Кошмар на вулиці «Газпрому»

Одним з елементів поточної енергетичної політики України стало стабільне зниження імпорту газу з Росії. Як свідчить дані української офіційної статистики, у І кварталі 2013 року Україна закупила в Росії газу на 17% менше, аніж за аналогічний період минулого року.

І ця тенденція буде поглиблюватися. Бо, як заявив заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Вадим Чупрун ця структура у 2013 році планує закупити у росіян 20 млрд. кубічних метрів газу, замість запланованих 27 млрд. Питання постачання газу регулює українсько-російська угода від січня 2009 року укладена поміж «Газпромом» і «Нафтогазом України». Вона передбачала, що Україна протягом 2009 – 2019 років буде купувати по 52 млрд. кубічних метрів російського газу щорічно. Також угода містить драконівське зауваження – кару «take or pay» («бери або плати») за недобір обумовленої кількості газу. Українську громадськість особливо обурило різке зростання цін на газ згідно з цим договором ( 470 доларів США за 1000 кубічних метрів). Це обурення було спрямоване проти тодішнього прем’єр – міністра Юлії Тимошенко, на яку поклали відповідальність за такий невигідний контракт, що в підсумку призвело до її ув’язнення.

Пізніше Україні вдалося шляхом переговорів покращити деякі умови договору. Мінімальна кількість газу, який українська сторона повинна отримати або оплатити становить 33,3 млрд. кубічних метрів. У квітні 2011 року український уряд вирішив лібералізувати газовий ринок, що означало ліквідацію монополії НАК «Нафтогаз України» на імпорт природного газу з Росії. В результаті цього у 2012 році «Нафтогаз України» закупив у «Газпрому» лише 24,9 млрд. кубічних метрів газу. Понад 8 млрд. кубічних метрів закупила фірма «Ostchem Holding», яка належить Дмитру Фірташу. Як поінформувала Державна служба статистики України, у 2012 році Україна спожила 32,9 млрд. кубічних метрів російського газу, що становило 99,8% імпорту цього енергоносія на український ринок. За цей газ Україна заплатила 14,03 млрд. доларів США, на 1% менше аніж попереднього року. Середня ціна російського газу склала 426 доларів за 1 тис. кубічних метрів.

Іншої думки у цьому питанні дотримуються в «Газпромі». Він взагалі не враховує факту закупки газу з боку Ostchem Holding і вважає, що «Нафтогаз України» мусить закупити в нього, або заплатити за газ в обсязі 41,6 млрд. кубічних метрів. Дійшли навіть до того, що виставили українському партнеру штраф на суму 7 млрд. доларів США за недобраний газ.

Цей крок «Газпрому» зумовлений не лише різною інтерпретацією україно–російської газової угоди, але й роздратуванням російського гіганта через курс Києва на подальше зниження закупок російського газу Україною, який – як випливає із заяви уряду Азарова – буде реалізовано в поточному році.

-- Газ від RWE

Міністр енергетики і вугільної промисловості Едуард Ставицький зниження закупок російського газу пояснює великими запасами газу накопиченого в підземних сховищах (понад 8 млрд. кубічних метрів). Але паралельно з’явилися повідомлення про передбачувані закупівлі природного газу в західних підрядників за допомогою так званого реверсу: зворотного перекачування газу із Заходу на Схід. Це дуже занепокоїло «Газпром». Російська сторона поспішила з коментарями, що реверс фізично неможливий і насправді йдеться про відкачку тієї частини російського газу, яка перекачується територією України до західних споживачів. З цього приводу варто згадати слова колишнього шефа «Газпрома» Рема В’яхірєва, який свого часу сказав: «Найбільшою дурістю радянського часу було прокладка газопроводів територією України». Його наступник Олексій Міллер заявив у квітні цього року, що використання реверсу буде порушенням з боку української сторони умов транзитної угоди.

Російські журналісти провели розслідування і встановили, що фірмою, яка перепродуватиме газ Україні, є німецька RWE (Rheinisch-Westfälisches Elektrizitätswerk). Водночас очевидно, що ревес, який так занепокоїв російську сторону не зможе розв’язати проблеми енергетичної безпеки України. Вона й надалі залежатиме від російського газу навіть й перекупленого у німецького посередника. Хоча, насправді, відчує певне фінансове полегшення, купуючи газ трохи дешевше, адже газ придбаний у німців на 10% дешевший від газпромівського.

-- Експлуатація сланцевого газу

Відтак енергетична безпека України вимагає комплексної програми дій, яка змушуватиме до радикального здешевлення енергоносіїв. Контури такої програми представив прем’єр Микола Азаров під час засідання уряду в жовтні 2012 року. Поінформувавши, що в 2013 - 2015 роках Україна досягне енергетичної самодостатності. Передбачується зростання видобутку власного природнього газу до 21 млрд кубічних метрів на рік. В енергетиці (зокрема, на електростанціях) більше використовуватиметься кам’яне вугілля. З покладів кам’яного вугілля видобуватимуть метан в кількості 3–5 млрд. кубічних метрів. Прем’єр також проінформував про будівництво в Одесі терміналу для зрідженого газу, і, перш за все, використанні сланцевого газу.

«Революція сланцевого газу досягла України» - так російський коментатор Володимир Панов оцінив кроки здійснені українською владою. Початком цієї революції стала угода підписана 24 січня 2013 року під час Світового Бізнес-форуму в Давосі поміж українським урядом і фірмою Royal Dutch Shell, яка передбачає експлуатацію Юзівського родовища сланцевого газу, що знаходиться у східній Україні. Угоду з українського боку підписали міністр енергетики і вугільної промисловості України Едуард Ставицький і керівник компанії «Надра Юзівська», а з англійсько-голандського боку - Петер Восер – головний виконавчий директор компанії Shell. На церемонії підписання був присутній президент України Віктор Янукович.

Вартість цієї інвестиції Агентство Reuters оцінило на суму 10 млрд. доларів США і це буде найбільше в Європі підприємство з видобутку сланцевого газу. Угода про розподіл видобутку укладена строком на 50 років. Shell і «Надра Юзівська» матимуть по 50% акцій. Міністр Ставицький повідомив, що вже у 2018 році Юзівське родовище даватиме 7-8 млрд. кубічних метрів газу. Загалом, як очікується, видобуток сягне рівня 20 млрд. кубічних метрів щороку, що за оцінками російських експертів, дозволить Україні стати експортером газу.

Загальні запаси сланцевого газу в Україні американські експерти оцінили в розмірі 1,2 трлн. кубічних метрів. Але російський портал Neftegaz.ru вважає, що лише Юзівське родовище може зберігати до 4 трлн. кубічних метрів газу. Крім нього розвідувальні роботи здійснюються на Олеському родовищі ( в районі Львова та Івано-Франківська) - в даний час цим займається американська компанія Chevron; а також на шельфі Чорного моря, так зване Скіфське родовище – тут працює компанія Exxon Mobil, яка недавно залишила Польщу.

-- За межами російської монополії

Після підписання угоди з компанією Royal Dutch Shell президент Янукович заявив, що використання сланцевого газу стане гарантією економічного розвитку України і дозволить виконати соціальні зобов’язання державного бюджету. «Але про головну річ Янукович мовчав, хоча – як кажуть – мовчав голосно. Київ здійснив вирішальний крок на шляху визволення від російської газової монополії» - коментує Панов.

Така би мовити інвестицією підтримки « революції сланцевого газу» в Україні стало будівництво в Одесі газового терміналу з перекачки зрідженого газу, який транспортуватимуть морем. Ця інвестиція вже має за плечима минулорічний інцидент, який мав скомпрометувати український уряд і саму ідею газового порта. Тоді було підписано умову з самозванцем, який видав себе за представника іспанської фірми Gas Natural Fenosa, після чого керівництво Gas Natural Fenosa дезавуювало дії цієї особи. Нині Україна має угоду з техаською компанією Excelerate Energy. Ця фірма спеціалізується на транспортуванні зрідженого газу морем – володіє сімома суднами – плавучими LNG-терміналами (зідженого пиродного гзу). Недавно повідомлено, що будівництво Одеського газового порту буде завершено раніше, аніж планувалося, наприкінці 2014, а не 2016 року. Не виключено, що ще раніше якийсь із плавучих терміналів LNG з флотилії Excelerate Energy зайде до Одеси, дозволяючи Україні відбір зрідженого газу.

Таким чином Україна, на відміну від Польщі, своїми діями залучиться до загальносвітового тренду на ринку газу, який має не лише економічне, але й геополітичне значення. Бо очікуються радикальні цінові зміни.

Американський експерт Філ Флинн прогнозує , що вже 2016 року, коли США розпочне експорт газу до Європи, його вартість впаде на 30-50%. Ав’єзер Тукер, директор німецького Інституту енергії, який в липні минулого року писав про «нову холодну війну», що точиться за допомогою сланцевого газу, вважає, що за 5 – 10 років загине монополія «Газпрому» на постачання газу до Європи.

Хоча потрібно сказати, що усвідомлення серйозності ситуації присутнє у російських колах. Часом вони намагаються зміцнювати дух думкою, що видобуток сланцевого газу буде економічно невигідним, бо , начебто, кошт видобутку однієї тисячі кубів цього енергоресурсу становить 200 – 300 доларів США. Натомість «Газпром» отримує газ собівартістю менше 20 доларів за одну тисячу кубометрів. Даючи усім зрозуміти, яке широке поле маневру має Росія, з цієї точки зору.

Але цей маневр не вже не буде чимось іншим як лише відступом.

Матеріал видання «Nasz Dziennik» переклав Володимир Олійник