Мобілізація з людським обличчям. Як влада зупиняє «бусифікацію» і чому це так складно

Останні гучні викриття посадовців ТЦК та ВЛК на корупційних оборудках, перевищенні повноважень та навіть відвертому рекеті вчергове здійняли дискусію щодо необхідності термінових змін у правилах мобілізації.

Особливого галасу наробив випадок, який міг би стати сюжетом для бойовиків: затримання Службою безпеки групи співробітників ТЦК в Одесі, яка викрадала людей та вимагала «викуп», з погонею та стрільбою.

Одразу після цієї історії працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру у катуванні групі військовослужбовців одного з районних ТЦК у Харкові та їхнім спільникам, які били цивільних осіб та погрожували їм зброєю.

Операції СБУ в Одесі поаплодував обмудсмен Дмитро Лубінець: «Те, що довгий час намагалися замовчувати або ігнорувати, виходить назовні. Працівники СБУ зафіксували ганебні практики, і на них уже є реагування. Це важливий сигнал. Сигнал про те, що порушення прав людини більше не можуть залишатися без наслідків!»

За словами омбудсмена, з 1 січня по 20 квітня цього року надійшло 264 звернення про можливі порушення прав і свобод людини з боку ТЦК, що майже на 40% більше, ніж минулого.

Проте, за всіх претензій до ТЦК та сумнівних, з точки зору закону, методах «вуличної мобілізації» у владі поки не бачать більш ефективних методів поповнення війська. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, саме ТЦК забезпечує близько 90% мобілізації особового складу до лав Сил оборони.

«Офіс призову», ставка на контрактників, іноземці в допомогу…

Без перебільшення ветерана уряду Михайла Федорова перекинули на Міністерство оборони на початку січня. Однією з його перших та основних задач було наведення порядку в системі мобілізації та вирішення проблеми масового СЗЧ. Президент Володимир Зеленський в одній з перших розмов з Федоровим в його новому статусі навіть використав сумнозвісний термін «бусифікація», який часто таврують як винахід російського ІПСО. Для частини новацій в мобілізації достатньо постанов уряду, а частина потребує змін до законодавства, що потребує підтримки Верховної Ради. Проте вже наближається кінець квітня, а комплексного бачення, куди далі рухатиметься цей потяг,  публічно не представлено.

Треба визнати, що задача перед новим міністром стоїть надскладна: з одного боку, хоча б частково зняти нинішній негатив та перезавантажити систему мобілізації, яка часто діє ще за застарілими методичками, з іншого – зробити це так, аби самі мобілізаційні процеси не стали на довгий час на паузу. Міноборони проводило презентацію концепції змін на парламентському комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки, але поки ці пропозиції не оформлені в готовий для подачі у парламент законопроєкт.

Одразу після свого призначення в Міноборони у січні Федоров окреслив масштаби викликів: кількість осіб, що ухиляються від мобілізації, він оцінив в два мільйони, а тих, що перебувають в СЗЧ, – у 200 тис. Окрім розробки змін в процес мобілізації та вирішення проблеми СЗЧ, міністр анонсував запровадження окремих підходів щодо термінів служби і грошового забезпечення штурмовиків та піхотинців.

У лютому керівник Міноборони відрапортував про успіхи в цифровізації (за його підрахунками, 90% відстрочок від мобілізації наразі автоматично продовжуються через застосунок «Резерв+») та нагадав, що триває робота над комплексною реформою мобілізації. «Запропонуємо системне рішення, щоб вирішити накопичені роками проблеми й при цьому зберегти обороноздатність країни», – пообіцяв Федоров.

У березні Федоров повторив тезу про розробку окремих підходів щодо термінів служби та грошового забезпечення для штурмовиків і піхотинців та спровокував галас заявою, що розв’язання проблем з мобілізацією та СЗЧ може бути частково вирішене за рахунок розширення участі у бойових діях іноземців. Така пропозиція була сприйнята в соцмережах і політичними опонентами влади і конкретно Федорова неоднозначно.

Тим часом певні подробиці ймовірних змін майбутньої реформи мобілізації потроху виходили на публіку з коментарів народних депутатів профільного комітету. Так, «слуга народу» Федір Веніславський розповів, що може бути збільшена кількість військовослужбовців, які служитимуть за контрактом. Такий підхід відповідно зменшить частку примусово мобілізованих. За словами нардепа, контракт повинен мати чіткі часові рамки – від двох до п’яти років та передбачати фінансові стимули та чіткіші гарантії соціального і правового захисту. Веніславський прогнозував, що напрацьовані зміни винесуть на широке обговорення орієнтовно у лютому-березні, чого так і не сталося.

Секретар Комітету з нацбезпеки Верховної Ради Роман Костенко поділився інформацією, що може змінитися вивіска органу, який відповідає за мобілізацію – демонізовану абревіатуру ТЦК подумують змінити на «Офіс призову» чи «Офіс комплектування». Своєю чергою підрозділ, який займається соціальними питаннями військових, планується виокремити в автономну структуру.

А лідер монобільшості Давид Арахамія повідомив, що реформа від Міноборони передбачатиме зняття 2 млн осіб із розшуку з одночасним запровадженням для них нових заходів примусу та обмежень (але без блокування банківських рахунків).

Щодо питання мобілізації висловився і президент, якому часто дорікають тим, що він начебто його уникає. Щоправда, глава держави торкнувся теми трохи в іншому контексті. Разом з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем він підняв чутливу тему повернення українських чоловіків з-за кордону. «Відповідні служби обох країн повинні займатись цим питанням», – загадково натякнув президент, що спричинило хвилю обговорення в соцмережах щодо реальності таких заходів.

На тлі такої дозованої, але не підтвердженої реальними рішеннями інформації стався витік інформації про запровадження з 1 квітня нового етапу адміністрування мобілізаційних процесів – зокрема, щодо цифрового моніторингу військовозобов’язаних і суворішої перевірки підстав для відстрочки та бронювання. Але в Міноборони це спростували, запевнивши, що комплексна реформа ще тільки готується та базуватиметься на прогресивному підході Data-driven (підхід до управління на основі аналітики та статистики – «Главком»).

«У «Дії» стежити не стануть»

Уперше Міноборони прийшло з нарисами свого бачення реформи мобілізації до комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки наприкінці березня.

«Це була просто концепція із заданою рамкою – мета, очікування і засоби, на які б ця концепція мала б спиратись, – згадує член комітету Ірина Фріз з «Європейської солідарності». –  Термін подачі змін до законодавства щодо мобілізації – до літа, тож чекати лишилося недовго».

Колега Фріз з комітету «слуга народу» Єгор Чернєв стверджує, що наразі бачення від Міноборони, як зробити цей процес максимально справедливим і ефективним, в основному, базується на Big data (великі масиви різноманітних даних, які обробляють для виявлення закономірностей і прийняття рішень – «Главком»).  

«Міністр в цьому плані дуже просунутий і хоче використовувати «великі дані» для відслідковування процесів, які відбуваються під час мобілізації – від першого контакту до того, як людина потрапляє в конкретну бригаду», – каже нардеп.

На питання, чи не означає це, що Big data дасть можливість відслідковувати «цифровий слід» ймовірних «ухилянтів» та фактично стежити за ними через гаджети та банківські картки Чернєв відповідає, що жодного порушення законодавства щодо прав людини в пропозиціях не побачив: «Все в рамках законів воєнного часу, не більше того. Я там точно не побачив натяків на використання тієї самої «Дії», аби збирати якісь дані про людей».

На думку нардепа, така неспішність із внесенням до парламенту нових правил мобілізації пояснюється дуже ретельною підготовкою: «Варто зробити це один раз і правильно, а не впроваджувати щось, дивитися, як воно запрацювало, і потім змінювати. Думаю, це буде збалансоване рішення та максимально справедливі підходи – і щодо тих, хто перебуває в розшуку, і тих, хто в СЗЧ, і тих, хто служить вже протягом довгого часу. Як на мене, всі ці питання треба внести в один проєкт і приймати вже комплексні зміни».

Чернєв вважає логічним, аби до розробки змін був залучений Генштаб, як це було у 2024 році – під час прийняття діючого закону про мобілізацію. А Ірина Фріз схиляється до думки, що нинішня затримка виникла якраз через складне узгодження нюансів процедур мобілізації між Міноборони та військовим керівництвом.

«У Раді буде буча»

Вже зараз, навіть до появи чернетки нового законопроєкту, можна прогнозувати, що дискусії навколо нього будуть, м’яко кажучи, жвавими. Достатньо згадати перипетії прийняття чинного закону про мобілізацію, який Верховна Рада ухвалила в квітні 2024 року. Перший урядовий варіант був відкликаний через жорстку критику та безперспективність проходження в парламенті, друга «лайтовіша» версія була внесена в січні 2024-го. До неї депутати запропонували понад чотири тисячі правок, деякі одіозні норми (можливість арешту майна, блокування банківських рахунків військовозобов’язаних, обов’язкової реєстрації в електронному кабінеті тощо) були виключені з остаточної редакції. Натомість за наполяганням Генштабу була прибрана ключова норма щодо демобілізації після 36 місяців безперервної служби. У прикінцевих положеннях закону було вказано, що Кабмін має у стислі терміни підготувати окремий законопроєкт щодо демобілізації, але цього так і не сталося.

Ірина Фріз вважає, що чинний закон про мобілізацію в перші місяці після його прийняття працював дуже добре, а от потім виникнули складнощі: «Ми за травень, літо і навіть на початок вересня 2024 року мали позитивну динаміку у мобілізації завдяки змінам, які були ухвалені. Проблема в тому, що уряд так і не розробив рішення по термінах служби, що було передбачено в прикінцевих положеннях. Крім того, в серпні 2024-го парламент запровадив зміни щодо декриміналізації СЗЧ, що суттєво вдарило по обороноздатності. Після цього вже у вересні-жовтні було зафіксовано збільшення кількості СЗЧ. А згодом влада просто перекинула питання мобілізації на військових».

На думку членкині комітету, якщо в новому мобілізаційному законі будуть міститись лише точкові зміни з акцентом на примусі та збільшенні відповідальності без відповідей на питання термінів служби, ротації та збільшення грошового забезпечення для військовослужбовців – він не змінить суспільне ставлення до мобілізації. І матиме примарні шанси пройти через Верховну Раду.

За словами Фріз, Міноборони обіцяло показати свої фінальні пропозиції оборонному комітету ще до реєстрації законопроєкту (або кількох), щоб депутати могли внести свої пропозиції ще на цьому етапі. «У нашому комітеті є представники практично всіх парламентських фракцій і треба все заздалегідь обговорити, аби не вийшло, як з багатьма урядовими законопроєктами останнім часом, які зала просто завертає. Тоді шансів на проходження буде значно більше», – впевнена нардепка.

Соломія Бобровська з фракції «Голос» допускає, що парламентарі могли б не очікувати осяяння в уряді, а зареєструвати свій законопроєкт про мобілізацію. Але визнає, що він не буде прийнятий за основу для роботи через залучення Міноборони та Генштабу.

«Чекаємо на законопроєкт від уряду, але яким би він не був, в парламенті буде політична буча, – прогнозує Бобровська. – «Група Разумкова», Мар’яна Безугла та інші будуть його «валити», і ніхто їх не зупинить. Особливо після таких історій, як в Одесі, як ми людям можемо сказати, що йдіть служити або йдіть до ТЦК? Ця пухлина вже досягла такого рівню, що треба або цей орган ліквідовувати і перезапускати, або я вже не знаю, як знайти цю «золоту середину». Одне точно можна казати: це рішення має бути не в один крок і не поверхневе, бо від того, що ми перейменуємо ТЦК на «офіси», нічого не зміниться».

Серед першочергових проблем, які треба вирішити, Бобровська називає перегляд економічного бронювання: «Бо зараз на рівні Кабміну визначена критичність підприємств і різні торгові центри чи спортзали бронюють собі людей. А якого, вибачте, біса? Ще одна величезна корупційна діра – це ВЛК. Але найголовніше, що треба зробити, – відновити довіру в суспільстві, без неї нічого не попливе».

Нардепка прогнозує, що, якщо пропозиції від уряду щодо мобілізації та СЗЧ передбачатимуть максимально болючі та непопулярні кроки, це не буде сприйнято парламентом. «Але якщо Міноборони прийде до всіх фракцій і скаже, що у нас стільки-то мільйонів людей, які «в тіні» ховаються, і ще є ось така кількість мобілізаційного ресурсу – то депутати мають дослухатися до цієї математики, – каже Бобровська. – Однак треба усвідомлювати, що це все класно може виглядати на презентаціях на папері, але реальність на вулиці – інша. Причому різна по-своєму в Києві, в Рівному, в Одесі, в Харкові, в Дніпрі… Зараз градус в суспільстві дуже високий і мені незрозуміло, чому уряд досі тягне зі своїми пропозиціями».

Поліція замість ТЦК. МВС пручається

Однією з новацій, яку пропонують в Міноборони, є перекидання «гарячої картоплі» в чужі руки. Мова про право затримання військовозобов’язаних, що перебувають у розшуку: вона, за ідеєю авторів реформи, має перейти від ТЦК до Нацполіції. Логіка ніби проста: саме поліція за своїм функціоналом має затримувати порушників, в той час як для військових ТЦК – це неприродня функція.

Але МВС категорично відмовляється брати на себе цю невдячну роботу. Широко розтиражована репліка голови Національної поліції Івана Виговського про те, що здійснення заходів оповіщення разом з ТЦК «дуже негативно впливає на імідж Нацполіції», – надто симптоматична обмовка. Днями в інтерв’ю «РБК-Україна» Виговський висловився ще радикальніше: «З 2015 року ми формували імідж поліції, формували довіру населення, яка просто зараз нищиться… Ми готові цю функцію (мобілізації) виконувати, ми її виконуємо, але ми не повинні бути самі у цьому процесі. Цю функцію історично виконували ТЦК».

Офіс президента також вагається щодо того, чи варто переносити той негатив, який вже увібрав в себе ТЦК, на поліцію, яка в останні дні перебуває під шаленим суспільним тиском.

Протистояння між міністром оборони Михайлом Федоровим та міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком вже важко приховати. Як розповідають джерела «Главкома», в Міноборони наполягають, аби Нацполіція активізувала оперативно-розшукові дії щодо 500 тис. військовозобов’язаних. Але, за нашою інформацією, між Міноборони та МВС в рази розходяться дані щодо доступного наразі в країні  мобілізаційного ресурсу. Тому у відомстві Клименка просто не хочуть брати на себе зайві зобов’язання щодо гонитви за «мертвими душами». Також в МВС нарікають на некомплект особового складу, хаос в системі «Оберіг» та дивуються, чому з доставлених тією ж поліцією до ТЦК порушників обліку у підсумку мобілізується лише кожен другий.

Генерал-лейтенант міліції, нардеп Михайло Цимбалюк з фракції «Батьківщина» також впевнений, що автоматичне перекидання непопулярних заходів з ТЦК на МВС не вирішить проблему. «Справа в тому, що в законодавстві вже сьогодні чітко прописані повноваження, які просто не виконуються, – каже Цимбалюк. – Розшук осіб – це функція МВС, зокрема, Національної поліції. Причому немає значення, хто ініціатор розшуку – ТЦК, СБУ чи будь-який інший орган. Поліція має встановити місцезнаходження людини, доставити у відділок і передати ініціатору розшуку. Бо кожен професійний дільничний знає, хто перебуває в розшуку в зоні його відповідальності та чи живе ця людина вдома. І тільки після цього починається робота ТЦК».

Цимбалюк нагадує, що питання доставки військовозобов’язаних і навіть наведення порядку в приміщеннях ТЦК – це також повноваження органів місцевої влади та військових адміністрацій: «Тоді на ТЦК не буде такого навантаження і ми заберемо їх з вулиць. І для цього навіть не треба приймати жодних нових законів! Потрібно на рівні верховного головнокомандувача зібрати всі сторони – МВС, Міноборони, Генштаб, військові адміністрації – і чітко визначити, хто що робить і за що відповідає. А потім питати за результат».

Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський, за даними «Главкома», вже бачив кілька попередніх нарисів мобілізаційних новацій, які пропонує Міноборони. І за даними джерел редакції, президент наразі більше схиляється до того, що «спустити пару» в суспільстві може не формальна рокіровка на вулицях ТЦК та поліції, а саме запровадження чітких термінів служби. І саме на це буде має бути зроблено акцент в тих проєктах, які уряд, як всі сподіваються, скоро представить Верховній Раді.

Наталія Сокирчук, «Главком»