Директор американського інституту імені Альберта Енштейна Джин Шарп вважається ідеологом кольорових революцій.
Директор американського інституту імені Альберта Енштейна Джин Шарп вважається ідеологом кольорових революцій. Сам він з ледь помітною усмішкою зауважує, що ще його називають «Макіавеллі ненасильницької боротьби». Проте пан Шарп частково спростовує міфи про свою причетність до успіху у ненасильницькому поваленні влади у багатьох країнах.
«Помаранчева революція» в Росії - майже офіційний кремлівський жах, що став головною темою на мітингах прихильників Володимира Путіна.
У грудні, відразу після багатотисячного провладного мітингу на Болотній площі у Москві Владислав Сурков (на той час відповідальний у кремлівській адміністрації за організацію внутрішньополітичного життя в Росії) заявив в інтерв'ю «Известиям», що «є бажаючі конвертувати протест у кольорову революцію».
«Вони діють буквально за книжками Шарпа і новітніми революційними методиками. Настільки буквально, що навіть нудно, - заявив Сурков. - Хочеться порадити цим панам хоча б трохи відійти від інструкції, пофантазувати».
-- Методи і методики Шарпа
Людина, яка написала ту саму «інструкцію», про яку говорив тепер уже колишній заступник голови адміністрації президента, як з'ясувалося, за подіями в Росії не стежить.
За півтори години інтерв'ю про те, що відбувається на пострадянському просторі, Джин Шарп взагалі примудрився не вимовити жодного імені сучасного російського політика.
«Чесно кажучи, я недостатньо знаю, щоб коментувати [події в Москві]. І взагалі я не експерт з питань Росії», - сказав 84-річний Джин Шарп на самому початку бесіди.
Інститут ім. Альберта Ейнштейна, який він очолює, діє приблизно так само, як методики Шарпа.
Штатних працівників - одиниці: зараз троє, в кращі роки там працювало 11 осіб. Зате постійно з'являються ентузіасти, готові перекладати і адаптовувати написані інститутом тексти на інші мови.
Також просто і схематично влаштовані і методики засновника інституту.
Джин Шарп вигадав своєрідну програму з відкритим кодом. Він зібрав і докладно описав майже дві сотні методів ненасильницької боротьби, а також деякі варіанти їх взаємодії. Жорсткої інструкції немає - методи можуть бути використані в будь-якій комбінації, у будь-якій країні.
Якщо говорити коротко, то в основі методу лежить принцип: жодна влада не може бути однорідною. І навіть найпотужніша вертикаль, врешті решт, складається із людей.
«Є різні культури, різні мови і релігії. Але якщо говорити про цю роботу - всі люди однакові», - говорить теоретик ненасильницького опору.
«Де витоки будь-якої влади? Чиновники народжуються з якоюсь владою? У них що, вісім рук і чотири голови? Звичайно, ні. Вони отримують владу ззовні, - розповідає Джин Шарп. - Якщо люди вірять їм, це дає владу. Якщо люди хочуть їм допомагати у тому, що вони роблять, якщо працюють в їх бюрократії, якщо поліція виконує накази тощо - там джерела влади. Але в деяких випадках вони можуть зникати».
Теорія і методика Шарпа зводиться до того, щоб знаходити слабкі місця режиму. При цьому його книжки-рекомендації написані дуже конкретно: методи пронумеровані і систематизовані.
Приміром, автор каже, що існують три категорії відмови від співпраці з владою: соціальна відмова (включає 16 методів), політична (38 методів) і економічна. Остання категорія, своєю чергою, поділяється на бойкоти (26 методів) і страйки (23 методи). І далі в тому ж дусі.
Вибір комбінацій залишається за тими, хто перетворюватиме теорію у практику. Автор лише зазначає, що успіх гарантується комплексним підходом.
«Масові демонстрації мають виключно символічний характер, - каже ідеолог кольорових революцій. - Якщо режим відносно демократичний - це працює. Але чим авторитарніший режим, тим більше необхідно робити для того, щоб відібрати у нього джерела влади».
Хто влаштував «помаранчеву революцію»?
Джин Шарп каже, що його роль у подіях 2004 року в Україні була зовсім незначною. Водночас,він визнає, що підтримував контакт з українськими опозиціонерами.
«Вони десь знайшли копію «Від диктатури до демократії». Як, я не знаю, - згадує Шарп. - Цю роботу переклали, але вони були настільки бідними, що не мали грошей опублікувати переклад. Вони надіслали нам імейл: допоможіть трохи грішми».
«Ми надіслали їм, здається, 6000 доларів, - продовжує політолог. - А потім дізналися, що вони надрукували цю роботу неймовірним тиражем. Це був єдиний випадок прямого контакту і нашої участі у подіях «Помаранчевої революції».
«У нас немає організацій на місцях та філій, - твердить Джин Шарп. - Ми просто не можемо фінансувати це. Та й ми не могли б їх контролювати, тому складно побудувати робочі стосунки».
Джин Шарп каже, що йому як письменникові та автору посібників, приємно, що його тексти можуть щось змінювати у світі, але він закликає не перебільшувати роль своїх книг: «Можна надрукувати що завгодно, і це просто папірці, які лежать на столі. Натомість, люди, які роблять справу, заслуговують похвали».
Він каже, що в 2004 році перемогли громадяни України, а в 2000-му - громадяни Сербії: «Я не робив нічого особливого ані в Україні, ані в якійсь іншій країні».
Втім, є конкретні події, якими вчений пишається: приміром, боротьба за незалежність трьох балтійських республік у 1990-1991 роках, коли Шарп був там особисто і консультував лідерів руху за незалежність.
«Так, це правда. І я візьму відповідальність за це, бо вважаю це великим досягненням», - говорить він.
Група представників Інституту Альберта Ейнштейна двічі приїздила до Балтії. Американці консультували політиків, що перемогли на виборах у тоді ще радянських республіках і які прагнули відновити незалежність.
-- Самопоширення самовизволення?
Найзнаменитіший текст Шарпа - «Від диктатури до демократії» – писався, як твердить сам автор, для Бірми. З цією метою на початку 1990-х він перебував на контрольованих бірманськими повстанцями територіях.
«Ми вважали, що Бірмою все і закінчиться», - згадує політолог.
Але цей текст почав поширюватися у світі. За словами Шарпа, книгу знайшли у магазині в Бангкоку студенти із Індонезії і привезли на батьківщину. У Сербію примірник привезли «борці за мир із Каліфорнії», після Белграда про книжку дізналися в Україні.
Наскільки стихійно відбувалося це поширення, сказати складно. Але текст дійсно досить простий і доступний, а тема виглядає привабливою для багатьох країн.
Зараз «Від диктатури до демократії» перекладена 44-ма мовами. В інституті Альберта Ейнштейна кажуть, що перекладів буде ще більше, але спеціально їх не замовляють.
Як не замовляли, за їхніми словами, і російський переклад: його зробили невідомі ентузіасти, а інститут найняв професійного редактора, щоб перевірити текст. Щоб не відповідати на численні запитання, інститут видав додаткову інструкцію з гучною назвою «Самовизволення», яка, по суті, є роз'ясненням до того, як використовувати всі інші матеріали.
«Вибирати ненасильницькі дії є сенс не тому, що це добре, а тому що це більш ефективно», - твердить Джин Шарп.
«Потрібно вчитися діяти стратегічно, а не просто робити щось, що тобі подобається, від чого тобі стає приємно, - продовжує він. - Не займатися символізмом, а думати по-військовому, як Карл Клаузевіц!»
Серед іншого, він вважає безглуздим вступати в переговори з режимом.
«Переговори - це трюк, спрямований на те, щоб опозиція здалася. Переговори, як правило, засіб маніпуляції та контролю», - стверджує Шарп, додаючи, що треба бути готовим до всього, і в тому числі до того, «що в твоїх людей стрілятимуть».
Водночас, ідеолог ненасильницького опору зазначає, що «чим жорсткіше діятиме режим, тим потужнішим виявиться ефект бумерангу: все більше людей відмовлятимуть йому в підтримці, слабшатиме його база».
-- Російський слід кольорових революцій
Незважаючи на те, що Джин Шарп останнім часом майже не залишає Бостон, його ім'я все частіше лунає поряд із звинуваченнями на адресу Сполучених Штатів в «експорті кольорових революцій».
«Давайте не будемо плутати: американський уряд робив багато жахливих речей, в тому числі саджав своїх людей, скидав демократичні уряди, планував вбивства - наприклад, Патріса Лумумби в Конго. Люди можуть знайти безліч інших прикладів», - говорить доктор Шарп.
«США - жодним чином не ангел, - продовжує він. - Але є деякі люди, які бачать диявола навіть за добрими справами».
В Інституті Ейнштейна завжди підкреслювали, що це - незалежна організація. Втім, додає доктор Шарп, «було б перебільшенням заявити, що у нас немає нічого спільного із урядом».
При цьому розповіді про казкові умови, в яких ніби-то плануються революції в Інституті Ейнштейна, викликають у його засновника посмішку: «Шкода, що ми з вами не в моєму офісі. Ви б побачили, як ми живемо. Протягом кількох років у нас в штаті взагалі працювало тільки двоє: я і моя помічниця».
Говорити про те, що ненасильницька боротьба - американський продукт, імпортований в інші країни, на думку Шарпа, просто неправильно.
«А для росіян це просто непатріотично, - заявляє політолог. - Велика історія ненасильницького опору в Росії - проти царизму і сталінізму - дуже вражає. Я дуже багато чому навчився саме у росіян».
«Якщо росіяни відмовляються від своєї історії і кажуть, що [ненасильницька боротьба] є американським методом - це дуже погано», - каже історик.
Його помічниця додає, що раніше вони намагалися реагувати кожного разу, коли їхню організацію звинувачували у співпраці з ЦРУ. Але потім зрозуміли, що це заняття безперспективне і лише забирає час та ресурси.
Ніякої секретності в діяльності Інституту Ейнштейна немає. Але реальний Джин Шарп вже певний час має лише опосередковане відношення до того Шарпа, який живе у чужому телевізорі та іноземних газетах.
Коментарі — 0