ТОВ «Фальшування виборів», або Українські дива над урнами

Від 28 жовтня залежало дуже багато. Не лише політичне майбутнє країни, але також її стосунки з Європейським Союзом. Брюссель, нажаханий ув’язненням екс-прем’єра Юлії Тимошенко, висунув вимогу: вибори мають бути демократичними і чесними.

Прикро, але потрібно визнати, що так не сталося. Важко сказати, чи «дива над урнами» суттєво спотворили результати. Ще перед виборами обережно прогнозувалося, що у пропорційній частині – де обиратимуться за партійними списками 225 із 450 депутатів – все відбудеться, наскільки це можливо, чесно. Побоювання викликали одномандатні округи (решта 225 місць), бо до цього спонукав і про це свідчив сумний досвід минулого.

-- Гроші і велосипеди

Потрібно визнати, що перевидборна кампанія відбулась більш-менш нормально, щоправда із очевидним застереженням, що лідерка опозиції Юлія Тимошенко залишилася в ув’язненні, так як і її найближчий соратник, добре відомий за часів помаранчевої революції, колишній міністр МВС України Юрій Луценко. На телебаченні, радіо та в пресі висловлювалися та вели агітацію кандидати усіх кольорів та партійних уподобань.

Першим сигналом того, що щось може піти не так, стало формування окружних виборчих комісій. Відповідно до закону це відбувалося за результатами жеребкування. Дивним чином тут перемогли багато маленьких партійок. Вони, якщо й виставляли, то лише одного-два кандидата, але також брали участь в жеребкуванні.

Внаслідок цього, наприклад, з комісій була витиснута націоналістична «Свобода». А з’явилися люди, котрі – на думку спостерігачів - незважаючи на назву свого партійного угрупування, просто відверто зізнавалися, що представляють правлячу Партію регіонів. Звичайно це автоматично не означало, що насправді дійде до шалених фальсифікацій. Однак дійшло.

Для початку спробуємо зайнятися дещо простішою проблемою, а саме – фальшуванням виборів в одномандатних округах. Для прихильників мажоритарних виборів це може бути дуже неприємним, проте саме в одномандатних округах змінити результати голосування набагато простіше аніж під час пропорційних виборів.

Ключовий момент – агітація виборців. Тут не йдеться про «звичні» обіцянки, які кандидати декларують перед виборами всюди у світі. У випадку з Україною виборців просто і дослівно можна купити. Обіцяючи їм конкретні гроші, якісь послуги, різноманітні товари (один з кандидатів дарував у такий спосіб … велосипеди).

Але як проконтролювати, чи голос віддано саме за «покупця»? Тут існує два способи: попросити, аби голосучий сфотографував виборчий бюлетень перед вкиданням його в урну, або забрати в нього бюлетень і заповнити «як потрібно», а вже потім проконтролювати його вкидання.

-- Зникаюче чорнило

Але такі способи можуть додати клопоту із збиранням достатньої кількості голосів. У такому випадку стане в нагоді «карусель», природньо за сприятливої поведінки членів окружної виборчої комісії. Беремо групу молодих людей (бо такі не лише потребують грошей, але й не особливо переймаються докорами сумління) і «пакуємо» їх до автобуса чи двох. А потім нехай їздять від дільниці до дільниці і голосують за «правильного» кандидата.

Умовою є те, шоб виборча комісія не перевіряла, чи є такі виборці в списках. Зазвичай членам комісії «не хотілось» звіряти такі паспортні дані з виборчим списком.

Однак «карусель» дорога – це не лише експлуатація автобусів, але й оплата роботи голосуючих. У деяких випадках можна зекономити витрати, це стосується певних кандидатів, наприклад – ректорів вишів, які балотуються в даному виборчому окрузі.

«Переконують» студентів, що повинні відмовитися від поїздок додому і голосування поза межами навчального закладу, бо доречніше ( і однозначно вигідніше – не фінансово, а обіцяне підвищення оцінок) є масове голосування за свого ректора. А ще краще – переконати так само проголосувати і своїх близьких. Зрештою, таких студентів можна й автобусами організовано підвезти до виборчих дільниць.

Такі методи часто застосовувалися в минулому у нашого східного сусіда. Окрім них залишаються й інші, вже більш складні і комплексні, що вимагають тісної співпраці з боку членів виборчої комісії. Наприклад, в Одесі у кабінках для голосування з’явилися авторучки із … зникаючим чорнилом. Як тільки таке чорнило зникне, треба присісти біля цих бюлетенів і заповнити їх на свій розсуд нормальними авторучками.

-- Купити кандидата

На завершення, цілком звичний, але досить грубий метод – фальшування підрахунку голосів самою комісією. Інакше кажучи – люди голосують, а комісія вписує до протоколів результати приготовлені заздалегідь. Таке також відбувалося. І насправді досить часто; на виборчих дільницях були веб-камери, перебіг голосування і підрахунку можна було спостерігати в Інтернеті. Але підозріло часто в на дільницях… зникав струм, а відтак камери не працювали. А незалежних спостерігачів безцеремонно (хоча й протиправно) і брутально витуряли з виборчих приміщень

Застосовувалися й інші способи. Наприклад – окружна виборча комісія наказувала повторно перераховувати голоси, дільнична комісія засідала в коридорі і на коліні писала протокол, ставлячи нелегально забрану з дільниці печатку на нових протоколах, дані яких, природно, ніхто не перераховував.

Варто згадати ще один метод: купівлю самого кандидата, або навіть кількох в одному окрузі. Тоді, незалежно від підрахунку голосів, результат був гарантований стовідсотково …

Набагато складніше виконати фальшування в пропорційній частині виборів. Насамперед через те, що мова про набагато більший масштаб, аніж якийсь там один виборчий одномандатний округ. Тут не йдеться про залучення сотень чи тисячі виборців, а про сотні тисяч, якщо не мільйони.

В минулому вже так бувало: одна чи дві окружні комісії нечувано довго затягували підрахунок голосів, а потім з’ясовувалося, що результати суттєво відрізняються від екзит-полів. Або підрахунок голосів затягувала Центральна виборча комісія.

Цього разу було щось схоже. ЦВК, наприклад, довго не могла визначити відсоток явки виборців, відповідно до закону остаточна кількість явки виборців має бути визначена до 22 години, через дві години після закриття виборчих дільниць. Були проблеми з підрахунком голосів в деяких областях.

-- Мільйон хворих

Зазвичай, аби змінити результати голосування, потрібно здійснити два паралельних кроки. По – перше, додати виборців. І чим їх більше, тим сильніша зміна балансу голосування. Або – в кількох округах нагло зростає кількість виборців з правом голосу, які прийшли і проголосували. На цих виборах це стало реальністю, наприклад, завдяки можливості голосування хворих вдома. На момент виборів захворів аж мільйон виборців! І що цікаво, траплялися випадки, що деякі особи, які прийшли голосувати під вечір, раптом дізнавалися, що… вже проголосували зранку вдома!

Як зазначили спостерігачі, у всьому світі під час виборів спостерігаються ідентичні криві участі у виборах. Зранку голосує менше, потім йде ріст, найбільше в обід, а потім, під вечір виборців стає менше. В Україні все було інакше: після 16 години кількість голосуючих несподівано зросла. І, що цікаво, виглядало так, що по полудню і вечором йшли голосувати виключно прихильники правлячої Партії регіонів.

Це був другий елемент усієї операції: окрім додавання виборців, також потрібно «досипати» голосів конкретним партіям. У цьому випадку це була Партія регіонів, а, можливо, і комуністи, які також отримали рекордний результат – удвічі більше аніж на попередніх виборах.

Тому шок, коли опозиція – потішена хорошими результатами , які були оголошені в неділю 28 жовтня увечері чотирма незалежними екзит-полами - у післявиборчий ранок дізналася, що результати вже інші, набагато кращі для правлячої партії, не повинен дивувати. Хоча пізніше, владні результати дещо усохлися.

Або: чому ЦВК спершу отримала голоси зі сходу (який потужніше підтримує президента Віктора Януковича і його Партію регіонів), а вже потім із заходу (який однозначно підтримує опозицію та націоналістів)? Чи не означає це, що влада спершу дописала собі багато голосів?..

Так чи інакше, але український виборчий досвід переконливо дозволяє уважним спостерігачам відкрити Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Фальшування виборів». Бо над Дніпром і Дністром таке вміння відшліфоване до блиску. На жаль…

За матеріалом Rzeczpospolita переклав Володимир Олійник