Грузія: точка неповернення. Чи використає опозиція останній шанс?

Увечері 4 листопада грузинська опозиція проведе другу акцію протесту проти визнання результатів парламентських виборів. Місце традиційне – проспект Руставелі під будівлею парламенту. За словами організаторів, на цій акції буде оголошено про план подальших дій.

Результати виборів, що відбулися 26 жовтня, стали шоком для проєвропейськи налаштованих громадян Грузії. Правляча партія проросійського олігарха та сірого кардинала нинішнього уряду Бідзіни Іванішвілі «Грузинська мрія» отримала монобільшість, набравши 54 %. Останнім часом «мрійники» остаточно загальмували процес євроінтеграції Грузії, прийнявши скандальні закони про іноагентів та проти ЛГБТ-пропаганди, що викликало дуже радикальну реакцію Брюсселя. Там неоднозначно дали зрозуміти, що Грузія не зможе стати членом ЄС без зміни політичного курсу. Також Євросоюз оголосив про припинення зустрічей з представниками грузинської влади на високому рівні.

Напередодні парламентських виборів очільники зовнішньополітичних відомств та міністерств у справах Європи 13 країн ЄС, поширили дуже стурбовану заяву. У ній були висловлені сподівання, що вибір буде зроблено на користь європейського майбутнього Грузії та пролунали заклики зробити вибори вільними та справедливими. Європейці застерегли, що Грузія не зможе стати членом союзу, «якщо стане однопартійною державою, де заборонена політична опозиція».

Застереження не допомогли. Формально ніхто опозицію поки не забороняє, хоча такі погрози й лунали. Опозиційні партії, які подолали виборчий бар’єр, взяли свій шматок голосів («Коаліція за зміни» – 11 %, «Єдність – національний рух» – 10,2%, «Сильна Грузія» – 8,8%, «Гахарія – за Грузію» – 7,7%). Але, звісно, за такого захмарного результату партії влади, навіть об’єднавшись, вони залишаються статистами.

Опозиція прогнозовано відмовилася визнавати результати виборів, аргументувавши це тотальними фальсифікаціями. Несподівано жорсткою була реакція спостерігачів ОБСЄ та ПАРЄ, які відмітили спроби підкупу виборців та загальну атмосферу тиску.

Опозиційна «Грузинській мрії» президентка країни Саломе Зурабішвілі заявила, що визнання результатів буде дорівнювати прямому входженню в грузинську владу Росії і закликала громадян до протесту.

Перші мітинги під парламентом відбулися по гарячих слідах після оголошення результатів – 28 жовтня. Сьогодні – друга серія, яка є важливішою, бо має окреслити подальші перспективи протесту.

Добре нам знайома екскерівниця Нацполіції Хатія Деканоїдзе після роботи в Україні повернулася в грузинську політику, де перебуває в опозиційному таборі. Нині вона представляє одну з опозиційних партій «Єдність – Національний рахунок». У розмові з «Главкомом» Деканоїдзе розповідає, якими будуть подальші дії противників влади на вулиці та чи зупинить команду Іванішвілі синхронна відмова опозиційних сил брати депутатські мандати.

Час – головний ресурс у цій ситуації, тож чи ви не бачите ризик розтягування протестних процесів до моменту, коли всі вже, по суті, змиряться з перемогою «Грузинської мрії»?

Постійні протести – це єдине, що у нас зараз лишилося, тому що вибори у нас просто вкрали. Це була повномасштабна російська спецоперація, яка показала: у цій країні виборів більше не буде. Якщо зараз не вдасться дотиснути владу Іванішвілі, далі буде дуже важко.

Минулого четверга чотири опозиційні партії, які перетнули бар’єр, оголосили, що 4 листопада йдуть на проспект Руставелі перед парламентом. Такі дії нам потрібно проводити постійно, і ми дуже серйозно готуємося. Знаю, що народ дуже переживає, дуже багато злих громадян Грузії, які голосували за прозахідну опозицію, а потім виявилося, що Іванішвілі просто намалював собі результат в 54%. Треба показати всьому Заходу та світу, що ми стоїмо і будемо стояти дуже довго, поки влада є окупованою.

А чому ви оголосили початок акції на понеділок, коли люди йдуть на роботу та навчання? Чому не на вихідні?

Може, і краще було б у суботу. Але у нас починаються перманентні акції, які будуть тривати і у понеділок, і у вівторок… Грузини виходять у будь-які дні. Вони після роботи приходили, коли наш президент заявила, що не визнає результати, і закликала протестувати.

Зараз просто не час обговорювати, коли і що буде. Головне – простояти довго, бо весь світ ці вибори не визнав і у грузинського парламенту немає легітимності. А якщо парламент не має легітимності, це означає, що влада Іванішвілі є абсолютно тоталітарною та узурпаторською. У них немає іншого вибору, окрім як робити все, аби опозиція зайшла до парламенту. А вона не збирається давати йому легітимність.

Іванішвілі просто намалював собі результат в 54%

І зараз важливо продемонструвати єдність. Так, вночі нас буде мало, а вранці – багато. Я дуже добре знаю, що відбувалося на Майдані, і думаю, що ми будемо намагатися зробити так, щоб все було абсолютно мирно. Ми беремо на себе великі ризики, але боротьби за свободу без ризиків не буває. Я не хочу виїжджати з країни, не хочу в еміграцію. Вийде п’ять тисяч – добре, 10-100 тис. – краще.

Чи ці протести можуть отримати якусь постійну локацію, якою в Україні був Майдан?

Зараз я, звісно, не можу всього розповісти, але, думаю, що так.

Думаєте, перевибори, яких ви вимагаєте, покажуть якийсь кардинально інший результат? Чи хоча б менше 50% у «Грузинської мрії»?

З цим ЦВК – звісно, що ні. Тому ми вимагаємо якихось домовленостей з нашими партнерами, аби була абсолютно незалежна адміністрація виборчої комісії.

«Перемовини між опозицією є складними»

Чому підготовка організаційної бази протестів розпочинається тільки зараз? Хіба не зрозуміло було, що вибори можуть піти саме таким шляхом?

Першим етапом був збір доказів фальсифікації виборів. Ми працюємо з нашими партнерами, щоб реально показати та довести, що парламент Грузії, який «Грузинська мрія» збирається зібрати на кінець листопада чи на початку грудня, є нелегітимним.

Ну, добре, ви збирали докази, але, якщо зрозуміло було, що дійде до протестів, чому їх підготовкою не займалися паралельно?

Тут же ще важливо, аби у чотирьох опозиційних партій була єдність і всі говорили та діяли в унісон. І дуже важко іноді з урахуванням цього приймати рішення.

Сподіваюся, що ніхто з опозиційних сил не здригнеться і у парламент не увійде

Чи можна так розуміти, що зараз у опозиційних партій різне бачення подальших дій? Влада ж точно намагатиметься опозицію розколоти.

Поки єдність є, і важливо, аби рішення приймалися усіма партіями. Я дуже сподіваюся, що розколу не буде і ніхто не дасть завести опозицію до парламенту. Наразі якихось розбіжностей щодо протесту і рішення щодо ненадання легітимності парламенту нема. Хоча перемовини є складними. Головне, щоб люди цю нашу єдність бачили і виходили на перманентні акції.

Але погрози не заходити до парламенту були і у 2020-му, але тоді їх так і не реалізували.

У 2020-му була абсолютно інша ситуація, не така катастрофічна. І Захід не був таким рішучим. Сподіваюся, що ніхто з опозиційних сил не здригнеться і у парламент не увійде.

Повний обсяг повноважень парламент може набути тільки за наявності двох третин від повного складу (100 із 150). Чи відсутність опозиції може заблокувати його роботу?

Кворум для початку роботи у них є, і Іванішвілі, для якого закону не існує, технічно може все. Навіть на допит в прокуратуру викликали президента Грузії. Але в такому випадку парламент буде однопартійним і нелегітимним. Ніхто з демократичних країн просто не визнає ці парламентські вибори.

Протести були і до виборів проти того ж закону про іноагентів, але влада їх просто ігнорувала. Чому зараз ситуація зміниться?

Тоді наступив період, коли частина громадян вирішила дочекатися виборів. Хоча було зрозуміло, що після того російського закону про іноагентів Іванішвілі піде на все, ми все ж намагалися врятувати демократію в Грузії.

«Іванішвілі – не та людина, яка хоче йти на якісь поступки»

Ви очікуєте, що зараз ці протести будуть більш жорсткими?

Ми все-таки сподіваємося на мирні протести. Я просто хочу, аби більшість громадян Грузії, які проголосували за Євросоюз, нарешті, все зрозуміли. Бо навіть після закону про іноагентів та ще раніше після вторгнення Росії в Україну, у когось були ілюзії, що команда Іванішвілі просто не хоче війни, але хоче до ЄС.

Дуже сильно працює пропаганда. Грузія пережила 2008 рік і була першою жертвою Росії. У нашого народу є велика травма з цього приводу. Пропаганда Кремля та пропаганда Іванішвілі, яку він скопіював звідти, досі переконує: якщо прозахідна коаліція перемагає на виборах, то неодмінно буде війна. Згадайте ці аморальні бігборди про Україну. І це вплинуло на багатьох, як працює така пропаганда на багатьох в тій же Молдові і взагалі скрізь – навіть в США.

Тому ми завжди говорили, що треба, аби Захід припинив повторювати ті помилки, які він зробив і в 2008, і в 2014-му, і під час нинішньої війни, коли не дали Україні всю необхідну зброю… І зараз дуже важливо, аби там зрозуміли, що треба підтримувати українців, грузинів і молдаван. Ми давно робимо своє домашнє завдання, але важливо, аби і Захід розумів, що треба запроваджувати санкції проти Іванішвілі і його маріонеткових «проксі», які мають капітал на Заході, та відпускають своїх синів і дочок в Сполучені Штати. Натомість тут вони хочуть зробити Росію.

Навіть з урахуванням можливих фальсифікацій, успіх «Грузинської мрії» все одно вражає. Навряд чи його можна пояснити тільки залякуванням війною. Як ви самі його трактуєте?

Дуже багато людей сидять на зарплаті з бюджету, на різних соціальних програмах. Тобто це частина тих, хто завжди голосує за владу. Влада купляла голоси, забирала посвідчення осіб у багатьох людей, проводила маніпуляції з електронними машинами для голосування. Ця схема була повномасштабною, бо Іванішвілі думає, що, якщо втратить владу, то на цьому для нього – все. Тому дуже важливо, щоб західні партнери зрозуміли, що треба вводити санкції не проти грузинського народу, а проти безпосередньо Іванішвілі. Необхідно просто сказати: люди, які не хочуть бачити Грузію в ЄС, не мають подорожувати до Парижа та Нью-Йорка.

На які поступки може піти влада, аби знизити цей градус, – і опозиції, і Заходу?

Є якісь питання, які вони можуть обговорювати, – скасувати той же закон про іноагентів чи ще щось. Але не думаю, що Іванішвілі – та людина, яка хоче йти на якісь поступки. І ми не збираємося йти на жодні перемовини, тому що вони будуть катастрофою. Іванішвілі не зміниться – це остаточно. І я не думаю, що вони готові провести великі реформи, які є важливими для євроінтеграції. Тому будь-які перемовини будуть блефом.

«Опозиція виявилася не готовою»

Утім, здатність грузинської опозиції зупинити поступ «Грузинської мрії» викликає сумніви навіть серед її прихильників. Кидається в очі, що надто багато надій вона покладає на заступництво Заходу. Але такі ставки мають і зворотні ризики. Всі ще пам’ятають ситуацію 2020 року, коли опозиціонери також не збиралися легітимізувати парламент своєю присутністю, але під тиском західних партнерів були змушені відмовитися від своїх планів.

Експерт Грузинського центру стратегічного аналізу (GSAC) Гела Васадзе вважає, що така ситуація цілком може повторитися і цього разу. І майбутнє грузинського протесту залежатиме не тільки від організаційних спроможностей опозиціонерів та їх рішучості йти до кінця, а й від поточної геополітичної кон’юнктури.

– Якщо у 2016 році фальсифікації були на рівні 5%, у 2020 році – 7-8%, то зараз усі 12, а то й 15%, – підтверджує Васадзе. – Зараз Захід каже опозиції: друзі, дайте нам докази фальсифікацій, і опозиція їх збирає. Хоча про порушення кажуть на кожному кроці, систематизувати їх і надати поки не можуть.

А багато чого залежить від реакції Заходу, який визнає вибори чи ні. Ця реакція у свою чергу залежить, окрім професійного збору доказів фальсифікацій, від того, чи вийдуть люди. Так, вони вийшли одразу після виборів, але цього недостатньо – треба, аби це відбувалося ще й ще. А люди виходять за закликом опозиції, ці протести не є стихійними. Якщо порівнювати з Революцією гідності в Україні, то тоді стихійні протести виникли через побиття студентів на Майдані. Тут же йде мова про політичний протест, очолити який має опозиція.

Вона ж на словах була готова до такого розвитку подій, а реально виявилася неготовою саме до такого розкладу. Опозиція готувалася до того, що на вибори прийде багато народу і проголосує проти «Грузинської мрії». Тоді «Мрія» б собі трохи натягнула, але недостатньо для більшості, і просто почала би перекупляти опозиційних депутатів. Але ніхто не очікував цілого комплексу і такого масштабу фальсифікацій. Чесно кажучи, в ту ніч я сам був у прострації, уявляю, в якому стані було все суспільство.

Є ще один важливий момент – real politic. Зараз відбуваються політичні консультації Заходу і з «Мрією», і з опозицією. І в якийсь момент Захід може просто сказати опозиції: друзі, заходьте до парламенту, як це було на минулих виборах.

У мене таке відчуття, що 4 листопада буде такий інформаційний мітинг для того, аби показати тому ж Заходу, що люди, які виходять на протест, є. Хоча вже дуже багато хто говорить: а навіщо ми підемо, якщо вони так поводяться? Буде спроба встановити наметове містечко. І це буде певною мірою провокацією, бо влада неодноразово казала, що не допустить наметів. З іншого боку, владі розганяти мітинги саме в цей момент не дуже зручно.

Усі чекають на 5 листопада (дата президентських виборів у США). Коли казали, що Орбан приїжджав до Грузії як посол Путіна, то насправді він приїжджав як посол Трампа, бо Путіну тут посли не потрібні. Після виборів в США проведе свої заходи і європейська спільнота (7-8 листопада відбудуться саміт Європейського політичного співтовариства та неформальний саміт Євросоюзу, 13 листопада збереться на чергове засідання Європарламент – «Главком»). І, думаю, багато чого щодо результатів виборів у Грузії вирішиться саме в цей період.