Владислав Іноземцев: 40 днів бомбардувань Росії – мало, Зеленському не треба зупинятися

Кількість пошукових запитів «Коли завершиться СВО» в російському пошуковику «Яндекс» за останній тиждень червня сягнула історичного максимуму – 137 тисяч. Росіяни, які воліли чотири роки не помічати війну, тепер відкрили для себе, що у цю гру можна грати вдвох. Протверезили тих, хто «не цікавиться політикою», масовані удари України по російських нафтопеперобних підприємствах, низка з яких виведені з ладу на тривалий термін.

Наслідки путінської війни відчули на собі всі у Росії: катастрофічний дефіцит палива спричинив обмеження на його реалізацію в більшості регіонів, на заправках вишукувалися величезні черги, а той бензин, що потрапляє у продаж, суттєво додав в ціні. Тамтешні аграрії б’ють на сполох через загрозу збиранню врожаю, виробники продуктів попереджають торгові мережі про зриви поставок, а популярні маркетплейси вже запроваджують додаткові комісії через паливно-логістичну кризу.

У мережі з'явилося відео, яке демонструє масштаби паливної кризи в Росії pic.twitter.com/d5K6p9boSd

— ГЛАВКОМ (@GLAVCOM_UA) July 2, 2026

Влада намагається заспокоїти збуджених громадян запевненнями про тимчасовість труднощів і відсутність причин для паніки. Водночас Росстат перестав розкривати дані про ціни на бензин і дизель, а депутати Держдуми прямо кажуть, що про часи доступного палива для приватних легкових авто можна забути. Дійшло вже до того, що «енергетична наддержава» почала імпортувати бензин з Індії та отримувати «гуманітарну допомогу» з Казахстану.

Паливна криза погіршила негативні тенденції в російській економіці, яка стогне під тиском нескінченних витрат на війну. Федеральний бюджет тріщить по швах, ситуацію не надто виправили навіть високі ціни на нафту, які трималися протягом бойових дій на Близькому Сході.   

Провідний російський економіст Владислав Іноземцев в інтерв’ю «Главкому» пояснює, чому порожні баки в автівках росіян можуть наблизити завершення війни куди швидше, ніж санкції, чому високі ціни на нафту не допомогли російському бюджету та пропонує оригінальну ідею Володимиру Зеленському – втрутитися в осінні вибори до Держдуми.

«У Путіна здали нерви, і він почав повністю танцювати під дудку своїх військових»

Влітку минулого року в інтерв'ю «Главкому» ви категорично заявляли, що жодні економічні складнощі в Росії не змусять Путіна припинити війну. Зараз, здається, масштаби цих проблем не можуть не помічати навіть у найближчому оточенні диктатора. Але, судячи з останніх заяв Путіна, він налаштований продовжувати «СВО» так само, як і раніше. Тобто всі ці пожежі в економіці досі недостатньо болючі, щоб змусити Кремль замислитись принаймні про перемир’я?

Тоді я казав, що безглуздо чекати краху економіки Росії через санкції, зайві військові витрати або нестачу людських ресурсів, потрібно максимально громити її промислові об'єкти. Власне, це зараз і відбувається. І це правильний рецепт: мізки Путіну це, звичайно, не вправить, зате це вражає його більш адекватне оточення та змінює настрої населення.

Коли торік ЗСУ почали серйозно бити по російських заводах та інфраструктурі, більшість російських експертів вважали, що це «слону дробина». Але реальність показала, що це – єдиний спосіб привести росіян до тями і змусити систему реагувати.

Після хвилі мобілізації у 2022 році Кремль робив усе, щоб росіян менше хвилювати. Нової мобілізації так і не відбулося, кордони було відкриті, магазини – заповнені, зарплати зростали. Ті, хто хотів іти на війну, вербувались і йшли, де їх і викошували доблесні захисники України. Ті ж, хто не хотів у це вплутуватися, сиділи тихо і жили своїм колишнім життям.

І це могло продовжуватись нескінченно довго. Але останнім часом виникли дві обставини. По-перше, у Путіна здали нерви, і він почав повністю танцювати під дудку своїх військових. Минулого року економічний блок уряду переконав його у тому, що військові витрати підвищувати не треба – і восени було прийнято бюджет на 2026 рік, у якому було прописано їхнє скорочення. Але цього року – всупереч колишнім рішенням – вони зростають із темпом у 30%. Все це супроводжується новими податками, перевірками, терором проти бізнесу, відбиранням власності. По суті, Путін вбиває російську економіку. До ефекту західних санкцій додався ефект його власного божевілля. Воно на сьогодні набагато небезпечніше для російської економіки, ніж будь-які зовнішні чинники.

На підрив боєздатності впливають не вибухи на НПЗ, а знищення шляхів сполучення та баз постачання в 100 км від лінії фронту

По-друге, війна всерйоз прийшла на російську територію. Економіка Росії зараз перебуває на шляху рецесії, ваші удари її прискорять, але не призведуть до катастрофічної кризи. Це не аналог 1998 року чи 2009-го. Але застій продовжиться і переросте у невелике зниження економіки – 1-2% на рік.

Розрахунки на те, що через удари по НПЗ у військових тепер не буде солярки, а у ракетників ракетного палива – абсолютна нісенітниця. Російська армія споживає приблизно 2% бензину і близько 3% дизеля від загальноросійського споживання. З урахуванням того, скільки Путін кидає грошей на армію, знайти для неї пального не складе проблеми, навіть якщо в Новосибірську та Петербурзі без бензину стоятимуть мільйони машин. Все-таки безпосередньо на підрив боєздатності російського угрупування в Україні впливають не вибухи нафтопереробних заводів, а знищення шляхів сполучення та баз постачання безпосередньо в 100 км від лінії фронту.

Але ж українські дрони та ракети летять не тільки по нафті, а й по підприємствах ВПК.

Я не є експертом у військовій сфері, але, наскільки можу судити з розмов з обізнаними людьми, атаки на військові заводи завжди менш ефективні, ніж на нафтопереробні. Нинішні удари по підприємствах ВПК призводять до руйнування даху якогось цеху, обвалення перекриттів, закриття окремої виробничої лінії на тиждень... Скоріш за все, атакований військовий завод відновить виробництво раніше, ніж на НПЗ загасять пожежу. Удари по нафтоналивних портах і великих нафтосховищах завдають значно більших матеріальних збитків, і відновлюються вони дуже довго. Той самий Рязанський НПЗ, напевно, стоятиме до зими, Московський НПЗ – до осені. Жодне військове підприємство не може бути зупинене на такий термін ударами дронів. Щоб розбомбити «Уралвагонзавод» і завдати йому серйозної шкоди, потрібно, мабуть, пряме влучення десятка балістичних ракет.

«У Кремлі бачать, що російське населення вже не підтримує війну»

Якщо вас послухати, то на території Росії, окрім об’єктів енергетики, взагалі немає об’єктів для атак.

Як це ні цинічно звучить, коли вибивається один нафтотермінал у Туапсе, фактично закінчується курортний сезон на Кавказі, на який розраховували кілька мільйонів людей. Через відсутність сезону там закриваються бізнеси, падають усі податкові надходження у цьому регіоні тощо. Тобто ефект дуже масштабний. А дефіцит селітри під час вибуху на пороховому заводі прості росіяни не відчують.

Путін ніколи не відрізнявся увагою до підданих, але все-таки вся система його управління протягом всіх цих років була заснована на спостереженні за тим, що відбувається в суспільстві. У Кремлі навіть не на результати виборів орієнтуються, які можна сфальшувати, а на результати опитувань. Якщо народ фанатіє від «Кримнашу», – чудово, значить, рішення захопити Крим було правильним. Але зараз у Кремлі бачать, що російське населення вже не підтримує війну.

Нещодавно Зеленський заявив, що бомбардуватиме Росію протягом 40 днів, але я вважаю, що не треба обмежуватися 40 днями, а робити це аж до дня голосування (парламентські вибори до Держдуми відбудуться з 18 по 20 вересня – «Главком»). На місці Зеленського я звернувся б до росіян і сказав: «У вас є дивний уряд, який напав на нашу країну і веде війну. Ми не знаємо, чи хочете ви цієї війни чи не хочете, це навіть неважливо. Але якщо вам щось не подобається у вашому житті (обстріли, черги за бензином), ідіть та скажіть на виборах те, що ви думаєте». Росіяни, звичайно, досить безсловесні, але неодноразово траплялися випадки, коли вони приходили на вибори і голосували проти влади. Це можливо, бо це не потребує особливої ​​сміливості.

Ви пропонуєте Зеленському скопіювати методи покійного Навального, який колись закликав голосувати за будь-кого, крім «Єдиної Росії». А за кого, вибачте, голосувати, якщо майже всі допущені до виборів партії тією чи іншою мірою людожерськи налаштовані проти України?

Логіка така: «Єдина Росія» цього разу – рідкісний випадок – офіційно йде на вибори як партія Путіна, який несе повну персональну відповідальність за розв’язання та продовження війни. От нехай росіяни і скажуть, що думають із цього приводу. Якщо «Єдина Росія» реально отримає 10%, то неможливо буде просто взяти та дописати ще 50%. Усі розумітимуть, що це брехня. І це буде сигнал для всіх – і для простих росіян, і для Кремля, і для регіональних еліт… І це справді може вплинути на Кремль у питанні припинення війни. Впевненим у цьому бути не можна, але такий сигнал точно не буде зайвим.

«Минулого року на війну пішло більше грошей, ніж принесла вся нафта»

Повернімося до російської економіки. Як на ній позначиться вся ця історія з дефіцитом палива? Як пише російська преса, від його відсутності та високих цінників страждають не лише умовні туристи в Криму, а й комерційні автоперевізники, зростають тарифи на перевезення і всередині країни, і на міжнародних напрямках. «Бензинову» комісію вже запроваджують великі маркетплейси.

Ця проблема є глобальною. Всі розповіді про те, що бензин додав у ціні лише 3% – чиста брехня, тому що реально бензин, який зараз є у доступі, подорожчав на 20-25%, а в деяких частинах країни – навіть на 30%. А для автомобільного транспорту витрати на бензин можуть досягати третини собівартості перевезень.

Дуже багато транспортних компаній працюють на мінімальній маржі, їхні перевезення низькорентабельні. Платні дороги, побудовані для збагачення путінських олігархів, величезні транспортні податки, шалений утилізаційний збір для нових автомобілів – все це бізнесу не дуже сприяє. Через нинішню ситуацію з паливом перевезення можуть здорожчати на 15-20% до кінця року, що, природно, позначиться на загальній інфляції.

Частка послуг автомобільного транспорту, що працює на бензині та солярці, у російському ВВП – близько 4%. Якщо тариф злетить на чверть, це додасть 1-1,5% до річної інфляції. Такий ефект буде, якщо нинішня ситуація з бензином триватиме хоча б ще місяць-півтора.

Офіційні прогнози зростання російського ВВП цього року вже радикально зменшено – майже до нуля (0,4%). Ефект від масштабних бюджетних вливань у ВПК для економіки вже вичерпано, а решта галузей – у кризі. Як довго взагалі бізнес може фінансувати військові «хотєлки» за умов, коли він масово йде в мінус?

Російський бізнес як такий військову систему не фінансує. На сьогодні десь на 70% військовий комплекс та ведення війни фінансуються за рахунок продажу нафти та газу. Протягом останніх 15 років військові витрати поступово збільшувалися у співвідношенні з нафтогазовими доходами бюджету. Якщо наприкінці 2000-х ці витрати становили приблизно 25-28% обсягу нафтогазових доходів, то до 2021 року цей показник зріс до 35-40%. А за підсумками минулого року військове відомство забрало більше грошей, ніж принесла вся нафта. Цього року буде ще більше.

Якби Путін був притомним, він би зупинив вилучення грошей з бюджету на військові витрати на рівні нафтогазових доходів – це близько 8 трлн рублів. А все, що йому потрібно більше, фінансував би за рахунок нарощування внутрішнього боргу. Російське населення має досить багато грошей і купувало б військові позики, якби за ними давали на 5% річних більше, ніж за звичайними депозитами. Але з якоїсь невідомої причини Путін цього не робить. Тобто позики, звісно, ​​збільшуються, але не пропорційно до витрат.

Основним джерелом фінансування війни залишається підвищення податків, що, як на мене, повне божевілля. Уроки 2000-х років показали, що якщо ти знижуєш податки, то в результаті збираєш більше. Але ці уроки були проігноровані, і зараз доходить до такого маразму, що вводяться податки, для організації збору яких доводиться витрачати більше грошей, ніж від них надходить до бюджету, – як це було з туристичним податком, запровадженим якраз у 2025 році. Або, наприклад, вкотре підвищили квазіподаток на купівлю нового автомобіля – так званий утилізаційний збір. Вже за багатьма моделями авто цей збір більший, ніж офіційна ціна машини при її завезенні. У підсумку в 2025 році зібрали грошей стільки ж, скільки у 2024-му, а обсяг реалізації автомобілів впав.

Єдине, що справді допомогло бюджету – це підвищення цього року ПДВ, який сплачують усі, на 2%. Але й тут не все так просто: коли спробували перевести на систему з ПДВ малий бізнес, який раніше сплачував податок з обороту, багато підприємців почали або закривати компанії або дробити бізнес. А ці люди давали іншим роботу, платили зарплати, податки тощо. Зараз це все сипатиметься.

Основним джерелом фінансування війни залишається підвищення податків, що, як на мене, повне божевілля

Крім нових податків і позик, ще якісь механізми покриття дефіциту бюджету залишилися?

Окрім позик більше механізмів немає. Щоправда, зараз вони пішли трохи іншим шляхом – фактично запустили емісію. Вона відрізняється від тієї, яка була на початку 90-х за гіперінфляції, коли Центральний банк прямо давав уряду кредити.

Наразі уряд продає банкам свої облігації федеральної позики (ОФЗ) нібито на ринкових умовах. Банки купують їх на аукціоні, а того ж чи наступного дня закладають ці папери в Центробанк і отримують під них гроші через операцію репо. Формально власниками боргу виступають комерційні банки, а фактично – сам Центробанк.

Коли держава платить за облігаціями начебто високі відсотки у 14-15% річних, значна частина цих грошей повертається до бюджету. За законом, 75% прибутку Центробанку перераховується державі. Тому реальна вартість такого запозичення для бюджету є набагато нижчою – приблизно 7-8%, а не 15%.

Зазвичай щотижня Мінфін розміщує цих паперів на 300-400 млрд рублів, але в листопаді минулого року вони за один день продали на ринку ОФЗ відразу на 1,8 трлн. Очевидно, що ринок не міг купити такий обсяг, і це було зайвим підтвердженням махлювання – облігації були формально продані банкам, а ті відразу перекредитувалися через Центробанк. І, думаю, ця прихована емісія тільки наростатиме – є оцінки, що цього року її обсяг може становити до 7 трлн рублів.

Центральний банк дуже високими ставками знижував інфляцію, але до кінця року і наступного року вона буде вищою, тому що випливе назовні ця емісія, а також зростатимуть дефіцит та витрати за багатьма напрямами, як у випадку з бензином. І російська влада обов'язково піде до кінця року на сильну девальвацію: вже зараз на готівковому ринку за долар дають до 80 руб. А до кінця року-початку наступного, думаю, долар буде вище за 90 руб., а, може, навіть ближче до 100 руб. До кінця року ставлю на інфляцію на два пункти більше, ніж у попередньому (5,6% – в 2025 році – «Главком»). А в 2027-му – вже ближче до 12-13%. Побутова інфляція буде ще більшою: вище 15% – цього року і вище 20% – наступного.

«Набіулліну можуть призначити прем’єром. Вона зробила для продовження війни більше, ніж будь-який генерал»

Є ще один варіант пошуку грошей, з яким несподівано вийшов лідер «опозиційної» КПРФ Геннадій Зюганов, – вилучити для вирішення бюджетних проблем кошти громадян та бізнесу з російських банків. Заява перед виборами дивна, але, в принципі, Кремль може думати про такі вкрай непопулярні методи?

У мене є одне пояснення цій заяві: Зюганову занесли товстий конверт, щоб він її зробив, тому що наступного дня за замірами підтримка КПРФ обвалилася на 4-5%. Щодо Кремля, то не думаю, що він на це піде. Останнім часом було стільки розмов про те, що ось-ось звільнять Набіулліну (глава Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна – «Главком»). Вона – голос розуму в оточенні Путіна з погляду економіки, і вона зробила для продовження війни, мабуть, більше, ніж будь-який генерал. Набіулліна, і не тільки вона, напевно, чудово розуміє одну просту річ. В банках у населення лежить приблизно 67-68 трлн рублів – десь десять річних дефіцитів бюджету. Звісно, є спокуса їх вилучити та поділити, але виникають дві проблеми.

Перша – близько 80% цих грошей лежать на рахунках доволі заможних людей. Кремль ніколи не піде на заморожування їхніх грошей. А якщо забрати банківські вклади у бабусь – це означатиме остаточно посадити їх на хліб та воду, озлобити мільйони людей і фактично нічого з цього не отримати.

Є й другий момент. Наразі держава активно позичає гроші у банків. По суті, це означає, що вклади населення будь-якої миті можуть бути використані для кредитування держави. Якщо ж вклади заморозити, то більшість людей, які отримують зарплату та пенсію на картку, миттєво їх зніматимуть та кластимуть під подушку. І держава просто перестане контролювати грошові потоки, а банки втрачатимуть прибуток. І якщо та сама Набіулліна не може вплинути на збільшення податків на малий бізнес, то за банківський сектор вона стане горою. І люди в банківській спільноті та Центробанку, безумовно, запропонують Путіну низку більш акуратних та ефективних заходів.

Набіулліна відома як прихильник жорстких монетарних заходів, які не дають включити друкарський верстат для фінансування війни на повну. Як довго Путін дозволятиме тримати Центробанку цю лінію, яку «яструби» вважають «ліберальною» та «непатріотичною»?

Набіулліною незадоволені силовики, які вимагають збільшення фінансування, та промисловці, які хочуть дешевих кредитів, чому заважає висока ключова ставка. Мінфін незадоволений дуже дорогим рублем, який заважає йому отримувати великі нафтогазові доходи у нацвалюті. Але насправді Кремль та Мінфін можуть опустити рубль і збільшити доходи бюджету самостійно, це не питання до Центробанку.

Наразі з’явилися чутки, що після виборів Набіулліну хочуть призначити прем’єр-міністром і що вона на якийсь час зникала, щоб не виникало відчуття зв’язку між нею і деякими непопулярними рішеннями цього літа. Гадаю, це дуже ймовірний сценарій, тому що вона – чудовий макроекономіст і абсолютно неамбітна людина, на відміну від нинішнього прем’єра Мішустіна. І в нинішній, скажімо так, не дуже стійкій ситуації краще мати прем'єром, який, у разі чого, може стати президентом, саме Набіулліну. Вона точно пробуде свої 100 днів до нових виборів та віддасть владу тому, хто прийде чи кого призначать. А в те, що її  кудись викинуть чи посунуть, не віриться.

«Розбомбивши НПЗ, Україна зекономила російському уряду 200 млрд рублів на місяць»

Зважаючи на те, що доходи від нафти – основне путінське паливо для продовження війни, нинішній спад цін на «чорне золото» після ірано-американської угоди викликає оптимізм. Як швидко для російського бюджету почне випаровуватись ефект від тимчасових незапланованих надприбутків, які полилися в нього після початку війни на Ближньому Сході?

На бюджеті насправді не надто позначилися результати надвисоких цін на нафту в березні-квітні-травні. Справа в тому, що в Росії існує складна схема балансу інтересів між нафтовиками та владою, пов'язана з коливанням цін на бензин на внутрішньому ринку. У Кремлі вважають його соціально значущим товаром і не хочуть, щоб він дорожчав надто сильно. Якщо раптом нафту на світовому ринку різко дорожчає, то включається так званий механізм демпфера (механізм для стримування різких стрибків на бензин та дизель усередині країни – «Главком»). Нафтова компанія може продати бензин на внутрішньому ринку дешевше чи на експорт – дорожче. Щоб компанії не вивозили весь бензин на експорт, а продавали його всередині країни, уряд компенсував їм цю різницю у ціні безпосередньо з бюджету. Так, у січні 2026 року на оплату демпфера було виділено 18 млрд. рублів. А вже у травні, після того, як світові ціни різко стрибнули вгору, – у 12 разів більше!

Якщо в лютому нафтогазові доходи бюджету були в районі 400 млрд рублів, то у травні, вже за високих цін, зросли десь до 650 млрд. Але якби уряд не платив демпфер і не стримував внутрішні ціни на бензин, ця сума могла б досягти 900 млрд.

Зараз через ваші дрони ціни на бензин на внутрішньому російському ринку поперли вгору зі страшною силою. Через це вони вийшли за встановлені ліміти зростання цін і демпфер «відключився». І як не парадоксально, у цьому випадку ціна на нафту $75 за барель без внутрішнього демпфера для російського бюджету нічим не гірша, ніж $100 з демпфером. Такий парадокс: розбомбивши НПЗ, Україна дозволила російському уряду не платити зайвих 200-220 млрд рублів на місяць нафтовикам.

І зараз для Москви головне питання вже не в ціні нафти, а в тому, чи американці повернуть санкції проти Індії за купівлю російської нафти і чи буде продовжено реальну боротьбу з тіньовим флотом. Але в будь-якому разі дефіцит російського бюджету буде дуже великим – за моїми прогнозами, 7-8 трлн рублів за підсумками року.

«Путін – не Трамп. Економічна логіка у його поведінці зараз практично відсутня»

Окуповані українські території завжди дотувалися з федерального бюджету. Наскільки цей вантаж для Кремля важчає, особливо з огляду на нинішню ситуацію в Криму?

Вони завжди були вантажем, але я не сказав би, що дуже важким. Є офіційні бюджетні проєкти, за якими на відновлення цих територій збиралися виділяти близько одного трильйона рублів на два-три роки. Порівняно з витратами на війну, це абсолютно несуттєві масштаби.

Зараз, звісно, ​​проблем буде більше. Бізнес, особливо в Криму, сиплеться через крах туристичного сезону та відсутність палива, і це продовжуватиметься. Нинішня криза тиснутиме на зайнятість, на податки, на російський ВВП. Але на чолі Росії стоїть психічно хвора людина, яка не мислить раціональними економічними термінами. Путін – не Трамп із його одержимістю угодами. Економічна логіка у його поведінці зараз практично відсутня.

У Путіна, може, інтересу припиняти війну і немає. Але ж від неї страждає, в тому числі, і його найближче бізнес-оточення. Не остання людина в цій ієрархії голова «Сбербанку» Герман Греф нещодавно прямо заявив: «Я не думаю, що є в країні людина, яка має якісь інші хвилювання, окрім якнайшвидшого завершення військових дій». А Путін не настільки у вакуумі, щоб не відчувати цих настроїв.

Я не впевнений, що оточення Путіна якось погано почувається. Якщо ви візьмете будь-який звіт Forbes, то побачите, що всі російські мільярдери щороку багатіють. Почуваються погано лише ті, хто до Путіна не може дійти, а ті, хто до нього вхожі, – в шоколаді. Так, у них є певна знервованість, але тільки від одного: якщо війна затягнеться і в результаті буде програна, режим може впасти. І тоді пропадуть усі гроші, які путінське оточення зараз накопичує у Росії, скуповує там усі активи, бо на Захід їм шлях закритий.

А ось у росіянина, який займається малим бізнесом і який не може підвезти продукти до магазину, бо немає бензину, а його при цьому просять сплатити податки на місяць наперед, – повна безвихідь. А олігархи та чиновники цього не відчувають. Максимум – невпевненість у тому, що станеться у разі, якщо режим захитається. Але точно можу сказати, що ніхто з них не готовий іти проти цього режиму та Путіна.

«Виживете – добре, не виживете – невелике лихо. Це єдиний підхід Путіна – тупий і чекістський»

Якщо резюмувати, які структурні проблеми для російської економіки є зараз найнебезпечнішими, а які неприємні, але цілком для режиму прийнятні?

Головна проблема для російської економіки зараз – це настрій інвесторів. Це жахливий інвестиційний клімат, нестерпні податки, переділ власності – через всі ці фактори люди взагалі не хочуть вкладатися у виробництво. І індикатор, що найшвидше знижується, – це інвестиції в основний капітал (мінус 13% у першому кварталі). Якщо бізнес отримує доходи та прибуток, він їх просто кешує та відкладає на чорний день. А коли люди категорично не бачать перспективи – це найнебезпечніше для економіки.

І вже потім йдуть другорядні проблеми – дефіцит бюджету, низькі ціни на нафту, високі військові витрати тощо. Демографічні проблеми, які постійно мусолять, – це взагалі не проблема, бо сучасна російська економіка може працювати і з половиною населення, люди їй у такій кількості не потрібні.

Держава ж продовжує жити в такій радянській парадигмі, що їй усі винні – віддайте мені все, а там подивимося. Виживете – добре, не виживете – невелике лихо. Це сьогодні єдиний підхід Путіна – тупий і чекістський. Якщо згадувати радянські часи, це навіть не продподаток епохи непу, а продрозкладка часів «воєнного комунізму».

Сучасна російська економіка може працювати і з половиною населення, люди їй у такій кількості не потрібні

І при цьому всьому ви вважаєте запас російської економіки мало не нескінченним?

Нагадаю, як після захоплення Криму, у період з 2014 до 2019 року почалося падіння цін на нафту, і російська економіка зупинилася. За ці роки рівень життя населення впав на 10%, рубль подешевшав із 35 за долар до 65-70. І ніхто за ці шість років слова не сказав. Причому тоді ще не було ні терору, ні термінів за дописи в інтернеті, не було мільйона тих, хто виїхав. Народ усе проковтнув і втерся.

Якщо російська економіка падатиме темпами 2% на рік, можливо, років за п'ять у когось щось у голові зачешеться. Такі катаклізми, як прильоти та відсутність бензину, ймовірно, цей процес прискорять. Але знову ж таки це буде пов'язано скоріше з психологічними складнощами, ніж з економічними.

Коли ми кажемо про міцність російської економіки, варто розуміти, що вона складається із двох частин. У державної економіки, яка стосується бюджету, податків, військових видатків, держпідприємств тощо, режим міцності справді практично нескінченний. Гроші завжди можна намалювати і на них зробити танки. Ті ж металурги будуть лише щасливі постачати метал у військові галузі. Так, не буде технологічного прогресу, падатимуть літаки, бо на них немає запчастин, не буде нових комп’ютерів тощо. Але маховик звичайної індустріальної економіки може крутитися дуже довго.

Інша економіка – це економіка на мікрорівні: невеликі підприємства та люди, які там працюють. Вони мають половину економіки в інтернеті, який зараз постійно відключають, друга половина залежить від мобільності, яка підривається через дефіцит бензину. Ця економіка значно менш стійка. Але ці люди ніколи не зможуть донести свої проблеми до держави саме в економічній сфері. Ну, не зберуть половину зерна – і чорт з ним, держава продасть більше нафти, а зерно купить ще десь, як зараз починає купувати бензин в Індії. До речі, ці закупівлі можуть трохи пом'якшити кризу: зараз Росії потрібно близько 105 -110 тисяч тонн бензину на добу, а внутрішнє виробництво становить близько 85 тисяч. Чотири-п’ять тисяч тонн на день прийде з Білорусії, 10-12 тисяч тонн – з Індії. Крім того, є стратегічний резерв. А у жовтні-листопаді попит почне сезонно знижуватися, і все заспокоїться до наступного сезону.

Проблеми у цього режиму почнуться тільки тоді, коли росіяни скажуть: «Ну, якого х*ра? Ну, вже неможливо». Ось тільки через такий соціальний рух чи через якийсь елітний протест можна зупинити цю війну. Але точно не тому, що Путін раптом прокинеться і йому ризикнуть доповісти, що в країні інфляція на 3% збільшилася і держборг – на 10%. Навіть якщо він у це повірить, то не повірить, що холопи можуть повстати проти царя. А іншим шляхом «на Русі» нечасто щось змінювалося…

Павло Вуєць, «Главком»