Нова газова війна. Що робити Україні?

Росія повернулася до своєї звичної тактики економічного тиску на Україну. Відтепер російський газ для нас коштуватиме «по-братськи» - 485 дол за тисячу кубометрів. Про це 3 квітня заявив голова правління «Газпрому» Олексій Міллер.

Досі для України діяли, по суті, дві російські знижки на газ. Перша з них – євроінтеграційна: у листопаді минулого року Росія погодилася знизити ціну на 100 доларів в обмін на те, що Україна відмовиться від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Відповідно, після подій на Майдані, фактичної заморозки дипломатичних відносин, окупації Криму та підписання політичної частини Угоди про асоціацію цієї знижки більше не існує.

Інша знижка існувала ще з 2010 року і була прописана у Харківських угодах як нульове вивізне мито, що теж давало зменшення ціни на ті ж 100 доларів за тисячу кубометрів газу. Денонсувавши Харківські угоди, Росія скасувала і знижку. Саме про це і говорив Міллер, коли анонсував нову ціну на газ для України.

Для важкохворої української економіки це – серйозне випробування, що межує з колапсом. Ціна в 485 дол за тисячу кубометрів газу значно перевищує найпесимістичніші очікування Кабінету міністрів Арсенія Яценюка. На початку березня міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан заявляв, що уряд розраховує платити у ІІ кварталі 368,5 дол за тисячу кубометрів. А об’єктивною ціною за російський газ він вважає 268,5 дол за тисячу кубометрів – саме стільки мало коштувати «блакитне паливо» з урахуванням обох скасованих знижок.

Проте в нових політичних обставинах уряд змушений бути реалістом і виходити з того, що на газовому ринку умови диктує Росія. Принаймні, поки що. Арсеній Яценюк вже зробив заяву про те, що Кабмін вніс необхідні корективи у фінансові плани «Нафтогазу». «Ми розрахували проблеми НАК з точки зору того, що з 1 квітня ціна на російський газ буде встановлена на рівні 480 дол. за тисячу кубометрів», - сказав він.

«Росія заявила, що, скасувавши знижку на газ, вона виходить з контракту, підписаного у 2009 році. Чим ми можемо відповісти? Потрібно просто відмовитися від поставок російського газу. На Заході нам підуть назустріч, вже йдуть. У нас є технічна можливість повністю при умовах реверсу нашої ГТС повністю замінити східний імпорт на західний. Я ніяк не можу второпати, що робила делегація НАК «Нафтогаз» у Москві? Хто з агресором розмовляє про будь-що інше, крім припинення агресії?», - вважає екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.

Проте варіантів подальших дій у Кабміну не так багато. Україна десятиліттями абсолютно не переймалася питаннями власної енергетичної безпеки і тепер міцно сидить на російській «газовій голці».

-- Продовжувати платити

Це саме той сценарій, який розігрувався кожного разу впродовж двох останніх десятиліть, коли Росія з тих чи інших причин починала «закручувати гайки» Україні. Він, безперечно, повністю влаштує Москву, але для нас означатиме повний крах економіки.

У 2013 році Україна спожила трохи більше 50 млрд кубометрів газу. За такого рівня споживання в умовах озвученої головою правління «Газпрому» ціни в 485 дол за тисячу кубометрів Україна витрачатиме щороку на закупівлю російського газу більше 24 млрд дол., або ж майже 280 млрд грн. за нинішнім курсом Нацбанку. Це – більше половини видатків Державного бюджету на 2014 рік (436,76 млрд грн.), отже – неминучий шлях до дефолту. Жодні вливання європейських чи американських донорів не порятують економіку України в таких умовах. На це, власне, Росія і розраховує.

-- Диверсифікація джерел постачання

Зрозуміло, що ціна газу для України не має під собою жодного економічного підґрунтя. Найкращим доказом цього є те, що середня вартість російського газу для країн ЄС коливається в районі 370 дол за тисячу кубометрів. Але до цієї ціни ще входить вартість транспортування.

Якби у формуванні ціни для України була виключена політична складова, то російське «блакитне паливо» мало би для нас коштувати ще дешевше, ніж для країн Європи – принаймні, на вартість транспортування через територію України.

За таких умов Україні вигідніше купувати російський газ не у «Газпрому» напряму, а у його європейських клієнтів, тобто через посередника, який неминуче робить свою націнку. Це суперечить усім законам логіки і здорового глузду, але Росію, як відомо, розумом зрозуміти неможливо.

Саме такий спосіб вирішення газового питання уряд і намагається зараз задіяти. «Мова йде про диверсифікацію поставок з Європейського союзу. За нашими оцінками, технічно можливо постачати 25 млрд кубометрів газу, що на 100 доларів дешевше, ніж аналогічні поставки з Росії», - заявив Арсеній Яценюк наприкінці березня. Мова йде про реверсне постачання газу через Словаччину, що, на думку прем’єра, дозволить купувати газ по ціні в 350 дол за тисячу кубометрів.

Польща та Угорщина вже підтвердили готовність постачати України по 20 млн кубометрів газу на день. Однак Словаччина досі саботувала спроби домовитися про реверс газу. «На жаль, питання практично не вирішується зі словацької сторони. Нас навіть не хочуть разом зі словацькими фахівцями допускати на територію словацької газовимірювальній станції в Копушанах для того, щоб ми могли подивитися технічну документацію, подивитися фізично на ті трубопроводи, що можна зробити для того, аби здійснювати реверс з території Словаччини», - скаржився міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан.

Позиція Словаччини пояснювалася тим, що президент країни Роберт Фіцо був політично орієнтованим на Москву. Однак 29 березня на президентських виборах переміг самовисуванець Андрей Кіска, що дає шанс для України на більш конструктивний діалог у питання реверсу газу.

Уряд Яценюка також розглядає варіант, коли Росія повністю перекриє Україні кран, за аналогією з ситуацією 2009 року. Проте ефективність такого кроку з боку Росії сумнівна. Занадто відрізняються обставини: у 2009 році відключення сталося взимку, коли Європа переживала аномально сніжні погодні умови, а нині опалювальний сезон фактично закінчився, і холоди не так тиснутимуть на політиків. Крім того, з часу тієї «газової війни» ЄС значно скоротила залежність від російського газу, диверсифікувавши джерела постачання. Зокрема США вже з наступного року обіцяють повністю забезпечити Європу власним газом. А в умовах світових економічних санкцій проти РФ перекриття крану для України лише підштовхне США та ЄС до консолідованих і швидких дій у відповідь, і питання реверсу газу з Європи вирішиться в ще більш стислі терміни.

-- Арбітражний суд

За останні роки кілька європейських компаній успішно оскаржили кабальні контракти з «Газпромом» у арбітражному суді і добилися їх перегляду. У червні 2013 року Міжнародний арбітражний трибунал у Відні зобов’язав російський «Газпром» повернути частину платежів німецької енергетичної компанії RWE на суму 390 млн дол. Роком раніше чеська «дочка» цього ж німецького концерну через суд скасувала накладений на неї «Газпромом» штраф за невибраний газ. А польська компанія PGNiG у 2012 році відсудила у російського монополіста 15% знижку на вартість газу, до того ж заднім числом.

Італійським компаніям ENI і Edison, німецьким E.ON і RWE і грецькій DEPA – «Газпром» був змушений надати знижки. Тільки за першу половину 2012 року, за даними агентства Рейтер, "Газпром" виплатив європейським компаніям близько 4,25 млрд доларів.

Тим самим шляхом може і повинна йти Україна. Враховуючи ціну, за якою ми купуємо газ у російського монополіста (особливо у порівнянні з середньоєвропейською ціною), ймовірність успішного оскарження контрактів у арбітражному суді наближається до 100%. Все залежить виключно від політичної волі очільників держави.

«Російська сторона, ставлячи «Нафтогаз» перед ціною, яка не відповідає ринковим реаліям, сподівається, як і раніше, продавити все в форматі двосторонніх відносин. Нам же потрібна якомога ширша інтернаціоналізація цього питання. Тим більше, що на спотовому ринку ціна зараз балансує практично навіть на дещо нижчому рівні, ніж ціна на газ за так званою «знижкою Януковича», яку ми отримували протягом першого кварталу. Це дає підставу для відповідних звернень до арбітражу», - вважає директор енергетичних програм аналітичного центру «Номос» Михайло Гончар.

-- Підвищення вартості транзиту

Враховуючи, що значну частину газу до ЄС «Газпром» постачає через територію України, логічним було б підвищувати ставки транзиту адекватно підвищенню цін на російський газ для України.

Переговори з Росією на цю тему вже ведуться. Ситуація ускладнюється тим, що з формальної точки зору «Газпром» ціну не підвищував, а лише скасував існуючі знижки. І доки діючий контракт не оскаржений у суді, зміна ціни транзиту відбувається за вказаною в контракті формулою. Тому фактично виходить так, що Росія підвищила вартість газу для України на 40%, а Україна підвищила ставку транзиту для Росії лише на 10%. Паритетом це назвати важко.

При цьому Росія за останнє десятиліття витратила мільярди доларів на будівництво газогонів в обхід території України, чим вибила важливий козир з рук нашої влади. До того ж, спроби тиску українського уряду на «Газпром» неминуче наштовхнуться на несприйняття таких дій з боку країн ЄС, оскільки Росія у зриві контрактів з європейськими споживачами звинувачуватиме саме Україну, як це було під час «газової війни» 2009 року. Тоді РФ звинуватила уряд Тимошенко у крадіжках газу і перекрила кран, одночасно апелюючи до європейської спільноти. Внаслідок цього були підписані нові російсько-українські газові угоди, які діють і досі, а Тимошенко відсиділа майже три роки у в’язниці.

-- Сланцевий газ

Сланцевий газ як альтернатива – це шлях, яким сьогодні пішли багато економічно розвинених країн, зокрема США та ЄС. Україна не виняток. Наприкінці листопаду 2009 року американська компанія Shell пробурила першу свердловину на Харківщині згідно з підписаними раніше угодами з українським урядом. Повноцінний видобуток почнеться вже наступного року.

За різними прогнозами, Україна зможе отримувати таким чином від 5 до 30 млрд кубометрів газу щорічно, а собівартість його може становити 120 дол за тисячу кубометрів, тобто вчетверо дешевше від «газпромівського». І навіть якщо ця ціна, як прогнозують скептики, і буде вищою – все ж вийде дешевше, ніж купувати газ у Росії.

Однак і тут не обійтися без проблем. Перш за все, 30 млрд кубометрів – це дуже оптимістична цифра, вийти на яку Україна зможе хіба за кілька років. А «Газпром» тисне вже і зараз.

Другою проблемою є не до кінця з’ясовані екологічні наслідки, які може нести видобуток сланцевих газів. Через це на Західній Україні спроби розпочати видобуток наштовхнулися на шалений опір місцевого населення.