Проект будівництва газопроводу через Польщу стає ще одним інструментом тиску на Україну
З квітня президент Росії Володимир Путін доручив шефові «Газпрому» Олексію Міллеру розглянути проект будівництва російським газовим концерном «другої нитки Ямальського газопроводу» з метою збільшення транспортних потужностей постачання газу до Польщі, Словаччини і Угорщини. Наступного дня, в Санкт-Петербурзі відбулося підписання Меморандуму про взаєморозуміння поміж російським концерном «Газпром» і компанією EuRoPol Gaz (акціонерами компанії є Польска Державна Нафтогазова компанія (PGNiG), російський «Газпром», а також компанія Gas Trading, котра займається торгівлею газоподібним і рідким паливом, а її акціонерами поміж іншим є вже згадувана PGNiG і Gazprom Export), що обумовлює здійснення аналізу можливостей реалізації проекту.
Реально нова російська пропозиція означає повернення до концепції «перемички» (міжсистемного з’єднання), яка поєднає Білорусь з Словаччиною через територію Польщі. Якщо взяти до уваги нинішню ситуацію на європейському газовому ринку (прогресуюче падіння попиту на російський газ і ріст продажу палива з інших джерел), а також існуючу й заплановану «Газпромом» розбудову транспортної інфраструктури, то такий проект буде економічно нераціональним. Його реалізація не зробить реальною перспективу постачання російського газу до Центральної Європи, бо нинішні обставини не сприяють задуму. У зв’язку з цим, видається, що основною метою російської сторони стало посилення тиску на Україну у зв’язку з газовими переговорами, які продовжують Москва і Київ, а також неочікуваною політикою України щодо експорту газу із Заходу. Не виключено, що пропозиція будівництва «перемички» буде використана Росією як привід модифікації проекту «Південний потік».
-- «Ямал–ІІ», або … «перемичка»
Заява президента Путіна (щодо повернення до проекту «другої нитки Ямальського газопроводу») може свідчити про те, що «Газпром» мусить розпочати реалізацію положень міжнародної польсько–російської угоди від 1993 року, яка передбачає будівництво другої нитки газопроводу в рамках системи «Ямал – Європа» (газопровід, що проходитиме через територію Білорусії і Росії, яким російський газ транспортуватиметься до Німеччини). Насправді ж російська пропозиція є спробою реактивації іншої концепції, яка з’явилася на світ у 2000 році. Вона передбачала будівництво «перемички» (або міжсистемного з’єднання) газопроводу з Білорусії (Кобрин) і далі польською територію до Словаччини (Великі Капушани) за допомогою якого російський газ міг би транспортуватися до держав Центральної Європи, оминаючи територію України. Підтвердженням цього є заява Путіна про те, що Словаччина і Угорщина стануть кінцевими споживачами газу. Щоправда підписаний 4 квітня Меморандум не створює юридичних зобов’язань для обох сторін. З доступної інформації можна зробити висновок, що уточнення російських пропозицій має відбутися протягом найближчих шести місяців, а можлива реалізація проекту могла б статися після закінчення будівництва «Південного потоку», тобто в 2018 – 2019 роках.
-- Декларовані цілі…
Офіційна декларація свідчить, що метою Росії є збільшення потужностей транспортування газу («впевненість щодо доставки») державам Центральної Європи (Польща, Словаччина, Угорщина) до 15 мільярдів кубічних метрів щорічно. Однак, її реалізація в нинішніх умовах немає економічних обґрунтувань. По це свідчать зміни, які відбуваються на європейському ринку (прогресуюча диверсифікація джерел постачання сировини, між іншим внаслідок розвитку проектів з видобутку сланцевого газу), які призводять до падіння попиту на російський газ у всій Європі. У 2012 році експорт російського газу до Європи (включно з Туреччиною, але без країн СНД) становив 138,8 мільярдів кубічних метрів (проти 150 у 2011 році). Зменшення споживання російського газу охопило всю Центральну Європу: Польща - з 10,25 до 9,94 млрд. куб. м., Словаччина – з 5,98 дo 4,19 млрд. куб. м. i Угорщина – з 6,26 дo 5,29 млрд. куб. м. Окрім того, поточні середньострокові і довгострокові прогнози передбачають ті ж самі обсяги споживання або незначне зростання попиту на газ. Існуюча інфраструктура газопроводів вже нині забезпечує можливість транспортування 246,9 мільярдів кубічних метрів газу («Північний потік» – 55 млрд. куб. м., «Ямал–Європа» – 32,9 млрд. куб. м., Україною – 143 млрд. куб. м., «Блакитний потік» – 16 млрд. куб. м.) , що означає значне перевищення пропозиції з боку росіян. В разі реалізації усіх російських інфраструктурних планів (будівництво «Південного потоку» - потужністю 63 млрд. м. куб., будівництво третьої і четвертої ниток «Північного потоку» – з пропускною здатністю 27,5 млрд. м. куб. кожна, а також будівництво «перемички») пропускна здатність газопроводів, які використовуються для перекачки газу на європейський ринок, може зрости до 379,9 млрд. м. Тоді пропускна спроможність газопровідної інфраструктури перевищуватиме більш аніж в 2,5 рази величину існуючого попиту на російський газ у Європі.
-- … і реальні
Хоча цілі безпосередньо не формулюються в заяві президента Путіна. Та, схоже, що за декларованим прагненням збільшення пропускної здатності газопроводів реально ховається намір збільшення поставок російського газу до держав Центральної Європи, а відтак зміцнення російських позицій на регіональному газовому ринку. Підтвердженням цієї тези стали висловлювання представників «Газпрому», які з’явилися після підписання меморандуму з EuRoPol Gaz. Вони свідчать, що остаточне рішення «Газпрому» в справі будівництва нового газопроводу буде прийняте лише тоді, як тільки Польща, а також інші центральноєвропейські країни висловлять зацікавлення щодо збільшення імпорту російського газу. Хоча саме такий поворот подій видається малоймовірним.
Будь-яке будівництво газопроводу через Польщу могло б вплинути – хоча не так потужно як «Північний» чи «Південний потік» – на падіння значення України як транзитної держави. Тому проект будівництва газопроводу через Польщу стає додатковим інструментом тиску на Україну. Метою Москви залишається примус Києва віддати «Газпромові» контроль над українською газотранспортною системою, а також збереження енергетичної залежності України від Росії. «Газпром» виразно незадоволено сприйняв кроки України в напрямку диверсифікації джерел постачання газу. «Нафтогаз України» у березні розпочав імпорт газу з Угорщини,а також вже кілька місяців купує газ в Німеччині, який транспортує польською територією. Додайте до цього і майбутній імпорт газу зі Словаччини.
Хоча кількість сировини, яку імпортує Київ із західного напрямку, невелика (ледь 150 мільйонів кубічних метрів протягом листопада 2012 - лютого 2013 – го), що зумовлено технічними обмеженнями імпорту газу з польської та угорської територій. Проте така реалізація амбіційних диверсифікаційних планів збільшує вірогідність підриву монополії «Газпрому» в Україні. Окрім того, у зв’язку з проблемами в реалізації проекту «Південного потоку» (зростання кошторису до 38,5 мільярда доларів і примарні шанси росіян отримати пільги) дискусія на тему нового газопроводу через територію Польщі (не беручи до уваги навіть те, чи цей газопровід реально збудують) може виявитися зручною підставою для зміни проекту. Це б підтвердило правдивість неофіційних донесень, які вказують на появу в російських центрах прийняття рішень сумнівів щодо окупності будівництва «Південного потоку» в первісному вигляді. Хоча й цілковита відмова від будівництва трубопроводу, який Володимир Путін трактує не інакше як стратегічний проект, також малоймовірна. Хоча не виключено, що Москва - особливо у випадку отримання контролю над українською газотранспортною мережею - здійснить ревізію попередніх критеріїв проекту ( наприклад, зменшить параметри його потужності).
-- Висновки
Російська активність протягом останніх тижнів з одного боку вказує на те, що Москва й надалі трактує енергетичні проекти як інструмент, що повинен слугувати реалізації її геополітичних завдань. Повернення до концепції «перемички» є звичною формою додаткового тиску на Україну не лише в рамках газових переговорів, які тривають поміж Києвом та Москвою, але й в контексті втягування Києва в російський інтеграційний проект , який реалізується в рамках Митного Союзу і Євразійського Економічного Союзу. У зв’язку з цим потрібно бути готовим до того , що в разі захоплення «Газпромом» контролю над українською газотранспортною системою проект газопроводу територією Польщі стане неактуальним.
З іншого боку, активізація діяльності в Європі ( наприклад, підписання 8 вітня угоди про наміри щодо будівництва «Північного потоку» між Росією та Голландією) підтверджує пріоритетний характер європейського напрямку російської газової стратегії, особливо в контексті проблем в реалізації планів на азійському ринку ( важкі переговори з Китаєм в питанні ціни на постачання газу і обмеження збуту; перспективний проект видобутку сланцевого газу, який, щоправда, у початковому стані).
-- А тим часом в уряді Польщі….
Як повідомив польський Forbes спеціальний звіт, в якому мають бути з’ясовані всі обставини, пов'язані з підписанням поміж EuRoPol Gaz i «Газпромом» меморандуму щодо «Ямал –ІІ», потрапить на стіл польського прем’єра вже завтра. Дональд Туск підкреслив, що будь-яке рішення з цього приводу стане результатом поданого звіту.
На останній прес-конференції після засідання уряду Туск заявив, що доручив підготовку звіту керівникові Міністерства внутрішніх справ Бартоломею Сінкевичу. Він підкреслив, що документ матиме статус таємного і лише після ретельного ознайомлення він представить його громадськості.
Голова польського уряду запевнив, що міністр Сінкевич з огляду на посаду зможе використати можливості спецслужб, що допоможе з’ясувати всі обставини, зазначивши, що Сінкевич є досвідченим фахівцем в газових і енергетичних справах «і його не легко обманути». Туск сказав, що звіт повинен дати відповідь на запитання: чи «суспільне занепокоєння» стало результатом незграбності, чи «чогось серйознішого» і чи не криються «за цим якісь злі наміри».
Польський прем’єр підкреслив, що вислухав попередні пояснення віце– прем’єра Януша П’єхоціньскєго стосовно обставин підписання Меморандуму. На його думку дії П’єхоціньскєго в Санкт – Петербурзі свідчать про те, що польський урядовець«перфектно» інформував росіян про те, що польський уряд не сприймає пропозиції щодо газопроводу (…). Додав, що П’єхоціньский не мав жодної урядової інструкції на переговори. Бо їздив до Санкт–Петербургу не на переговори, а готувати матеріали до зустрічі з керівником «Газпрому».
Як відомо, після візиту до Росії П’єхоціньский заявив, що польський уряд чекає на чергові російські пропозиції, які мають з’явитися через півроку, а лише потім виробить свою позицію у відповідності до інтересів національної безпеки Польщі та в контексті членства в ЄС.
-- Український коментар…
11 квітня у Варшаві , пише Wgospodarce.pl, під час польсько –української конференції з газових питань заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України Володимир Макуха заявив, що російська пропозиція будівництва так званого «Ямал - ІІ» на думку офіційного Києва «має насамперед політичну ціль»
Публікації видань «Ośrodek Studiów Wschodnich», «Forbes», «Wgospodarce.pl» переклав Володимир Олійник
Коментарі — 0