Володимир Бойко: Шокін буде працювати на користь «корпорації», яка його зробила генпрокурором

Голова Консультативної Ради при Генпрокуратурі Володимир Бойко, гримнувши дверима, залишив свою посаду після призначення Генеральним прокурором Віктора Шокіна. В інтерв’ю «Главкому», він розповів, чому найближчим часом не варто очікувати результатів резонансних розслідувань і як президент Петро Порошенко впливає на формування керівного складу правоохоронного органу.

У понеділок стало відомо, що Ви склали повноваження голови та вийшли із Консультативної ради при Генпрокуратурі. Виникли непорозуміння з новим керівником ГПУ?

Причина – глибша. Консультативна рада зусиллями нового керівництва перетворена на декоративний орган і я не вважаю за потрібне витрачати час на імітацію її діяльності. Віктор Шокін повністю заблокував її роботу, оскільки йому, а точніше – його керівництву з Адміністрації президента, вона не потрібна.

Рішення Консультативної ради Генпрокурор не розглядає, на листи не реагує. Поведінку Шокіна і його підлеглих по відношенню до нас інакше, як хамською, кваліфікувати не можу.

Консультативно-дорадчий орган при Генеральній прокуратурі був створений у травні 2014 року за ініціативою тодішнього першого заступника Генпрокурора Миколи Голомші.

До складу увійшли науковці, адвокати, журналісти, правозахисники, громадські діячі, народні депутати – люди, які мають свій погляд на те, як реформувати прокуратуру, обізнані з професійним і моральним рівнем прокурорських кадрів. Саме вони мали пропонувати шляхи виведення прокуратури з кризи – управлінської та, головне, соціальної, оскільки за останні 15 років цей орган перетворився на ракову пухлину суспільства.

Але з травня 2014 року в країні багато чого змінилось – маємо вже третього Генпрокурора, а Голомша, який стояв на Майдані, звільнений за те, що, начебто, «сприяв узурпації влади Януковичем». Сьогодні Генпрокуратура з колись більш-менш самостійного державного органу зведена до рівня управління Адміністрації президента.

…Категоричне твердження, але навіть якщо так, хтось скаже: головне, щоб нове керівництво прокуратури зробило її ефективною, вичавило корупцію з органу. Адже після перебування на посаді керівника Віктора Пшонки, прокуратура в іншому світлі і не сприймалася у суспільстві.

По-перше, корупцію не можна вважати проблемою. Це – спосіб існування державного механізму в будь-якій феодальній країні і Україна тут не виняток. Для прокурорів здатність працювати в корумпованих схемах – це кваліфікаційна вимога. Україна – феодальна держава, а відтак у ній не розподілені гілки влади. Через це прокуратура не належить до жодної владної гілки, а покликана обслуговувати потреби правлячого аристократичного стану. Саме це і породжує корупцію: за вірну службу монарх дозволяє прокурорам заробляти собі копійку, обдираючи посполитих.

Ніякого реформування прокуратури без кардинальних конституційних змін бути не може.

По-друге, щодо президентської команди. Коли в грудні «за власним бажанням» звільнявся з посади перший заступник Генпрокурора Микола Герасим’юк, він зробив заяву, яка мене спершу здивувала: мовляв, він не хоче заважати президенту будувати свою вертикаль в органах прокуратури. Здається, яке відношення президент має до прокуратури?

Але після призначення нового першого заступника стало зрозумілим, про яку вертикаль йдеться. На заміну Герасим’юку прийшов Олег Заліско. Станом на червень 2014 року він працював начальником відділу прокуратури Львівської області. Звісно, нічого поганого в такому стрімкому кар’єрному зльоті не має. Але є нюанс. Генпрокурор Махніцький навесні 2014-го розпорядився вигнати Заліска взагалі з органів прокуратури за кричуще хабарництво. Свого часу, коли Махніцький працював у Львові адвокатом, Заліско вимагав гроші навіть з нього.

Чому не «вигнали»?

Не встигли – в нього знайшовся невідомий покровитель, завдяки якому Олег Ігорович раптом переїхав зі Львова до Києва та опинився в апараті Генпрокуратури. Два місяці він попрацював заступником начальника одного з прокурорських главків і вже в серпні 2014-го отримав призначення на посаду заступника Генпрокурора та одночасно очолив найбільш «хлібний» підрозділ – Головне слідче управління.

Розвал слідства по Небесній Сотні, відсутність будь-якого поступу в розслідуванні економічних злочинів попереднього режиму, ймовірне зняття міжнародних санкцій з найближчого оточення Януковича – це все наслідок керування Заліском Головного слідчого управління. Тепер він – вже перший заступник Генпрокурора. Хоча, ходять чутки, що він виявив недостатньо запопадливості перед Порошенком і тому може бути замінений депутатом парламенту Грузії Георгієм Вашадзе.

Менше з тим, після призначення Шокіна розслідування резонансних кримінальних проваджень виглядає більш інтенсивним, ніж раніше.

Розслідування так званих «резонансних справ» активізувалось у грудні 2014 року після того, як Генпрокурором Віталієм Яремою було створено нове управління спеціальних розслідувань на чолі з Сергієм Горбатюком. Це був той рідкісний випадок, коли Генпрокурор все ж таки прислухався до рекомендацій Консультативної ради.

До створення такого управління, панував хаос. Наприклад, за фактами кримінальних правопорушень, скоєних під час акцій протесту в Києві, було відкрито три окремих кримінальних провадження: справу щодо загибелі на Майдані цивільних осіб розслідувала Генпрокуратура, справу щодо загибелі співробітників міліції розслідувало МВС України (що, взагалі, є неприпустимим), справа щодо заподіяння тілесних ушкоджень учасникам акцій протесту, які не потягнули смерть потерпілих, перебувала в провадженні прокуратури Києва.

Я вже не кажу про сотні аналогічних кримінальних проваджень, відкритих у регіонах. Відповідно до рішення Консультативної ради від 7 листопада 2014 року Ярема створив єдиний слідчий орган – нове управління в складі Головного слідчого управління. Воно об’єднало в одне провадження понад 900 справ.

З огляду на це, чи можна очікувати результати розслідувань по гучних справах найближчим часом?

Не думаю. Доказова база була знищена в МВС України ще в березні-квітні 2014 року, а вбивці в більшості своїй виїхали за кордон, хоча їх прізвища відомі й навесні навіть була спроба затримати на території МВС України 16 колишніх "беркутівців". Зараз досудове слідство завершено відносно двох – Зінченка та Аброськіна, які свого часу не скористались наданою їм можливість втекти, ще двоє щойно затримані. Суд їх всіх, напевно, визнає винними, бо інакше Генпрокуратура відкриє проти суддів кримінальне провадження – це вже стає нормою, коли за кожним фактом, коли прокурор не згоден з судовим рішенням, суддю починають переслідувати в кримінальному порядку. Але мені не відомі якісь реальні докази вини цих «беркутівців». Тобто, всі знають, що ці люди причетні до розстрілів, але знати й довести – то є різні речі. Я ж кажу – доказова база знищена в МВС України ще минулої весни.

Що ж стосується економічних злочинів, вчинених представниками попередньої влади, то тут є добрі перспективи. Щоправда, нема кому працювати – у Генеральній прокуратурі десь 60 слідчих і вони просто фізично не спроможні опрацювати таку величезну кількість епізодів тим більше, що Кримінальний процесуальний кодекс «ім. Портнова» дуже ускладнив слідство у справах такої категорії. Тому так затягнулось розслідування і по Межигір’ю, і по інших злочинах попередників.

Треба чітко усвідомлювати, що кримінальне переслідування представників минулого режиму – це навіть не зведення рахунків з політичними опонентами. Адже якими опонентами можуть бути колишній народний депутат від Партії Регіонів Михайло Чечетов і колишній міністр економіки в уряді президента Януковича Петро Порошенко?! Це – чистий піар на потребу невибагливому електорату.

Перевіряючи, наприклад, Олександра Єфремова на предмет можливого спонсорування терористів, Генпрокуратура відмовляється розслідувати кричущі випадки переказу бюджетних коштів осередкам ДНР і ЛНР «міністром від Майдану» Дмитром Булатовим. Висуваючи Чечетову підозру у фальсифікації результатів парламентського голосування 16 січня 2014 року, Генпрокуратура не буде ні за яких обставин розслідувати аналогічну фальсифікацію, що була допущена у Верховній Раді 16 вересня 2014 року (тоді під час голосування за особливий статус для частини Донбасу, на інформаційному табло у сесійному залі ВР не висвітилися результати голосування по фракціях і групах – «Главком»), чи підробку Яценюком і Гройсманом Закону України «Про бюджет України на 2015 рік» (опублікований варіант Бюджету відрізнявся від проголосованого, - «Главком»).

У чому саме провина Булатова?

Під керівництвом цього пана Міністерство молоді та спорту переказало кілька сот тисяч гривень Луганському та Донецькому авіаспортклубу, що знаходилися на окупованих територіях, а також одній фіктивній фірмі. Свого часу прокуратурою Києва було відкрито кримінальне провадження.

На своїй сторінці у Facebook ви натякали на те, що під час розслідування кримінальної справи відносно екс-керівника «Нафтогазу» Євгена Бакуліна, останньому не без допомоги нинішнього керівництва держави і прокуратури вдалося вивести свої кошти з-під арешту.

Все правильно, тільки зняття арешту з коштів Бакуліна – не ініціатива Яреми – він дізнався про це з повідомлень у пресі.

Кримінальне провадження щодо Євгена Бакуліна розслідувало Головне слідче управління МВС, судом були арештовані величезні кошти цього пана на банківських рахунках, а сам він випущений судом під заставу в майже 10 млн. гривень. У вересні 2014 року Шокін, якого на вимогу Порошенка Ярема призначив заступником Генпрокурора – начальником Головного управління нагляду в кримінальному провадженні, витребував з МВС України матеріали справи для перевірки в порядку процесуального керівництва.

«Перевіривши» справу, один з підлеглих Шокіна раптом виніс постанову про її закриття, скасування запобіжного заходу щодо Бакуліна та зняття арешту з заблокованих рахунків. Зрозуміло, що гроші були моментально виведені за кордон, куди виїхав і сам Бакулін.

Через два дні про це Яремі доповіла прес-служба, точніше – начальник Управління у зв’язках з громадськістю та ЗМІ, оскільки про закриття провадження написала, здається, «Українська правда». Ярема викликав Шокіна, але той заявив, що йому нічого не відомо, ніхто справу не закривав. Ярема призначив службову перевірку, у ході якої було встановлено, що провадження закрито без жодних законних підстав. Постанова про закриття була скасована, але Бакулін та його гроші були вже за межами України.

Те, що Шокін це зробив за вказівкою Порошенка, стало очевидним після того, як Бакулін за допомогою Адміністрації Президента був обраний народним депутатом по мажоритарному округу. У такий спосіб Порошенко формував лояльну до себе парламентську опозицію.

Ярема, ймовірно, не хотів публічно засуджувати такі дії, чому це не зробила Консультативна рада, яка, з огляду на вашу поінформованість, дізналася про ситуації навколо коштів Бакуліна не сьогодні. Яка була реакція Ради?

Ніякої. Більш того, я ставлю собі в заслугу, що не допустив навіть спроб втручання Консультативної ради в конкретні кримінальні провадження – випадок з розслідуванням злочинів на Майдані то є виняток, але й там жодного втручання не було, а лише рекомендації щодо вжиття певних організаційних заходів. При цьому ці рекомендації були оформлені так, щоби ніхто не зміг закинути Консультативній раді, що вона вийшла за межі своїх повноважень.

Ми вважали, що головними пріоритетами для нас є розгортання публічної дискусії щодо ролі й повноважень прокуратури; запровадження в діяльності органів прокуратури стандартів, встановлених рішеннями Європейського суду з прав людини; вдосконалення нормативно-правової бази; підвищення ефективності прокурорського нагляду і таке інше.

Що вдалося з цього зробити?

Всі наші напрацювання, на жаль, спочатку Ярема, а потім Шокін просто повісили на цвяшок у туалеті.

При тому що Консультативна рада підготувала до розгляду керівництвом ГПУ десятки питань. Наведу лише один приклад. Ми проаналізували діяльність Управління організації прийому громадян та розгляду звернень і відділу з питань доступу до публічної інформації. Були виявлені численні випадки безпідставної відмови в наданні публічної інформації на запити громадян і ЗМІ, та головне – були діагностовані системні вади в діяльності цих підрозділів та недоліки відомчої нормативної документації.

Було запропоновано скоротити, принаймні, кількість «сходинок» прийняття рішень, розробили зміни у відомчі інструкції, рекомендували призначити службову перевірку відповідальної особи за надання публічної інформації.

Особливу увагу Генпрокурора звернули на те, що деякі акти ГПУ не проходять правову експертизу, не оприлюднюються в офіційних виданнях, але набувають чинності. Ми наполягали на оприлюдненні на офіційному веб-сайті всіх без винятку наказів Генерального прокурора, а також спільних наказів Генпрокуратури з іншими органами влади (що не містять інформації з обмеженим доступом). В тому числі інформацію про звільнення з посад співробітників органів прокуратури із зазначенням причини.

Вас почули?

Ярема відмовився розглядати ці питання без будь-якого пояснення. І так він вчинив практично з усіма нашими рішеннями окрім чотирьох. З них два були задоволені та імплементовані (стосовно перевірки дотримання трудових прав засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, та стосовно підвищення ефективності розслідування злочинів, скоєних під час акцій протестів), два – відхилені (вони стосувались діяльності Головної військової прокуратури).

Через це Консультативна рада в грудні припинила роботу у формі засідань, оскільки вони втратили сенс. Спочатку ми спробували порозумітись на апаратному рівні, з залученням помічників Генпрокурора. Потім я написав листа Яремі, виклавши пропозиції щодо запровадження механізму розгляду рішень Консультативної ради, але відповіді не одержав. Після зміни Генпрокурора аналогічним чином звернувся до Шокіна – результат той самий.

Чи можна вважати, що численні докори Яремі у неефективності ГПУ були небезпідставними?

Кампанія проти Яреми у ЗМІ була організована та оплачена оточенням Ігоря Коломойського, якому той заважав, відмовляючись звільнити з посади прокурора Дніпропетровської області Романа Федика. А оскільки «викривачі» не мали жодної уяви про те, що насправді відбувається в органах прокуратури, практично все, що розповідали про Ярему – це була примітивна брехня, вигадана від першого слова до останнього.

Та й не тільки про Ярему. Все без винятку, що писали про Олега Махніцького – також брехня: і про нерухомість у Лондоні, і про те, що донька Махніцького вчиться за кордоном, і те, що Генпрокуратура виділила Махніцькому квартиру, і що Махніцький, начебто, придбав готель «Хаятт» у Києві.

А про заступника Даниленка та його земельну ділянку в 140 га – також наклеп?

Якраз про Даниленка – правда. Але не вся. Даниленко – це не людина Яреми, хоча вони давню працюють у одній команді. Це – людина Порошенка. Земельна ділянка, про яку ви згадали, а також інший бізнес Даниленка, насправді, має кількох власників: це сам Даниленко (формально – його син) та Геннадій Ільїн, колишній начальник охорони Порошенка, у минулому – бригадир організованого злочинного угруповання (ОЗУ) Савлохи.

Порошенко не зміг би вибудувати бізнес у 90-х роках, якби не платив за «дах» певному ОЗУ. А за це злочинне угруповання забезпечувала захист від інших таких же угруповань та зв’язки з корумпованими представниками органів влади – це були правила тодішнього ділового життя. Так у оточенні Порошенка з’явився Ільїн, а також співробітник податкової міліції Даниленко. Коли в 2005 році Ярема був призначений начальником міліцейського главку Києва, Порошенко, який тоді був повним хазяїном у МВС України, призначив Даниленка до Яреми «смотрящим» на посаду заступника начальника ГУ МВС України в Києві. Ярема та Даниленко спрацювались і з тих пір завжди поруч. Коли Ярема був народним депутатом, Даниленко – його помічником-консультантом. Коли Ярема посів крісло віце-прем`єра, Даниленко очолив його апарат.

У 2005 році Порошенко очолював РНБО, як він міг впливати на кадрові призначення в міліції?

Порошенко був не просто Секретарем РНБО, а Секретарем «з розширеними повноваженнями» - в обмін на призначення Юлії Тимошенко прем’єр-міністром він виторгував собі в підпорядкування силові органи та суди. З цього приводу був виданий спеціальний Указ президента Ющенка.

Що ж стосується МВС України, то міністром тоді був відданий Порошенкові Юрій Луценко, якому незадовго перед призначенням на цю посаду Порошенко купив шикарну квартиру в «Царському Селі» площею, здається, 700 кв. м, а першим заступником міністра, який, фактично, і керував МВС України, був найближчий товариш і кум Порошенка, нині вже покійний Олександр Бондаренко. До речі, Бондаренко був і близьким товаришем та покровителем все того ж Анатолія Даниленка.

Досить важко довести, що хтось купив будь-який актив за чужі, а не свої кошти. На чому ґрунтується ваше ствердження про придбання Порошенком квартири для Юрія Луценка?

Юрій Віталійович запрошував мене в ту квартиру на новосілля, але я відмовився. На які гроші Луценко купив квартиру я знаю особисто від нього.

Отже, якщо підсумувати звинувачення Яреми у ЗМІ і соцмережах, на вашу думку, всі вони не відповідають дійсності?

У більшості випадків – так. Як ще можна оцінювати заяву (журналіста – «Главком») Юрія Бутусова, що Ярема, начебто, допоміг Арбузову зняти 200 млн. грн. з арештованого рахунка? Звісно, це брехня – Арбузов ані копійки не зняв саме через позицію Яреми, який через Фінмоніторинг заблокував спробу адвокатів Арбузова це зробити.

Але це зовсім не значить, що при Яремі прокуратура працювала ефективно. Насправді підстав для критики більш, ніж досить. Самі лише ті факти, що я навів, свідчать: рішення про призначення Віталія Григоровича на посаду Генпрокурора було помилковим. Але зовсім не з тих причин, про які розповідало дніпропетровське угруповання. Ярема, прослуживши все життя в міліції, не уявляв, що таке прокуратура й не був здатен керувати цим монстром. А керувати ним допоки можна лише в ручному режимі, знаючи кадри до начальників відділів включно.

Але керівника в тому числі характеризує і його оточення, наприклад, той же Даниленко.

Кадрову політику Ярема провалив. Йому не треба було звільняти таких фахівців, як той же Голомша, чи переводити Баганця на іншу ділянку роботу. Навпаки – слід було на них опертись і продовжити чистку органів прокуратури, розпочату при Махніцькому, з одночасним докорінним реформуванням прокуратури.

Ще одна його помилка – це підтримка безумного проекту нового Закону України «Про прокуратуру», який був розроблений Портновим і внесений у Верховну Раду Януковичем. Після того, як цей закон прийняли, Ярема схаменувся, але вже було пізно.

Посада Генерального прокурора явно не відповідала рівню Яреми, його правосвідомості та професійній ерудиції, він працював по 12 годин на добу без вихідних, але толку від того було не багато, хоча в січні 2015-го ситуація стала потроху виправлятись.

Шокін зможе керувати?

Безсумнівно. Шокін - це досвідчений управлінець, вдумливий керівник, у нього немає зверхності, він достеменно знає, як функціонує апарат Генеральної прокуратури, і зможе ним ефективно керувати. Але «ефективно» - не значить на користь суспільства. «Ефективно» - це значить на користь тієї корпорації, яка його поставила на цю посаду.

Фото: uainfo.org