Неприступна ДУСя. Хто зриває розпродаж президентського майна

«Затягнути паски» - цю фразу сьогодні не втомлюються повторювати представники нової влади усіх рівнів. Сувору економію, урізання необов’язкових витрат і загальну оптимізація видатків бюджетних грошей офіційно призначено на роль рятівного кола для потопаючої української економіки.

Самі державні очільники намагаються відповідати проголошеним ними ж принципам – принаймні, публічно. Голова уряду Арсеній Яценюк викладає у соцмережі фото, які доводять, що замість прем’єрського літака він користується економ-класом авіаліній. Міністр економіки Павло Шеремета їздить на роботу у метро. І, головне, усі заявляють про необхідність розпродати надлишкове державне майно – від службових авто до відомчих санаторіїв.

-- Аукціон небаченої щедрості

24 березня виконуючий обов’язки Президента Олександр Турчинов підписав указ №334/2014, який передбачає передачу майна, що «перебуває в управлінні Державного управління справами (ДУС) і не використовується для забезпечення діяльності Президента України, з управління Державного управління справами в управління інших суб'єктів управління об'єктами державної власності, визначених Кабінетом Міністрів України, для наступної приватизації». При цьому в указі не міститься жодного натяку на те, про яке саме майно йдеться, – за винятком ПАТ «Президент-Готель», питання приватизації якого винесено в окремий пункт.

ДУС в усі часи свого існування було структурою закритою і не публічною. На офіційному сайті ДУС можна знайти хіба лише побіжний перелік підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Держуправління, однак він далеко не повний. Принаймні, Фонд держмайна України у відповідь на запит «Главкому» повідомив, що «за результатами інвентаризації об’єктів державної власності до Фонду з метою внесення до Реєстру (Єдиний реєстр об’єктів державної власності – «Главком») Державним управлінням справами подано відомості про 4,5 тис. об’єктів нерухомого державного майна, яке перебуває на балансах 45 державних підприємств, установ, організацій».

Про те ж саме заявив і міністр Кабінету Міністрів Остап Семерак. «Перелік цього майна складає приблизно 100 сторінок дрібного тексту, починаючи від двох санаторіїв у Абхазії та одного - в Кисловодську, в тому числі у Криму, в Карпатах, та закінчуючи пресловутим Житомирським лікеро-горілчаним заводом, агрофірмою «Чайка» і т.д.», - сказав він.

Але досі на розгляд громадськості не представлено жодного офіційного списку тих об’єктів ДУС, які має продати Фонд держмайна. І хоч Турчинов зобов’язав органи державної влади інформувати суспільство про стан виконання його указу, ані ФДМУ, ані ДУС цього досі не зробили.

Окрім інтерв’ю Семерака, єдина інформація про те, які об’єкти будуть виставлені на продаж – це заява тепер вже колишнього керівника ДУС Сергія Аверченка («Удар»), зроблена 11 квітня під час брифінгу. Аверченко побіжно вказав кілька назв, серед яких найвідоміші – дача Віктора Ющенка в Кончі-Заспі (з якої він лише нещодавно з’їхав) та дача Віктора Януковича у Пущі-Водиці.

«Главком» звернувся до ФДМУ з проханням надати список нерухомості, яку ДУС виставить на приватизацію згідно з указом Турчинова. Відповідь Фонду не забарилася: «…Документів стосовно надання погодження на відчуження майна, зазначеного у пункті 1 Указу Президента України від 24 березня 2014 року № 334/2014 «Питання державного майна, що забезпечує діяльність Президента України», станом на 07 травня 2014 року до Фонду не надходило… На даний час до Фонду не надходило пропозицій від Державного управління справами та від інших уповноважених органів управління, щодо включення до переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, державного майна, яке не використовується для забезпечення діяльності цих органів, та щодо якого відсутні законодавчо-встановлені обмеження щодо приватизації».

З дня опублікування указу Турчинова минуло майже півтора місяці, а безпосередній виконавець, зазначений в документі, досі не почав його виконувати. Можна було б подумати, що в усьому винне ДУС, яке не подало списку об’єктів на приватизацію ФДМУ, однак сам же Фонд держмайна говорить про 4,5 тис об’єктів ДУС, інформацію про які вносив до Єдиного реєстру об’єктів державної власності.

-- Що приховує ФДМУ?

В озвученому Аверченком «списку» деякі об’єкти нерухомості, призначені на продаж, дозволяють підозрювати, що хтось намагається «пожертвувати» лише непотрібною або скандально відомою (настільки, що приховати неможливо) власністю, а справді цінні об’єкти приберегти.

Наприклад, Санаторій імені М.О. Семашка розташований у російському Кисловодську, і в умовах українсько-російського військового конфлікту користуватися ним (навіть просто утримувати) неможливо. Немає сенсу інвестувати гроші в об’єкт, який можна втратити будь-якої миті. Приблизно те ж саме стосується санаторію «Україна» зі списку Аверченка – він знаходиться поблизу міста Єсентуки, що в Ставропольському краї РФ. ДУС також планує продати будинок відпочинку «Псоу» - він в Абхазії.

Деяке своє майно ДУС не продає, а передає в інші органи державної влади. Так, «Укржитлосервіс» перейде на баланс міста Києва, а Державне лісове господарство та 80 га землі, що перебували в користуванні «Експоцентру» – до відання Міністерства природних ресурсів.

Зміна власника державного майна з однієї державної структури на іншу – це, м’яко кажучи, не зовсім те ж саме, що приватизація. З точки зору витрат державного бюджету немає значення, чи гроші на утримання цього майна витрачатимуться за статтею видатків на ДУС, а чи на Мінприроди. Скільки не перекладай камінь з однієї кишені в іншу – легше йти не стане.

До того ж українська історія доводить, що міграція об’єктів державної власності між різними установами – явище звичне. А відновити статус кво можна одним розчерком пера. Так було в історії з найодіознішим і найвідомішим об’єктом державної власності – Межигір’ям.

У вересні 2004 року Кабінет міністрів забрав Межигір’я у ДУС і передав на баланс Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ. Оскільки головою уряду в цей час був сам Віктор Янукович (його ж підпис стоїть під розпорядженням), то мова йде про те, що голова уряду банально вивів майно ДУС у своє підпорядкування. За рік потому, коли прем’єр-міністром був Юрій Єхануров, Кабмін повернув Межигір’я до Держуправління справами, але ненадовго. Янукович знову став головою уряду і у 2007 році передав Межигір’я до Міністерства охорони навколишнього середовища, а звідти до НАК «Надра України» - щоб вивести з державної власності.

ДУС належать не тільки санаторії і державні резиденції. У віданні цієї держустанови перебуває цілий господарський комплекс з обслуговування інтересів владної еліти. До складу цього комплексу входять лікарні, готелі, ресторани, і навіть Житомирський лікеро-горілчаний завод. Навіщо державним службовцям налагоджене виробництво «Житомирської на бруньках» - залишається хіба здогадуватися. Але продавати його вони поки що не планують – принаймні, офіційної інформації про це наразі немає.

Державному управлінню справами належить також ресторан «Козак-Хол» у Києві. Для любителів літературних паралелей він, безперечно, мав би нагадувати булгаковський ресторан «У Грибоєдова». «За всіма показниками, що визначають тип підприємства (асортимент продукції, кваліфікація персоналу, технічне обладнання, методи і рівень обслуговування), ресторан відповідає вищому класу обслуговування», - сказано про цей заклад на офіційному веб-сайті ДУС. Його теж ніхто на продаж не виставляє.

Так само ДУС збереже за собою готельні комплекси «Дніпро» та «Україна» в центрі Києва. «Україну» завжди використовували для проживання там народних депутатів, які не мають житла в столиці, тому це може бути обґрунтуванням необхідності залишити його у державній власності. Але продаж готелю «Дніпро» міг би принести справді серйозні гроші, якщо мова справді йде про необхідність наповнення бюджету та скорочення видатків на утримання державного майна.

-- За що звільнили Аверченка?

Сам Аверченко протримався на посаді лише місяць. В цьому «уряді смертників», як його колись називав Олександр Турчинов, «ударівець» поки що поніс найбільше втрат: після призначення керівником ДУС, Аверченко дисципліновано склав мандат народного депутата, а невдовзі залишився не тільки без мандата, але й втратив крісло з невідомої причини.

«Главком» намагався з’ясувати цю причину такої кадрової сенсації у в.о. голови АП Сергія Пашинського, однак він запропонував подзвонити до свого заступника Андрія Сенченка, зіславшись на зайнятість. Сенченко ж заявив «Главкому», що питання Аверченка і ДУС не належать до його компетенції, а ними займається виключно Пашинський.

З тим самим запитанням вдалося додзвонитися і до самого Аверченка. Той якийсь час мовчав, а тоді спитав: «Ви хочете почути правду?». Отримавши ствердну відповідь, він знову впав у роздуми, але врешті заявив: «Я не хочу псувати людям виборчу кампанію».

Водночас джерела «Главкому» в «Ударі» кажуть, що Аверченко очолив ДУС без погодження з керівництвом партії. Тому партія нібито і не влаштовує скандалу через такий кадровий «кидок».

Джерела в «Ударі» також не виключають, що Аверченко можуть призначити на іншу посаду. Можливо, саме цим і пояснюється його таємниче мовчання після відставки.