина, бо єдиний її Глава. I свята вона тому, що Христос Бог є святим. Але разом з тим Церква подiлена, бо частина Церкви складається з живих людей, а частина - з померлих. Проте смерть не розриває духовної єдностi у Христi, хоча померлi й вiдiйшли вiд життя нашого свiту.

    - Далi - згiдно з умовами людського буття, Церква не може всiх вiруючих зiбрати в одному мiсцi та в один час для звершення головного таїнства - Євхаристiї. А тому Церква подiляється на громади, якi з\'єднанi у єпархiї на чолi з єпископом, а єпархiї в межах одного народу i однiєї держави - якщо цей народ переважно православний або є для цього вiдповiднi умови - єднаються в Помiсну Церкву. Ця Церква є невiд\'ємною частиною Тiла Христового, але адмiнiстративно вона незалежна вiд iнших Помiсних Церков. Якщо у Католицькiй Церквi є один видимий глава - Папа, то у Православнiй видимого Глави земної Церкви немає, бо ми сповiдуємо лише одного Главу - Iсуса Христа.

    Український народ переважно православний, ми маємо понад 1000 рокiв iсторiї християнства на нашiй землi, маємо свою державнiсть. I все це є пiдставами для того, щоби бути Українськiй Церквi автокефальною. Бiльше того - українське православ\'я в цiлому посiдає одне з перших мiсць за кiлькiстю вiрян серед усiх Помiсних Церков. Якщо у Польщi, Чехiї чи Албанiї є Помiснi Церкви, то чому Українська Церква не може бути Помiсною?

    I ще один аргумент: ми бачимо, що Росiя використовує Московський

    патрiархат як iнструмент для впливу на Україну в своїх iнтересах. А ми не хочемо, щоб Церква була iнструментом закордонного впливу.

    «Ми - iнакшi»

    - Загалом боротьба за самостiйнiсть Української Православної Церкви вiд Москви сприймається насамперед як боротьба за самостiйнiсть в управлiннi та за уникнення тамтешнього iдеологiчного впливу. А чи iснували вiдмiнностi мiж Київською i Московською Церквами на момент їх об\'єднання - канонiчнi, богословськi, у богослужiннях та iнших особливостях обряду?..

    - Такi вiдмiнностi не тiльки iснували, але й збереглися досi.

    Росiйський старообрядницький розкол зовсiм не торкнувся Української

    Церкви. У XVII - XVIII столiттях українське духовенство, завдяки Могилянськiй академiї, було значно бiльше освiчене, нiж московське. Тому в цей час з України ченцiв сотнями вивозили до Росiї, де ставили на єпископськi кафедри, в монастирi, учителями.

    До початку ХIХ столiття українське духовенство було виборним - почитайте твiр «Старосвiтськi батюшки i матушки», там це яскраво описано. Були вiдмiнностi у богослужбовому спiвi, у прикрашеннi храмiв - у нас прийнято прикрашати iкони рушниками, чого в Росiї немає. А рiздвянi колядки та щедрiвки взагалi в Росiї довгий час вважалися язичництвом i заборонялися, хоча уявити без них українське святкування Рiздва неможливо.

    У наш час Київський патрiархат найперше вiдрiзняється вiд Московського тим, що в наших храмах служать українською мовою. I це велике досягнення, бо зрозумiла мова служби бiльше впливає на людину, нiж незрозумiла.

    - Природно, що Церква - iнститут досить консервативний, проте з часом змiнюється i вона. Чи впроваджувала якiсь новели УПЦ КП за час свого iснування?

    - Нiчого такого, що би можна було назвати «новелами», у Київському

    патрiархатi немає. Але впiзнати нашi храми просто - за українською мовою i патрiотизмом наших парафiян. Якщо служба йде українською мовою, в церковнiй крамничцi продають українськi книжки, а парафiяни мiж собою спiлкуються переважно українською - це, найiмовiрнiше, храм Київського патрiархату, а не Московського. А ще у нас не питають «До якої церкви ходите?», не заборонять ходити в храми Московського патрiархату, в той час як там категорично забороняють ходити до нас.

    «Вiзит Кирила - це полiтика»

    - Чи не вважаєте помилкою попереднього Президента його намагання

    рiвноцiнно спiвпрацювати з рiзними православними конфесiями, а не

    допомагати активному розширенню Київського патрiархату?

    - Держава повинна виявляти рiвне ставлення до всiх конфесiй, сприяти тому, щоб мiж ними були мир i злагода. Якщо влада ставатиме на сторону лише однiєї конфесiї, iншi будуть вiдчувати себе стисненими у правах. Можливо, нам би й хотiлося, щоби Президент Ющенко бiльш активно сприяв не стiльки нашiй Церквi, скiльки подоланню церковного роздiлення. Але вiн i так робив багато, i ми за це йому вдячнi. Проте слiд завжди пам\'ятати, що не держава повинна розбудовуватися Церкву, а Церква сама повинна розбудовуватися. Справа держави - якщо можливо, то сприяти в цьому, або хоча б не заважати.

    - Речник Одеської єпархiї УПЦ МП, коли недавно озвучував скандальну iдею «лiкування розколу» скасуванням державної реєстрацiї УПЦ КП, покликався на свiжий болгарський досвiд. Що це за досвiд? Якi наслiдки мало би таке для очолюваної Вами Церкви?

    - У 2004 роцi в Болгарiї видали закон, за яким може iснувати лише одна Православна Церква. I уряд за допомогою полiцiї забрав усi храми в тих, хто не визнавав патрiарха Максима, поставленого за комунiстiв, i передав «офiцiйнiй» Церквi. От у Москвi хотiли би, щоб Українська держава так само вчинила з нами.

    Але справа в тому, що у Болгарiї Церква подiлилася через ставлення до особи патрiарха Максима, а в Українi ситуацiя iнша. Тому такий досвiд в Українi не може бути застосований, бо це лише приведе до суспiльного розбрату. Невже державi це потрiбно? Не потрiбно. А тому думки того одеського священика - а це не його думки, а московськi - це пуста маячня. Хоча й агресивна.

    - Як Ви оцiнюєте нинiшнiй - вже другий такий тривалий - вiзит Патрiарха РПЦ Кирила? Яка його «технологiчна» мета в Українi?

    - Його вiзит найперше полiтичний. Вiн приїхав налагоджувати зв\'язки iз владою, полiтиками та просувати полiтичну концепцiю «русского мiра». Також вiн хоче посилити свiй вплив на УПЦ МП i не допустити, щоби там поширювалося бажання мати автокефалiю. I ще вiн хотiв би, щоби Київський патрiархат був розпорошений та не мав у суспiльствi впливу. Але всi цi завдання вiн виконати не зможе. Тому що Україна - не Росiя, i те, що вiн робить i говорить задля досягання своєї мети, в Українi у бiльшостi не сприймають.

    - Якщо на новi виклики не реагувати адекватно до нової ситуацiї, то можна зазнати поразки. Що i як змiниться в дiяльностi УПЦ КП в умовах, коли їй, замiсть дбати про розширення, доводиться боротися за саме право на iснування?

    - Ми в такому станi перебуваємо весь час, вiд 1992 року. I тому для нас головне - не просто боротися за право на iснування, а зростати, розвиватися, впливати на людей, щоби вони духовно вiдроджувалися та ставали живими членами Церкви, а не просто християнами за iменем.

    29 липня ми проводимо Православний пастирсько-просвiтницький форум,

    на який збираються єпископи та духовенство зi всiєї України. Мета цього форуму - активiзувати проповiдь, в тому числi через засоби масової iнформацiї, закликати духовенство навчати людей, йти до них. Ось це наше завдання. А захистити нас вiд супротивникiв може Бог, як Вiн це вже не раз робив, коли Київський патрiархат утискали чи хотiли знищити.

    - Нинi спостерiгаємо перiод зближення Вселенського Патрiарха Варфоломiя з Московським патрiархатом, зокрема й цiною поступливостi першого в «українському» питаннi. Однак, як кажуть, ранiше мали мiсце сприятливiшi переговори. Чи погодилися би Ви, в разi виникнення такої можливостi, на перехiд Церкви пiд омофор Вселенського Патрiарха?

    - Наша мета - не визнання як таке, а утворення в Українi єдиної Помiсної Церкви. Бо я i в Московському патрiархатi був визнаним митрополитом Київським. I немає нiякого сенсу в тому, щоби Українськiй Церквi, яка проголосила свою незалежнiсть, змiнити пiдпорядкування одному iноземному патрiарху на пiдпорядкування iншому.

    Якби Константинополь запропонував нам шлях, як за один-два роки досягти єдиної Помiсної Церкви, якби гарантував нам визнання автокефалiї, тодi ми могли би пiти на деякий час пiд його омофор. У 2008 роцi вiн прийняти нас хотiв, але нi про яку автокефалiю не йшлося. Ще й до того на нього натиснула через Туреччину Москва, щоби вiн нас не приймав. Тому тодi нiчого й не сталося.

    Але якби й сталося, то зараз, думаю, було б те, що є в Естонiї або в Румунiї - двi визнанi Церкви мають там свої митрополiї, але цi митрополiї мiж собою не спiлкуються. I ми би в Українi мали замiсть єдиної Церкви ще одну митрополiю - вiд Константинополя. Корисно би це було для Української Церкви? Нi. Тому цього i не сталося, бо не було на те волi Божої i повноти нашої Церкви.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ