Від телевеж – до нафтобаз. Чому Путін змінив тактику

Після провалу свого первісного плану бліцкригу російські терористи перейшли до нової тактики. Якщо спочатку вони цілились у телевежі, вважаючи, що українців потрібно позбавити доступу до інформації і тоді Росія переможе, то тепер розпочалась затяжна війну на економічне виснаження, мета – мінімізувати економічний потенціал України. Одна з головних цілей – нафтогазовий сектор. Лише за останній тиждень окупанти здійснили атаки ракетними ударами нафтосховища у Львові, Лисичанську, Дніпрі та Новомосковську, у місті Дубно Рівненської області та у Луцьку.

Як повідомив у своєму телеграм-каналі радник голови МВС Антон Геращенко, за даними органів місцевого самоврядування, Державної служби з надзвичайних ситуацій та Генерального штабу ЗСУ, з 24 по 29 березня російські окупаційні війська знищили на території нашої країни шість нафтобаз. Були вражені об’єкти по всій країні: від Галичини до Луганщини.

Сьогодні на світанку запалала нафтобаза у Бєлгороді. Росія вже звинуватила в цьому Україну: губернатор Білгородської області заявляє, що причиною пожежі став авіаудар з гелікоптерів ЗСУ, які зайшли на територію РФ на надмалій висоті. Якщо це правда, цей героїчний фрагмент нашої визвольної боротьби – лише мінімальна помста за вже скоєне агресором.

На світанку 1 квітня запалала нафтобаза у Бєлгороді. Російська влада говорить про атаку гелікоптерів з України (фото: censor.net)

Нафтопродукти, особливо дизельне паливо, – це «кров» нашої бойової та сільськогосподарської техніки. Позбавляючи Україну стратегічних запасів палива та їжі, агресор прагне звести до мінімуму оборонний (а зараз вже й наступальний) потенціал української армії. Наскільки проблема може бути критичною, розбирався «Главком».

Втрати імпорту

Ще десять років тому в Україні працювало шість нафтопереробних заводів – Дрогобицький, Кременчуцький, Лисичанський, Надвірнянський, Одеський та Херсонський. Україна практично всю потребу в бензині та дизельному паливі забезпечувала за рахунок свого виробництва, купуючи 80% сирої нафти в Росії (решта – власний видобуток). Частка імпортного палива була мінімальною, для мереж це був своєрідний іміджевий продукт: «Ось дивіться, яка ми круті – у нас навіть іноземні бензин та дизпаливо є».

Нині працює лише один великий нафтопереробний завод. Також існує понад 20 міні-НПЗ, які у мирний час підпільно виробляли бензин та дизель низької якості. Загалом в Україні частка нафтопродуктів вітчизняного виробництва до війни становила близько 20%. При цьому 30% імпорту припадало на Росію, близько 40% – на Білорусь. Інше – на Литву, Польщу та морські постачання з Греції, Італії та Іспанії.

Як розповів «Главкому» директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн, у 2021 році споживання дизельного палива, бензину та зрідженого автогазу склало 8 млн тонн, 2,4 млн тонн та 1,9 млн тонн відповідно. Для порівняння: у 2020 року загальне споживання нафтопродуктів становило 8,8 млн тонн. Тобто Україна стрімко розвивалась та нарощувала споживання палива.

Іржавою бензоколонкою, якою світові ЗМІ обізвали Росію, Україна тепер не користується (фото: voxukraine.org)

«Наразі ж споживання сильно впало. Поки що складно сказати, на скільки, але однозначно у рази. Імпорт з Білорусі та Росії, а також морем зупинено одночасно з початком війни, зараз весь імпорт необхідно везти через західний кордон», – говорить Куюн.

До речі, на думку експерта, припинення імпорту з Білорусі ставить хрест на білоруських НПЗ, які є бюджетоутворюючими підприємствами: «Вони працюють у режимі технологічного мінімуму, і один із них, ймовірно, незабаром зупиниться. Перспективи – нульові. Без українського ринку вони трупи, ринків збуту немає».

Білорусь пиляє гілку, на якій добре заробляла. Головним споживачем продукції її НПЗ була Україна, і тепер працівники підприємств можуть опинитися на вулиці (фото: 1prime.ru)

А ось Росія, якій, мабуть, втрачати нічого, намагається максимально перешкоджати імпорту нафтопродуктів в Україну з інших країн. Наприклад, агресор фактично перекрив експорт казахстанської нафти. Днями раптово зламалася система відвантаження «чорного золота» на причалі нафтопроводу Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК) у Новоросійську, через який йде 80% нафтового експорту Казахстану.

«Російські ЗМІ пишуть, що через негоду. А ось сусідній причал самих росіян у тому ж Новоросійську якимось дивом уцілів. Російський менеджмент КТК каже, що на ремонт знадобиться два місяці, а може й більше – мовляв, все через прокляті санкції, немає запчастин... В Астані обережно підбирають слова, щоб не вживати слово «диверсія», і намагаються отримати доступ до місця аварії на причалі, на якому нещодавно було проведено капітальний ремонт», – розповідає директор «А-95».

Рішення проблеми

В умовах припинення звичного імпорту нафтопродуктів та спроб знищення агресором запасів, вживаються антикризові заходи як державою, так і приватним бізнесом. Як заявив прем'єр-міністр Денис Шмигаль, зараз Україна веде переговори зі світовими компаніями та іншими державами з метою забезпечення стабільного притоку необхідних обсягів палива в країну.

Президент Володимир Зеленський у ході переговорів із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим домовився, зокрема, і про надання нафтопродуктів. Заправки державної нафтогазової компанії Азербайджану Socar в Україні вже більше місяця безкоштовно надають паливо автомобілям швидкої допомоги та Держслужби з надзвичайних ситуацій.

Азербайджанські заправки Socar надали українському ринку нафтопродуктів швидку допомогу (фото: epravda.com.ua)

На час війни скасовано акциз на пальне та знижено ставки ПДВ з 20% до 7%. Дозволено введення в обіг дизельного палива та бензину екологічних класів Євро-3 та Євро-4, спрощено проходження митних процедур під час постачання нафтопродуктів.

«Трейдери ведуть дуже активний пошук товару по всій Європі та знаходять продукт. Більше того, очікується стабільне постачання дизпалива із США, чого не було в історії. Упевнений, необхідний нам обсяг буде забезпечено, – переконаний Сергій Куюн. – Підтримка держави у роботі трейдерів, які несуть величезні ризики у вигляді вразливості об'єктів інфраструктури, ризиків для життя персоналу (заправників, водіїв, персоналу нафтобаз) вимагає найбільшої уваги. Держава має подумати, як ці ризики можна застрахувати та покрити, щоб забезпечити безперебійне постачання нафтопродуктів».

Удар по посівній

Забезпечення паливом збройних сил України – безперечно, пріоритет: без перемоги української армії про перспективи якоїсь вітчизняної економіки говорити взагалі безглуздо. Проте не варто випускати з уваги стратегічно важливий аграрний сектор, який дає країні понад третину валютних надходжень. Посівна компанія вже почалася у 20 областях України: сіють ярові та бобові.

Проте це не має нас і світ заспокоювати. Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця на засіданні Ради безпеки ООН заявив, що після фактичного провалу прямої військової операції агресор має намір спровокувати гуманітарну катастрофу та знищити сільськогосподарський потенціал країни.

«Мета російських ударів по нафтобазах і складах паливно-мастильних матеріалів не лише у тому, щоб завадити постачанню військових. Сільгоспвиробники є найбільшими сезонними споживачами палива. Спроба Кремля створити перебої із постачанням палива під час посівної обмежує можливі експортні прибутки України від продажу зерна та сільськогосподарської продукції. І, тут варто зазначити, що, наприклад, на ринку пшениці Україна та РФ – прямі конкуренти», – написав на своїй сторінці у фейсбуці експерт Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич, зазначаючи, що на даний момент критичної шкоди нафтогазовому комплексу в масштабах країни Росія поки не завдала.

Війна війною, а сіяти треба за розкладом (фото із вільних джерел)

Та, на жаль, гарантувати успішність посівної зараз не може ніхто. Її здійснюватимуть у тих обсягах, у яких це можливо, адже на територіях, де йде війна, літають ракети та можуть бути заміновані поля, врожай вже фактично втрачено.

За даними аналітика TeleTrade Сергія Родлера, до початку українсько-російської війни нафтопродуктами у необхідній кількості було забезпечено 45% вітчизняних аграріїв (а ось добрив, насіння та засобів захисту рослин було відповідно 80%, 75% та 62% від мінімально необхідних потреб).

У принципі, нафтопродуктів на посівну кампанію, якщо порівнювати з загальним річним споживанням, треба не так уже й багато. Як розповідає Сергій Куюн, у 2021 році споживання аграрного сектора становило близько 1,7 млн тонн дизельного палива. Враховуючи, що жнива тривають в середньому на місяць довше, ніж посівна, навесні аграріям потрібно десь 0,6 млн тонн дизпалива – близько 8% річного споживання цього виду нафтопродуктів в Україні. «Але зараз складно точно сказати, скільки потрібно, бо незрозумілі посівні площі», – визнає директор А-95.

За оцінками голови Аграрного союзу України Геннадія Новікова, через війну Україна може втратити до 20% посівних площ. Таким чином, для сівби буде необхідно близько 0,5 млн тонн дизельного палива. Відповідь на запитання – чи є вона у наявності, невідома. По-перше, дані про загальну кількість палива зараз зі зрозумілих причин не розголошуються, по-друге – невідомо, скільки буде потрібно армії (нагадаємо – нині це пріоритет), а по-третє – запаси палива зменшуються через ракетні обстріли.

Уряд знову ж таки вишукує всі можливості для забезпечення аграріїв паливом. Слід зазначити, що постачання нафтопродуктів з Азербайджану більшою мірою призначено саме для посівної кампанії. Одним словом, ця проблема вирішується. «Із самого Азербайджану нафтопродукти навряд чи везтимуть. Шлях до Одеси Чорним морем закритий, а в обхід – вийде дуже дорого. Думаю, що найімовірніше йдеться про деяку схему заміщення через європейських контрагентів», – припускає генеральний директор мережі SunOil Леонід Косянчук.

Повертаючись до теми можливої гуманітарної катастрофи через війну, то Геннадій Новіков поки що її не спостерігає. «Озима пшениця, яка дає більшу частину валового збирання всіх зернових культур в Україні, успішно зійшла. А збирати ми її будемо лише через п'ять місяців – на той час, я певен, недобита армія агресора давно вже повернеться до свого стійла. Із сівбою соняшника можемо потягнути ще два-три тижні, з кукурудзою – до першої декади травня. Так що про можливий голод в цьому році мови взагалі немає. Так, із бананами може перебої й виникнуть, але хліб та каша буде», – пообіцяв «Главкому» Новіков.

На Україну цього року міг чекати черговий рекордний урожай, якби не «визволителі». Як розповіла «Главкому» начальник відділу агрометеорології Українського гідрометеорологічного центру Тетяна Адаменко, погодні умови для озимини були набагато кращими, ніж минулого сезону.

Андрій Кузьмін, «Главком»