«Вы то чё, бл* виноваты?» Перший суд над російським солдатом: цитати та деталі
«Прошу виправдати». Як український суд обирає вирок російському солдату-вбивці
В Україні триває перший судовий процес над російським військовим, якого звинувачують у порушенні законів та звичаїв війни – вбивстві мирного жителя. Солдат армії РФ Вадим Шишимарін, який розстріляв його з автомата, визнав себе винним, але продовжує наполягати, що вбивати мирного жителя не хотів.
На сьогоднішньому судовому засіданні український адвокат Шишимаріна Віктор Овсянніков зробив сенсаційну заяву – він просить суд виправдати його підзахисного. Адже Шишимарін, за його словами, не мав прямого умислу вбити українця. Мовляв, на обвинуваченого тиснули інші товариші по службі, старші за нього за званням. Ба більше, за висновком Овсяннікова, Вадим Шишимарін виконував наказ не з метою вбити людину, а формально, сподіваючись, що не влучить.
Прокурор просить суд засудити Шишимаріна до вищої міри покарання – довічного ув’язнення. Вирок буде винесено 23 травня.
«Главком» розповідає про всі подробиці цієї резонансної справи
Перший суд над російським солдатом
«Скажи, будь ласка, що ти відчував, коли вбив мого чоловіка», – з такими словами звернулася пенсіонерка з Сумщини Катерина Шеліпова до сержанта російської армії Вадима Шишимаріна під час допиту у столичному суді 19 травня.
«Чувство страха», – відповів росіянин із клітки.
21-річний військовий обвинувачується у порушенні законів та звичаїв війни (ч.2 ст. 438 Кримінального кодексу). Він застрелив з автомату Калашникова 62-річного Олександра Шеліпова, мирного мешканця села Чупахівка на Сумщині, у якому живе трохи більше двох тисяч селян.
Це сталося 28 лютого 2022 року, на четвертий день повномасштабного вторгнення.
«Скажи, будь ласка, ти розкаюєшся у скоєному злочині?» – запитала вбивцю вдова.
«Я признаю вину. Понимаю, что вы не сможете меня простить. Я прощу прощения за все, что сделал», – сказав російський солдат. При цьому намагався сховати очі від українки. Так і не змігши пояснити, за що він застрелив її чоловіка.
«Іще одне питання. Чого ви до нас прийшли? Від кого прийшли захищать? Ви мене захистили від мого чоловіка, якого вбили», – вела далі дружина убитого. У відповідь обвинувачений зазначив, що отримав наказ від свого командування рухатися у складі військової колони. Мовляв, про ведення бойових дій не попереджували.
Суд над Вадимом Шишимаріним для України є дуже важливим. Адже це перший публічний процес над воєнним злочинцем – росіянином.
Окупанти особливо не перебирають із майбутніми жертвами. Випадок із Шишимаріним цьому підтвердження. Бо логічного пояснення, навіщо йому було вбивати, а не, приміром, просто налякати беззбройну людину у невійськовому одягу, яка йшла вулицею, обвинувачений не надав. Але дав зрозуміти, що то старші колеги під’юшували натиснути на гачок. А його захисник Віктор Овсянніков, наданий Центром безоплатної правової допомоги, культурно пробував спростити ситуацію до того, що немає чого «шастати» цивільним вулицями, коли в Україні війна.
Родичі: «Вы то чё, бл* виноваты? Сказали, вы и пошли»
Обвинувачений Шишимарін – із багатодітної російської сім’ї. Він – найстарший серед ще двох братів і двох сестер. У 2019 році його призвали на строкову, після чого Шишмарін залишився служити в армії, підписавши контракт. Свій вибір пояснив тим, що планував фінансово допомагати батькам. Зарплату отримував – близько $550 на місяць.
Станом на 24 лютого 2022 року він служив командиром відділення військової частини 32010 четвертої танкової Кантемирівської дивізії. Військова частина розташована у Наро-Фомінську Московської області.
У цьому місці наведемо ставлення родини обвинуваченого до «спецоперації». Зокрема, батько окупанта усю відповідальність за збройну агресію РФ проти України звалив на плечі військового керівництва свого сина. Забуваючи, що той пішов служити в армію за власним бажанням.
«Вы то чё, бл* виноваты? Сказали, вы и пошли», – заявив батько Шишимаріна, вважаючи, що це його сина виправдовує, і його вчинок цілком пояснює.
Матір Шишмаріна, коли їй по телефону розповіли, що в Україні росіяни бомблять мирних людей, теж відповіла у стилі «ну а что мы можем сделать».
«Путин нам всем рты закрыл. Никто на митинги не может выйти, карается до 15 лет лишения свободы. Ты же, сына, понимаешь: у меня маленькие дети, их не на кого оставить. Я не могу выйти одна и орать… Пришли какие-то депутаты, помощники мэра, военкома – я всех послала нах**. Говорю, верните мне ребенка. Я не знаю, за что вы там воюете».
Але всіх перевершила бабуся обвинуваченого.
«Это ужас какой-то. Но это же война! На войне могут убить. Но это же война идет.. Ну он же военный (Вадим Шишимарін, – «Главком»), как он откажется! Он же не один туда поехал», – сказала вона і додала, що онука їй повернуть після чергового обміну військовополоненими.
Обвинувачений: «Стріляв, щоби від мене відчепилися»
За даними досудового розслідування, о 9 ранку 24 лютого 2022 року колона російських військ, у якій рухався і Шишимарін, перетнула державний кордон України у Сумській області. За оцінками одного з товаришів по службі обвинуваченого, старшого лейтенанта Олександра Калініна, з Росії заїхало близько 100 одиниць військової техніки і орієнтовано 400 військовослужбовців.
За даними слідства, протягом 24-26 лютого ця колона просувалася українською територією і потрапляла під обстріли Збройних сил України. У наступні два дні командування ухвалило рішення сформувати колону з п’яти машин (два БМП, КамАЗ і два бензовози), щоби доправити до Росії поранених. Їх, зі слів обвинуваченого, було четверо. Поранення отримали внаслідок перестрілки між різними групами російських військових у лісі на Сумщині.
Вранці 28 лютого сформована колона з пораненими окупантами вирушила з місця дислокації неподалік села Комиші Сумської області і вже за 20 км, поблизу села Грінченкове, потрапила під обстріл ЗСУ.
Внаслідок вибуху було знищено одне БМП та КамАЗ, у якому перебували поранені. Вцілілі російські солдати вирішили повернутися до лісу, де лишилися їхні резерви, для цього вони розділилися на невеликі групи. Та, у яку увійшов сержант Шишимарін, налічувала п’ять бійців: старший лейтенант Олександр Калінін, прапорщик Микола Макєєв, рядовий Іван Мальтісов і ще один військовослужбовець за прізвищем Куфаков. Усі були озброєні автоматами.
Зустрівши Volkswagen, що їхав у їхньому напрямку, ці п’ятеро обстріляли його, а потім заволоділи автомобілем. Водію дали утекти.
За кермо сів Макєєв. Поруч із ним розмістився Куфаков. За водієм сидів Шишимарін, праворуч від нього – Мальтісов. У багажник машини заліз Калінін.
Через добу після вбивства четверо російських окупантів: Шишимарін, Калінін, Мальтісов і Макєєв добровільно здалися у полон теробороні сусіднього села. Ковпакова, який віддав наказ обвинуваченому, вбили мисливці з Чупахівки, при спробі втечі на автомобілі. Це сталося у день вбивства Олександра Шеліпова.
Калінін та Макєєв уже в Росії. Україна їх обміняла на наших військовополонених.
Під час допиту обвинувачений заявив, що коли вони в’їхали до села Чупахівка, прапорщик Макєєв першим помітив літнього чоловіка. Він ішов вулицею, вів велосипед і розмовляв по телефону (за словами дружини загиблого, зі своїм товаришем – «Главком»). На думку Макєєва, українець начебто міг передати інформацію про російських військових українській армії. І тому той віддав наказ Шишимаріну стріляти.
Однак обвинувачений не вистрілив. Після цього Куфаков розвернувся і погрожуючим тоном, наказав йому стріляти. Аргументував це тим, що їм загрожує небезпека і вони можуть не доїхати до місця дислокації.
Коли машина порівнялася з потерпілим, Шишмарін вистрілив у нього короткою чергою. При цьому автомобіль окупантів, не зупиняючись, покинув місце злочину.
«Под давлением этого неизвестного военнослужащего (Куфакова, – «Главком») Вадим выстрелил. Сделал очередь, три-четыре патрона… Когда об этом узнал старший лейтенант Калинин (у момент вбивства цивільного він сидів у багажнику машини, – «Главком»), приказал всем поставить автоматы на предохранитель и не стрелять по гражданским», – розповів свідок події і товариш по службі Іван Мальтісов.
«Солдат обязан выполнят приказ. Если это не преступный приказ. Убивать гражданских и мародерить – это считается преступлением. То есть, если будут такие приказы, их можно не выполнять… Вадим мог не выполнять приказ. Но под давлением испугался. Можно сказать, что он вообще не хотел этого делать (вбивати цивільного, – «Главком»)», – додав Мальтісов. Разом з тим, свідок зізнався: він нічого не зробив, аби запобігти вбивству.
Версію, що «Вадим не хотел этого делать», взяв за основу і захисник Віктор Овсянніков. Короткий уривок з судового допиту:
«Когда отдали приказ стрелять, ваше внутреннее отношение: вы хотели напугать, убить, ранить?» – питає захисник.
«Нет. Решил просто выстрелить, чтобы от меня отстали», – відповідає Шишимарін.
«То есть, цели убивать у вас не было?» – уточнює Овсянніков.
«Не было», – погоджується обвинувачений.
Потерпіла: «Я не проти, якщо його обміняють на захисників-маріупольців»
Село Чупахівка, де сталося вбивство, під окупацією не було, колони російської військової техніки транзитом проїжджали дорогами населеного пункту. Налякані селяни ховалися у погребах.
«Уночі мій чоловік сторожував на подвір’ї, охороняв мене та сусідів, котрі разом сиділи у погребі. А вранці (28 лютого – «Главком») каже, піду подивлюся на воронку, де зірвали танка. Узяв велосипеда і поїхав. Я ж була у дворі, займалася справами. Хотіла набрати воду з колодязя, коли ж почула вистріли. Одночасно почала телефонувати чоловіку та відкрила хвіртку. Побачила машину та підсудного з автоматом. Дуже злякалася і закрила хвіртку. Минуло десь 5 хвилин, коли все затихло, я знову виглянула на вулицю і побачила свого чоловіка, який лежав на тротуарі. Підбігла, але він уже був вбитий пострілом у голову», – зазначила дружина потерпілого Катерина Шеліпова.
Жінка долала, що її чоловік тридцять років пропрацював трактористом і ніколи не мав зброї. У день вбивства він був одягнений у цивільний одяг.
На запитання прокурора, на яке покарання заслуговує Шишимарін, Катерина Шеліпова відповіла: «Думаю, що довічне ув’язнення. Але якщо його обміняють на наших захисників-маріупольців, я не буду проти».
Адвокат - свідку: «Вас не попереджали не виходити на вулицю?»
Захищає російського солдата український адвокат Віктор Овсянніков. Адвокатською діяльністю він займається з 2012 року, а у 2018 році засвітився на судовому процесі за обвинуваченням у держзраді Віктора Януковича. Центр безоплатної правової допомоги обрав його захисником президента-втікача. На одне із засідань Овсянніков прийшов у супроводі охоронця адвокатського об’єднання Aver Lex, яке надавало юридичний супровід Віктору Януковичу. Підзахисний письмово звернувся до суду, щоби Овсянніков приїхав до Росії та узгодив із ним позицію захисту. У підсумку інтереси Януковича у цій справі захищали не держзахисники, а адвокатське об’єднання Aver Lex.
У справі російського солдата Шишимаріна Віктор Овсянніков з’явився за схожою процедурою.
«Держава забезпечує Шишимаріну захисника за свій рахунок. Я є приватним адвокатом і маю контракт із Міністерством юстиції. Періодично у дні чергування мені телефонують і пропонують ті чи інші кейси. Коли мені запропонували цю справу, то повідомили попередню кваліфікацію статті. Я в той день чергував і адвокатів було небагато, я знаходився поряд з органом досудового розслідування, погодився і взяв цей кейс. Нас не інформують про всі обставини справи… Це цілком випадково», – переконував Овсянніков.
Уже у судовій залі адвокат російського солдата пояснив, що його клієнт не заперечує саму подію. Але у нього як захисника, є сумніви щодо правильності кваліфікації кримінального правопорушення.
Під час допиту потерпілої та її односельчанина, який проходить у справі свідком, адвокат Шишимаріна поцікавився: чи місцева влада не попереджала мешканців сидіти вдома і зайвий раз не виходити на вулицю.
«Знаю, що можна не спілкуватися з військовослужбовцями не нашої армії. Коли ж ми бачили колони російської техніки, намагалися не виходити на вулицю з будинків», – повідомив сусід загиблого мешканця Чупахівки.
Вдова зазначила: якби влада на початку війни попередила мешканців, що не можна говорити по мобільному у місцях, де можуть помітити російські солдати, то можливо б її чоловік залишився живим.
Наступне засідання суду призначене на 23 травня. У цей день може бути оголошений вирок.
Віталій Тараненко, «Главком»