Хто бомбить Брянськ? Пояснює військовий експерт Сергій Згурець

Під час «першого етапу» повномасштабного вторгнення російські війська отримали неочікувано великі втрати і у живій силі, і у техніці, через що були змушені тимчасово зменшити загарбницькі апетити. Українські Збройні сили натомість отримують масовану західну військову допомогу.

Експерт з питань оборони, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець розповідає, на що спроможні російські війська після таких пробоїн та чи може Україна бути причетною до диверсій на російських територіях.

«Зараз у нас є можливість завдати ворогу максимальні збитки»

Поясніть такий парадокс. З початку весни багато експертів запевняли українців, що Росія використала чи не весь свій ракетний потенціал, начебто закінчується у неї і жива сила. Але агресор досі воює і обстрілює наші міста. Про який стан боєздатності РФ можна говорити тепер?

Після невдалого бліцкригу Росія зазнала великих втрат і в техніці, і в особовому складі. Зі 115 бойових груп, що знаходились на території України, 16 було знищено, а 34 перебувають на відновленні. Тобто ми задали шкоди більш ніж 25 % російського бойового потенціалу, який знаходився на нашій території. Особового складу було знищено до 25 тис. осіб. Це багато, бо угрупування, що заходило, складалося з більш ніж 90 тис. осіб. Є ще і санітарні втрати (покалічені, поранені – «Главком»), які можна множити на три від кількості знищених.

Якщо говорити про техніку, то ми вийшли десь на 800 знищених танків, у той час як штатна структура російської армії передбачала 3300. Тобто знищена четверта частина штатних танків і тепер росіяни вимушені залучати запаси. Стосовно літаків – їхній штатний запас штурмовиків, винищувачів в 2021 році становив десь 1300, ми знищили в районі двохсот.

Наскільки ці втрати є критичними для російської армії?

Війська, які набирають замість цих втрачених бойових підрозділів, ще треба готувати. І тут ми виходимо на питання боєздатності, яке ґрунтується на низці критеріїв – вишколі, готовності штабів, якості техніки тощо. Умовно кажучи, набір мобілізованих і їхнє доведення до боєздатного стану може зайняти від трьох місяців і більше. Це означає, що зараз батальйонно-тактичні групи, які формуються та підтягуються, не мають колишнього потенціалу.

Росіяни можуть мобілізувати людей, але протягом певного часу вони будуть військовими низької якості. Тобто у нас є певний лаг, аби завдати ворогу максимальних збитків. Зараз вони намагаються компенсувати потенціал, який ми знищили, але цей рівень буде нижчим, ніж був на початку війни.

Росія обрала тактику ракетних ударів на період переформатування своїх наземних сил. На який сценарій «другого етапу спецоперації» ви очікуєте?

Цей другий етап виник тому, що перший завершився крахом. Він матиме більш обмежені цілі. Якщо коротко, то він передбачатиме оточення та знищення угрупування української армії у зоні ООС, збереження контролю над півднем країни і забезпечення суходільного коридору до Криму. Ідеальний для них варіант – взагалі унеможливити для України вихід до моря. А після цього починати етап переговорів.

Ракетні удари є елементом військової кампанії від самого початку. Вони знищували аеродроми, бази, іншу інфраструктуру, а зараз перейшли до етапу знищення нашого оборонно-промислового потенціалу, військових об’єктів, запасів палива. Удари по Західній Україні є новим етапом логістичної війни задля знищення залізничних шляхів, пов’язаних з пересуванням західної військової допомоги. Використання ракетних ресурсів триватиме, хоча є сигнали, що вони вичерпуються. Але ці дані у різних аналітичних структур є різними.

Ну до того ж Харкова вони підійти не можуть, тільки луплять ракетами.

Харків бомблять авіацією, артилерією, використовують реактивні системи залпового вогню, оскільки він дуже близько до кордону. Відбувається проведення суходільної операції за маршрутом Кам’янка – Рубіжне – Попасна – Слов’янськ, друга ділянка – від Донецька у бік Слов’янська та Краматорська. Важка ситуація у напрямку біля Барвінкового та Ізюма. Але де-факто у них там немає значного просування і переваги у кількісному складі щоби здійснити великий прорив.

Друга фаза активізувалася, але у дещо дивному форматі: логістика підтягується, понтони будуються, а особовий склад не накопичується – той, що є, одразу кидається у бій. Це означає, що росіяни не мають можливостей накопичити достатньо сил. Склад російських сухопутних військ – 280 тисяч, з яких вони завели 90 тисяч. І з них вже чверть втратили.

Вони можуть підтягнути залишки морської піхоти, десантні бригади, які до речі, також зазнали суттєвих втрат. Відкриту мобілізацію у Росії не оголошують, вона відбувається приховано, але знову ж таки мобілізація – це отримання «гарматного м’яса» низької якості.

«Ми збиваємо до 30% російських ракет»

У Росії зараз ледь не кожного дня лунають повідомлення про вибухи на їхніх нафтобазах, аеродромах, військових складах, у підконтрольному їм Придністров’ї – вибухи на вишках зв’язку. Це провокації, аби звинуватити Україну, чи наші можливості дозволяють завдавати таких ударів?

Ну, наприклад, до Бєлгорода, де вибухала нафтобаза, від нас – 20 кілометрів. Міноборони України не визнає своєї участі у цій операції, але тамтешній губернатор заявив, що удар завдали українські гелікоптери і є відповідне відео. Не виключаю, що ця операція могла бути нами проведена, бо Бєлгород близько. Але є суттєві ризики з боку протиповітряної оборони ворога.

До Брянська взагалі 150 кілометрів і засобів завдати удар на таку відстань у нас немає. Хіба що виконання цього завдання відбувалося силами спеціальних операцій або підрозділів глибинної розвідки.

Це більше схоже на постановку задля запровадження надзвичайного стану у всіх прикордонних регіонах, аби оголосити під таким приводом мобілізацію. Якщо, як вони кажуть, у них майже немає втрат на цій «спецоперації», то навіщо проводити мобілізацію? А так це можна пояснити терористичною загрозою.

Але, з іншого боку, для цього необов’язково було знищувати нафтобазу, це занадто дорого. Простіше було знищити дев’ятиповерхівку.

[TWITTER] [/TWITTER]

Які реальні можливості є у російської і, відповідно, контрможливості в української армії? Умовно кажучи, російський винищувач чи гелікоптер може без спротиву з нашого боку долетіти до центральних чи західних українських областей?

Ну, вони ж зараз з моря стріляють, як думаєте, чому? Раніше вони залітали, а зараз використовують Ту-95 для стрільби крилатими ракетами по Західній Україні. Літаки з Білорусі та з інших баз не залітають, бо наша протиповітряна оборона покращилась завдяки відновленню авіації і додатковим комплексам ППО.

Скажімо, у Харківській області вони використовують літаки, але це Су-25 – штурмовики, які перебувають під загрозою знищення нашими ПЗРК. І такі випадки, коли ми збивали ці літаки, вже були. Для російської армії це колосальні втрати, на десятки мільйонів доларів.

Крилаті ракети і літаки знищують, про що говорить статистика останніх днів. Але ми хочемо ще більш насичену систему ППО за рахунок отримання нових зразків. Чим їх буде більше, тим у нас буде щільніша оборона.

Скільки ракет ми збиваємо існуючими засобами?

Десь до 30%. Це все-таки достатньо підступні цілі: проблема не зі збиттям, а з їхнім виявленням. Наші радіолокаційні станції трохи постраждали.

Наскільки нам взагалі вистачає військової допомоги від партнерів?

На кожному етапі війни є своя зброя. Перший етап ми витримали за рахунок тактики мобільної оборони з активними діями малих підрозділів, які знищували бронетехніку. Ми користалися інертністю ворога, бо північні області мають зручний для нас рельєф.

На Донеччині, Луганщині та Півдні України є багато відкритих ділянок, де виникає спокуса використати артилерію на великих відстанях. У ворога її багато, у нас менше. І зараз ми хочемо наростити можливості насамперед артилерії, яка завдає основні збитки ворогу у живій силі та проводить контрбатарейну боротьбу. Ми вже отримуємо зразки, які за дальністю та потужністю перевищують можливості російської артилерії. Далі, якщо ми швидко накопичимо сили у зонах, які дозволяють здійснювати маневри у сторону того ж Краматорська, ми зможемо обмежити дії ворога на багатьох напрямках, проводити контрудари. Не виключаю, що така стратегія вже реалізовується.

Йдеться про накопичення артилерії з дальністю 30 км плюс, а також отримання американських зразків дальністю від 100 до 300 км (вони зараз лежать у американців на складах і заміняються більш сучасними). Це додало би нового потенціалу нашій армії. Якраз ця західна допомога і спричиняє істерію Росії.

Кремль використає ядерну зброю, якщо відчує, що загнаний у глухий кут? Наскільки ви вважаєте цей сценарій реальним?

Військово-програмні документи РФ передбачають використання зброї масового ураження – і у хімічному, і в ядерному варіанті. У Сирії хімічну зброю використовували, коли міста вже знищені, але опір триває. До цього мала стосунок саме Росія. І те, що про можливе використання тактичної зброї говорять і американські, і британські експерти та посадові особи, свідчить, що такий ризик не є нульовим.

Павло Вуєць, «Главком»