Голова Запорізької ОДА: Вихід один – звільнення територій. Інакше нас нарізатимуть, як салямі

Запорізька область з початком повномасштабної війни тимчасово втратила частину території. У Бердянську, Мелітополі, Енергодарі призначені гауляйтери, планується «референдум» щодо приєднання цих територій до Росії, запровадження рублевої зони, тобто реалізовується загарбницький сценарій, який вже апробований у «народних республіках» Донбасу.

Окупанти не втрачають надії захопити і Запоріжжя. Поки що їхні сили сковані на інших напрямках, але загальних загарбницьких планів це не змінює.

Голова Запорізької обладміністрації Олександр Старух, який очолює область з грудня 2020 року, впевнений: якщо заморозити ситуацію у нинішньому стані, росіяни будуть і надалі «різати Україну, як салямі». В інтерв’ю «Главкому» глава фронтової області розповідає, як росіянам вдалося так глибоко зайти на її територію, як працюють та почуваються на окупованих територіях українці, що не стали колаборантами, чому МАГАТЕ після захоплення АЕС має виключити Росію, як окупанти крадуть зерно та наскільки постраждала економіка регіону під час війни.

«Установам, що співпрацюють з окупантами, блокують рахунки»

Як ви загалом оцінюєте ситуацію в області, де велика частина території не контролюється владою?

Ситуація, безумовно, складна: за перший тиждень бойових дій було окуповано значну частину області. Близько 60% території зараз у тимчасовій окупації, ще на приблизно 15% ведуться бойові дії. Запоріжжя, Запорізький і частина Пологівського та Василівського районів – це наразі вільна земля.

24 лютого зранку ми дізналися, що російські танки перетнули кордон Херсонської і згодом Запорізької області. О 16 годині колона з військовою технікою ворога стояла прямо під Мелітополем. На третій день, вранці, заблокували Бердянськ. За кілька годин до цих подій керівництво районів залишило території. І десь на 3-5 березня відбулося повне блокування міст Василівка, Енергодар і Пологи.

У перші дні окупанти рухались дорогами і блокували наші комунікації, а потім вже почали заходити у населені пункти: спочатку великі, а потім і маленькі. Першими заходили військові, а слідом спецслужби, разом із колаборантами.

Чому стало можливим настільки швидке захоплення області?

На початку бойових дій співвідношення сил було 1 до 20, окупантів було дуже багато. Бо ворог сконцентрував величезні сили на напрямках головних ударів. Вважаю, що у нашій області ЗСУ і так зробили багато. У перші ж дні прийняли оптимальні тактичні рішення. Завдяки цьому два дні у Мелітополі ми виграли, наші хлопці організовано відступили до лінії Василівки. Використовуючи рельєф місцевості, сконцентрувалися там і вперлися, не давши ворогу просунутися далі на північ. До цих пір лінія зіткнення залишається стабільною, ми її продовжуємо посилено укріплювати, саме на ній йдуть бойові дії. Ворог намагається її прорвати, посунути нас, але йому це не вдається.

Наскільки зараз захищене саме Запоріжжя? І звідки можна чекати найбільшої небезпеки для обласного центру?

За чотири місяці нашу оборону не проламали, хоча бойові дії за цей час ні на день не припинялися. Інтенсивнішими стали обстріли, десь ворог намагається провести розвідку боєм, концентрує сили та засоби, завдає точкові удари. Але зараз у них у пріоритеті Донбас і Харківщина. Ми тримаємося. Наші хлопці – молодці, кількість укріплень щодня збільшується. Будувати їх нам допомагає вся Україна.

Росіяни спочатку планували захопити Запоріжжя і рухалися у цьому напрямку. Але наша армія, разом із Нацгвардією та СБУ, їх зупинила на Василівсько-Пологівському рубежі. Хоча ми розуміємо: якщо вони завершать свої дії на Донбасі, потім намагатимуться переходити до наступних цілей тут.

За умов, коли 60% області окуповано, у якому стані перебувають органи влади в області, і на неокупованих, і на окупованих територіях?

Тут треба розрізняти органи влади і місцевого самоврядування. Що стосується органів влади, то всі залишились, ніхто нікуди не втік. Обласна адміністрація працює, Нацполіція, СБУ, інші також. Районні адміністрації ми відразу вивезли з окупованих територій, окрім однієї, керівник якої був звільнений. Наразі вони працюють тут, у Запоріжжі. Допомагаємо нашим Збройним силам, у першу чергу у будівництві укріплень, приймаємо біженців, вирішуємо купу гуманітарних питань, зокрема, на тимчасово окупованих територіях. Всі працюємо злагоджено.

Що стосується органів місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях, то тут складніша історія. Вони продовжують діяти, але обмежено. Голів громад обирали люди на місцях, вони відповідають за сфери життєдіяльності на своїх територіях. Вода має бігти по трубах, хтось має вивозити сміття і прибирати вулиці. Більшість з керівництва громад спочатку працювали на своїх місцях. Але розпочався цілеспрямований терор щодо них.

Більше 40 представників органів місцевого самоврядування за цей час було викрадено. Частину відпустили, дехто ще перебуває у заручниках. Наприклад голову Кирилівської громади Івана Малєєва викрадали двічі.

Майже половина керівників територіальних громад уже переїхали до Запоріжжя, виключно з міркувань безпеки. Вони намагаються, де це можливо, у віддаленому режимі реалізовувати свої владні повноваження, доправляти ліки, інші гуманітарні вантажі, допомагають тим, хто виїхав з окупованих територій.

Щодо працівників сфер життєзабезпечення, критичної інфраструктури, тих, хто надає системні послуги. Так, електрика і досі постачається із Запорізької АЕС, заблокованої окупантами. Тобто люди там під тиском, але працюють. Проте теплова електростанція, що знаходиться поруч, відключена, тому що немає поставок вугілля, окупанти зруйнували інфраструктуру, мости, залізниці. Люди продовжують працювати там, де не заважають окупанти. Там, де примушують до співпраці, вони залишають роботу і їдуть. Держава сплачує зарплати вчителям, лікарям, працівникам установ, які не пішли на колаборацію. Тим, хто став співпрацювати з окупантами, блокуються рахунки. Іншого виходу немає.

«Щодня область залишають по 1,5 тис. людей»

Поясніть більш детально. Яким чином ви визначаєте, що людина, яка лишилася на окупованій території, співпрацює з ворогом? Ті, хто займаються системами життєзабезпечення на цих територіях, не вважаються колаборантами?

Якщо вони не виконують злочинних наказів окупантів та не здійснюють кроків, що йдуть у розріз з українським законодавством, звичайно, ні.

Якщо ніхто не буде обслуговувати електромережі на окупованій території, то з часом зникне електрика, і це може поставити певну територію на межу гуманітарної катастрофи. Ніхто не зацікавлений чинити геноцид, окрім окупантів.

Зараз рівень колаборації, прямо скажемо, невисокий, хоча випадки є, наприклад колишній регіонал Євген Балицький у Мелітополі. Але більшість колаборантів – це різний непотріб, який окупанти знайшли на місцях. Наприклад, залучають на роботу колишніх місцевих поліціянтів, які не пройшли переатестацію. У принципі, сценарій відомий – донецький.

А які зараз настрої на окупованих територіях? Люди призвичаюються жити?

Ситуація там напружена. Велика частина населення виїхала, бо не кожен витримає проживання в умовах постійного терору. Ви ж розумієте, коли якесь село блокували, то обшуки були у всіх і виносили все, що можна було вкрасти. Мобілізовували навіть підлітків, щоби рили окопи. Зараз батькам погрожують:якщо вони відмовлятимуться від співпраці, то забиратимуть їхніх дітей.

Отже, за нормами міжнародного права – на нас напали терористи, які вчиняють терористичні акти. Фактично люди там знаходяться у заручниках окупаційної машини. Їм дуже важко. У нас кілька сотень зниклих безвісті, тисячі затриманих, пограбованих. Окупанти постійно намагаються зломити волю і супротив місцевих жителів. Тому щодня по півтори тисячі людей з тих територій виїжджають на вільну територію України.

Як ви особисто вважаєте, які плани мають росіяни на вже окуповані області? Чим вони для них такі важливі?

Вони зроблять те, що ми та міжнародна спільнота їм дозволимо. У них мета всю Україну поглинути – це ж очевидно. З півночі вони війська вивели, тут просунулися, Донбас у них у пріоритеті. Відповідно, вони й накопичили на певних напрямках усі сили і засоби. Хотіли оточити ЗСУ на Донбасі, це було видно ще у березні, коли удар робився на Гуляйполе, Покровське Дніпропетровської області. Але їх жорстко зупинили під Гуляйполем і тоді вони почали реалізовувати іншу стратегію.

У них же там у вересні вибори (єдиний день голосування 11 вересня, – «Главком»), от вони і використовують війну також і для внутрішньополітичної мети. Зараз головне, аби ЗСУ утримали нинішні рубежі та почали відтісняти окупанта.

«Окупанти платять пенсію фальшивими рублями»

Росіяни планують запровадити на окупованих територіях рублеву зону і відключити українських операторів та провайдерів. Наскільки це реально зробити?

Провайдерів вони відключають періодично, через що у нас ускладнений зв’язок із громадами. Вони реально намагаються запровадити російську телефонну мережу, щоби повністю контролювати комунікацію. Значна частина області, коли відбувалися бойові дії у березні, була без зв’язку тижнями. Там, де зараз тривають бойові дії, до цих пір постійні проблеми з комунікацією, це близько 15% площі області. А там, де вже територія окупована, російські терористи намагаються втюхати щось своє.

Щодо їхньої грошової системи, то аби запровадити її, потрібен час. Вони роздають по 10 тис. рублів начебто пенсії, аби схилити літних людей до співпраці. Були випадки, коли й фальшиві гроші роздавали. Ввести грошову систему важко, але цьому окупанти приділяють велику увагу.

Ви кажете, що окупанти місцевим по 10 тис. рублів пенсії платять, а Україна теж платить? Як туди потрапляє гривня?

Звісно, Україна виконує всі свої соціальні зобов’язання, виплати зараховують на банківські карти. Тільки готівку важко зняти, бо банки обмежено працюють. Готівка якось доїжджає туди, але це дуже складно.

Росіяни вже не приховують, що вивозять зерно з області. Наскільки великі його запаси на окупованих територіях взагалі і як можна оцінити масштаби збитків?

Цього року зберігалося ще багато зерна минулорічного. Тільки у Кам’янці-Дніпровській було 120 тис. тонн, але все постійно грабується. Минулого року ми зібрали 5 млн тонн різних зернових, при цьому з них неокупована територія виробляє всього 10%. Фермерів примушують до укладання угод про передачу зерна окупантам. Але ця ситуація призведе до того, що зараз відберуть урожай, а на наступний рік ніхто нічого не сіятиме, бо для проведення посівної потрібні і добрива, і пальне, і засоби захисту рослин, і ще багато іншого.

Цікаве питання, куди це вкрадене зерно йде далі? Ми запропонували представникам ООН розробити модель викупу на окупованій території всього врожаю і таким чином нагодувати Африку. Нормальна модель, а ще вирішення глобальної продовольчої проблеми. Але щось поки ця пропозиція не спрацювала. Фактично зараз грабують фермерів, і це буде продовжуватись. Оцінити масштаби збитків ми зможемо лише восени.

«В Енергодарі чергова хвиля викрадення людей»

Що зараз відбувається на Запорізькій АЕС в Енергодарі, куди зайшли і російські військові, і представники «Росатома»? МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) то відновлює зв'язок із нею, то втрачає.

МАГАТЕ має зайняти позицію: або свої документи і регламенти змінити, або виключити Росію під три чорти. Вони мали перед росіянами жорстко поставити питання, коли ті стріляли з танка по одному з корпусів АЕС. У ту ніч страшно було уявити, що могло статися.

Взагалі усі міжнародні організації показали слабку ефективність на перших етапах війни. МАГАТЕ тут не виняток.

Наразі в Енергодарі йде чергова хвиля викрадення людей, намагаються також заблокувати зв’язок. Швидко схилити населення до співпраці у окупантів не виходить, тому вони намагаються далі тиснути. Ситуація ускладнюється ще й тим, що на атомній станції працюють лише два блоки з шести, на інших мають проводитися ремонтні роботи.

Працівники атомної зараз працюють у надскладних умовах, під тиском, але роблять свою справу і забезпечують нам електроенергію та безпеку, будучи заручниками ситуації. Зараз весь світ є заручником країни-терориста у питані безпеки цього об’єкту. Збитки станції вже сягнули 36 млрд грн.

Які зараз основні гуманітарні проблеми в області? Очевидно, що обласному центру доводиться опікуватися біженцями з окупованих територій. Наскільки великий цей потік?

Запоріжжя зараз – єдиний коридор, через який люди виїздять з нашої області, а також з Донецької та Херсонської областей. Тільки з Маріуполя через нас виїхало понад 120 тис. людей. Зараз посилюється потік з Херсонщини. Люди прибувають до нас з різними проблемами та потребами. Є наприклад ті, хто втратив фактично усе. У людей комплекс проблем, вони налякані, без житла, без роботи. Всім їм вчасно надаємо необхідну допомогу. Частина переселенців залишається у Запоріжжі, але через нас вже понад 300 тис. виїхали у Центр і на Захід України.

У зв’язку із цим на Заході України збільшився торговельний потік, бо кілька сотень тисяч людей туди приїхали, а у нас він навпаки зменшився. Місто прифронтове і це вплинуло на економіку, на всі сфери життя. Але разом із тим ми щоденно удосконалюємо роботу наших гуманітарних штабів і логістичних хабів, аби максимально полегшити життя тим, хто рятувався від жахіть війни.

Нещодавно приїздив президент Володимир Зеленський. Обговорили з ним системні проблеми, порушили питання запровадження нових методів роботи. Ми постійно шукаємо та знаходимо нові рішення щодо надання допомоги людям. Тому що проблемних питань зараз мільйон: оформлення свідоцтв про народження, видача атестатів, освітній процес, доставка у лікарні кисню та ліків хворим на цукровий діабет. Проблем купа, усі вирішуємо.

А окупанти якось намагаються вирішувати побутові проблеми, якщо вони вже господарюють на тих територіях?

Жартуєте? Звісно, ні. Вони не завозять, вони лише вивозять. Постійно щось крадуть, щось віджимають. Це все дуже важко.

«Вся відновлювана енергетика – на окупованій території»

Скільки підприємств під час війни змушені були припинити роботу в області? І які сфери постраждали найбільше через війну?

У березні припинили роботу майже всі. Після цього президент сказав, що треба працювати. Тому ми всіх закликали: або ми захищаємо Україну, або на неї працюємо. Бо і війни тоді не треба, всі повимирають, коли нічого не вироблятиметься.

Швидко всі прийшли до тями, зараз виробництва майже всі відновлені. Але разом із тим на окупованих територіях багато підприємств стоїть, у Бердянську порт використовується загарбниками у військових цілях. Є проблема з агросектором, вітроенергетикою, хоча Запорізька область була лідером у цих галузях. Вся відновлювана енергетика опинилася на окупованій території. Вітроенергетика і сонячна енергетика не можуть подавати струм у мережу. Економіці важко. Пологівський маслоекстракційний завод, що є одним з найбільших у Європі, також не працює внаслідок бойових дій. Це все гроші, податки, зайнятість, потенційні спроможності територій.

Щодо податків та бюджетів усіх рівнів, то з початку повномасштабної війни ми вже втратили півтора мільярда гривень. З 67 громад області бюджет виконали лише чотири. Хоча за перші два місяці року ми демонстрували 20% зростання: майже у двох третинах громад йшов суттєвий приріст бюджетів.

Податок на прибуток, орендна плата за надра – це ми тепер майже не отримуємо. Хоча на метали, наприклад, ціні виросли, і я би рекомендував нашим світовим партнерам перекривати росіянам усі можливості експорту, там, де у України є можливість їх замістити. Аби наші підприємства могли зайняти ці ніші та компенсувати збитки.

Ваш прогноз: що далі буде з «розірваним» на цей момент регіоном?

Безумовно, нам треба відвойовувати наші землі. Ми віримо, що ЗСУ, посилені сучасною технікою, підуть у наступ. Коли я спілкувався із закордонними журналістами, вони мене спитали: «А що буде, якщо лінія фронту залишиться там, де вона зараз?». Я їм відповів – це означатиме, що колективний Захід здав нас Путіну. Бо, якщо все залишити як є, вони нас нарізатимуть, як салямі, шматочками. Проковтнути одразу не виходить – сил малувато. Тому відкусили Крим, потім Донбас, потім ще щось відкусять, мобілізують там чоловіків і кинуть проти нас же. Відпочиватимуть кілька років, а потім відкусять ще шматок. Тому вихід один – повне звільнення наших земель тут і тепер. Ми це зробимо, і всі на це працюємо.

Павло Вуєць, «Главком»