Ахметов і президент: хто в домі хазяїн?

«Неможливо стати сильною, незалежною країною без економічного зростання. Нам потрібні величезні інвестиції, нові технології та ефективне управління», - заявив минулого місяця під час Міжнародного інвестиційного саміту у Донецьку Ринат Ахметов. І додав: «Нам потрібні прості правила, щоб в інвестора не склалося враження, що він до нас приїде в костюмі, а поїде в шортах».

У цих словах приховано кілька важливих меседжів. Адже говорити про потребу економічного зростання та ефективного управління можна лише за відсутності як першого, так і другого. А друга фраза означає те, що навіть найбагатший з українських олігархів відчуває відсутність стабільних і чітко сформованих принципів у стосунках з владою, що простою мовою означає «беспредєл».

Ці заяви Ахметова – камені у город не кого іншого, як Віктора Януковича. Бо хто-хто, а Ринат Леонідович добре знає, чиєю волею вирішуються усі без винятку питання в Україні. І, зрештою, до кого стікаються усі вигоди від цієї ледь не абсолютної влади.

Не даремно згідно з рейтингами журналу Forbes Олександр Янукович за останні півроку потроїв свої статки, а от Ахметов дещо втратив – півмільярда доларів.

Подейкують, що саме це є однією з причин охолодження стосунків між Ринатом Леонідовичем та Віктором Федоровичем, якого Ахметов вважає зобов’язаним за багатолітню підтримку.

Та Янукович не потерпів таких натяків і відповів своєму візаві під час зустрічі з підприємцями 13 листопада. Президент висловив серйозне невдоволення діяльністю міністра економіки Ігоря Прасолова, Михайла Короленка з Мінпромполітики та Геннадія Темника з МінЖКГ. А голова уряду Микола Азаров навіть завів мову про необхідність «жорстких кадрових висновків».

Усі троє міністрів були призначені до Кабміну за «квотою Рината Ахметова». Кожен з них до чиновницької роботи був якимсь чином пов'язаний з бізнесом чи менеджерами Рената Леонідовича. Темник був правою рукою дніпропетровського губернатора Олександра Вілкула, який до того, як і міністр Короленко, очолював один з гірничозбагачувальних комбінатів Ахметова. Прасолов до 2005 року також працював гедиректором ЗАТ «Систем кепітал менеджмент».

Те, як Янукович та Азаров «наїхали» на людей найбагатшого українського олігарха, дозволяє припускати, що стосунки між Ринатом Леонідовичем та Віктором Федоровичем сьогодні далекі від теплих.

«Я думаю, що це не випадковість. Це, можливо, намагання ще раз нагадати, хто хазяїн в кабмінівському домі, щоб представники цієї квоти (Ахметова – «Главком»), цієї групи не розслаблялися», - сказав «Главкому» політолог Вадим Карасьов.

Конфлікт між двома найвпливовішими людьми Донбасу жевріє ще з часу перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року. Тоді Ахметов ще мав значний вплив на політичні і кадрові рішення Януковича, отож його люди легко зайняли прибуткові місця в уряді – наприклад, Борис Колесніков був призначений на надзвичайно хлібну посаду відповідального за підготовку до Євро-2012, і наближені до нього фірми непогано заробили на тих 80 млрд грн. бюджетних грошей, витрачених Україною в ході підготовки до чемпіонату.

Вочевидь, приблизно в цей час Віктор Янукович зрозумів, що потенційно здатен обійтися і без Ахметова. Так народилося нове поняття в українській політиці – Сім’я.

Людей Ахметова почали поступово витісняти з влади. Андрій Клюєв і Борис Колесніков втратили посади в уряді. І якщо Клюєва просто відправили у почесне заслання до РНБО з надією відновити вплив, то Колесніков навіть на якийсь час зник з країни.

Одночасно бізнесові інтереси Ахметова і Сім’ї почали вступати у конфлікти – наприклад, у боротьбі за прибуткові порти. До прямого махання шаблями справа не дійшла, однак дружніх почуттів у стосунки між двома «донецькими» вона теж не додала.

Про існування конфлікту також можна судити з простого аналізу виборчого списку Партії регіонів на парламентських виборах 2012 року – у ньому вже немає маси людей, так чи інакше пов’язаних з Ахметовим. Хоча на усіх попередніх парламентських виборах кількість людей Ахметова у списках ПР обчислювалося десятками.

Чергове загострення стосунків між Януковичем та Ахметовим припадає на другу половину 2013 року, і пов’язане воно, як це не дивно, з евроінтеграційними зусиллями України щодо підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Поворот у поведінці Януковича, який руками підконтрольного парламенту фактично зірвав підписання Угоди про асоціацію, штовхає Україну у братні міцні обійми Росії. Це ще більше поглиблює протиріччя між Януковичем і Ахметовим, оскільки олігарх вже багато років намагається подолати залежність свого бізнесу від російських ресурсів. Не випадково він переорієнтовується на закупівлю «блакитного палива» в Угорщині та Польщі.

Але і Янукович, і Ахметов мають розуміти, що взаємне поборювання призведе лише до взаємного ослаблення. І яким буде розвиток конфлікту між двома найвпливовішими людьми, можна буде побачити найближчим часом, якщо президент зважиться таки почистити уряд від людей, пов’язаних з наймогутнішим українським мільярдером.