«Історія успіху» Талібану. Як боротьба з опіумом змінює Афганістан

Два роки тому вся планета слідкувала за подіями у Афганістані. Їм не змогли зарадити ані США зокрема, ані все світове співтовариство разом взяте. Йдеться про швидку перемогу в Афганістані Талібану – радикального ісламістського руху, який багато хто в цивілізованому світі вважає терористичною організацією. Справді, відтоді з Кабула лунали лише погані новини, як, припустимо, про повернення практики судових покарань у вигляді публічного відрізання кінцівок і забивання камінням. Або про постійні утиски прав жіночого населення практично у всьому, за що ООН визнала Афганістан державою, найбільш репресивною у світі до жінок і дівчат. 

Водночас важливим є розуміння ситуації в афганській економіці, яка склалася за час панування талібів. А тут мова йде про глобальний переділ опіумного ринку. Активна боротьба з маковими плантаціями залишає без роботи значну частину афганських фермерів, заганяючи їх в злидні. Вражаюче, але західні експерти вбачають у цьому лише загрози для місцевого населення.

«Главком» проаналізував дворічну «історію успіху» Талібану у суто господарській площині і дійшов висновку: таліби хоч і запобігли тотальній катастрофі економіки Афганістану, але виявилися нездатними знайти стратегію виходу з гуманітарної кризи захопленої ним країни.

Уроки для Талібану

Фактично таліби ввійшли в одну річку двічі – вони повернули собі владу над країною після 20-тирічної перерви. Як відомо, теракти 11 вересня 2001 року призвели до того, що міжнародна коаліція, очолювана Вашингтоном, швидко повалила режим Талібану, загнавши його бойовиків у глибоке підпілля. Втім, як тільки 29 квітня 2021-го США та НАТО стали виводити війська з Афганістану, таліби почали активну наступальну операцію з кількох віддалених провінцій, у червні оточили велике місто Мазарі-Шариф та підняли свої прапори на всіх постах уздовж кордону з Таджикистаном, в липні ж вони перекрили кордон з Пакистаном і вже контролювали до 85% афганської території.

Зрештою, 14 серпня бойовики Талібану захопили столиці одразу семи провінцій, а 15 серпня безперешкодно увійшли до Джелалабаду і одночасно, після втечі президента Афганістану Ашрафа Гані, взяли під свій контроль Кабул. Тодішні кадри з кабульського аеропорту шокували весь світ: тисячі людей проривалися до літаків, аби втекти від репресій режиму талібів. Деякі афганці намагалися безуспішно втриматися на американському літаку, що відлітав, ззовні.

Того ж 15 серпня 2021 року керівники Талібану швидко заявили про оголошення Ісламського Емірату Афганістан, участь же світового співтовариства у цих подіях обмежувалася лише констатацією фактів. Наприклад, генсек ООН Антоніу Гутерреш виступив перед членами Радбезу, заявивши, що гуманітарна криза в Афганістані зачепить щонайменше 18 млн осіб, тобто мінімум половину населення країни.

Плюс таліби, у порівнянні зі своїм попереднім режимом 20-тирічної давнини, тепер отримали докорінно іншу економіку: з 2002 по 2020 рр. ВВП Афганістану зріс майже в п’ять разів (з $4 млрд до $19,8 млрд), щоправда, це зростання було зумовлене виключно припливом іноземної допомоги колишньому афганському уряду.

Історія «економічного успіху»

Звісно, Талібан зробив певні висновки з минулого, долучивши до економічних питань не колишніх студентів медресе, а фахових економістів з поваленого ним уряду країни. І це навіть відзначили у своєму останньому дослідженні «Соціально-економічні перспективи Афганістану на 2023 рік» експерти Програми розвитку ООН (ПРООН).

Зокрема, дослідники підтвердили деякі ознаки відновлення афганської економіки: відносно стабільний обмінний курс афгані, збільшення експорту, зростаючий попит на робочу силу та приглушена інфляція. Усьому цьому значною мірою допомогло швидке опанування талібами структур мінфіну та центробанку поваленого ними уряду. Разом з тим, за оцінками ПРООН, в кінці 2021-го економічне виробництво Афганістану впало на 20,7%, а у 2022-му ВВП країни й надалі знижувався –на 3,6%.

«Стійкий приплив іноземної допомоги на суму $3,7 млрд у 2022 році допоміг запобігти повному краху Афганістану», – підсумував постійний представник ПРООН в Афганістані Абдалла Аль Дардарі.

Але найголовніший висновок був в тому, що кількість людей в країні, які живуть у бідності, різко зросла з 19 млн у 2020-му до 34 млн у 2022 році. У звіті ПРООН говориться прямим текстом: «Дехто із збіднілих афганців був змушений продати свої будинки, землю або активи, які приносять прибуток. Інші вдалися до сумної практики комерціалізації власних членів сім’ї, перетворюючи дітей на робітників, а маленьких доньок – на наречених».

До чого тут опіум?

Як вже зазначав «Главком», за два останніх роки тональність світової преси та експертної спільноти в оцінці економічних перспектив Афганістану дійсно дещо змістилася – від жорстких прогнозів повного краху до обережних пошуків успішності в суто економічній політиці Талібану. Саме цим недавно відзначилась одна з публікацій The Times.

Приміром, у цій статті поважного британського видання наголошується на знищенні талібами корупції на митниці, дійсно це має місце, а також на спробах запустити в Афганістані індустрію туризму. Однак журналіст The Times одразу констатує, що за два роки афганська туристична галузь принесла аж $8 млн, натомість місцеві фермери через масове знищення макових посівів втратили лише цього року $1,3 млрд. І пів мільйона афганців, задіяних в місцевому сільському господарстві, вже залишилися без роботи саме через антиопіумну боротьбу Талібану.

У 2021-му опіумна складова економіки Афганістану становила щонайменше 14% ВВП країни, тепер же таліби скоротили обсяги вирощування маку майже на 90%. Такі дані приводить не менш впливове видання Time, але воно не робить з цього «історію успіху», а, скоріше, навпаки: без пропозиції економічних альтернатив виробництву в Афганістані опіуму Талібан приносить багаторівневу та дуже серйозну соціально-економічну шкоду й без того злиденному афганський народу. По суті, пише Time, коли закінчаться запаси великого врожаю маку-2022, який таліби дозволили зібрати, у багатьох афганських домогосподарствах різко впаде можливість, обробляти землю, утримувати житло, отримувати медичне обслуговування та навіть просто купувати їжу.

Схожої думки дотримується й провідний економічний експерт американського Інституту миру (USIP) Білл Берд. У своєму останньому аналізі він визнає певні здобутки Талібану в макроекономічному управлінні Афганістаном, включаючи збереження низьких показників інфляції, стримування відтоку з країни капіталу, ефективний збір доходів і зростання експорту на третину. Але Берд називає досягнення такої стабільності одним із станів відкладеного голоду, який поки що не призводить до масових голодних смертей лише завдяки чималій міжнародній гуманітарній допомозі. За відсутності останньої (а ця допомога, як очікується, впаде цьогоріч щонайменше на $1 млрд) країну чекає справжній шок, котрий як раз помножиться на мільярдні втрати афганських аграріїв від заборони вирощування маку.  

«Це подвійне економічне потрясіння – яке, ймовірно, призведе до двозначних втрат для ВВП, якщо заборона опіуму продовжуватиметься – ще більше посилить бідність і голод. Після двох зим, коли гуманітарна допомога запобігла найгіршому результату широкомасштабного голоду, Афганістан, схоже, прямує до ще однієї важкої зими… І еміграція залишатиметься найбільш перспективним, якщо не єдиним, варіантом для порятунку», – прогнозує експерт.

Це при тому, що активний «відтік мізків» освічених чоловіків і жінок стартував ще два роки тому, а після жорстких утисків афганського жіноцтва міграційні процеси значно посилилися. Тепер же, в умовах ще й міжнародної ізоляції Талібану та режиму санкцій проти його лідерів, затяжна гуманітарна криза взагалі загрожує перетворитися у повномасштабну гуманітарну катастрофу.  

Олег Поліщук, для «Главкома»