Кадровий окупаційний десант. Кого Росія кидає керувати Україною

Останнім часом з окупованих Росією українських регіонів надходять неприємні для Кремля новини щодо проведення там у вересні псевдореферендумів про «приєднання до РФ». Наприклад, як заявив голова Луганської ОВА Сергій Гайдай, «окупаційна «влада» вимушена відтермінувати проведення «референдуму» на невизначений строк через нестабільну безпекову ситуацію». Адже навіть немає варіантів, де зберігати бюлетені, щоб вони не перетворились на попіл через влучні потрапляння ЗСУ.

З Херсонщини також повідомляють, що російські окупанти вже вчетверте перенесли дату так званого «голосування». Спочатку його анонсували на квітень, потім перенесли на початок травня. У червні називали дату 11 вересня, однак тепер вже й про 11 вересня не говорять. Для організації псевдореферендуму банально не вистачає місцевих колаборантів, чий дефіцит заміщується кадровим десантом з Росії, але й тут все не так просто...

«Главком» проаналізував персональний склад російських чиновників, кинутих в окупаційні адміністрації сходу і півдня України. Хто ці люди і чому саме їх обрав ворог?

Куп’янський «штрафбат» для ексмера Краснодара

Те, що російські окупанти змогли набрати в «адміністрацію Харківської області» із місцевих колаборантів виключно ноунеймів, стало зрозуміло ще навесні. В кінці літа цей тренд лише посилився, тому в окуповані райони Харківщини (це близько третини регіону) для затикання кадрової діри довелося відправити мера російського Краснодара Андрія Алексеєнка.

Загалом його командирували блискавично: зранку 19 серпня депутати міської думи Краснодара проголосували за відставку Алексеєнка, а вже того ж дня в райцентрі Куп’янськ (фактичний центр окупованої частини Харківщини) про його призначення «главою уряду Харківської області» оголосив Віталій Ганчев – місцевий колаборант, який називає себе «губернатором» Харківщини. За словами Ганчева, «зоною відповідальності Алексеєнка будуть фінансові та економічні питання».

Кубанська пропагандистська преса, захлинаючись, одразу стала писати, що це, мовляв, «підвищення для Алексеєнка». Однак, як пояснив один з експертів у коментарі Кавказ.Реалії , справа тут, скоріше, в істотному пониженні. «Зрозуміло, не йдеться про підвищення. Населення Куп'янська з усією агломерацією – близько 50 тисяч осіб, а Краснодар – офіційно місто-мільйонник. Бодай тому тут дуже різні управлінські завдання. Не кажучи вже про роботу в умовах бойових дій», – пояснив експерт. Він охарактеризував переведення мера Краснодара на окуповані терени Харківщини як «штрафбат для чиновника».

Річ в тім, що Алексеєнко публічно погорів на хабарі. За матеріалами російського Слідкому, у 2018 році забудовник Мисак Казарян за висновок про відповідність багатоквартирного будинку нормативам подарував Алексеєнку (тоді він був віцегубернатором Краснодарського краю та відповідав за будівельну галузь – «Главком») рушницю вартістю 1,6 млн руб. У грудні 2021-го вже в статусі мера Краснодара його як підозрюваного доправили на допит у кримінальній справі про отримання того хабаря. В травні 2022-го Алексеєнко ще офіційно висів на гачку у російських силовиків, тому його «відрядження» до окупованого Куп’янська є спробою реабілітуватися за згаданий епізод хабарництва та фігурування в багатьох інших кубанських корупційних скандалах.

Невдахи, кар’єристи та «політруки»

До речі, ще в травні Алексеєнка сватали у «прем’єри» Херсонщини, але на цю позицію відправили чиновника з російського Калінінграда Сергія Єлісєєва, котрий є колишнім співробітником ФСБ. Загалом цей кадровий десант з Росії масово висадився в окупаційних адміністраціях не лише на Харківщині, Херсонщині та на окупованій частині Запорізької області, а й в так званих «урядах ДНР і ЛНР». Всі вони або чекісти-«політруки», як Єлісєєв, або невдахи-штрафники, як Алексеєнко. Ще частину новоприбулих складають російські кар’єристи, але їхня кількість незначна, і займають вони позиції гауляйтерів меншого масштабу – на рівні всіляких «заступників».

Приміром, з Кубані на окуповані території України командирували ще двох. «Заступником міністра праці Запорізької області» став Євген Маркелов, який раніше працював у соцзахисті Краснодарського краю. Натомість помічник першого проректора Кубанського державного університету Євгенія Мірошниченко доросла до крісла «міністра освіти ЛНР». Продовжується кадрова лихоманка в сусідній «ДНР»: там недавно з’явилося ще чотири нових «міністри»-росіянина. «Міндоходів ДНР» очолив Дмитро Шмельов (був головним податківцем Ростовської області), «мінвуглеенерго ДНР» – Андрій Чертков (до 2020 року працював міністром енергетики та ЖКГ Нижньогородської області), «МОЗ ДНР» – Дмитро Гарцев (колишній заступник міністра охорони здоров’я Сахалінської області), «міносвіти ДНР» – Ольга Колударова (була заступником глави одного з департаментів мінпросвіти РФ).

З Вологодської області «віцепрем’єром уряду Запорізької області» десантувався Олексій Лисов, йому відведена роль окупаційного політрука. На вологодських просторах він відповідав за внутрішню політику, що є нішею ФСБ. А ось із самої Москви приїхав Семен Машкауцан, аби стати «заступником голови уряду – міністром промисловості Херсонської області». До цього 32-річний Машкауцан очолював департамент металургії та матеріалів міністерства промисловості і торгівлі Росії. Зрештою, до окупованого Херсона на позицію «міністра фінансів Херсонської області» вибрався з окупованого Криму Євген Немтінов, який зрадив Україну ще понад вісім років тому.

Гауляйтерська система Рапопорта

То хто ж вибирає таких сірих представників російського чиновництва на окупованих українських теренах і навіщо? Мета, в принципі зрозуміла – спробувати якнайшвидше прибрати все до російських рук та легітимізувати анексію захоплених територій України за допомогою псевдореферендумів, з якими Кремль дуже поспішає. Але насправді окупанти ведуть себе скрізь як грабіжники, особливо в повністю зруйнованих рашистами Маріуполі чи Сєвєродонецьку, звідки вивозять навіть будь-які залишки металоконструкцій. Що ж до налагодження повноцінної адміністративної вертикалі з місцевих колаборантів, то це закінчилося повним провалом – охочих піти працювати на ворога дуже обмаль, бо ніхто не хоче отримати «привіт» від партизанів, як нещодавно маріупольський гауляйтер Костянтин Іващенко.

На співпрацю із загарбниками не йдуть і освітяни, через що директорів навчальних закладів періодично викрадають. Бо освітяни є ключовими не лише в процесі навчання дітей, а й в організації всіляких виборів та референдумів – з них переважно складаються дільничні виборчі комісії. Тому з Росії везуть не лише різномастих начальників, але і простих вчителів. Глобально за організацію всього процесу переселення громадян РФ на окуповані території України відповідає перший заступник глави путінської адміністрації Сергій Кирієнко – один із можливих наступників Володимира Путіна в головному кабінеті Кремля. Проте безпосередньо налаштовує всю цю кадрову систему гауляйтерів Борис Рапопорт – під скромною вивіскою заступника керівника департаменту Адміністрації президента РФ із забезпечення справ Держради.

За даними центру «Миротворець», перший раз у Кремлі Рапопорт працевлаштувався у 2009 році і дослужився до заступника начальника департаменту регіональною політики Адміністрації президента (відтоді він добре знає чиновницькі кадри на місцях). Вдруге він там з’явився вже у 2013-му в команді путінського помічника Владислава Суркова, де відповідав за проєкт «Новоросія», котрий восени 2014-го з тріском розвалився, тому довелося звільнитися «за станом здоров’я». Втретє Рапопорт знову зайшов у Кремль вже до Кирієнка: з весни 2021 року став займатися просуванням партії «Єдина Росія» на виборах в російську Держдуму. А тепер – кадровим наповненням окупаційних адміністрацій сходу і півдня України.

Аналітики характеризують Рапопорта як «фахівця у питаннях роботи зі зрадниками, залякуваннях та зачистках». Саме таким методами цей чиновник хотів створити окупаційну вертикаль влади в 2014-му мінімум в десяти областях України із центром в Харкові, але зміг це зробити лише в окремих районах Донеччини та Луганщини, й то лише за допомогою «позичених» у ФСБ і ГРУ кадрів. Себе Рапопорт вважає «кризовим менеджером» і мріє про посаду повноважного представника Путіна в новому федеральному окрузі РФ, куди після псевдореферендумів нібито мають включити всі нині окуповані українські території. Щоправда, ці його мрії щоденно руйнують ЗСУ, завдаючи потужні удари по рашистах на фронті та в їхньому глибокому тилу. Гауляйтерську систему Рапопорта добивають ще й українські партизани.

Олег Поліщук, для «Главкома»