Епідемія оптимізму. Війна змінила українців: соціологи фіксують вражаючі тренди

Українці з рекордним оптимізмом дивляться у найближче майбутнє країни, вірять у перемогу та неготові йти на жодні компроміси із ворогом. Такий великий запас міцності української нації засвідчили свіжі дослідження, проведені різними соціологічними структурами: групою «Рейтинг» та Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).

«Главком» проаналізував дані цих опитувань, виокремив ключові тренди та дійшов до висновку: зміни в суспільних настроях громадян України мають по-справжньому революційний характер.

Радикальна перевага на боці оптимістів

Протягом п’яти місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну соціологи досліджують різноманітні маркери сприйняття війни українцями – психологічні, ідеологічні, зовнішньо- та внутрішньополітичні, питання тривалості бойових дій, симпатії до світових лідерів тощо. 23-24 липня соціологічна група «Рейтинг» провела вже п’ятнадцяте від початку війни загальнонаціональне опитування, яке здебільшого стосувалося суто економічних аспектів.

Але найголовніше, був зафіксований радикальний перелом у настроях. Із середини березня 2022 року українці, як це не парадоксально, стали з великим оптимізмом дивитися у майбутнє – як України загалом, так і своє особисте зокрема. Зараз майже три чверті респондентів вважають що країна рухається у правильному напрямку, і лише 12% – у неправильному.

Якщо порівнювати із початком цього року, то соціологічна картина тоді була повністю протилежною: 70% українців були переконані, що справи в Україні йдуть неправильно, 22% відзначали правильність курсу. Дуже характерно, що всі п’ять останніх місяців показники тотальної переваги оптимістів над песимістами тримаються приблизно на одному рівні (73-80% проти 10-15% відповідно), а незначні зміни в соцопитуваннях зазвичай зміщуються на користь тих, хто не визначився в оцінках і зазначає, що важко відповісти.

Варто підкреслити – подібного не спостерігалося раніше. Навіть після Майдану-2014 песимістів все одно було більше: 48% проти 34%, при 18% тих, хто не визначився. Досі максимальна кількість оптимістів в країні фіксувалася після приходу президента Володимира Зеленського до влади та парламентських перевиборів у вересні 2019-го, коли президентська партія «Слуга народу» сформувала монобільшість у Верховній Раді та свій уряд. Цей показник тоді становив 52% проти 27% із протилежною думкою.

Українців, які здебільшого із впевненістю дивляться в майбутнє, навряд чи можна вважати тими, хто займається якимось самообманом або сприймає світ через рожеві окуляри. Так, згідно з опитуванням «Рейтингу», сьогодні 86% респондентів говорять, що економічне становище України за останні пів року погіршилося (у січні таких було 70%). Щодо особистої ситуації, то про погіршення говорять 74% (у січні – 52%). Однак у всьому цьому є один ключовий момент: абсолютна більшість наших громадян переконана у перемозі України у війні над країною-агресором. А це зовсім не лишає місця для песимізму. Саме тому 25% сподіваються, що у наступні 12 місяців їхнє особисте економічне становище покращиться, стільки ж – що, принаймні, не погіршиться.

Ніяких компромісів із ворогом

Впевненість українського суспільства у перемозі ЗСУ над рашистами добре перегукується із дослідженням Київського міжнародного інституту соціології: 84% респондентів висловилися проти будь-яких територіальних поступок Росії заради миру. Що дуже показово: у порівнянні із травнем, і так висока кількість прихильників тези, що Україна за жодних обставин не має відмовлятися від жодних своїх територій, зросла всього на 2%. Проте на сході країни, де тривають найгарячіші бойові дії, так стали вважати на 9% більше.

Якщо ж брати це соціологічне дослідження в розрізі лінгво-етнічних категорій населення, то неготові йти на компроміс із ворогом навіть 68% російськомовних росіян в Україні. Саме ті, кого Путін буцімто «визволяє від українських нацистів». І це в черговий раз доводить повний провал російської пропаганди, який КМІС фіксував і до того, але з площини мовного питання.

Між іншим, про повне несприйняття українськими громадянами перемовин із Росією на нинішньому етапі підтвердило й власне опитування «Главкома». В ньому вже проголосували понад 100 тисяч наших читачів, серед них на питання, чи бачите ви сенс у переговорах з росіянами, 61% вибрали відповідь: «Ні. Всі спроби вичерпані. Тепер переговори ведуть ЗСУ». Ще 30% не бачать сенс у таких перемовинах, бо Кремль ніколи не виконує свої обіцянки. Загалом – 91% навіть не припускають жодних розмов з віроломним ворогом.  

Повертаючись до згаданого вище дослідження «Рейтингу», слід виокремити ще один тренд в оцінках війни та її наслідків. Майже 90% опитаних українців висловили думку, що компенсувати втрати України у війні мусить ніхто інший, як РФ. Підкреслимо, що цей показник практично не змінився з березня і свідчить про два моменти. По-перше, стільки українських громадян чітко називаються конкретного винного у війні. А, по-друге, респонденти цілком переконані у нашій перемозі над Росією на наших умовах – аж до стягнення з країни-агресора репарацій. Що ж до інших варіантів відповідей, то 21% вважають, що над відновленням України мають працювати країни Європи, 18% – міжнародні організації, 15% – сама Україна, 11% – США.

Нюанси віри в майбутнє

У питанні відновлення України після війни також перемагають оптимісти. За даними соціологів «Рейтингу», 43% опитаних вважають, що вистачить п’яти років, аби відбудувати країну. 28% переконані, що на це потрібно до 10 років, 21% – більше 10 років. І будівництво стане тією галуззю, яка отримає найбільший імпульс для розвитку після настання миру, так вважає 60% українців.  

Ще одна нагальна гостра проблема для українців – зовнішня міграція співвітчизників. Так ось, станом на кінець липня зафіксовано найнижчий за останні чотири роки показник охочих отримати роботу за межами країни. Таких наразі виявилося 28%. Охочих же поїхати за кордон на постійне місце проживання ще менше – лише 9%. Для порівняння: два роки тому покинути Україну назавжди хотіли 27% громадян, в грудні 2018-го – 23%. Тобто і в цьому плані зміни суспільних настроїв кардинальні.

Під час повномасштабної російсько-української війни соціологи охоплювали своїми опитуваннями лише тих, до кого можна було додзвонитися за допомогою українського мобільного зв’язку. Безумовно, це передусім стосується мешканців нині окупованих Росією територій: там окупанти постійно намагаються ізолювати місцевих жителів від зовнішнього світу, починаючи з весни, влітку ж ситуація із доступом до інтернету від українських провайдерів та українського мобільного зв'язку, наприклад, на Херсонщині лише погіршилася. Але разом з тим виникає ще й дилема: чи змогли інтерв’юери поставити питання українським біженцям в Європі, котрі масово почали виїжджати з країни з кінця лютого і яких, за останніми оцінками ООН, понад 6 мільйонів?

Звісно, можна взагалі припустити: що майже всі песимісти вже виїхали за межі державі, тому в самій Україні й спостерігаються радикальні зміни в настроїв. Однак це припущення точно не відповідає дійсності за кількома параметрами.

По-перше, нема причин вважати, що українці закордоном масово відмовились від своїх українських сім-карток – на це потрібно більше часу, аніж п’ять місяців. Тож додзвонитися соціологи, а вони це роблять на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів, могли й в якусь європейську країну.

По-друге, випускали через кордон в Європу переважно жінок, дітей та літніх людей, які постійно на зв’язку із своїми чоловіками, братами і синами в Україні. Ну і, по-третє, ця постійна комунікація всередині кожної сім’ї не проходить безслідно. Тому цілком очевидно: оптимістичні суспільні настрої, зафіксовані соціологією серед українців, в глобальному вимірі геть не мають кордонів.

Олег Поліщук, для «Главкома»