«Укрзалізниця» - проти прав людини, закону та Конституції

На днях одного з депутатів Донецької обласної ради відмовлялися саджати на потяг за маршрутом «Донецьк-Київ», посилаючись на відсутність у нього паспорта громадянина України. Як відомо, наприкінці березня Кабінет міністрів своєю постановою за №252 затвердив новий «Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом». У ньому повернулись до старої норми, згідно якої власник залізничного квитка при посадці в потяг має надати провідникові підтвердження своєї особи, продемонструвавши паспорт громадянина України.

Дане нововведення нібито мало б унеможливити продаж залізничних квитків з рук спекулянтів. Практика показує, що такий розрахунок виявився марним – купити квитки на потяг в літній період так само важко, а кількість пропозицій придбати проїзні документи з рук не зменшилася (останній раз автор цього матеріалу придбав квиток у минулу середу «з рук» з вписаним своїм прізвищем і «накруткою» 60% на ціну, причому, квиток був навіть з доставкою, до метро «Університет»).

-- Картина з життя

Але повернімося до нововведення. Ось як описує ситуацію журналіст Олександр Михельсон на своїй сторінці у Facеbook:

«Історія вихідного дня. Депутат Донецької облради, помічник народного депутата України Юрій приходить на залізничний вокзал у Донецьку і хоче їхати «Хюндаєм» до славного міста Києва. Квиток у нього є, чого ж не їхати? Ага. «Пред'явіть документи», - кажуть йому провідники, чи, кажучи по-модному, «стюарди». «Та, прошу», - каже Ноєвий (оскільки пред'явити документ при посадці на поїзд за чинним правилами дійсно потрібно). І пред'являє посвідчення помічника народного депутата та депутата облради. Фотографія, підпис, печатка, все як слід. «А фіг тобі, - кажуть стюарди. - Паспорт давай». Ноєвий заперечує: ось документ, з фото, з печатками, ім'я-прізвище відповідають квитку, якого вам треба?.. «А нє! - кажуть стюарди, - так не поїдеш». Починається світоглядна дискусія.

Щоб не втомлювати подробицями, буду лапідарний. У «Хюндай» Ноєвий все одно заліз… Спочатку його обіцяли висадити в Костянтинівці, потім - у Полтаві. В Полтаві навіть зайшов наряд міліції. «Якщо почнуть витягати, не битися ж із ними», - розмірковував герой подій у телефонній розмові зі мною. Словом, печальна у нього була ситуація. Не хотілось йому виходити з поїзда, за котрий він, нагадую, чесно гроші платив.

В підсумку наряд, поговоривши з начальником поїзда, від Юрія відмахався. Але мені ось що цікаво: чому такий ідіотизм із цими вимогами про документи?

Я сам мав буквально місяць тому, чи два, подібну проблему. Причому в мене ж «ксіви» депутата немає і бути не може - лише журналістське посвідчення. Ну, що: я переконав провідників, що вони цілком можуть мене везти. Іноді я маю дар переконання. Як от Ноєвий - дар іти напролом. Але, панове, навіщо взагалі ми повинні демонструвати ці дари?!

Ідея продавати квитки за документами покликана типу зменшити спекуляцію квитками, від чого потерпають громадяни. Але ж нині не ХХ століття. Квитки бронюють і замовляють по телефону та навіть Інтернету (хоча останнє - окрема сумна пісня). Відтак в «Укрзалізниці» вирішили, що документи треба пред'являти не при купівлі квитка, а при посадці. Щоб, значить, провідник побачив, що ти - той, хто вказаний в квитку.

Ну і що з того вийшло? Я мовчу про те, що в половині випадків у квитку все одно пишуть не так, як у паспорті, тому що касирки, котрі записують тебе у квиток, як правило, люди безграмотні, і в кожної - суржик власного винайдення. Але питання в іншому: хто і як вирішує, який документ годиться, а який - ні? І чому? «Хотіли як краще, вийшло як завжди?..

І хто поверне мені гроші за квиток, якщо я з тих чи інших причин не взяв паспорт, чи й просто не мав на це часу?

Ще один нюанс. Є чимало випадків, коли люди з «корочками», в тому числі помічників депутатів, витворяють всіляке. Тож щодо ситуації Юрія теж уже знайшлися коментатори (бо не я перший про неї пишу), котрі тішаться: так їм і треба, цим, із корочками! Але це ж зовсім не те. А головне, Юрій мені годину тому правильну штуку сказав: «Добре я, або ти там. А от що робитиме нормальний «пересічний українець», коли йому скажуть: не маєш права їхати, і не твого розуму справа, чому? Плечима знизає і пробурчить: «Ну раз нє, то нє»... Тому й робиться в країні те, що робиться».

-- Роз’яснення юристів

Ситуація з посадкою, вірніше, з відмовами у посадці пасажирам, які мають при собі інші, видані, в тому числі, ДЕРЖАВОЮ, документи, непоодинокі. Зафіксовані випадки, коли так само на потяги не змогли потрапити судді, адвокати, працівники МВС, СБУ, прокуратури і навіть народні депутати України. Зрештою, чому функцію паспорта у даному випадку не можна прирівняти до, наприклад, водійського посвідчення?

З цими запитаннями ми звернулися до ряду юристів, думку яких можна звести до наступного: затверджуючи новий «Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом» «Укрзалізниця» пішла на пряме порушення окремих законів та Конституції України. Більше того, у своїй роботі навіть звузила кількість документів, які можуть ідентифікувати пасажира.

Так, у пункті 22 «Порядку…», де обумовлюється, що отримавши проїзний документ, пасажир повинен не відходячи від каси перевірити правильність зазначених у проїзному документі відомостей, у тому числі прізвища та імені, та одержану здачу. Посадка в поїзд здійснюється за пред’явленням проїзного документа та документа, який посвідчує особу (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ для виїзду за кордон особи, яку визнано біженцем, та особи, яка потребує додаткового захисту, довідка про звернення за захистом в Україні, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, картка мігранта, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, паспортний документ іноземця та особи без громадянства) (п. 22 змінено Постановою КМ №160 від 06.03.2013 р.)

Однак, за словами Романа Голобутовського, юриста, судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у своїй роботі співробітники «Укрзалізниці» посилаються не на зазначений пункт «Порядку…», а на Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила), затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України ще 27.12.2006 №1196 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2007 р. за №310/13577. Принаймні ці посилання є на сторінці 79 Бортового журналу Intercity magazine №7-8(10-11) липень-серпень 2013 (офіційний і єдиний бортовий журнал високошвидкісних поїздів, який є спільним проектом ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» та ТОВ «Принтинг Індастрі»).

Згідно з пунктом 7.2. цих Правил посадка в поїзд осіб, що здійснюють поїздку за повними проїзними документами, здійснюється за пред'явлення проїзного документа та документа, який посвідчує особу (паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідчення водія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа для виїзду за кордон особи, яку визнано біженцем, та особи, яка потребує додаткового захисту, довідки про звернення за захистом в Україні, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, картки мігранта, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, паспортного документа іноземця та особи без громадянства). Діти віком від 14 до 16 років можуть здійснювати поїздку за пред'явленням документа, що підтверджує їх вік.

Пасажири, які здійснюють поїздку за пільговими та безплатними проїзними документами, зобов'язані пред'явити проїзний документ та документ, що підтверджує право на пільгу (п. 7.2 розділу 7 із змінами, внесеними Наказом Міністерства інфраструктури №586 (z1463-11) від 01.12.2011; в редакції Наказу Міністерства інфраструктури №44 ( z0529-13) від 25.01.2013)

Як наслідок внесених змін директором Української залізничної швидкісної компанії (поїздів Інтерсіті+) в Бортовому журналі «Intercity magazine» надані роз’яснення зазначених змін.

Згідно з цими роз’ясненнями «Документи, не зазначені в даному переліку (в тому числі пенсійне посвідчення, посвідчення журналіста, посвідчення адвоката, посвідчення судді, посвідчення працівника залізниці, посвідчення працівника МВС, СБУ, прокуратури, та інші службові посвідчення), не дають право посадки на поїзд. Особам, які пред’являють дані посвідчення, буде відмовлено у в праві посадки до поїзда».

Проте пункт 5.6 зазначених Правил встановлює перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті, які наведено в додатку 2 до цих Правил. Додаток містить 26 категорій осіб і до всіх категорій є обов’язковим посвідчення, що підтверджує право на пільгу, а саме: посвідчення інваліда певних груп; книжка про присвоєння звання Героя України; посвідчення ветерана праці; посвідчення учасника бойових дій; пенсійне посвідчення; посвідчення «Ветеран військової служби»; посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ»; посвідчення «Ветеран податкової міліції»; посвідчення народного депутата… .

Крім того, в пункті 5.7 Правил зазначено, що народні депутати України мають право безплатного проїзду в межах України в усіх поїздах і вагонах формування залізниць України. Проїзд здійснюється за безплатним проїзним документом, який видається квитковою касою при пред'явленні депутатського посвідчення та вкладиша до нього. Право безплатного проїзду поширюється також на особу, яка супроводжує народного депутата - інваліда I групи.

На якій підставі відмовляють в посадці у поїзд журналістам, народним депутатам, працівникам МВС України, суддям та іншим державним службовцям?

Зазвичай провідники (стюарти) це роблять з посиланням на зазначений Порядок та роз’яснення в Intercity magazine. З юридичної точки зору це є грубим порушенням прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією та законами держави, вважає Роман Голобутовський.

Однак, як і зміни до Порядку так і роз’яснення надані в Intercity magazine суперечать Конституції України та спеціальним законам, що визначають правовий статус зазначених осіб в державі.

Так, відповідно до пунктів 9 – 16 частини першої статті 106 Конституції України Президент України:

9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

12) призначає половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

16) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Керуючись Основним Законом України Президент підписує посвідчення особи, призначеної на відповідну посаду. Тому ігнорування та/або не визнання такого посвідчення, по суті, суперечить Конституції, законами держави та указам Президента України і водночас порушує права, честь і гідність громадян.

Аналогічно проаналізуємо положення щодо статусу народного депутата України. Так, відповідно до пунктів 4, 5 статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України» (далі – Закон) держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.

Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-4, 6 статті 4 цього Закону.

Згідно зі статтею 9 Закону після набуття депутатських повноважень народний депутат одержує депутатське посвідчення та нагрудний знак народного депутата України. Форма депутатського посвідчення затверджується постановою Верховної Ради України. Нагрудний знак має форму і кольори Державного Прапора України з надписом золотистим кольором «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ».

2. Нагрудним знаком народний депутат користується протягом строку здійснення своїх повноважень.

3. Посвідчення народного депутата має спеціальну вкладку, в якій виписані основні права народного депутата.

4. Після закінчення строку повноважень народний депутат має право користуватися депутатським посвідченням у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 17 Закону народний депутат діючого скликання Верховної Ради України при пред'явленні посвідчення народного депутата України користується правом безперешкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також правом безперешкодного доступу на всі підприємства, в установи та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму секретності. Вимоги про пред'явлення чи оформлення інших документів, а також особистий огляд народного депутата, огляд та перевірка його речей забороняються, якщо інше не встановлено законом.

Проаналізувавши положення постанови КМ щодо Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, а також Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, Міністерства транспорту і зв’язку України правники дійшли висновку, що є всі підстави вважати дані юридичні акти такими, що суперечать Конституції та законам України, актам Президента України.

Подібне ставлення зазначені акти органів виконавчої влади закріплюють по відношенню посвідчень суддів України.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» посвідчення судді, призначеного на посаду вперше, голови суду, заступника голови суду підписує Президент України. Посвідчення судді, обраного на посаду безстроково, судді у відставці підписує Голова Верховної Ради України, посвідчення Голови Верховного Суду України, Першого заступника та заступника Голови Верховного Суду України підписує секретар Пленуму Верховного Суду України.

Законодавство встановлює певні вимоги для особи, що бажає бути рекомендованою на посаду судді, а саме: на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Перед тим, як призначити особу на посаду судді проводиться ретельна перевірка щодо відповідності особи вимогам судді, підтвердженням якої і є посвідчення судді підписане Президентом України, Головою Верховної Ради України. У зв’язку з цим не зрозуміло, чим керувався КМ, установлюючи зазначені вище правила.

Аналогічне відношення спостерігається і до посвідчень працівників МВС України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником органу виконавчої влади держави. Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 11 даного Закону міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:

- користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів міліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, вони мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. У разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць.

Деякі питання, пов’язані зі статусом паспорта громадянина України та посвідченням водія транспортними засобами. У Положенні «Про паспорт громадянина України» (далі – Положення) затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, сказано, що «Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 19 Положення громадянин повинен надійно зберігати паспорт.

Про втрату паспорта громадянин зобов'язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з п. 21 Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затвердженого Постановою КМ № 340 від 08.05.1993 р. особам, які склали теоретичний і практичний іспити, реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Державтоінспекції видається посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

У зв’язку з цим не зрозумілою є ситуація, в якій вимагання паспорта лише для встановлення особи, коли його втрата може спричинити зміни у праві власності особи, і як наслідок мати певні матеріальні втрати для власника, оскільки паспортом від імені його власника можуть скористатися інші особи. Як свідчить судова практика, за таких обставин укладаються цивільно-правові угоди, здійснюються банківські операції, оформляються доручення та інші дії.

-- Висновки

Таким чином, виходячи з норм перерахованих вище законів, можна констатувати, що органи виконавчої влади видали юридичні акти, які суперечать Конституції та законам держави. Адже в ст. 19 Основного Закону України досить чітко і однозначно сказано, що «органи державної влади органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».