Партія «За життя». За чий кошт такий бенкет?

Політична партія «За життя» увірвалась в українську політику через екран телеканалу NewsOne, розколовши електорат проросійського Опозиційного блоку. Унікальності ситуації надає той факт, що на початку 2017-го партія ще не була зареєстрована, а її рейтинги, за даними провідних соціологічних організацій, перевищували 5% (прохідний бар’єр на парламентських виборах).

Загалом же ця політична сила не нова: партія з’явилась на політичній арені шляхом перейменування у квітні 2017 року з «Всеукраїнського об’єднання «Центр». Аналізуючи фінансові звіти, які ця політична сила подала до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), маємо змогу перевірити, чи отримав колишній «Центр» своє «Нове Життя», до якого прагнув.

Загальна інформація – «ДНК» партії

Структура партії не надто розгалужена: у регіонах працює 31 представництво, проте лише три з них мають відкриті рахунки в банках. Не порушують вимогу законодавства щодо необхідності працювати виключно за посередництвом банків через рахунки лише вінницький, одеський та харківський обласні осередки.

Сама ж партія зареєстрована в Києві за адресою – вул. Москворецька.

Дуже дивним видається ситуація, що активно працюючи та маючи високі рейтинги, партія досі не показує жодного працівника свого секретаріату. У тому, що працівники насправді існують, можна переконатись, зайшовши на офіційний сайт партії: щодня пишуться та додаються новини, існує прес-служба, працівники партії ведуть бухгалтерію та готують фінансові звіти. Вже не говоримо, що хтось-таки організовує мітинги та демонстрації як на центральних площах столиці, так і в регіонах. І навіть, якщо вся діяльність відбувається завдяки волонтерам, що, будьмо відвертими, «практикують» багато українських партій, це також має бути відображено у звіті, у графі «спонсорство». Адже саме там вказуються не лише матеріальні подарунки, але й знижки, що надали партії, безоплатна діяльність/допомога, оцінена в грошовому еквіваленті.

Майно партії або золотий фонд

Із власного майна партія володіє лише інтернет-сторінкою, решта пожитків цієї політичної сили або в оренді, або хтось із спонсорів надає офіси для користування безкоштовно.

Головний офіс «За життя» – це аж 5 (!) кв. м у Києві на вул. Мечнікова 14/1, який партійці орендують в асоціації «Українсько-Ізраїльська торгова палата». За цією ж адресою і на тих же площі розміщуються і обидва київських осередки партії: міський та обласний. Найбільші офіси партії розташовані в Закарпатській () та Полтавській () областях.

Загалом по всій країні політична сила розміщується в офісах загальною площею . Для порівняння, тільки в Києві Опозиційний блок винаймав до певного часу офісне приміщення площею більше 10 тис. кв. м.

Що цікаво, 28 осередків партії, які не мають рахунків в банках і, відповідно, не можуть оплатити оренду майна, отримують проплату за приміщення у вигляді спонсорської допомоги від третіх осіб або ж власники таких приміщень віддають майно на безоплатній основі. Аналізуючи діяльність партії «За життя», зокрема, й через їхній офіційний портал, можна побачити відкриття офісів, які так і не з’явились у партійних фінансових звітах.

Окрім того, виходячи зі звітів, можна припустити, що майже вся діяльність партії пронизана тіньовими схемами: хто оплачує офіси? Хто оплачує комунальні витрати? Хто оплачує юристів, які в них працюють? У звітах, на жаль, відповідей немає.

Крім офісних приміщень, партія минулого року орендувала спеціальний вантажний фургон «Урал» 1988 року. Авто використовувалось для підвезення партійних прапорів та апаратури на різноманітних мітингах.

Доходи, або Звідки «прийшли» кошти?

Єдиний, хто вніс кошти на рахунки партії минулого року – аж 500 тис. грн – активіст з Луганської області Дубовий Ростіслав Миколайович. Цей чоловік у 2014 році балотувався до Верховної Ради України від Радикальної партії Олега Ляшка під номером 188, у 2015 році – на місцевих виборах до Рубіжанської міської ради був №1 від партії «Наш край». Наразі очолює луганську регіональну організацію політичної партії «За життя».

В харківському обласному осередку єдиним спонсором була на той момент дружина голови політради партії Євгенія Мураєва – Валерія Олегівна, яка внесла на рахунки партії 27 тис. грн.

Вінницький та одеський осередки профінансовані відповідно на 3 та 2 тис. грн.

Видатки, або Куди «пішли» гроші?

Залишається партія оригінальною і в структурі видатків: з 424 тис. грн, які партія витратила протягом 2017 року, 336 тис. пішло на оплату рекламних послуг, наданих ТОВ «Новини 24 години». Кінцевим бенефіціарним власником цього ЗМІ є Мураєв Володимир Кузьмич, батько Євгенія Мураєва. Отже, гроші від одного партійця через рахунки партії перетікають до родичів іншого.

Очевидно, що левова частка коштів партії перебуває в тіні: підтвердженням є хоча б коштовна реклама партії на білбордах в 2017 році:

Або подарунки дітям від харківського обласного осередку партії:

Або подарунки діткам у садочках Вінничини:

Жодна з цих подій не знайшла свого відображення у фінансових звітах партії «За життя».

Партійні газети масово друкуються та роздаються у більшості великих міст. Хто саме давав кошти на виготовлення газети, хто фінансував купівлю наметів та хто оплачує роботу людей, які роздають газети? У звітах ця інформація відсутня.

Доступність партії, або Все для народу

Звичайно партія публікує свої фінансові звіти у себе на офіційному сайті. Але, як зазначено вище, там лише маленька частина правди. Закликаємо НАЗК уважно не лише перевіряти формальну відповідність звітів вимогам законодавства, але й повноту інформації, яка там міститься.

Адже зрозуміло, що з наближенням виборів грошей на свою рекламу партія не шкодуватиме. Одіозний політик, кум російського президента Володимира Путіна, Віктор Медведчук, заявив про приєднання до партії «За життя». В поєднанні з Нестором Шуфричем, Вадимом Рабіновичем та Євгенієм Мураєвим цей політичний проект ще проявить себе у боротьбі за голоси.

Разом з тим, маємо всі шанси протестувати новий Закон «Про політичні партії в Україні» та відносно новий державний орган – НАЗК, який покликаний боротись з політичною корупцією, зокрема з тими фактами, які були наведені в цій статті.

Сергій Адаменко, Центр «Ейдос» 

Публікація видана за підтримки Європейського союзу і Центру демократії та верховенства права (проект «Посилення коаліції РПР») в рамках виконання проекту «Підвищення обізнаності громадян щодо фінансування політичних партій як запорука зменшення політичної корупції в Україні», який впроваджується Центром «Ейдос». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Центру «Ейдос» і в жодному разі не відображає погляди Європейського союзу чи Центру демократії та верховенства права. Матеріал підготовлено через аналітичну систему YouControl.