Бумеранг перевиборів

Зграя веселих горлопанів, на яку сьогодні перетворилася українська опозиція зусиллями бойових загонів «Свободи», почувається у парламенті самовпевнено і безтурботно. Щасливчики, які благополучно пройшли дистанцію виборчого марафону, знімають стрес останніх місяців у довгих новорічно-різдвяних канікулах. Вони хочуть відпочити, вони це заслужили, і чисто по-людськи їх можна зрозуміти.

Однак у 2012 році опозиція залишає одну важливу, але незавершену справу: за приємними турботами переможці сором’язливо забули про гігантську кількість зафіксованих на цьогорічних парламентських виборах порушень. За них хтось би мав понести відповідальність.

Адже для опозиції, яка зазнала серйозних втрат внаслідок саме фальсифікацій, питання покарання фальсифікаторів – це питання життя і смерті. Якщо всі побачать, що можна вільно і безкарно викрадати і знищувати протоколи, псувати бюлетені, бавитися в ручки зі зникаючими чорнилами, «каруселі» і дитячі майданчики – чи не будуть наступні вибори ще «веселішими»?

Чи готова опозиція зокрема й усе наше суспільство загалом закрити очі на те, що на цих виборах влада випробовувала на місцях схеми силового впливу на встановлення результатів виборів?

Скільки округів опозиція готова втратити наступного разу?

На усі ці запитання досі немає жодної відповіді.

-- Угода овець з вовками

П’ять округів, на яких відбудуться санкціоновані ЦВК перевибори – це пряма суперечність не лише закону, але й здоровому глузду. Це угода овець з вовками про поділ мисливських угідь.

Чим закінчуються такі компроміси – можна вивчати на красномовному прикладі Юрія Луценка. У 2005 році у нього були можливості примусити фальсифікаторів відповісти за усією строгістю закону. З різних причин, часом незалежних від нього, цього не сталося. І де Луценко тепер?

Бумеранг описав коло і вдарив «помаранчевих» у потилицю, однак висновків, здається, ніхто не зробив. Сьогодні бумеранг знову у повітрі, а про нього просто забули. Лишилося дочекатися, поки історія повториться. А поки – усі на перевибори.

Хоча це просто протизаконно.

Закон України «Про вибори народних депутатів» не містить ані слова про можливість повторних виборів. Отже, усе, що відбуватиметься під цією вивіскою – суцільний кримінал і спотворення результатів волевиявлення виборців.

Не слід забувати, що на усіх цих округах перемогли опозиційні кандидати, однак зусиллями провладних висуванців, за підтримки адмінресурсу та мовчазної згоди опозиції, ці перемоги було вкрадено.

Перефразовуючи відому скоромовку, фальсифікатори фальсифікували-фальсифікували, та не вифальсифікували – і тому отримали ще один шанс. Хтось і справді вірить у те, що цього разу вони гратимуть за правилами?

-- Результат виборів – питання калькулятора

Дозвольте вам нагадати про те, що відбувалося на лише одному, найскандальнішому окрузі №132 у Первомайську. Тут сакральне запитання «Хто винен?» можна і потрібно ставити щодо дуже багатьох подій і осіб

Перш за все слід наголосити на тому, що сьогодні не існує жодних перешкод для того, щоб встановити результати виборів у 132 виборчому окрузі на основі вже існуючих протоколів з мокрими печатками. Для цього навіть не потрібно перераховувати бюлетені (що теж, зрештою, могло вирішити питання) – досить звичайнісінького калькулятора.

Отже, коротка хронологія подій:

Ще вранці 30 жовтня сайт ЦВК повідомляв про те, що за результатами підрахунку 100% бюлетенів у Первомайську переміг висуванець опозиції Аркадій Корнацький. Його опонент, заступник губернатора і член Партії регіонів Віталій Травянко набрав на 4 тисячі голосів менше.

Однак уже увечері результати виборів дивним чином змінилися. Тепер ЦВК повідомляла, що Травянко переміг з перевагою у кілька сотень голосів. Забігаючи наперед: жодних інших свідчень перемоги провладного кандидата не існує, лише ці цифри на сторінці Центрвиборчкома, які можна змінити простим натисканням кількох кнопок.

Власне, так воно і сталося.

Увечері 30 жовтня загін «Беркуту» під керівництвом невідомих осіб увійшов до приміщень ОВК № 132, в тому числі і тих, де стояв комп’ютер із системою «Вибори». Саме в цей час на сайті ЦВК і почали з’являтися переможні для Травянка цифри.

Звісно ж, на повноцінну фальсифікацію результатів голосувань у нападників фізично не було часу. Тому вони нічтоже сумняшеся відняли від результатів п’яти кандидатів сумарно 5,9 відсоткових пунктів і просто дописали їх Травянку. Але і цього заледве вистачило.

Жителі Первомайська, дізнавшись про це «маски-шоу», кинулися відстоювати своє волевиявлення і заблокували приміщення ОВК №132. Почалися сутички з «Беркутом», сльозогінний газ і гумові «демократизатори», водночас невідомі виносили з ОВК якісь документи.

Проте Центральна виборча комісія приймати протокол про перемогу Травянка, складений на основі лише цифр на сторінці ЦВК, відмовилася. І виборчу документацію повезли назад до Первомайська на доопрацювання.

А вже 1 листопада невідомі проникли у приміщення ОВК. «Коробки, у яких зберігаються бюлетені, відкриті, пломб немає, бюлетені лежать насипом», - розповідав про це Ігор Пилипчук, керівник виборчого штабу Аркадія Корнацького. Спритників застали на гарячому, і вони вирішили йти іншим шляхом.

Троє суддів Миколаївського окружного адміністративного суду оперативно підписали ухвалу, якою витребували протоколи дільничних виборчих комісій ВО № 132. Їх ані на секунду не зупинило те, що право вилучати оригінали виборчої документації, підраховувати голоси чи встановлювати результати виборів – не належать до компетенції суду. Тобто йдеться щонайменше про зловживання владою та перевищення повноважень, а насправді – ще й про співучасть у фальсифікації результатів виборів.

Імена цих «достойників» мають бути золотими літерами вписані у історію суддівських безчинств: Олександр Мельник, Ігор Устинов та Оксана Малих. За великим рахунком, вони мали б очолити список тих, покарання кого мало б, за результатами виборчої кампанії-2012, стати справою честі для опозиції зокрема й українського суспільства загалом. Однак вони й досі продовжують вершити правосуддя іменем України.

Ухвала, винесена цією «трійцею», стала підставою для того, щоб «Беркут» в ніч на 2 листопада знову взяв штурмом приміщення ОВК №132. Бійці спецпідрозділу спробували вилучити виборчу документацію, однак коли прорватися через юрбу первомайців не вдалося – намагалися підпалити приміщення. Їм на допомогу прийшла міліція.

Після того, як бійці «беркуту» продавили натовп і повантажили коробки з виборчою документацією до автобусу, усе, здавалося б, було практично вирішено. Однак учасники пікетування ОВК заблокували автобус власними тілами, а коли спецназівці силою і сльозогонкою все ж проклали собі дорогу крізь юрбу – їхній шлях перегородили п’ять «камазів» та барикади…

Хто командував «беркутом»? Хто віддавав накази, хто їх виконував? Схоже, відповіді на ці питання ми не дізнаємося ніколи. Опозиція традиційно закриває очі на тих, хто застосовував сльозогінний газ проти людей, хто бив їх ногами, хто вривався до ОВК і палив бюлетені. «Вони лише виконували наказ, а саджати потрібно тих, хто його віддавав», - вважають великодушні переможці.

Однак якщо злегковажити найдрібнішими виконавцями, якщо вони не понесуть покарання нарівні із замовниками – наступного разу вони, не вагаючись ані миті, знову виконають злочинний наказ. Адже єдиний спосіб унеможливити майбутні фальсифікації – це позбавити замовників фальсифікацій тих, хто буде готовий виконати їхні накази.

Якщо узагальнити, шлях до побудови громадянського суспільства має пролягати через невблаганність правосуддя і невідворотність покарання.

-- Кров проллється неминуче

Звісно ж, сьогодні опозиція з повним правом буде казати, що погодилася на не зовсім законний, але компромісний варіант перевиборів для того, щоб уникнути кровопролиття. Мало хто замислюється над тим, що повторення подій у Первомайську – це лише питання часу. І у 2015 році, коли і для влади, і для опозиції на карті стоятиме усе – кров проллється неминуче.

Просто тому, що у фальсифікаторів немає жодного стримуючого фактору. Просто тому, що жоден з них не поніс і, здається, вже й не понесе покарання. Навіть навпаки: сьогодні у Первомайську триває масштабна кампанія переслідування тих, хто відстоював свій вибір в перші дні листопада.

Людей тягають на допити, залякують кримінальними справами за перешкоджання «Беркуту» викрадати виборчу документацію. «Камази», якими було перекрито дорогу, оголошено речовим доказом і заарештовно.

Бізнес самого Аркадія Корнацького знищують під різними фантастичними приводами: наприклад, його звинувачують у знищенні скіфських курганів та польових доріг. У рамках відкритих кримінальних справ головного бухгалтера підприємства «Агрофірма Корнацьких» Людмилу Нікіткіну вже кілька місяців тримають у СІЗО.

Бажання слідчих докопатися до істини настільки непереможне, що вони навіть визнали урожай зерна несільськогосподарською продукцією, що є абсурдним за визначенням, однак дозволяє суду накласти на зерно арешт.

Корнацький, який практично всю виборчу кампанію провів з-за кордону, змушений переховуватися за межами країни і далі.

А тим часом опозиція з шумом, помпою і улюлюканням розважається у парламенті. А бумеранг, про який традиційно усі забули – він уже у повітрі.