Чим закінчиться протистояння Каддафі та Заходу?

Режим Каддафі буде повалено, а на нього самого може очікувати доля Саддама Хусейна. Проте після цього в Лівії прогнозують громадянську війну і складний переговорний процес. Втручання сил міжнародної спільноти експерти вважають виправданим, інакше б лівійців очікувала кривава бійня в Бенгазі. Не менш важливою буде максимальна гуманітарна присутність в цій країні, це може допомогти стабілізувати ситуацію.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували президент центру Близькосхідних досліджень Олександр Богомолов та представник Міжнародної асоціації «Солдати миру» в Східній Європі, член Громадської ради при Міністерстві оборони України Юрій Донський.

Олександр Богомолов: «Завдяки тому, що долучився міжнародний чинник, вдалося уникнути «кривавої бійні» в Бенгазі»

У Лівії постійно відбувається так звана блокова мобілізація за участю всіх існуючих там суспільних структур – племен. Зокрема, сьогодні я бачив звернення глави громади туарегів, які становлять меншину в декількох країнах Північної Африки, і він закликав своїх співвітчизників приєднатися до повстанців. З іншого боку, мобілізовані всі структури, які підтримують режим Муамара Каддафі. Зараз відбувається змагання за кожний більш-менш важливий населений пункт в Лівії. Очевидно, що режим поставив собі на меті здобути принаймні тактичну перевагу в західній частині країни. Варто зазначити, що традиційно ця країна розділялася на захід та на схід. Повстанці зосереджені на сході країни і одне з гасел, яке вони використовують, - «Лівія не західна, Лівія не східна, Лівія єдина». Була спроба режиму захопити столицю повстанців – місто Бенгазі, яка виявилася невдалою, зокрема, завдяки тому, що долучився міжнародний чинник, і вдалося уникнути «кривавої бійні».

Така ситуація склалася тому, що є фактично частиною кризи авторитарних арабських режимів. Режим Каддафі – це типовий постколоніальний революційний режим, який на початку мав дуже широку народну підтримку. Каддафі дуже сильно відрізнявся від решти подібних собі керівників такою собі примхливістю, креативністю, намагався вигадати окремо свою ідеологію, систему державного управління, яку він назвав Джамахірією. Але це був такий самий режим, який зазнав краху завдяки тим самим чинникам, що й єгипетський, туніський, і йєменський, який вже перебуває в напіврозваленому стані.

Але з усіх найбільш непередбачуваною була ситуація саме в Лівії. Там внаслідок всіх соціальних експериментів, якими займався Каддафі, немає сталих державних інститутів, зокрема армії. Будь-що може впасти, але армія не розпадеться в багатьох арабських країнах, в першу чергу в Єгипті. Це дуже потужний інститут, значення якого є не суто військовим, а соціально-політичним. Фактично всі ці постколоніальні режими трималися великою мірою на армії і керівництво складали загалом військові. В такому розумінні в Лівії немає армії як соціальної інституції, яка є окремою силою. Як тільки почались всі ці події, лояльність окремих підрозділів, окремих військових офіцерів одразу спрацювала в такому класичному вимірі - вони продемонстрували лояльність до своїх племен. Тобто, якщо міністр внутрішніх справ за походженням східняк, то не міг підтримати Тріполі.

Дуже незрозумілою була перспектива цієї ситуації. Вималювувалося так, що після повалення режиму буде продовжуватися громадянська війна між окремими племенами. Це при тому, що країна з розрахунку на душу населення перенасичена нафтовими ресурсами, там розгорталася хаотична ситуація, дуже небезпечна для всього регіону – і для Південної Європи, і для сусідніх арабських країн. Надмірне застосування насильства з боку режиму могло привести до катастрофи. Тож втручання в цю ситуацію було необхідним. Було б бажано, якби воно сталося раніше.

Єдиним позитивним чинником стало те, що все ж таки була продемонстрована певна тенденція до самоорганізації, коли виник Перехідний уряд, опосередкована підтримка якого з боку арабських країн та заходу була дуже важлива.

Юрий Донской: «Каддафи ждет судьба таких же его предшественников, как Милошевич, Караджич, Саддам Хусейн»

Ваше мнение относительно возможности участия украинцев в качестве наемников в Ливии, как об этом пишут СМИ. Является ли эта информация правдивой?

Юрий Донской: Думаю, эту информацию запустили умышленно наши американские товарищи для того, чтобы увести от общественности тему того, что сегодня на территории Ливии идет военное преступление со стороны стран Альянса. Они нарушают резолюцию Совета безопасности ООН, которая им позволила начать эту операцию. Украина, как всегда, выступает в роле мальчика для битья, которую можно поругать и обвинить в чем-то. Если мы прочитаем резолюцию Совета безопасности ООН, то увидим, что независимо от того, самолет, чьей страны напал на гражданский объект, эта страна, этот экипаж являются военными преступниками.

Ни о каком ограниченном применении силы сегодня в Ливии речи быть не может, потому что там не идет операция по обеспечению закрытия воздушного пространства. Там идет открытая воздушно-наземная наступательная операция по уничтожению самого Каддафи, ливийской армии и захвата Триполи. Как только туда полетели стратегические бомбардировщики - это первый признак, что операция уже не защитная.

К тому же пошли заявления министра иностранных дел Британии и других должностных лиц о том, что на территории Ливии развернуты группы специальных операций с нескольких стран, в том числе Великобритании, которые обеспечивают наведение авиации, непосредственную авиационную поддержку – это элемент наземной наступательной операции. Сегодня мы видим не операцию по запрету полетов, как это было в Боснии, которая шла три года и никто никого не бомбил. Задача мультинациональных сил была обеспечение контроля над воздушным пространством. Воздушно-наступательная операция началась после того, как сербы стали захватывать Сребреницу, после чего стратегические бомбардировщики и истребители в режиме свободной охоты по упрощенной схеме принятия решений по нанесению удара без согласования со штабами начали наносить удары, принимая решения уже в воздухе. То же самое сегодня происходит в Ливии: окончательное решение о нанесении удара принимает пилот самолета, которому поставлена задача, что с бомбами авианосец назад возвращаться не должен. То есть, в любом случае он должен где-то отбомбиться. Если его наводит местная сторона или корректировщик, то понятно, что он бомбит по любым целям, которые он считает вражескими для себя.

Сегодня мы видим развитие виртуальных революций, где молодежи ставится задача на захват оружия, а управление идет из-за рубежа. Ситуация в Ливии возникла не просто из воздуха, ее сгенерировали далеко от ливийских берегов. У нас эти события происходили в 2003-2004 годах, единственное, что у нас не дошло до захвата армейских складов оппозицией, а так бы получили формат вооруженной оппозиции.

Сколько продержится Каддафи?

Юрий Донской: Я думаю, что Каддафи ждет судьба таких же его предшественников как Милошевич, Караджич, Саддам Хусейн. Запад – это слон, который не остановится ни перед чем, потому что конфликт заказан крупными нефтяными и военно-промышленными компаниями, которые потеряли для себя в Ливии рынок и стараются любой ценой вернуть его путем организации вооруженного конфликта.

Украине, пользуясь случаем, нужно брать инициативу в свои руки. Так как в апреле она будет принимать в Киеве саммит высшего уровня, нужно ставить перед Генеральным секретарем ООН, Советом безопасности и странами партнерами вопрос по сценарию операции ООН в Боснии - создать вдоль побережья защитные зоны ООН. Там сегодня гуманитарная катастрофа, неважно, кто с кем воюет, важно то, что благие цели, а именно защита мирного населения заканчивается тем, что Альянс бомбит это мирное население. Единственный способ защитить людей – это создать безопасные зоны, гуманитарные коридоры, разграничить воюющие стороны в тех городах, которые, допустим, не находятся под контролем сил Каддафи.

Мисрата сегодня самый больной вопрос, идут бои в городе. Нужно разворачивать там гуманитарную операцию, Украина должна заявить о том, что она хочет взять на себя статус страны, которая обеспечит спасение не только своих граждан, но и населения городов, которые оказались сегодня и под бомбежками, и под ударами воюющих сторон. Согласно резолюции Совета безопасности, любая страна, которая хочет, она может разворачивать гуманитарные подразделения, организации, цель которых обеспечить защиту населения. Мы должны туда отправлять воду, продовольствие, медикаменты, персонал.

Первое, что надо ставить перед Генеральным секретарем ООН, о развертывании гуманитарной операции по линии ООН. Тут Украина как миротворец может сыграть лидирующую роль. Я приветствую решение Президента Украины об отправке туда десантных кораблей и подразделений. Думаю, нужно не один мобильный госпиталь разворачивать на территории Ливии с согласия и оппозиции, и ливийской стороны.

С другой стороны, со странами партнерами нужно решать вопрос, как обеспечить послевоенное восстановление, потому что основная проблема проходит не в период вооруженного конфликта, а на фазе восстановления. На языке стандартов в Ливии сейчас комплексная чрезвычайная ситуация.

В каком виде Украина должна оказать поддержку Ливии?

Юрий Донской: В первую очередь, это финансирование гуманитарных операций, не важно, кто их осуществляет. Стоимость участия украинского полевого госпиталя на иностранной территории где-то 1,5 миллиона долларов в месяц. Стоит ли тратить такие деньги на эту операцию? Стоит, потому что на кону жизнь украинцев и не украинцев, которые живут в пострадавших регионах.

Основная задача Украины – не потерять свое лицо как страны спасателя. С другой стороны – применить опыт своих людей. Мы сегодня имеем 50 тысяч человек, которые имеют опыт таких операций. Почему бы не использовать его в мирных целях?

Олександр Богомолов: Україна б мала дбати про свій світовий імідж, і не тільки балачки вести, а насправді щось робити для цього.

Чим відмінна Лівія від інших арабських країн, і чому саме там відбувається вторгнення? В жодній іншій країні не було вторгнення Заходу, навіть у найважливішій арабській країні Єгипті, тому що там режим не перетнув межу насильства. В Ємені в останніх подіях загинуло 46 людей, єменці вважають це шаленою трагедією, що фактично стане переломним моментом, що призведе до повалення режиму Алі Абдалла Салеха. В той час режим Каддафі використовує живі людські щити, мирне населення в тому самому Мисраті і в інших містах. Каддафі сказав: ми будемо чистити цю країну від повстанців від хати до хати, від будинку до будинку, від намету до намету. Вони зараз вламуються в хати, будинки, беруть в заручники мирне населення. Така ситуація жодним чином не спостерігалася ані в Тунісі, ані в Ємені, ані в Єгипті.

Що стосується американських військових, і в першу чергу французьких - це більше інформаційна війна, аніж війна в прямому сенсі. Французи зробили на сьогоднішній ранок 58 бойових вильотів. Головна мета полягає у психологічному тиску на військових. Після певної межі починає здаватися, що літаки літають за тобою і висять прямо над головою. Так зараз і формулюється тактичне завдання.

Лівія в географічному сенсі є дуже простою країною. Мапа її давно сфотографована із супутників, там дуже важко помилитися. Це не Афганістан, де є дуже складний рельєф. Там навіть міста в кращому випадку розміром, як Житомир, а більшість нагадують такі собі українські районні центри. Щільність забудови там дуже слабка. Тобто, орієнтація в цьому просторі і виокремлення військових об’єктів від цивільних є дуже простим завданням.

Хоча це не виключає необхідності гуманітарної присутності, яка є дуже слабкою в цій країні. На військовій операції саме в такий спосіб наполягали в першу чергу лівійські повстанці. Вони просто вимагали міжнародного втручання, щоб припинити авіанальоти. Водночас, всі арабські країни і самі лівійці проти присутності на землі. Фактично там була присутня дуже обмежена група британського спецназу два тижні тому, її захопили самі повстанці, бо це була операція по вивезенню громадян Великобританії. Спецназ навіть не чинив опору, бо боявся зіпсувати стосунки з повстанцями. Ця ситуація була дипломатично врегульована між Тимчасовим урядом в Бенгазі і Лондоном. Зараз немає доведених фактів про наявність наземної присутності міжнародних сил в Лівії.

Скільки коштує випуск ракети по об’єкту?

Юрий Донской: Какая разница, когда на кону стоит полтриллиона долларов? Затраты оправданы, потому что в мире иссякают запасы нефти, а Ливия – это один из крупных поставщиков, занимающих 12% мирового рынка.

Стоит это очень дорого. По украинским меркам, одна ракета «воздух-воздух» – это 300 тысяч долларов, а «воздух-земля» от миллиона долларов. Если мы говорим о крылатых ракетах, то там стоимость намного выше.

Пане Олександре, що ж далі буде з Лівією?

Олександр Богомолов: Очевидно, що режим радше всього буде повалений. В процесі його повалення визначатиметься ситуація, наскільки розділеною є країна. Зараз більшість населення є опонентами режиму Каддафі, але не треба заперечувати, що він продовжуватиме мати якусь підтримку. Чи буде продовжуватися громадянська війна?.. Тоді буде потрібний переговорний процес, який зараз вже став недоречним. Збільшення міжнародної гуманітарної присутності на місцях потрібно, бо вона є заспокійливим чинником і допомагає стабілізувати ситуацію. Але зараз маємо Перехідний уряд, який базується у Бенгазі. До його складу входять і колишні чиновники з уряду Лівії, і військові високого рангу. Є прототип республіканського демократичного державного устрою. Далі процес визначатиметься легітимністю цього утворення. Вона була під питанням, а зараз зросла, на її бік перейшла значна частина міжнародної лівійської дипломатії. Буде великий переговорний процес, конкуренція, хто отримає які пости, хто розпоряджатиметься ресурсами.