«До біса Путіна! Україну – до НАТО!». Новий посол Польщі в Україні: факти і цитати

На початку повномасштабного російського вторгнення послом Польщі в Україні був Бартош Ціхоцький, єдиний з дипломатів країн ЄС, котрий не залишив Київ після 24 лютого 2022 року. Каденція Ціхоцького закінчилася у 2023-му.

Відтак майже рік дипмісію очолював дисидент Ярослав Гузи, а вже у липні 2024-го до Києва прибув колишній військовий, дипломат Пьотр Лукасевич. Він стане Надзвичайним і повноважним послом Республіки Польща в Україні і на початку вересня вручить президентові Зеленському вірчі грамоти. 

Ірак, Афганістан, Україна

От про кого точно не можна сказати, що він «не нюхав пороху», так це про Пьотра Лукасевича. Він колишній військовий, полковник у запасі.

Пьотр Лешек Лукасевич народився у 1972-му у місті Сосновець, що у польській Сілезії. Освіту отримав у військово-технологічної академії ім. Ярослава Домбровського, там закінчив факультет кібернетики. Потім була аспірантура у Варшаві (в Університеті національної оборони) і навчання у США.

Отримавши військовий фах, Лукасевич додав до вищої освіти ще й журналістику та політологію – цим спеціальностям він також навчався у Варшавському університеті. Лукасевич володіє англійською та російською мовами, зараз опановує українську.

З 1995-го по 2006-й роки Лукасевич займався питаннями державної безпеки та боротьби з тероризмом. На цей же період припадає і його служба у стабілізаційних місіях в Іраку. З 2006-го він працює заступником військового аташе у Пакистані, а з січня 2007-го – військовим аташе в Афганістані. У 2012 році Лукасевич вийшов у запас у званні полковника і очолив польську амбасаду в уже добре знайомому йому Кабулі.

На початку 2015 року посол повернувся до Варшави та обрав напрямом роботи журналістику, викладацьку та експертну діяльність, співпрацюючи, зокрема, з Ягеллонським університетом. 

У 2019 році Лукасевич пробує сили на виборах до Європарламенту, балотуючись від соціал-демократичної партії Wiosna, але програє.

«Лукасевич – результат протистояння між Дудою та Сікорським»

На посаді посла в Україні Пьотр Лукасевич змінив 68-річного Ярослава Гузи. Гузи соціолог за освітою, а у комуністичні часи провадив активну опозиційну діяльність, за що був інтернований. На початку 1990-х був радником міністра оборони, потім займався підприємництвом. 

Але за що відкликали Гузи всього через рік після призначення? «Ситуація з послом Польщі в Україні є наслідком протистояння між президентом Анджеєм Дудою, з одного боку, та міністром закордонних справ Радославом Сікорським, з іншого. Тобто це приватний випадок, а не конкретно якісь претензії до України, – говорить «Главкому» політолог Євген Магда. – Наскільки я розумію, Анджей Дуда скористався своїм візитом в Україну (на День незалежності України – «Главком»), зокрема, і для того, щоб сповістити про призначення нового посла».

Лукасевич як колишній військовий та людина з дипломатичним досвідом опиниться на передньому краї польсько-українських відносин, певен Магда.

Адже Польща залишається для України стратегічним партнером і впевнено входить у трійку країн, які надають нам найбільшу допомогу.

«І це при тому, що у наших двосторонніх відносинах є чимало проблемних моментів, які лише поглибились під час останньої парламентської кампанії у Польщі. А це і зернова криза, і блокування кордону і багато чого іншого», – додає експерт.

Варто також нагадати, що у Варшаві зараз теж немає українського посла.

«Василь Зварич поїхав до Праги, і, очевидно, новим послом стане Василь Боднар, який зараз представляє Україну у Туреччині. Він хороший фахівець щодо Польщі і добре розуміється на цій країні», – говорить Магда. На його думку, сторонам вже зараз варто впроваджувати тактику малих кроків, взаємодіяти на місцевому рівні, співпрацювати у військовій сфері та наповнювати реальним змістом безпекову угоду, підписану президентами двох країн 8 липня нинішнього року, особливо з огляду на те, що скоро розпочнеться головування Польщі в Європейському Союзі. 

Сам сказав

А що думає сам Лукасевич про українсько-польські взаємини, а також про розв’язану Росією війну проти України? У статті з промовистою назвою «До біса Путіна. І прийняти Україну у НАТО!», яка вийшла у 2024-му у виданні krytykapolityczna.pl Лукасевич пише: «Україна має бути прийнята до НАТО з чітким шляхом до співпраці та членства. Україна хоче бути прийнятою до НАТО, вона обрала цей цивілізаційний напрямок, і війна, яка триває вже 10 років, за словами Чарльза Тіллі («війна створює держави»), вибудувала її і як державу, і як націю.

Вона має одну з найбільших європейських армій – понад 200 тис. солдатів (вочевидь, посол орієнтується на приблизну кількість контрактників ЗСУ станом на 2021 рік, сьогодні ж Сили оборони України налічують приблизно 1 млн військових – «Главком»), – яка досить швидко трансформується. В України є прагнення, є мова, є народ і своя нова національна (чи навіть націоналістична) історія. Вона заслуговує на суверенітет навіть більше, ніж деякі європейці, давно вкорінені в ЄС. Може, вона ще корумпована, може, її розірвуть олігархи – але яка країна не проходила такий шлях? Принаймні вона намагається», – пише Лукасевич.

Водночас, додає дипломат, саме Україна є запорукою того, що Росія, ця «автозаправка з ядерними боєголовками», не змінить баланс сил у Європі. «РФ не відновить статус наддержави і залишиться регіональним гегемоном, гасячи революції у Казахстані чи деінде, якщо тільки Китай дозволить це. Вона може мати модернізовану армію, невмілу команду вбивць та хакерів, але це не змінить долю Європи, якщо Україна стане на шляху Росії. Україна може стати цивілізаційним прикладом для Росії, такою собі трансформованою Київською Руссю, звідки надходитимуть імпульси до трансформації московських князівств».

Загалом до теми війни Лукасевич повертається неодноразово. В одній з публікацій він говорить про те, що після подій в Афганістані став щирим пацифістом.

«Водночас я добре знаю, що засобом забезпечення стабільності життя поляків і відповіддю на багато викликів у сучасному світі є наявність сильних інституцій, серед яких армія відіграє одну з ключових ролей», – зауважує дипломат.

Пьотр Лукасевич не боїться бути смішним. Під постом із цим фото читачі запитують, де він відпочиває.

У мережі Х політик запевняє читачів, що «гуманітарна та військова допомога Україні сьогодні є безумовною, бо якщо вбивають дітей, кидають бомби в дитячі садки та лікарні, наша цивілізація має допомогти, і ми допоможемо». А на Facebook кпинить з Такера Карлсона, критикує за антиукраїнську позицію «найтрампістськішого з трампістів» Вівека Рамасвамі та хвалить Генрі Кіссінджера за сказані минулого року слова про те, що Україна вже де-факто є частиною НАТО.

Поза роботою Пьотр Лукасевич, як видно з його соцмереж, багато читає, жартує і любить австралійського рок-музиканта Ніка Кейва.

«Його серпневий альбом прекрасний», – оцінює дипломат. Тож навіть якщо музичні смаки нового посла Польщі не збігатимуться з уподобаннями деяких українців, з інших – більш важливих питань – ми точно знайдемо спільну мову. 

Наталія Лебідь, «Главком»