Україна може втратити Софію Київську?

Передача в управління Міністерству культури заповідника Софія Київська може мати непередбачувані наслідки. Вже зараз є занепокоєння, що таким чином влада має намір віддати її одній із конфесій - Московському Патріархату, що може призвести до втрати цієї пам’ятки архітектури. Експерти застерігають, що часті та велелюдні богослужіння категорично неприпустимі там, з огляду на вік споруди, і можуть призвести до її руйнування. Тож об’єкт має залишитись у державній власності і використовуватися хіба що для дуже урочистих подій в Україні.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Володимир Яворівський та голова Всеукраїнської асоціації музеїв, колишній генеральний директор Києво-Печерського історико-культурного заповідника Сергій Кролевець.

Сергій Кролевець: «Це перший крок до того, щоб «Софія Київська» була передана одній з конфесій»

Те, що зараз відбувається, проходить в традиційний непрозорий спосіб. Ще два тижні тому ніяких чуток про це не було. Де вирішувалося питання про передачу - невідомо, але всі ми побачили з екранів телебачення інтерв’ю із заступником голови Державної служби з питань національної культурної спадщини паном Вечерським, де він сказав, що така передача відбудеться, крім того, відбудеться з’єднання двох заповідників в один. Мається на увазі Національний Києво-Печерський історичний заповідник і Національний заповідний «Софія Київська». Це все буде зроблено тому, що це, начебто, умова світової спільноти. Більше ніяких обґрунтувань передачі ми не чули ні від кого.

Але, на жаль, інформація, яка була озвучена паном Вечерським, а потім повторена високими керівниками держави, є неправдивою. Зокрема, прем’єр-міністр сказав, що передача здійснюється за умовами світової спільноти, і це буде на краще. Що буде покращено, невідомо. Міністерство культури, згідно умов чинного законодавства, є центральним органом виконавчої влади в музейній сфері. Воно здійснює методичне керування всієї музейної сфери по всій Україні, і передавати в його підпорядкування якісь заклади зовсім не обов’язково. Для чого змінюється підпорядкування? У всіх викликає занепокоєння, що під час такої передачі зазвичай щось зникає, пропадає, забувається.

Сьогодні директор Національного заповідника «Софія Київська» вже заявила про те, що після виходу з лікарняного працювати не буде. Що буде з музеєм? Що буде з колективом працівників? А чи не буде того, що зараз відбувається в Києво-Печерському заповіднику під керуванням нового директора, де 84 науковці вже скорочені, а в грудні пан Вечерський заявив ще й про наступне скорочення, доки не залишиться 150, а може і 100 працівників проти 500, які були минулого року? Сьогодні виганяються на вулиці науковці та музейники, які ніде роботи не знайдуть, оскільки, наприклад, працівник Музею Заньковецької не зможе знайти відповідну роботу у Національному художньому музеї. Специфіка роботи музейника в тому, що він вмирає, якщо знаходиться поза межами свого музею, якщо його відривають від музейних предметів та експонатів, які він все життя вивчає. Для того, щоб вбити музей, можна зробити те, що було зроблено з Музеєм історії Києва, коли музейних працівників відірвали від музейних предметів, експонати були зіскладовані на двох поверхах Українського дому і ми з вами всі забули про його існування.

З території Києво-Печерського заповідника відселити музеї кавалерійським наскоком не вдалося. Обіцяли до кінця минулого року, і ще якісь терміни називали, досі працює комісія по відселенню, але жодного музею не відселили. Врятувала ситуацію проста річ: немає куди відселяти, в бюджеті немає коштів на побудову нових приміщень, нових експозицій і навіть на просте перевезення експонатів, адже музей – це дуже складна інфраструктура.

Виникає запитання, а чи не готується така ж доля «Софії Київській»? А чи не стане вона місцем перебування предстоятеля Руської православної церкви? Вчора такого занепокоєння не було, а сьогодні воно виникає, оскільки задекларована мета виявляється неправдивою. Світова спільнота, зокрема, ЮНЕСКО не може давати рекомендації, як державі керувати своїми об’єктами, з’єднувати два заповідники чи ні, бо це втручання у внутрішні справи України. Тим більше, в Списку всесвітньої культурної спадщини існують об’єкти спільної номінації, які подають не тільки різні структури однієї держави, а й різні держави. Зокрема, «Букові праліси Карпат» є об’єктом спільної міждержавної номінації.

Якщо говориться неправда, то де ж правда? Занепокоєння підсилюється мовчанням церкви, урядовців та представників виконавчої влади, які б мали сказати, що буде не так, і довели це. На мій погляд, це перший крок до того, щоб «Софія Київська» була передана одній з конфесій.

Володимир Яворівський: «Сьогодні ми маємо той уряд, якому небезпечно це все передавати»

Моя позиція різкіша через те, що для мене остання акція, яка здійснена Кабінетом Міністрів фактично підтверджує те, що сьогодні стосунки держави і конфесій, які є в Україні, набувають абсолютно зрозумілих однотонних рис. Підтвердженням моєї думки є коронація Президента Януковича. Навіть Кучма, якого не можна запідозрити у великому українському патріотизмі, і той приймав своє благословення у Софії Київській у присутності всіх конфесій, які хотіли в цьому брати участь, – мусульмани, іудеї, автокефалісти, Київський і Московський патріархати. В даному випадку Президент прийняв благословення з рук тільки одного патріарха, центр якого перебуває поза межами України. Моя позиція абсолютно однозначна: як віруючий Янукович має право ходити до будь-якої церкви, це його особисте гарантоване Конституцією право, але як Президент всієї української держави, якщо він прийшов з гаслами об’єднання України, то він не мав права цього робити.

Наступний крок уряду: під виглядом того, що на території Києво-Печерського заповідника є організації, які не мають прямого стосунку до культури, раптом приймається рішення викинути звідти фактично всіх. Справді врятувало те, що немає куди, і те, що ми провели відкрите засідання нашого комітету залучивши туди інтелігенцію, яка фактично змусила міністра культури, який там не особливо щось вирішує, але все одно змусила сказати про те, що цього робитися найближчим часом не буде.

При тому що церква і держава у нас є абсолютно автономні, Київська міська рада спонтанно приймає рішення переказати на будівництво Свято-Успенського собору на Московській площі, якщо не помиляюся, 11 мільйонів гривень. Це при тому що у міському бюджеті миші бігають. Після цього уряд переказує кошти нібито на Десятинну церкву для того, щоб якось законсервувати її рештки, адже фундаменти, які залишилися, є найбільшою цінністю. Але насправді навіть на заробітну плату археологам, які там працюють, не поступило ні копійки. Зараз проектується побудова плити на рештках цього фундаменту, на якій збудувати московський храм.

Наводжу ще приклади на підтвердження моєї думки. У Верховну Раду депутатами регіоналами вноситься законопроект (і його можуть проголосувати дуже легко найближчим часом), де пропонують на час будівництва собору на Московській площі звільнити всі організації, які беруть участь у будівництві, від спалити податків. Ви собі уявляєте, яка офшорна зона буде на цьому маленьку п’ятачку, і яка це колосальна дірка у бюджеті?

І нарешті епізод, який ми сьогодні обговорюємо. Свого часу, коли були інші уряд, влада і Президент, я вносив законопроект, бо був стурбований тим, що Києво-Печерська лавра перебуває під опікою Черновецького, тобто міської влади. Там будується те, що немає жодного відношення до церковного життя, це кілька абсолютно сучасних офісів. Нас не раз попереджали експерти з ЮНЕСКО, що це незаконно, і нас, як шкодливих котів, можуть викинути. Останній, хто пережив таку ганьбу, був Афганістан під час їхньої війни, коли в результаті воєнних дій було зіпсовано якусь унікальну мусульманську пам’ятку. Україна може прийняти цю ганьбу на свою голову.

Ми тоді справді вважали, що було б набагато розумніше забрати від міської ради і передати це під опіку уряду. Сьогодні ми маємо той уряд, якому небезпечно це все передавати. Софією займалося Мінрегіонбуд, що мене теж постійно насторожувало, бо вона мала би бути в одних руках, і ясна річ, що найбільше для цього підходить Міністерство культури, де є відповідні професіонали. Але сьогодні влада діє в галузі культури так само, як в галузі приватизації. Це бульдозер, який йде, і все, що є на його шляху, або розгортає, або підминає під себе. Ситуація спрощується: сьогодні це все передається Міністерству культури і буде перебувати вже в одних руках, тому що в ЮНЕСКО Лавра та Софія зареєстровані під одним номером як один об’єкт. Ми прекрасно розуміємо, що хочуть викинути з верхньої Лаври музеї і рано чи пізно, якщо вони затримаються при владі, підуть саме цим шляхом. Після цього, ви самі розумієте, що відбудеться. Тіпун мені на язик, але я думаю, що вони вже готуються до Великодня, щоб Володимир, а можливо приїде й Кирило, і вже Великодній молебень провела одна єдина конфесія – це Московський Патріархат. Після цього її уже буде закріплено як власність. Софія перестане бути українською, бо керівництво Московського Патріархату є екстериторіальним і до України прив’язано лише формально. І ми можемо втратити унікальну нашу пам’ятку.

Це робиться методично, ніхто ні к ким не радиться, все робиться як правило закрито. Недавно в Софії мав бути проведений круглий стіл, розмова з приводу того, що буде із пам’яткою надалі. Прийшло дуже багато людей, професіоналів, журналістів, але нам сказали, що директриса дуже захворіла і розходьтеся додому по-хорошому, бо вже нічого не відбудеться. Я ще тоді зрозумів, що рішення вже прийнято, що Софія буде передаватися в руки Московському Патріархату, але через оці певні формальності.

Мені сьогодні сказали, що потрібний ще указ Президента, окрім розпорядження уряду. Чи плануєте ви як голова комітету звертатися до Віктора Януковича, щоб він, можливо, заветував це розпорядження уряду про передачу?

Володимир Яворівський: Завтра відбудеться засідання комітету, де це питання буде головним для обговорення. Я знаю розстановку сил, і не маю жоднісінького сумніву в тому, що наш комітет прийме таке звернення і до Президента, і до Азарова. Ми будемо бити в усі дзвони для того, щоб врятувати ситуацію.

Сергій Кролевець: Дійсно, зараз треба бити в усі дзвони. Але формально указ Президента для цього не потрібний.

Якою б була ваша реакція, якби Софія Київська передавалась не Московському, а Київському патріархату, чи ви проти передачі собору церкві в принципі?

Володимир Яворівський: Я був би так само категорично проти. В Софії сьогодні щоденне або регулярне богослужіння є абсолютно протипоказаним. Там вже в кількох місцях відійшли фрески і т.д. Збирання багатьох людей негативно впливає на таку унікальну споруду, якій вже стільки років. Я категорично проти. Україна повинна мати один храм, де відбуваються якісь найурочистіші речі. Це треба робити неймовірно рідко.

Це має бути державна власність, абсолютно державний храм і жодна із конфесій просто не заслужила і не має права ним одноосібно володіти.

Сергій Кролевець: Я повністю підтримую сказане. Асоціація музеїв та я особисто неодноразово виступали проти передачі Софії будь-якій із конфесій. Проти будівництва на місці Десятинної церкви будь-якого сучасного храму. Це антинаукова річ. Так само як передача храму Спаса на Берестові не припустима.

В кожній країні існують релігійні святині, які ні за яких умов не передаються під здійснення регулярних богослужінь. У Франції, Британії, Польщі, в Голландії славетний музей Ньюкірк - це спільна державна музейна установа, яка утворена приватними колекціонерами і церквою, передана під музей. Навіть в нашій сусідній країні Російській Федерації Кафедральний собор Російської імперії не є діючим православним храмом, як і Усипальниця царів. Ісакіївський собор є музеєм живопису та архітектури. Петропавлівська церква на території Петропавлівської фортеці є музеєм історії Санкт-Петербурга. Де наш музеї історії міста Києва?

Така ситуація сьогодні у світі і передача цих храмів під богослужіння може призвести до непоправних втрат. В Україні багато конфесій, близько 400 монастирів, дайте спокій одному. Чи не може ця святиня належати всім конфесіям, всім українцям і всій світовій спільноті, оскільки це об’єкт всесвітньої культурної спадщини?

Володимир Яворівський: Пан Сергій вдарив тоді тривогу з приводу Спаса на Берестові, де теж хотіли почати відправу, нібито немає де чинити богослужіння. Наш комітет втрутився і вдалося бодай на якийсь період затримати цей процес. Але якщо все піде із Софією, то із Спасом уже ніхто панькатися не буде.

Так церкві вже передано храм?

Володимир Яворівський: Ще ні, але все вже підведено до того. Сьогодні сказано «А», завтра буде сказано «Б».

В яку суму можна оцінити Софію Київську? Коли був мітинг під стінами цього собору, мова йшла про те, що Софія Київська підтоплюється і терміново потребує реставрації. Прокоментуйте, будь ласка…

Сергій Кролевець: Сьогодні оціночна вартість Софії Київської сягає кількох мільярдів доларів. Точніше не скажу, але така робота працівниками заповідника проведена.

Підтоплення – це абсолютно природна річ, оскільки Софія Київська знаходиться в центрі мегаполіса в оточенні щільної забудови, де є водогони. Взагалі втручання людини - дуже небезпечна та шкідлива річ для таких об’єктів. Через те світова спільнота завжди звертає увагу уряду, який відповідає за збереження культурної спадщини, на невтручання в охоронну зону цих двох об’єктів.

Володимир Яворівський: Оцінити Софію як купу буряків чи збудовану хату неможливо, тому що крім матеріальної ціни, там є абсолютно не облікована її духовна та історична вартість. Хтось із вчених сказав, що Софія коштує більше, аніж наш націонал ний бюджет одного року. Тобто, йдеться про близько 200 мільярдів.

Якою може бут реакція ЮНЕСКО на те, що Софію з часом можуть передати для богослужінь одній із церков?

Сергій Кролевець: Реакція на це вже є. Є чіткі конкретні рекомендації експертів ЮНЕСКО, що робити уряду держави, щоб ці об’єкти були збережені для майбутніх поколінь в незмінному вигляді. Занепокоєність ЮНЕСКО в основному полягає в тому, що ці об’єкти безхозні, ніхто ними не займається. Немає генплану, концепції розвитку Києво-Печерського культурного заповідника. Буферні зони не виконують свої функції. Вони не можуть розібратися, чому в буферних зонах діє кілька державних урядових установ. За це відповідає і Мінкультури, і місто, і присутня там церква. Вони давали рекомендації утворити єдиний механізм управління цими об’єктами, щоб було зрозумілим, що буде через десять років.

В релігійні, церковні питання вони не будуть втручатися. Але побачать, як на території Лаври внаслідок господарської діяльності церкви руйнуються пам’ятки. Там же 15 тисяч квадратних метрів новобудов на території нижньої Лаври, знесені об’єкти. Справи, які я подавав у прокуратуру, залишились там. Я знайшов конкретних чиновників, якали на це дозвіл. Зокрема пан Кучерук – колишній голова Державної служби з питань національної культурної спадщини. Відповіді із прокуратури немає до сьогодні. А він - пенсіонер державного значення, працює заступником генерального директора Києво-Печерського культурного заповідника і жваво освоює бюджетні кошти в розмірі 36 млн.грн. минулого року і на цей рік план близько 100 мільйонів. Ось вам відповідь нашої держави. Ви думаєте, світова спільнота цього не бачить? Вони прекрасно це знають, дають оцінку корумпованості України, зокрема і по таким характеристикам.

Володимир Яворівський: ЮНЕСКО цікавить одне єдине – ці пам’ятки сьогодні перебувають під опікою світової громадськості. Їм абсолютно байдуже, що у нас є Міністерство культури чи Мінрегіонбуд. Їх цікавить, чи здатна ця держава захистити ці унікальні пам’ятки. Через те вони дуже обережно діють, ні в якому випадку не хочуть втручатися в наші внутрішні справи. І сьогодні говорити публічно про те, що нам ЮНЕСКО наказало передати - це смішно, це абсолютна вигадка. Вони ніколи собі цього не дозволять, бо це внутрішня справа країни. Вони стурбовані тим, що відбувається на території Лаври, самим станом Софії Київської.