Нова влада в Україні, активно заговорила про адміністративну реформу, про покращення надання державних послуг, для українців.
Термін «адміністрація» бере свою назву від двох латинських слів: ministrare – служити та ad – до. Адміністрація таким чином є чимсь, що призначене «до служіння». Вся державна адміністрація, що існує в Україні перш за все, має виконувати свою головну місію, служити громадянину, стояти на захисті його прав та інтересів. Робити так ,щоб людина почувала себе вільною і захищеною в країні в якій проживає.
Ось і нова влада в Україні, активно заговорила про адміністративну реформу, про покращення надання державних послуг, для українців. Та що там заговорила, вже одним підписом Президента, розпочала активні кадрові перестановки в уряді, не за горами кажуть і місцеві органи влади, мають зазнати змін. Та чи заміна назв інституцій, скорочення людей, переміщення посадовців це те, на чому справді має полягати адміністративна реформа, думаю що ні. Тай сама по собі адміністративна реформа без реформи територіальної, нестиме мізерний і ніяким чином, не позитивний ефект для України.
Спробую пояснити це на прикладі сусідньої, Польщі. Накопичений, ними досвід, щодо децентралізації державного управління, регіоналізму й місцевого самоврядування має велику практичну цінність для України, надає можливості простежити динаміку демократичних перетворень і визначити особливості вдосконалення діяльності органів державної влади. Польща в кінці дев’яностих, успішно й динамічно здійснила реформу адміністративно-територіального поділу. Експерти Ради Європи визнали, що Польща вважається взірцем такого роду перетворень у Центрально-Східній Європі. Запроваджений у цій сусідній країні устрій, демонструє раціональність розподілу владних повноважень і компетенцію між 3-ма рівнями місцевого самоврядування – гміною, повітом і воєводством.
Результатом проведеної трансформації, стало створення держави нового типу, яка служить своїм громадянам і спираючись на самоврядні інститути та громадянське суспільство, дає можливість формувати й контролювати органи публічної влади. Чого нажаль, немає в Україні. Процес делегування повноважень органів виконавчої влади, органам місцевого самоврядування в Україні, потребує вдосконалення. Власне це те, що має бути присутнім в адміністративній реформі. Оскільки рішення про делегування приймається у вигляді закону, а невиконання закону не може бути виправданим, навіть якщо його виконання суперечить інтересам територіальної громади, порушує права суб’єктів місцевого самоврядування, бо тим самим буде порушено принцип законності. Такий порядок делегування повноважень позбавляє будь-якого сенсу питання про добровільність чи не добровільність передачі і відповідно прийняття та здійснення цих повноважень. Мова йде про те, що питання місцевого значення можуть і повинні вирішувати саме територіальні громади, або ж органи місцевого самоврядування, а не органи державної влади.
Одним з найважливіших напрямків, процесу трансформації в Польщі була децентралізація і проведення реформи системи управління державою. Так виникла концепція здійснення адміністративно-територіальної реформи. Проведення цієї реформи, відбувалось у 2 основних етапи: це політичний, пов’язаний з формуванням інституційних умов демократизації цієї сфери, та адміністративний, спрямований на перебудову її структурних елементів.
Позитивним у здійсненні адміністративно-територіальної реформи слід назвати прийняття закону «Про місцеве самоврядування», який започаткував трансформацію місцевих органів влади.
Закон передбачав:
-внести зміни до територіального поділу, що існував з передбачав поділ Польщі на воєводства й муніципалітети;
-скоротити кількість воєводств і створити 2-й рівень місцевих органів влади – округи;
-побудувати структури сильної держави й поліпшити управління нею;
-передати значний обсяг влади та фінансових ресурсів із центрального рівня до рук демократично обраних самоврядних гілок влад;
-поліпшити розпорядження громадськими коштами 1975 р.
Заслуговують на увагу заходи, вжиті щодо впровадження реформи державної служби в Польщі. З метою наповнення діяльності державних органів змістом, відповідаючим європейським стандартам, необхідно було налагодити процес належної підготовки кадрів для державного апарату, особливо для адміністративних органів. Для цього в країні було прийнято закон, «Про державну службу». Він установлював порядок прийняття на державну службу, її організацію, функціонування й розвиток. Відповідно до цього закону, державна служба покликана забезпечувати високопрофесійне, чітке, неупереджене й політично нейтральнее виконання державних функцій.
Як бачимо, чітко вибудуваний план і послідовність реформ в Польщі, дає зрозуміти, що це були ціленаправленні заходи, що позбавленні популізму. Країна обрала шлях розвитку, а значить жити по Конституції.
Проте адміністративні реформа, була лише початком перетворень. Їх необхідно було доповнювати пошуками нових методів роботи владних органів. Неможна сказати, що все виглядало так добре, оскільки громадяни, були не задоволені рівнем послуг, що надавалися публічною адміністрацією. Реформи чіткіше виявили недоліки адміністрації, яких не було в приватному секторі: недбалість, повільність, неефективність, низька якість послуг, неналежне ставлення до клієнтів, брак інформаційної політики. Це змушувало владу до пошуків більш ефективних методів діяльності, одним з яких стало впровадження системи управління якістю. Громадяни прагнули від урядовців прихильності, ввічливості, скорочення часу і спрощення процедури надання послуг, прозорості дій і вичерпної, зрозумілої інформації.
У першу чергу це стосувалось адміністративних органів місцевого самоврядування. За такої ситуації польський уряд вдався до співпраці з консалтинговою організацією Umbrella, яка займалася сертифікацією систем управління якістю. При цій організації, було створено групу консультантів для взаємодії з органами влади, підготовлено методичні матеріали й презентації, проведено значну роботу з поширення інформації про системи управління якістю й організації, що сприяють їх запровадженню.
В Україні остаточно не завершено процес формування ефективної територіальної організації виконавчої влади та місцевого самоврядування. Значною мірою не розмежованими залишаються сфери відповідальності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що породжує безвідповідальність та бездіяльність обох інститутів влади. Гальмується законодавчий процес, пов’язаний з розв’язанням територіальних проблем в Україні. До цього часу не ухвалено ряд спеціальних законів, які створюють правове поле для ефективної діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також визначають порядок взаємодії центральних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
Не приведено у відповідність з потребами сьогодення законодавство про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації. Це важливі речі, що мають бути враховані в контексті проведення адміністративної реформи в Україні.
Україна, має орієнтуватись на зарубіжний досвід, зокрема Республіки Польща, що активно працює над побудовою громадянського суспільства, децентралізацією управління, збільшує роль самоврядування, чітко визнає сфери публічної діяльності. За двадцять років, поляки здобули колосальні здобутки. Країна показала свою об’єднаність і готовність до змін. Україні, потрібно брати приклад з неї, але не просто копіювати, а пристосовувати реформи у відповідності до своєї землі і свого народу.
Коментарі — 0