Юрист Валентин Гвоздій: Громадяни «з базару» до стосунків «Нафтогазу» та «Росукренерго» не мають жодного відношення

    Ініціатива БЮТ подавати позови до «Росукренерго» не має жодних перспектив?
    «Росукренерго» переходить у наступ. Після низки арештів Службою безпеки України осіб, які мали формальну причетність до оформлення так званого «фірташевського газу», «Росукренерго» намагається легалізувати рішення Стокгольмського арбітражу, згідно з яким НАК «Нафтогаз України» зобов’язаний повернути компанії «Росукренерго» більше 12 млрд.
    • Павло Вуєць
    • 9 Серпня, 2010, 10:00
    • Розсилка

    Ініціатива БЮТ подавати позови до «Росукренерго» не має жодних перспектив?

    «Росукренерго» переходить у наступ. Після низки арештів Службою безпеки України осіб, які мали формальну причетність до оформлення так званого «фірташевського газу», «Росукренерго» намагається легалізувати рішення Стокгольмського арбітражу, згідно з яким НАК «Нафтогаз України» зобов’язаний повернути компанії «Росукренерго» більше 12 млрд. кубометрів газу.

    На минулому тижні Шевченківський суд Києва уже розпочав розгляд справи щодо примусового виконання рішення Стокгольмського суду. І майже відразу Юлія Тимошенко виступила з закликом до громадян України звертатися до суду в якості третіх осіб по цій справі. Зразок заяви, де треба лише вписати свої особисті дані, було розміщено прямо на сайті БЮТ.

    Сама по собі заява досить цікава, і по формі нагадує один з прес-релізів команди Тимошенко. Головний аргумент, який, за задумом авторів заяви дає підстави для залучення громадян до процесу – це наслідки виконання можливого рішення суду. А як наслідок - нищівний удар по економіці, а відповідно – підвищення цін, скорочення соціальних витрат і, врешті-решт порушення конституційних прав громадян на охорону здоров’я , безпечне довкілля і т. д. (з перерахуванням статей Основного Закону).

    З проханням прокоментувати ініціативу опозиції з залученням народу до хрестового походу проти «Росукренерго» та оцінити перспективи подання заяв громадян до суду «Главком» звернувся до одного з провідних українських юристів – керуючого партнера юридичної фірми «Гвоздій та Оберкович» Валентина Гвоздія:

    – Почнемо с того, що тут треба відштовхуватись виключно від норм Цивільного процесуального кодексу, що регулює статус третіх осіб, а також процедуру розглядання такої заяви та процедуру залучення третіх осіб до цього питання, - коментує юрист. - Відповідно до 35-й статті ЦПК, «треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов\'язки щодо однієї із сторін».

    Тимошенко в даному випадку вважає, що рішення Шевченківського суду може якимось чином вплинути на права або обов’язки кожного громадянина цієї держави. Як адвокат, я не хочу торкатись якихось політичних питань, а тільки юридичних. І я маю сумнів, що в даному випадку суд долучить хоч якогось громадянина у якості третьої особи, оскільки, згідно закону, це – майно юридичної особи і майно власника, яким в даному випадку є НАК «Нафтогаз України». Власником «Нафтогазу» є держава, в особі Мінпаливенерго. При цьому власник не відповідає за зобов’язаннями НАК «Нафтогаз» й навпаки. Це є виключно господарські відносини між «Нафтогазом» та його контрагентом – «Росукренерго».

    За цих правовідносин жоден громадянин на сьогоднішній день не має до цього жодного відношення. Тому у Шевченківського суду просто будуть відсутні підстави залучити таких громадян в якості третіх осіб. Це не є позивне провадження, бо подається не позов, а заява. Це не є спір, бо спір вже вирішено у Стокгольмі. Знову згадаємо 35 статтю, і, думаю, суд може знайти навіть формальні підстави щодо невключення таких громадян у якості третіх осіб.

    Чи така легалізація рішення Стокгольмського суду місцевим судом є необхідною?

    На це питання є чітка відповідь в статті 390 Цивільного процесуального кодексу. Рішення іноземного суду виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або за принципом взаємності. Багато суб’єктів обирають саме Стокгольмський арбітраж для вирішення спорів, бо наша держава визнає його рішення. Процедура така: у разі, якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведене інше. Законодавець вводить принцип апріорі обов’язковості визнання та виконання судових рішень.

    Росія свого часу проігнорувала рішення Стокгольмського арбітражу щодо фірми «Нога», до чого апелюють бютівські юристи…

    Це не означає, що Україна має так само діяти. В наших країн різне законодавство, та різні погляди на зовнішньо-економічну політику. Це не означає, що якась країна більш демократична, якась – менш. Наприклад, американський суд ніколи не визнає рішення українського, хоча США – дуже демократична країна і керується принципом взаємності. Але Америка зробила заяву, що вважає українське правосуддя недостатньо об’єктивним і нема підстав йому беззаперечно вірити. А «прогресивна» Україна керується принципом взаємності, якщо не доведено іншого.

    Тому рішення Стокгольмського суду однозначно повинно тут виконуватись. Остання стаття того ж кодексу чітко встановила порядок: питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем знаходження боржника. А НАК «Нафтогаз» зареєстрований в Шевченківському районі Києва. Ухвала, яку винесе суд, може бути оскаржена на загальних підставах, але є дуже чітке коло суб’єктів оскарження. Якщо люди не були учасниками процесу, оскаржити це рішення вони не можуть. Теоретично такі скарги подати вони зможуть, вважаючи, що їхні права порушені, але далі вирішувати долю таких скарг суд буде, керуючись нормами кодексу. А оскільки причетність таких осіб до даного спору, на мою думку, відсутня, то і підстави включати громадян як третіх осіб до цієї справи теж відсутні.

    Наскільки грамотно з юридичної точки зору складена заява, яку можна роздрукувати с сайту БЮТ та подати до суду?

    Правила адвокатської етики забороняють давати оцінку якості роботи іншого адвоката. Я може лише сказати про свою позицію. Я оцінюю шанси цих заяв, як абсолютно мінімальні, і прогнозую, що суд відмовить у їх задоволенні.

    І це ніяк не зможе затягнути судовий процес?

    Питання про долучення чи недолучення третьої сторони до справи є процесуальним питанням і вирішується за загальними правилами. Відповідно, ця ухвала може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена. Але не думаю, що це може затягнути розгляд цієї справи.

    Коли суд може винести рішення щодо заяви «Росукренерго» і заяв громадян?

    Це буде залежати від суду. Можуть надаватись будь-які клопотання, заявлятись додаткові обставини, які можуть спричиняти відкладення справи…

    А якими конкретно методами, як ви вважаєте, можна затягнути рух цього процесу, якщо буде таке бажання?

    Якщо брати незаконні методи, це може бути відвід судді. Він може бути і законним, якщо на це будуть підстави. Мені невідомо, в яких відносинах суддя, що розглядає цю справу, зі сторонами і таке інше. Але на сьогоднішній день відвід судді не є перешкодою, бо після оперативного вирішення цього питання справа продовжує слухатися або в тому самому складі суду або дуже оперативно спочатку. Але в останньому випадку сторони повинні бути повідомлені належним чином про дату та час такого слухання. Самі розумієте, що це якесь відкладення. Відводи можна заявляти безкінечну кількість разів, але суддя має право оперативно в них відмовляти, якщо немає підстав, а вбачається, що сторони зловживають своїми процесуальними правами і намагаються затягнути розгляд справи. Ще суддя може взяти самовідвід.

    Наступна можливість затягнути – через представників, які можуть подавати будь-які заяви про свою відсутність. Але якщо вони були належним чином повідомлені, це може не стати перешкодою для суду для винесення рішення.

    Також сторона може оскаржити ухвалу… Але знову ж таки – ми говоримо про сторони, а наскільки мені відомо, вони не збираються затягувати цей процес. Судячи з поведінки «Нафтогазу» у Стокгольмі, не думаю, що він хоче зараз затягнути розгляд справи в Шевченківському суді. Якби він хотів цього, він міг би, якщо, звичайно, для цього є підстави, відразу оскаржити ухвалу про відкриття провадження по справі. І це, безперечно, затягує справу, бо вона тоді йде до Апеляційного суду, що не дає можливості розглядати саму заяву. Сьогодні також є деякі повноваження у Вищої ради юстиції щодо витребування копій певних матеріалів. Якщо вона цими повноваженнями скористається, це може спричинити певну перерву в розгляді заяви. А скаргу в ВРЮ може подати будь-хто, хто вважає, що його права порушені. Безліч варіантів насправді.

    Але, на мій погляд, раціональне зерно треба шукати в питанні, що цікавить багатьох, – а чи є це грабіж кожного громадянина? Подібних рішень щодо стягнень з «Нафтогазу», умовно кажучи, за рік, виноситься, напевно, сотні тисяч в масштабі держави. Скажіть, будь ласка, по кожній з цих справ мають долучатися громадяни в якості третіх осіб, бо з «Нафтогазу» стягнули борг? Припустимо, що в Україні є декілька сотень тисяч державних підприємств, з яких кожен день господарські суди за відповідними господарськими зобов’язаннями стягують мільярди гривень відшкодування збитків, боргів і так далі. І що – по всіх справах залучати громадян, бо держава є власником цих підприємств?

    Але в газовій справі акцент робиться на «масштабі трагедії»…

    А до чого тут масштаб і в чому тут трагедія? Є звичайна справа, ніякої трагедії тут немає. Спекулювати та щось говорити можна виключно, коли ти володієш предметом. Наразі ті, хто роблять такі заяви, предметом не володіють. Які були обставини справи, чому виник спір, чому суд прийняв таке рішення? Я не маю підстав не довіряти Стокгольмському суду, і якщо він так вирішив, в нього були на це підстави.

    На сьогодні факт, що рішення є, і його треба виконувати. А на стадії виконання почались обговорювання, що постраждають громадяни України. А таких рішень мільйони, для цього є судова система, є спеціальний закон, є категорія власності, є Цивільний кодекс, в якому записано, що власність є непорушною, і майно юридичних осіб є виключно майном юридичних осіб. І жодного відношення власники цих юросіб до майна не мають. Впливати вони можуть через структуру управління – через акції. Тобто держава, як акціонер, має певні права. Якби зараз з заявою про долучення третьої особи звернулося Мінпаливенерго, яке є акціонером і фактично власником «Нафтогазу», я б сказав, що у суду є підстави її задовольнити. Бо рішення, яке буде прийняте, безперечно, вплине на права та обов’язки власника – отримання дивідендів, розпорядження майном і так далі. Або якщо б Міністерство юстиції подало заяву про визнання її третьою особою на стороні боржника, бо Мінпаливенерго є державним органом, а державу представляє спеціальний департамент Мін’юсту. І саме Мінюст винаймав юридичну фірму для Стокгольмського арбітражу, яка представляла «Нафтогаз».

    Народ же здійснює у нас владу через представницькі органи, а не безпосередньо на площі, коли кожен Іван печатку має. Тому саме органи державної влади і можуть вступити в дану справу в якості третьої особи. А не так, що всі громадяни підуть з базару подавати заяви… Цього не може бути однозначно, бо це суперечить конкретно принципам категорій власності та Цивільному процесуальному кодексу, що регулює цей процес.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ