Бути політиком на рингу не те, що боксером в політиці!

Віталій Кличко досить вправно останнім часом використовує так звані політичні "розтяжки", тобто опиняючись поміж двох вогнів, на критиці напівпартнерів-напівворогів пробує нарощувати власний потенціал. То, спочатку,Арсеній Яценюк задасться собі ціллю стати чемпіоном світу з боксу в важкій вазі не вийшовши ні разу на ринг. А навіщо для цього ринг? Адже для цього всього лише потрібно виставити чемпіона на тлі себе красивого таким собі віце-чемпіоном, або другим номером в опозиції, самому на тлі Тимошенко не будучи першим. До того ж Яценюк спить і бачить як би то загнати на віки Кличка у Козине болото, ну тобто в офіс на Хрещатику.Адже партія Кличка така ж ідеологічно безлика як і Фронт Змін (може змій?).То регіонали збиткуються з Кличка перспективою щоденного повзання по київських дахах і каналізація в якості мера. Так ніби Попов щодня цим тільки й займається. Ось комент Владислава Лук'янова, котрий всі наміри "регіоналів" щодо Кличка викладає як по нотах:" "Владеющая двумя языками мировая звезда Кличко, в соответствии с задумкой "партнеров" должен заниматься канализацией, мусорниками и падающими сосульками. Это крупная игра, цель которой – замкнуть Кличко на региональном уровне и расчистить другим дорогу в парламент". Мова йде ніби з турботою про Кличка, але само зрозуміло, що його гіпотетичне лідерство в опозиції робить цю опозицію менш контрольованою,ніж за лідерства того ж таки Яценюка.

А тепер – серйозно. Кличко фактично висунув у коло прохідних до парламенту не стільки лідерську політичну силу, скільки типово краєву. Земляцьку, щоб не сказати регіональну. Напевне це перша після СДПУ (о) типово київська політсила, тому і так званих розтяжок проти неї виставляється на порядок більше. Одна з найнеочікуваніших перешкод – це стале за останній час формування образу киянина за лекалами радянського москвича. Країна СРСР, як відомо,хиріла. А середньостатичний москвич по мірках провінції просто жирував. Тому ставка на типово київський політ проект, а довговічна боротьба Кличка за базовий регіон для партії, котра виливалася в безрезультатну участь "мерських" перегонах, фактично позбавляє партію перспективи стати загальнонаціональною, або ж повторити довголітній шлях до всеукраїнськості тих самих регіоналів.

Наступний фактор котрий може спрацювати за умови нового походу по мерський портфель – це репутаційна втрата, котра вартуватиме вже цілій партії парламентської перспективи. Адже за останні пару років посада міського голови Києва, а фактично міського спікера, зусиллями Черновецького перетворилася в посаду з мінімальним владним потенціалом. не кажучи вже про збиткову символічність цієї посади. В таке собі крісло для місцевого божевільного. Хибна ціль для лідера виставляє цілу партію, як структуру, що губиться в вибудові ієрархії цілей. До того ж,вкотре, вкаже виборцеві про київськість партійного проекту. Звичайно, що київськість ефектніша донецькості, але вчепитися за київський плацдарм,аби програти Україну, хіба це не ще одне підтвердження нездатності побудови ефективної ієрархії цілей.