Молдова кличе біду. Спецоперація ФСБ у самому розпалі

У Кишиневі продовжуються антиурядові протести, інспіровані проросійською «Партією Шор». Водночас в регіонах, немовби залишаючись осторонь, ситуацію розхитує «Партія соціалістів» колишнього президента Ігоря Додона. Загалом, Кремль попри негативний український досвід не полишає своїх звичних методів, намагаючись дестабілізувати ситуацію у іншій країні зсередини. У хід йдуть газовий шантаж, пропаганда та політична корупція. У результаті бенефіціари цієї спецоперації розраховують якщо не на держпереворот, то на підтримку проросійських сил під час наступних місцевих виборів.

Деталі – у матеріалі «Главкома» про нинішню молдовську політичну кризу.

«Уряд ворогів народу» і молдовські тітушки

Щонеділі, впродовж понад двох місяців, у Кишиневі проходять антиурядові демонстрації. За мітингами стоїть сумнозвісна «Партія Шор», лідер якої Ілан Шор, перебуває в… Ізраїлі, переховуючись від молдовського правосуддя. Він у буквальному сенсі керує демонстраціями з телевізора.

Певний час, учасники протестів залишалися під парламентом із наметовим містечком. Згодом правоохоронці розігнали це зібрання, й учасники почали виходити на вулиці з новим «креативом». Наприклад останнього разу «шорівці» принесли під президентуру похоронні вінки та білі хризантеми.

Варто відзначити, що самого Шора звинувачують у причетності до розкрадань так званого «мільярда» з банківської системи Молдови. Молдовський суд ще в 2017 році визнав Шора винним, покаравши його обмеженням волі на сім років.

Після парламентських виборів 2019 року, коли президентці Майї Санду з її прибічниками отримали абсолютну владу в країні, «шорівцям» вдалося зайти у парламент із шістьома депутатами зі 101 можливого. Уже в 2022 році Шор, перебуваючи весь цей час в Ізраїлі, потрапив в санкційний список США.

Однією з депутаток скандальної політичної сили є соратниця Шора Марина Таубер, якій, також перебуваючи під слідством й під домашнім арештом, вдалося стати мало не обличчям «шорівських» протестів.

У той час, коли Таубер ще мала змогу особисто надихати вуличні настрої, депутатка вміло керувала натовпом, масовими безумствами, професійно підігріваючи ситуацію, поки «великий брат» Ілан Шор, звертався до присутніх з екрана, встановленого в центрі міста.

Молдовські «любимчики Кремля»

Водночас за розхитування ситуації в селах і містечках взялися соціалісти Додона. Задум зрозумілий: до місцевих виборів залишається лише рік, і саме зміна ситуації в регіонах, робота з так званим «глибинним електоратом» може стати цвяхом у перспективи президентки Санду і її політичної сили «Дія та солідарність», яка зараз формує в парламенті монобільшість.

Останніми вихідними, поки «шорівці» хитали столицю, соціалісти Додона з аналогічними лозунгами організували демонстрацію у місті Сороки, поблизу молдово-українського кордону. Ще раніше пройшла низка акцій на Півдні та в Гагаузії, і без того складному регіоні.

При цьому, як встановили журналісти-розслідувачі в нещодавніх викриттях про участь ФСБ у дестабілізації Молдови, Москва допомагала Додону в місцевих виборчих кампаніях щонайменше тричі. Наприклад, напередодні виборів мера Кишинева у 2019 році (саме тоді соратник Додона Іван Чебан очолив столицю) до Кишинева висадився десант російських політтехнологів: Леонід Гонін та Володимир Широбоков, які потрапили під санкції США. Усі вони є підопічними генерала ФСБ Дмітрія Мілютіна, який відповідно до того ж розслідування, є куратором Молдови у російській спецслужбі.

Проплачені протести: мета виправдовує засоби

Нинішні протести відзначаються масовим звезенням людей й системними сутичками. Лише під час останньої демонстрації в Кишиневі правоохоронці затримали десятки молодиків, які, за їхньою інформацією, були найняті для силових провокацій.

Після арешту на місцях двох десятків координаторів, які безпосередньо відповідали за фінансування й роздачу грошей людям, партія «Шор» потрапила під пильну увагу правоохоронців. Але не тільки. За цей час, «шорівці» та їхній лідер встигли потрапити в санаційний список США, після чого парламент Молдови ухвалив рішення звернутися до Конституційного суду з вимогою виключити «Шор» із реєстру політичних партій.

До «шорівських» протестів також доєднався колишній голова генерального інспекторату молдовської поліції, лідер руху «Будуємо Європу вдома» Георгій Кавкалюк, що також перебуває в розшуку. У 2021 році за запитом Молдови, Інтерпол оголосив Кавкалюка у міжнародний розшук. На цей час Кавкалюк перебуває у Лондоні, звідки й долучається онлайн до протестів і, як його «побратим» Шор, звертається до натовпу з екрана.

Крім того, відомо щонайменше ще про п’ять нових політичних ініціатив, які потенційно можуть активізувати свою діяльність в цьому році для подальшої участі в місцевих виборах. Одну з яких очолив вищезгаданий чинний мер Кишинева Іван Чебан.

Чебан, якому давно пророкували політичне «підвищення», також в грі. Як подейкують в політичних колах Молдови, Кремль давно списав Додона з рахунків, але сама Партія соціалістів, лицем якої був колишній президент, досі залишається стабільним уособлення проросійського курсу й радянських сентиментів. І от несподівано колишній соціаліст Чебан раптово став себе позиціонувати проєвропейським політиком, анонсувавши «Рух національної альтернативи», яка начебто буде підтримувати євроінтеграцію Молдови, але і так званий нейтралітет, за який так ратують росіяни. Якщо коротко, молдовський «нейтралітет», який дійсно прописаний в Конституції, використовується Кремлем якраз для того, що стримувати контакти республіки поза російським курсом й для того, щоб при будь-якій нагоді фактично заткнути політиків, якщо якась їхня заява суперечить ефесбешно-кремлівським методичкам.

Росія плодить альтернативні політичні проєкти у Молдові для створення патової ситуації на всіх рівнях

Отже, характер протестів, те, як організатори йдуть ва-банк, а також поява неочікуваних «проєвропейських» гравців, які чомусь лобіюють фейковий нейтралітет, свідчить про те, що «шорівці» скоріше виконують брудну роботу, знищуючи рейтинг провладної сили й доводячи градус емоцій до рівня істерики.

Переділ медіаринку

Окремо варто звернути увагу на те, що відбувається на медіаринку Молдови, точніше в його проросійському сегменті. Телеканали Primul та Accent TV із Молдови, раніше підконтрольні соціалістам, змінили генерального директора та отримали нового власника. До цього двома телеканалами володів син колишнього генпрокурора Росії Ігоря Чайки, партнера брата екс-президента Ігоря Додона Олександра Додона. Наразі, компанією, яка володіє ліцензіями на мовлення обох телеканалів, володіє така собі Аріна Коршикова. Молдовські журналісти з'ясували, що Коршикова вже давно пов'язана із «шорівцями». Ще у 2015 році вона була однією з тих, хто спонсорував передвиборчу кампанію Ілана Шора. А ще раніше, Коршикава засвітилася в банківському скандалі: її компанія Diafan володіла 4,96% акцій у підконтрольному Шору Banca Sociala, який у підсумку був розкрадений через аферу, відому в медіа як той самий викрадений «молдовський мільярд».

Крім того, телеканал TV6, який і до цього був рупором Шора, тепер ретранслюватиме на території Республіки Молдова контент російського телеканалу НТВ. Раніше це право належало телеканалу, пов'язаному з оточенням колишнього президента Ігоря Додона. Тож Шор найближчим часом досить вірогідно може зайняти місце кремлівського улюбленця, змінивши Додона, або принаймні буде виконувати «брудну» роботу кремлівських замовників.

Тобто Росія фактично на даному етапі плодить альтернативи для створення патової ситуації на всіх рівнях.

Що може втнути Кремль в Молдові: три сценарії

Динаміка масових протестів, організовані провокації, сутички з правоохоронцями, систематичні напади на журналістів, масова скупка учасників, заклики лідерів протесту організувати паралельний уряд свідчать про те, що Росія не полишає план влаштувати в Молдові «державний переворот» або хоча б перезавантаження політичної системи, як це вдалося у 2016 році після конституційних змін, коли до влади прийшов проросійський президент Ігор Додон.

За таких умов ймовірні три основних сценарії:

1. Силове захоплення влади за сценарієм 2009 року. Про це говорить збільшення кількості сутичок під час протестів: кількість молодиків, які наймають «шорівці» саме для таких провокацій зростає.
2. Політичне перезавантаження за сценарієм 2016 року через зміни в законодавстві, які перешкоджатимуть проєвропейському курсу або блокуватимуть процес прийняття рішень в країні. До того президента Молдови обирали в парламенті й чинна система державного апарату була заточена саме на таку модель. Після тих самих конституційних змін і почалися розмови про «ніхто ні за що не відповідає», а росіяни отримали черговий інструмент маніпуляцій молдовськими політиками: коли Додон президент, який ні за що не відповідає, то, звісно, він може щось зробити в країні, а от, коли вже Санду «ні за що не відповідає», то, це вже «непрофесійна команда». Та сама історія, як і з нейтралітетом. І, до речі, саме на Партія соціалістів на початку повномасштабного вторгнення намагалася протягнути в молдовський парламент так званий законопроєкт «Про нейтралітет», який мав стати черговою бомбою вповільненої дії для балансу влади в республіці.
3. Посилення проросійських партій на місцевих виборах 2023 року, що відкриє можливість для ширших перспектив під час парламентських виборів-2024 й просування інтересів РФ через проникнення у державну систему. Саме тому, в регіонах в боротьбу активно включились соціалісти, які, з одного боку, підігрують «шорівцям», а з іншого – ведуть свою кампанію, залишаючись без перебільшення, кремлівською «прокладкою» у Молдові. У рамках цього замислу, «режисери» експлуатують сепаратистські настрої, створюючи кризи в регіонах. Саме це відбувалося влітку в Гагаузії, і саме тому, «додоновці» влаштовують зараз мітинги на Півночі – у регіоні, який також є доволі складним й де проживає здебільшого російськомовне населення і любителів «совєтского прошлого».

При цьому, наративи цих протестів можуть здатися дуже знайомими для українського читача, який був свідком медведчуківських телешабашів: «соціальний геноцид, розв'язаний владою», «цькування мерів» тощо.

Реакція влади на все це є, але очевидно недостатня. Недостатньо, так би мовити, прониклива. Якраз дії з боку силовиків продемонстрували, що президентка Санду може добряче вкусити й кусатиме, але забезпечити дієві контрзаходи не вдалося.

Протидія провокаціям з боку правоохоронців, звісно, більш ніж необхідна. Проте в умовах тотальної пропаганди, переділу медіаактивів серед прокремлівських груп й відверто неприхованих стратегій з компрометації окремих політиків, уряд, депутати й провідна сила так і не спромоглися вибудувати ефективну комунікацію з населенням, ізолювавшись у кабінетах. На жаль, цей тренд є характерною ознакою молдовської політичної традиції довгі роки.

Для невдоволення в країні об’єктивно існують реальні причини: інфляція, дефіцит електроенергії через шантаж з боку Придністров’я, виснаження через міграційну кризу, ситуація в Придністров’ї тощо. Кишинів пішов шляхом зміни законодавства, яке розширює права правоохоронців під час демонстрацій, але проблема насправді не в демонстраціях, а в тих, хто їм провокує…

Маріанна Паньків, «Главком»