Туристична галузь Криму стала жертвою Харківських угод

Прогресуюча олігархізація успішно знищує чергові сектори української економіки. Одна з її нових жертв - туристична галузь, котра за невеликих затрат могла б вдихнути інвестиції у традиційно маргінальні регіони України. Олігархи привласнили небо і узбережжя Криму, й почали нищити історичні пам’ятки.

Україна досі має чим зацікавити європейських туристів. Чекають на них тут старожитності відомі за романами Сінкевича, фортеця Кодак, дніпровські пороги, реконструйована козацька столиця Січі на острові Хортиця в Запоріжжі, національний заповідник «Асканія – Нова» – єдиний фрагмент незайманого степу, що зберігся у Європі. Кургани, які наче зненацька виростають у степу. Кам’яна Могила – древнє святилище у приазовському степу з наскельними малюнками, - яка за формою нагадує структуру людського мозку, на думку деяких археологів з’явилась раніше за шумерські письмена.

На кримському узбережжі розбурхують уяву залишки античної колонії греків Херсонес біля Севастополя і генуезькі середньовічні фортеці у Феодосії, Судаку та Балаклаві. А ціни на українських курортах досі значно нижчі аніж в країнах Західної Європи.

Хоча дуже багато вказує на те, що цей потенціал так і не буде використаний. На перешкоді стала олігархізація української економіки.

Нині у рекреаційно–туристичній сфері України загалом працює ледь 350 тисяч осіб. У сфері обслуговування і готельному бізнесі – 100 тисяч осіб, в галузі культури, спорту, відпочинку та розваг – не повних 250 тисяч. Сектор, який міг би давати десятки тисяч нових робочих місць і реально збагачувати державний бюджет, зараз демонструє фатальні фінансові результати.

-- Гнітюча статистика

Згідно з даними Державної служби статистики України, фірми, які діють у сфері культури і спорту завершили 2011–й рік зі збитками на 2,6 млрд. гривень. Збитки зафіксувало кожне друге підприємство галузі, причому кількість нерентабельних фірм зросла стосовно 2010–го року на 4,5%. Практично нульову рентабельність показала сфера послуг і готельного бізнесу. Дані за перший квартал цього року - ще гірші. Баланс діяльності готелів і ресторанів завершився в мінусі, що досяг 220 млн. гривень.

Значну частину негативного балансу туристичної сфери становили видатки пов’язані з підготовкою до Євро 2012. Шанси на їхнє відшкодування дуже в’ялі. Бракує скоординованої державної політики, яка б охороняла культурний ландшафт, гарантій верховенства права над безкарними олігархами і розвитку транспорту, який би враховував потреби туристичної галузі.

-- Крим - мовчазна жертва Харківських угод

Вал українських прибутків від туризму, як і раніше, генерує мальовничий Крим. Весною минулого року уряд АРК підписав є Євросоюзом угоду про програму підтримки розвитку туристичної інфраструктури півострова. ЄС надав 5 млн. євро , а місцеві влади обіцяли залучити 180 млн. гривень ( майже 18 млн. євро). Представник ЄС в Україні Жозе Мануель Тейшейра сказав тоді, що Євросоюз хоче підняти рівень туристичних послуг в Криму, аби вони відповідали європейським стандартам.

Офіційні дані, які надані Міністерством туризму АРК Києву, схиляють до оптимізму. Недавно це відомство заявило, що кількість туристів на приморських курортах була на 10 відсотків вищою, аніж торік. Мова про майже 4 мільйони відпочиваючих.

Однак, місцеві бізнесмени стверджують дещо інше. Власники фірм у Севастополі, що займаються морськими прогулянками біля узбережжя, нарікають на те, що кількість клієнтів на 70% менша аніж у минулому році. Це підтверджують, цитовані місцевими ЗМІ, водії автобусів, які відвозять приїжджих із залізничного вокзалу в Сімферополі до Ялти, що знаходиться за 100 кілометрів.

Зазвичай окуповані гостями Криму автобуси цього року були напівпорожніми. А розчаровані туристи розповідають журналістам, що це остатній їхній сезон у Криму.

Про перспективу розвитку півострова нині, як правило, мало хто заїкається. Можливо через те, що Крим роками залежить від полярної зміни поглядів політичних команд у Києві, і розглядається як територія боротьби за перекриття потоків менш або більш легальних грошей.

Кримська туристична галузь стала мовчазною жертвою Харківських угод. Відповідно до них за швидко очікуване зниження цін на російський газ для підприємств українських олігархів, Україна навзамін погодилась продовжити на 25 років термін перебування у своєму найкращому туристичному регіоні Чорноморського Флоту Росії. Однак, угода стала реальністю, а зниження цін химерним.

Підписання угоди Віктором Януковичем у квітні 2010 року обурило велику частину українського суспільства, але головно з точки зору політичних наслідків. Тимчасом російські військові бази блокують 18 тисяч гектарів узбережжя Чорного моря. Лише у самому Севастополі – 10 кілометрів берегової лінії.

Згідно з найобережнішими оцінками рівня оплати об’єктів, що потрапили в довготермінову оренду і робіт, пов’язаних з рекреацією туристичних територій, які займають росіяни, це могло б приносити до українського бюджету щорічно 9 млрд. доларів. А найбільш оптимістичні підрахунки говорять про 35 млрд. доларів. Крім того, чергові мільйони доларів українські податківці збирали б у вигляді податків з фірм, що здійснюють туристичну діяльність.

-- Шлагбаум для туристів, а на пляж за гроші

У Криму, згідно з офіційними даними, на початку сезону було 558 пляжів, з яких лише 219 – загальнодоступні і безкоштовні, 120 припадає на санаторії, а решта - закриті, найчастіше захоплені місцевими бізнесменами із впливовими політичними зв’язками.

Незважаючи на те, що українські закони цього не дозволяють, інвестори з політичною підтримкою, закривають доступ до моря де тільки можуть. Туристи, на своїй дорозі до моря наштовхуються на мури, озброєну охорону і псів. Зовсім недавно аби перешкодити телевізійній групі, яка знімала репортаж про самозахоплення пляжів, один з місцевих бізнесменів надіслав вертоліт з десантом озброєної охорони.

На теренах, які могли б приносити доходи до бюджету держави, виростають закриті вілли для обраних, що успішно знищують туристичний рух в Криму.

Ще на початку нинішнього сезону прем’єр кримської автономії Анатолій Могильов зажадав від місцевої влади курортів Криму, аби та ліквідувала шлагбауми на пляжах. Однак боротьба зі спротивом місцевих структур виявилася для колишнього шефа МВС України непідйомною. Більшість порушників наказ колишнього головного міліціонера країни проігнорували. А вже в серпні Могильов був змушений визнати факт, що він не зможе повернути людям більшість пляжів.

Згода місцевого чиновництва на обмеження туристичної привабливості Криму, перекриття приїжджим доступу до моря, це ще дрібниця у порівнянні з тим, що вчудили недавно київські урядовці. Кілька тижнів тому українські мас-медії повідомили, що кілька центральних міністерств дали згоду на те, щоб російські фірми протягом кількох найближчих років видобували будівельний пісок з морського дна прибережної зони Криму. Росіяни хочуть його використовувати для обладнання олімпійських об’єктів до зимової Олімпіади в Сочі.

Замість видобувати пісок у себе, російські будівельники щоденно висосують 8 тисяч тон, знищуючи охоронну зону Криму. В результаті таких дій, як волають екологічні організації підтримані прокуратурою, за кілька років на узбережжі Криму може зникнути риба. Наводять приклад Євпаторії, яка знаходиться на західному узбережжі Криму, де територія пляжів, після видобування піску, скоротилась удвічі.

-- Пам’ятники лише перешкоджають

Незабаром може статися так, що туристам, які приїхали в Україну не буде чого й оглядати і відвідувати. Влада розпочала кампанію усунення керівників музеїв і архітектурних комплексів, до яких входять прекрасні будинки з чудовими краєвидами. Під час нинішньої «ротації» кадрів зникають фахівці, котрі своїм авторитетом могли б стримати загарбання мальовничих історичних шматочків олігархами.

Останнім прикладом є ситуація навколо Києво–Печерської Лаври (на кшталт польської Ясної Гори). В атмосфері скандалу, в березні цього року заступником директора комплексу була призначена зірка українського Playboу, колишня міс України Влада Прокаєва.

Преса ледь не щоденно відзначала втрати української культурної старовини. Старожитності і пам’ятники програють, коли опиняються на шляху короткотермінових інтересів багатіїв із влади.

Вражає список втрат у самому лише Києві. В охоронних зонах Софійського Собору і Печерської Лаври – монастирських комплексів ХІ століття – триває будівництво чергових апартаментів. Влада міста «попіклувалася» про викреслення зі списку пам’ятників культури та старовини Гостинного Двору, унікального торговельного ансамблю збудованого у 1806 році. На його місці мав повстати торговельний центр. Лише організована акція київських художників і мешканців Подолу, які «окупували» Гостинний двір, його руйнування поки що призупинене. Однак не на довго. Правляча більшість Верховної Ради України подбала про те, аби вибити з рук захисників аргументи – відповідні рішення про позбавлення об’єкту статусу пам’ятника архітектури записано до прикінцевих положень закону … про іпотечний кредит.

В сутички з міліцією перетворилась оборона мальовничої вулички - Андріївський узвіз, відомої ще з творів Михайла Булгакова. Саме тут, в будинку №13 жив і творив славетний письменник, а тепер тут знаходиться його музей. Чарівний закуток Києва вподобав собі відомий олігарх, депутат Партії регіонів Рінат Ахметов. Фірма, яка йому належить, весною цього року розпочала знесення старих будинків під місце для гігантського торгово-офісного і розважального центру. Масові демонстрації і протести досягли ефекту. Олігарх змушений був пообіцяти припинити будівництво.

-- Туристи не доїдуть і не долетять…

Та навіть якщо б владі вдалося звільнити кримські пляжі від окупації олігархів і стримати знищення дивної природи, що могла б заманити подорожніх з Європи, то й тоді реальне збільшення туристичного руху ще довго буде фантастичною мрією. Винна у цьому транспортна політика, котра повністю ігнорує потреби туристичної галузі.

Українські головні магістралі перебувають в катастрофічному стані, що само по собі унеможливлює запуск мережі автобусних перевезень. Над залізницею, котра до цього справно і порівняно недорого перевозила туристів, збираються грозові хмари.

Коньком Бориса Колєснікова, віце-прем’єра уряду, який відповідає за інфраструктуру, є розвиток швидких поїздів. Протягом найближчих 5 років він хоче припинити рух застарілих нічних потягів, замінивши їх експрес-поїздами Хюндай, які обслуговували Євро 2012. На практиці це означає заміну зручних спальних вагонів непристосованими до потреб небагатих пасажирів поїздами, які обслуговуватимуть лише бізнес-контингент. Вартість проїзду в таких потягах у три-чотири рази дорожча аніж у традиційному нешвидкому поїзді.

Тим не менше залізниця один з головних транспортних засобів для мешканців України та її сусідів. Але для туристів із Західної Європи це не вирішення проблеми. Бо вони вимагають розбудованої системи дешевих авіаліній. Тим часом українським повітряним простором вже багато років володіють олігархи, котрі жадібно пильнують доступ до нього і диктують грабіжницькі ціни на перельоти. У результаті цього квиток в один бік на місцевих повітряних маршрутах в середньому становить 2 тисячі гривень, або 800 злотих.

Відкриття українського повітряного простору для західних авіакомпаній перш за все вимагає консолідованих і рішучих дій влади. Однак позиція українського уряду в цій справі відверта і зрозуміла – на дешеві масові перельоти нічого розраховувати.

Масового напливу туристів з Європи більше не буде. Авіаційні термінали, зведені за мільярди доларів до Євро 2012, замість того, щоб наповнювати коштами українську економіку - продовжують світити пустками. А українська провінція, яка б від активіхзації туристичного руху могла непогано заробити, замість прибутків буде далі боротися за виживання.

За матеріалом Оbserwatorfinansowy.pl переклав Володимир Олійник