Чи зупинить Європа антиукраїнський газовий пакт Шредера-Путіна

Наприкінці січня Європарламент ухвалив резолюцію, закликавши країни ЄС не допустити будівництва другої черги глибоководного Північно-Європейського газопроводу в обхід України (Nord Stream-2). Європарламент закликав запобігти повній зупинці газотранспортної системи України, потужності якої розраховані на щорічне постачання 151 мільярда кубометрів газу в Європу.

Протягом більш ніж півстоліття газові магістралі України несуть «блакитні» потоки з Росії до 18-ти країн Європи, а Україні приносять мільярдні доходи та надають особливого статусу на геополітичній карті Європи. Якщо ж європейські компанії разом з «Газпромом» збудують другу чергу цього обхідного шляху (третього за рахунком), послуги нашого газогону більше не знадобляться Європі.

Втрати понесе не лише Україна (після запуску трьох обхідних шляхів транзит через Україну вже впав вдвічі – до 62 млрд кубометрів в 2014 році). З огляду на військову агресію з боку Кремля, Європейський Союз прикладає чимало зусиль, щоб зменшити обсяги партнерства з країною-агресором, роблячи ставку на диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв. Тобто, ЄС намагається якомога скоріше знайти хоча б часткову заміну російського газу.

Тому у своїй резолюції Європейський парламент застерігає: магістральний газопровід, що його планує збудувати російський «Газпром» в партнерстві з низкою європейських компаній по дну Балтійського моря до узбережжя Німеччини, може стати перепоною в реалізації стратегії ЄС в питанні диверсифікації джерел енергії.

-- Крах російських перспектив?

Пристрасті навколо проекту Nord Stream-2 спалахнули у вересні 2015 року – відразу після того, як російський «Газпром» підписав угоду зі світовими лідерами в газовій царині – Shell, OMV, E.On. про будівництво двох ниток морського газогону потужністю 55 млрд кубометрів на рік, що постачатимуть газ із Росії в Німеччину в обхід України, Білорусії та Польщі.

Першим проти цього проекту виступив президент Польщі Анджей Дуда: «Будівництво Nord Stream-2 в обхід України порушує енергетичну єдність Європи». Він справедливо підкреслив, що причини для будівництва, перш за все, політичні, а не економічні.

Згодом декілька країн Центральної та Східної Європи (крім Чехії та Греції) звернулися в Єврокомісію з вимогою закрити проект Nord Stream-2. Ініціаторами виступили Польща та Словаччина, а потім їх підтримали Угорщина, Румунія, Естонія, Латвія та Литва.

Компанія «Нафтогаз України» також подала скаргу проти будівництва Nord Stream-2 до Секретаріату Енергетичного Співтовариства (членство України з 2011 року), яку на початку січня 2016-го року Секретаріат передав на розгляд Європейської Комісії. В результаті Європарламент ухвалив вищезгадану резолюцію.

Приводом для скарги стали порушення європейського законодавства в царині енергетики і, зокрема, Третього енергетичного пакету ЄС. Зокрема газопровід Nord Stream-2 не відповідає вимогам щодо розділення функцій транспортування та постачання газу (unbundling), які діють в ЄС, а тому не сприятиме розвитку конкуренції та погіршить безпеку поставок газу на європейський ринок.

-- Пакт Шредера-Путіна - 2005

Проте не все так однозначно, як може здатися на перший погляд. Бізнес-інтереси німецьких фірм з російським «Газпромом» переплелися настільки міцно, що розірвати їх буде дуже складно.

Проект будівництва другої черги газопроводу Nord Stream-2 став логічним продовженням розпочатого 2005-го року будівництва глибоководного Північно-Європейського газопроводу по дну Балтійського моря для постачання російського газу в Німеччину та Великобританію.

В 2005 році Європейський Союз підтримав ініціативу «Газпрому», чим спровокував незадоволення низки східноєвропейських країн. Проект отримав яскраво виражене політичне забарвлення, зумовлене тим, що підписання угоди відбулося за 10 днів до виборів в німецький бундестаг.

Українська влада того часу, тобто, після помаранчевої революції, не вірила, що такий проект взагалі може бути реалізований. Проект оцінили як спробу Путіна допомогти своєму другові Шредеру отримати додаткові голоси на виборах. До того ж, були застереження, що опонентка канцлера Ангела Меркель в разі перемоги на виборах християнських демократів могла взагалі відмовитися від цього проекту.

Відчуваючи неминучість колосального переділу газового ринку Європи, проект іронічно охрестили «Пактом Путіна-Шредера» - за аналогією пакту Молотова-Ріббентропа. Керівники східноєвропейських країн вважали, що новий газовий альянс німців та росіян був спланований для внесення змін в політичну карту Європи.

Проект Nord Stream став третім альтернативним газопроводом, що пролягав в обхід України, позбавляючи нашу державу мільярдних доходів за транзит газу. Європа зробила ставку на Кремль, який створював образ України на світовій арені як не надійного постачальника газу. Хоча насправді все було з точністю до навпаки.

Стартував проект Nord Stream у Берліні – у вересні 2005-го федеральний канцлер ФРН Герхард Шредер та президент Росії Путін «благословили» альянс трьох учасників європейського ринку газу: керівники російського «Газпрому» та німецьких концернів BASF AG и E.ON AG підписали відповідну угоду, і відразу ж почали це надзвичайно дороге та екологічно небезпечне будівництво.

Наприкінці 2011-го був введений в експлуатацію цей надзвичайно дорогий глибоководний маршрут від російського Виборгу до німецького Грайфсвальда (дві паралельні гілки по 1200 км кожна).

До речі, тоді в Європі також вирували пристрасті на тему доцільності проекту з точки зору екологічної безпеки, але його будівництво не зупинили. Як станеться цього разу – покаже час.

Потужності цієї магістралі дозволяють щороку перекачувати в Європу 55 млрд кубометрів газу. За даними компанії Nord Stream AG, 2015-го року обсяги транспортування газу зросли до 39,1 млрд кубометрів, тобто, рівень завантаження – 71%, тоді як в попередні роки було ще менше.

Але не повна завантаженість першої черги газогону Nord Stream не стала на заваді для подальшого розвитку цього проекту, адже Західна Європа зробила ставку на унікальні запаси російського газу, яких вистачить на сотні років.

-- Nord Stream розрахований на унікальні родовища в Росії

Для завантаження газопроводу Nord Stream в майбутньому планується використовувати одне з найпотужніших у світі та унікальне за покладами Штокманівське газоконденсатне родовище: його запаси становлять майже 4 трильйони кубометрів газу! Воно розташоване в територіальних водах Росії в Баренцовому морі – за 550 км від Мурманська. Глибина моря там сягає до 340 метрів.

З цього родовища росіяни спільно зі світовими лідерами нафтогазового сектору планують щороку видобувати майже 70 млрд кубометрів газу, основним споживачем якого мали б стати країни Західної Європи. Але спочатку в його розробку потрібно інвестувати $15-20 млрд – західні компанії готові вкладати такі кошти.

Розробку цього родовища відклали до 2017 рік, адже для заповнення першої черги Nord Stream вже були підготовлені інші потужні джерела газу.

На першому етапі основною сировинною базою для газопроводу Nord Stream стало Южно-Русское газонафтове родовище Ямало-Ненецького автономного округу в Тюменській області. Його запаси також унікальні – більше трильйона кубометрів! Нині там щороку видобувають понад 25 мільярдів кубометрів газу.

Ліцензіями на геологічне вивчення та розробку цього родовища володіє ОАО «Севернефтегазпром», акціонери якого – «Газпром» та німецькі BASF і E.ON Ruhrgas.

Бізнес-інтереси цих компаній зайшли настільки далеко, що навіть складно повірити в те, що ухвалена Європарламентом резолюція по проекту Nord Stream здатна зупинити цей проект. Питання в тому, чи переможе політична доцільність над економічною вигодою.

Зокрема, «Газпром», обмінюючись активами з BASF, збільшив свою частку в статутному капіталі німецької Wingas до 50%, а також отримав частку в німецькій провідній компанії Wintershall (49%), яка, до речі, володіє правом на розробку родовищ у Лівії.

І що дуже важливо: увійшовши до статутного капіталу цих німецьких компаній, «Газпром» отримав доступ до кінцевого споживача Німеччини, тобто, до «живих» коштів за поставлений газ. Цілком очевидно, що виштовхнути «Газпром» з німецького ринку навряд чи вдасться.

До речі, на момент старту проекту Nord Stream в 2005 році, газ в Росії продавали по $35 за тисячу кубометрів, тоді як в Європі він тоді коштував дорожче $200, тобто, стільки ж, як і нині, коли ціна на експортний газ впала приблизно до $200, тобто, до розрахункового рівня, закладеного в проекті Nord Stream на момент його запуску.

-- Україна втратила половину транзитного потенціалу

Втрачати свій транзитний потенціал Україна почала відразу після того, як Росія будувала один за одним обхідні шляхи для нарощування газової експансії до Європи. Водночас українська влада ніяк на це не реагувала.

Росіяни планували якомога скоріше наростити постачання в далеке зарубіжжя до 190 млрд кубометрів газу. До виставленої планки залишилося зовсім небагато: в 2016 року «Газпром» планує експортувати в Західну Європу і Туреччину 160 млрд кубометрів газу.

В 90-х роках Європа заявила про формування єдиного енергетичного простору, щоб залучити на свій ринок постачальників газу з метою задоволення наростаючих потреб західних країн. Тоді був оголошений прогноз про зростання на 50% обсягів споживання на десятиріччя.

«Газпром» відразу ж заявив про свою готовність збільшити обсяги постачання на 60 млрд кубометрів на рік – за рахунок введення транснаціонального магістрального експортного газопроводу Ямал-Європа завдовжки 2000 км, який з`єднав родовища північного Сибіру з Європою.

Так народився перший обхідний маршрут постачання російського газу в Німеччину без України – збудували магістраль «Ямал-Європа», перша гілка якого дозволяє транспортувати до Берліну приблизно 33 млрд куб м газу на рік (запустили 1999 року).

Отже, Європа з легкістю проігнорувала транзитні можливості України, повіривши Путіну, який неодноразово заявляв на весь світ: «Украина «тырит» газ».

Другий проект в обхід України запустили 2002-го року по дну Чорного моря під назвою «Блакитний потік» - ця магістраль розрахована на транспортування приблизно 16 млрд кубометрів газу в рік з Росії до Туреччини.

Третім став проект «Північний потік» - Nord Stream, точніше, його перша черга. Тепер перед ЄС постало питання, як зупинити другу чергу, тобто, Nord Stream-2.

Якщо просумувати потужності діючих альтернативних газопроводів, то обсяги обхідних маршрутів вже досягли 104-х мільярдів кубометрів на рік. В разі, якщо ЄС не зупинить будівництво Nord Stream-2, то загальна пропускна потужність сягне 160 млрд кубометрів – це майже на 10 мільярдів більше, ніж пропускна здатність українських магістралей в напрямку європейських країн.

Цілком очевидно, що газу для наших українських магістралей не буде взагалі. До введення в дію вищезгаданих обхідних магістралей обсяги транзиту російського газу до європейських країн територією України в середньому становили приблизно 120-130 мільярдів кубометрів на рік.

І хоча тоді плата за транзит була сміхотворно низькою, щороку газотранспортна система України приносила до державної скарбниці доходи, еквівалентні $2,5 млрд. До 2005 року в якості оплати Україна отримувала дешевий російський газ - в перерахунку за транзитні послуги він коштував $50 за тисячу кубометрів.

З введенням трьох обхідних шляхів та з переходом в 2005 році на грошові розрахунки з «Газпромом», ситуація різко погіршилася – транзит впав майже вдвічі.

Як повідомили «Главкому» в «Нафтогазі », в 2015 році через Україну транспортовано 67,1 мільярда кубометрів газу (в 2014 – 62 млрд). Звісно, що й доходи впали приблизно вдвічі, тоді як вартість газу зросла на кінець минулого року більш ніж в 4 рази порівняно з періодом до 2005 року.

Фактично Україна вже втратила майже половину свого транзитного потенціалу. Якщо ж Європа не зупинить будівництво газогону Nord Stream-2, найпотужніша в світі система транспортування газу до Європейського Союзу стане реліквією радянських здобутків.

Чинна на той час українська влада (до речі, помаранчева), включно з керівництвом НАК «Нафтогаз України», не вірила в реальність реалізації проекту Nord Stream, тому обмежила свої дії насмішками над нібито нездійсненими мріями росіян.

Кадровий склад «Нафтогазу» був розгромлений з метою революційної доцільності, а ті, хто справді намагалися щось змінити, не змогли достукатися до високих владних кабінетів. Внаслідок бездіяльності, Україна вже вдвічі зменшила транзит газу до Європи.

-- Nord Stream-2 і перспективи «Газпрому»

Щоб зберегти хоча б ту половину обсягів транзиту, які залишилися, влада зробила перші кроки в напрямку протидії побудові Nord Stream-2. Зокрема, президент Петро Порошенко після переговорів з віце-президентом США Джозефом Байденом в Давосі заявив: «Це чисто політичний проект. Україна та США єдині в питанні критики цього проекту – він спрямований як проти України, так і проти значної кількості країн ЄС. Ми повинні активно діяти для того, щоб його зупинити».

Заяви з приводу реальної загрози щодо подальшої долі однієї з найпотужніших світових газотранспортних систем, днями зробив керівник НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв: «Будівництво газопроводу Nord Stream-2 знищить український маршрут транспортування газу до Європейського Союзу. Якщо Nord Stream-2 збудують, український маршрут припинить існування. Європейський Союз принесе в жертву існуючі потужності на 151 мільярд кубічних метрів на користь нових 55 мільярдів, щоб покрити майбутнє зростання попиту (на газ в Європі – «Главком»)».

Цього року «Газпром» планує експортувати в Західну Європу і Туреччину 160 млрд кубометрів газу (в 2015 – 159,4 млрд), - повідомив пресі голова ради директорів «Газпрому» Віктор Зубков.

«За останні три роки «Газпром» поставив в Європу 467 млрд кубометрів газу. Що буде далі, складно сказати, але ми розраховуємо на 160 млрд», - каже Зубков. Доходи «Газпрому» скорочуються, адже ціни на газ падають слідом за нафтовими. І хоча ціни значно вищі порівняно з собівартістю видобутку, удар для російського бюджету стає все більш відчутним.

В першому кварталі цього року експортна ціна для «Газпрому» впаде на $100. «Для «Газпрому» в першому кварталі 2015 року ціна становила $284 за тисячу кубометрів. За попердніми розрахунками, в першому кварталі цього року вона може скласти $180, тобто, ми втрачаємо $100 на кожній тисячі кубометрів», - повідомила директор ООО «Газпром експорт» Олена Бурмістрова.

Але нинішнє падіння вартості газу не зупиняє Росію від бажання нарощувати газову експансію в Європу. Проте, з огляду на агресивну політику Кремля Захід, схоже, дійсно налаштований зупинити (чи хоча б призупинити) започатковані газові альянси з росіянами.