Підводна війна Росії. Підрив «Північних потоків» і не тільки

Минуло лише кілька днів після руйнувань одразу на трьох гілках російських газопроводів «Північний потік» і «Північний потік-2» у Балтійському морі, а розслідування цих гучних інцидентів вже помітило чіткий російський слід. Адже якраз у дні зазначених аварій і саме в районах подальших газових витоків перебували кораблі Військово-морського флоту Росії.

Розслідування одночасно проводять Данія та Швеція, берегова охорона останньої виявила вже четвертий витік газу з російських підводних газогонів. А буквально за день до першого оголошення про це Шведський національний сейсмологічний центр зареєстрував потужні підводні вибухи саме у цій акваторії. Що ж до масштабів катастрофи, то, за підрахунками Німецького федерального агентства з навколишнього середовища, витоки з газопроводів на Балтиці призведуть до викиду в атмосферу 300 тис. т метану. А це відповідає приблизно 1% загального річного обсягу викидів Німеччини в еквіваленті CO₂.

«Главком» розбирався у можливих причинах раптових аварій на російських «Північних потоках» та виявив цікаву тенденцію: протягом останніх років Росія провадила високу підводну активність. Вона фіксувалася не лише у Балтійському морі. І справа тут не стільки у газових коридорах. По суті, мета Кремля – тримати будь-які європейські й трансконтинентальні комунікації (що йдуть дном морів і океанів – паливні, електричні, лінії зв’язку тощо) якщо не під тотальним контролем, то вже точно під упливом. Це дозволяє здійснювати приховане втручання у стратегічно важливі підводні лінії, або ж влаштовувати різноманітні диверсії на цих об’єктах.

Причини підводного тероризму

У ніч проти 26 вересня у Балтійському морі сталися безпрецедентні події – оператор російських «Північних потоків» Nord Stream AG оголосив, що на трьох нитках підводних газопроводів виявлено одночасні руйнування. До речі, жоден із газогонів «Північний потік» і «Північний потік-2» не працював, але обидва були заповнені газом, коли відбулося різке падіння тиску – зі 105 барів до 7. Як одразу з’ясувалося, це могло бути викликано виключно витоком через великі діри в трубі, а витік шведська поліція класифікувала як «злочин грубої диверсії».

«Уся доступна на цей час інформація вказує на те, що це результат навмисних, безрозсудних і безвідповідальних актів саботажу. Ці витоки створюють ризики для судноплавства та завдають значної шкоди навколишньому середовищу», – йшлося вже в спеціальній заяві НАТО, присвяченій раптовим витокам газу з російських газогонів на Балтиці.

Альянс сприйняв ці аварії як навмисний напад на критично важливу інфраструктуру союзників та заявив, що буде діяти відповідно: «Ми, як союзники, взяли на себе зобов'язання стримувати та захищатися від примусового використання енергії та інших гібридних тактик державними та недержавними суб'єктами. Будь-який навмисний напад на критично важливу інфраструктуру союзників буде зустрінутий єдиною і рішучою відповіддю». Між іншим, ЦРУ ще влітку попереджало німецький уряд про можливі диверсії на газопроводах «Північний потік».

Водночас абсолютна більшість українських аналітиків чітко побачили в тому, що трапилося в Балтійському морі, руку Володимира Путіна та прямо зазначили причини цього випадку підводного тероризму. Таких причин насправді може бути кілька, причому одночасно. По-перше, на думку радниці міністра енергетики України Олени Зеркаль, Росія могла навмисне пошкодити «Північні потоки», щоб уникнути штрафів за недопостачання газу європейським споживачам. «Їхні штрафи можуть сягати більш ніж 30 млрд, а будь-який ремонт буде коштувати мільйони», – пояснила Зеркаль у коментарі для «Радіо Свобода».

По-друге, існує припущення, яке висловив інвестбанкір Сергій Фурса, що з підривом своїх підводних газопроводів Путін вчергове робить ставку на послаблення Європи. Мовляв, «економічна криза розгорне все у бік Путіна, що загроза тарифних майданів змусить керівництво ЄС приповзти до Кремля». Разом з тим Фурса нагадує, що Європа вже давно усвідомила необхідність проходження зими без російського газу, тому наповнила сховища та запустила програми економії енергії.

Зрештою, третя ймовірна причина путінського підводного тероризму є суто інформаційною. «Поломка «Північних потоків» – це спроба переключити увагу росіян з мобілізації і ржавих автоматів на глобальну повістку. Простіше кажучи, росіяни зламали те, що і так не працювало, а тепер звинуватять в цьому Захід… Вони ще більше підняли ставки. Тепер, теоретично, вони можуть зупиняти нашу ГТС і ще більше кричати про ядерну зброю», – так вважає директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко.

Вдалий ірландський прецедент

Варто згадати, що попередній випадок схожої підводної активності Росії спостерігався на початку поточного року, але до жодних фатальних наслідків, на щастя, не призвів. Майже за місяць до повномасштабного російського вторгнення в Україну російський військовий флот намагався провести свої навчання в Атлантичному океані за межами чиїхось територіальних вод, але в ірландській економічній зоні. Тоді керівник Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко оприлюднив у себе на сторінці у Facebook карту району запланованих російських військово-морських маневрів поблизу Ірландії, що дуже дивно накладалась на розташування комунікаційних кабелів волоконно-оптичних ліній зв'язку, які йдуть дном Атлантичного океану зі США до Європи.

Дійсно, цю акваторію Атлантики взагалі називають «перехрестям» підводних волоконно-оптичних ліній зв'язку. Саме на дні поблизу Ірландії, яка не є членом НАТО та практично не має ані військово-повітряних сил, ані військового флоту, сконцентровано найбільше комунікаційних кабелів стратегічного значення. Фактично в разі пошкодження трансатлантичних ВОЛЗ у світовій мережі інтернету виник би глобальний колапс. І через це аналітики з кібербезпеки та військові почали бити на сполох: за їхніми словами, ВМФ РФ спланував діяти «в сліпій зоні Європи – найслабшій ланці ЄС».  

Але на початку лютого цього року Росії все ж не вдалося наблизитися до важливих кабелів зв’язку під прикриттям військових навчань. Планам підопічних Сергія Шойгу завадили прості ірландські рибаки, які пригрозили зірвати ці навчання та ввести траулери до району проведення маневрів.

Рибалки заявили, що будь-які стрільби можуть негативно вплинути на рибні запаси в регіоні та не погодились на жодні компроміси з росіянами. У результаті Москва перенесла маневри свого ВМФ за межі 200-мильної виключної економічної зони Ірландії. Таким чином чи не вперше з’явився вдалий прецедент протидії гібридній війні Путіна проти колективного Заходу на воді та під водою, до того ж абсолютно мирним шляхом.

Місця російських глибинних загроз

Ще в жовтні минулого року, коли «Північний потік-2» завершував свою сертифікацію, видання «Дзеркало тижня» опублікувало експертну статтю про використання цього російського газогону із розвідувальною метою. Тоді автори матеріалу докладно зупинилися на прихованій активності певних підрозділів російського ВМФ в зоні проходження підводних «Північних потоків». Зокрема, йшлося про військовослужбовців трьох засекречених спецпідрозділів: Головного управління глибоководних досліджень Міноборони РФ (базується в Петергофі поблизу Санкт-Петербурга); 313-го Окремого загону спеціального призначення по боротьбі з підводними диверсійними силами Балтійського флоту ВМФ РФ (базується в Балтійську поблизу Калінінграда); 342-го аварійно-рятувального загону Балтійського флоту ВМФ РФ (також базується в Балтійську).

Зазначалося, що ці російські гідронавти-спецпризначенці зазвичай займаються розвідувальною діяльністю: прослуховують кабелі зв'язку, встановлюють на морському дні різноманітне обладнання, а також збирають уламки кораблів, літаків та супутників (як своїх, щоб не потрапили до чужих рук, так і чужих, для отримання інформації про рівень технологічних розробок НАТО). До функцій таких підрозділів ВМФ РФ також належить планування і попередня підготовка масштабних диверсій на трансатлантичних волоконно-оптичних лініях зв’язку між Європою та Північною Америкою на певний час «Ч», коли Росія вирішить завдати удару по НАТО.

Саме цьому, схоже, мали бути присвячені вищезгадані навчання військового флоту Росії поблизу Ірландії на початку лютого 2022-го. А торік аналогічні завдання російські гідронавти виконували у виключних морських економічних зонах Данії та Німеччини. Там, де проходять підводні лінії зв’язку Baltica (сполучає Польщу, Швецію, Данію) та Denmark – Poland-2 (сполучає Польщу з островом Борнгольм). Тоді підозріла підводна активність росіян спостерігалась у коридорі 2-3 милі від газогонів – саме там, де зараз відбулися витоки газу.

Тепер, після руйнації окремих ділянок російських підводних газопроводів, один із співавторів тієї торішньої статті, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар робить логічний висновок: «Те, що відбулось з путінськими потоками на Балтиці, слід розглядати не через хибну призму «війни в Україні», а через призму війни в Європі, яку гібридними методами веде Росія проти ЄС і НАТО. Балтика – вже театр воєнних дій, море, яке нібито є морем НАТО після прийому Швеції та Фінляндії до Альянсу».

Експерт також закликав натівських військових звернути прискіпливу увагу на те, чи не відбуватиметься найближчим часом чогось дивного із газогонами, що йдуть до Євросоюзу із Алжиру через Середземне море. Або з газовими коридорами із Норвегії. Особливо в нинішніх умовах відкриття газопроводу Baltic Pipe для постачання норвезького енергоресурсу на ринки Данії та Польщі, поки потужністю 10 млрд кубометрів газу на рік.

Олег Поліщук, для «Главкома»