Тривога у Москві. Мінфін та центробанк визнали перші економічні вибухи

«Сценарій глобальної кризи» – під такий евфемізм Центральний банк Росії замаскував свій реальний прогноз щодо російської економіки на найближчі три роки. Він міститься в останній доповіді регулятора про основні напрямки грошово-кредитної політики.

Певно, Центрбанк вдався до такого словоблуддя, аби уникнути небажаного слова «санкції», які, на думку Володимира Путіна та близьких до нього осіб, йдуть лише на користь Росії. Хоча абсолютна більшість аналітиків у світі так не вважають й лише дискутують про глибину і тривалість економічної кризи, яка накрила крану-агресорку – наскільки економічні показники РФ незабаром відкотяться назад: на чотири, п’ять або більше років. Особливо зважаючи на те, що повноцінне ембарго колективного Заходу на російську нафту вступить в силу тільки в грудні 2022-го.

Як з’ясував «Главком», стрімку втрату Росією запасу міцності визнали також у російському мінфіні. Там за результатами липня вперше за майже пів року повномасштабної російсько-української війни констатували катастрофічний обвал надходжень до скарбниці РФ за всіма ключовими податками та величезну діру у федеральному бюджеті – розміром в майже трильйон рублів. І хоча кремлівські пропагандисти одразу стали жонглювати цифрами, доводячи росіянам, що «все не так однозначно», очевидним є факт: офіційна російська статистика вже не здатна приховувати погані показники, бо якихось більш-менш сприятливих даних у неї геть не залишилося. 

Переполох від уряду

Якщо досі, коли мова заходила про справжній стан російської економіки, міністр фінансів Росії Антон Сілуанов демонстрував на публіці обережний оптимізм, то тепер нарешті став хоча б частково говорити правду. «Формування проєкту федерального бюджету на 2023-2025 роки здійснюється в принципово нових економічних та фінансових умовах безпрецедентного санкційного тиску та розриву усталених господарських зв’язків», – заявив він. Та, щоб довго не тягнути, оголосив про необхідність додаткового фінансування з бюджету міністерств і відомств РФ в розмірі близько 5 трлн рублів щорічно. Звідки брати такі суми, урядовець не пояснив.

На той момент Сілуанов вже ознайомився із останніми підрахунками своїх підлеглих щодо поточного виконання бюджету, а вони спричинили справжній переполох в російських фінансових колах. Зокрема, за підсумками липня 2022 року мінфін Росії зафіксував скорочення загальних бюджетних доходів на 26,2% рік до року – до 1,76 трлн руб. Водночас витрати бюджету були збільшені на 17% – до 2,65 трлн руб. Тобто в досі профіцитній російській скарбниці утворився дефіцит – вперше від початку повномасштабної російської агресії проти України. Причому в місячному вимірі цей дефіцит становить практично трильйон рублів (892 млрд руб.). І дорівнює третині місячного бюджету РФ.  

Попри повну засекреченість видаткових статей російського бюджету, всім зрозуміло, переважно для чого збільшені бюджетні витрати – війна в Україні постійно вимагає все більше і більше грошей. Натомість оприлюднені мінфіном РФ дані щодо бюджетних доходів свідчать про двозначний провал надходжень за всіма ключовими податками.

На 40% обвалилися збори ПДВ – другого за обсягом джерела наповнення казни російського уряду. Бюджет зібрав 493 млрд руб. внутрішнього ПДВ і 193 млрд – з ввізних товарів. Доходи від внутрішніх акцизів впали на 26%, від податку на прибуток – на 32%. Зрештою, будь-які спроби налагодити паралельний імпорт в Росію завершилися провалом та не принесли російській скарбниці рублів з митниці: надходження ввізного мита впали на 60%, а ввізних акцизів – на 44%. І така ситуація спостерігається вже кілька останніх місяців.

Паралельно в круте піке входить експортна складова російської економіки. І якщо проблеми через західні санкції з виробництвом та продажем на зовнішні ринки російського металу визнавав навіть Путін, то втрати суто нафтогазових доходів є ознакою справжньої катастрофи, що невпинно наближається. Так, за підсумками липня бюджет РФ недорахувався 22% зборів сировинної ренти. А також зібрав лише 57,3 млрд руб. експортного мита на газ – мінімальний обсяг із часів кризи коронавірусної пандемії. Для порівняння: у червні було 217,4 млрд руб., у травні – 199 млрд руб., у квітні – 234 млрд руб. Загалом експорт «Газпрому» просів до рівнів початку 1980-х років.

У передчутті нафтового ембарго

Як відомо, про введення цивілізованим світом ембарго на російський газ поки не йдеться. Хоча путінський газовий шантаж Європи призвів до запровадження країнами ЄС режиму економії енергоресурсів та підготовки до складного опалювального сезону навіть у провінційних німецьких містечках. Німеччина, до слова, вже закачала у свої газосховища понад 75% газу, до 1 жовтня німецькі сховища мають бути заповнені не менш як на 85% і на 95% – до 1 листопада.

Інша справа з російською нафтою, проти якої набудуть чинності енергетичні санкції Євросоюзу в грудні. Власники, перш за все, грецьких танкерів (греки контролюють майже третину світового танкерного флоту) протягом травня й червня намагалися перевезти якомога більше російської сирої нафти. Бо з 5 грудня 2022 р. постачати цю сировину морем з РФ до Європи буде заборонено, а близько двох третин російського експорту нафти посідають саме морські поставки. Хоч це ембарго не розповсюджується на перевезення за межі континенту, проте оператори танкерів не зможуть отримати страхове покриття, що зробить будь-які перевезення цього товару незаконними згідно з міжнародним морським правом.

Передбачалося, що російські нафтові ріки одразу переорієнтуються з ЄС до Китаю. Дійсно, навесні спостерігалося певне пожвавлення на цьому напрямку, однак, за даними російського економіста Сергія Гурьянова, жодного прориву в імпорті Піднебесною російської нафти не відбулося. У липні його обсяги виявилися навіть меншими, чим в січні цього року, що також підтверджується вищезгаданими підрахунками липневих надходжень до бюджету РФ, зроблених російським мінфіном: мінус 22,5% саме нафтогазових доходів, і це при високій світовій ціні на вуглеводні.    

Перед введенням ембарго на російську нафту з боку ЄС віцепрезидент компанії «Лукойл» Леонід Федун прогнозував, що РФ може знизити нафтовий видобуток на 20-30% або на 7-8 млн барелів нафти на добу. Такі ж доволі обережні прогнози зробило в серпні й Міжнародне енергетичне агентство. Разом з тим відомий російський аналітик нафтогазового сектору Михайло Крутіхін вважає такі оцінки дуже скромними.

«Якщо експорт нафти проходитиме відповідно до санкцій ЄС, з європейським ембарго, то, навіть з огляду на всі вилучення з цього санкційного режиму, Росія втратить 51% експорту сирої нафти. А з березня 2023 року до цього додасться втрата 57% експорту нафтопродуктів. Тож падіння видобутку нафти в Росії на наступний рік становитиме понад 50%, за найгіршим сценарієм – 56%», – так Крутіхін пояснив свою думку «Голосу Америки». Та підкреслив, що втрати федерального бюджету РФ з точки зору доходної частини також становитимуть більше половини.  

Вперед – до стагнації та колапсу

І це ще не береться в розрахунок майбутня ціна російської нафтової марки Urals. Наразі вона становить понад $90 за барель, за оцінкою центробанку РФ на весь 2022 рік – $80/барель, а за його ж кризовим прогнозом на наступні 2023-й та 2024-й – лише $35/барель із незначним подорожчанням у 2025-му до $40/барель. І це на межі не просто якоїсь мінімальної рентабельності, а фактичної собівартості видобутку російської нафти. Загалом же свіжа доповідь Банку Росії про основні напрямки грошово-кредитної політики вражає куди більше, ніж гучна констатація бюджетного обвалу в РФ від тамтешнього мінфіну. Особливо коли під евфемізмом «сценарій глобальної кризи» розуміти реальність найближчого майбутнього російської економіки.   

У цілому такі розрахунки російського центробанку моделюють економічну кризу за сценарієм 2008 року, але в умовах, як сказано в доповіді, «посилення геополітичної напруги включно із введенням додаткових обмежень на російський експорт». Що в перекладі на нормальну мову означає: існування економіки РФ в нинішніх параметрах західних санкцій викликає неабиякі питання. У цьому сценарії, який насправді вже діє, ВВП Росії знижується три роки поспіль, починаючи з нинішнього, у 2023-му відбувається прискорення обвалу, у 2024-му ВВП зменшиться на 11-17% у порівнянні зі стабільним 2021-м. За таким прогнозом, російський експорт у 2022-2024 рр. падає на 45-51%, імпорт – на 52-58%.

У російських фінансових колах останні розрахунки Банку Росії назвали «сценарієм Армагеддону», втім, насправді у центробанку РФ представили доволі оптимістичне бачення стагнації. Наприклад, падіння російського ВВП у поточному році оцінено в 4-6%, в той час як відомі в світі аналітичні центри вважають, що російська економіка скоротиться у 2022-му мінімум на 10%.

При цьому, згідно зі свіжим дослідженням Єльського університету, Росія вже втратила підприємства, на частку яких припадає близько 40% її ВВП. Також спостерігається безпрецедентний відплив з РФ капіталу та населення, країна-агресор фактично відрізана від міжнародних фінансових ринків. Російський імпорт значною мірою обвалився, імпортозаміщення провалене, стратегічне становище Росії як експортера сировини незворотно погіршилося. Це вже не просто стагнація, а наближення до тотального колапсу.  

Більшість російських опозиційних експертів переконані: уряд РФ почне використовувати доступні кошти з Фонду національного добробуту вже восени, якщо не у серпні. Однак це явно не панацея, адже значна частина валютних активів цього Фонду заморожена через дію західних санкцій. Тому вони зазначають, що у поточній ситуації ослаблення рубля – чи не єдиний очевидний резерв збільшення доходів бюджету.

Такої ж думки дотримується і український інвестбанкір Сергій Фурса, але він звертає увагу на важливу дилему. «Єдиний спосіб подолати дірку у бюджеті – це девальвація рубля. Але сильний рубль – це скрєпа Путіна. Адже він показує, що санкції Росії нестрашні. Та й інфляція одразу. А інфляція – це страшно, адже це холодильник. Адже навіть мамі бурята може мало здатися грошей на сина», – розмірковує Фурса про те, в який глухий кут загнав Путін російську економіку. Коли треба обирати або поганий варіант, або ще гірший.   

Олег Поліщук, «Главком»