У інтернату забирають 7,5 гектарів землі

В Чернівецькій області відбуваються дивні речі. Наприклад, 29 березня обласна рада з подачі облдержадміністрації закрила школу-інтернат для дітей-інвалідів. І це при тому, що «керівна і спрямовуюча партія», яка зараз при владі в області, не перестає називати себе чи не найбільш затятими захисниками дітей-сиріт.

Судячи з телевізійних картинок, найперший захисник таких дітей в Україні – це дідусь Янукович. Саме йому і його шанованій партії нещодавно читали вірші в прямому ефірі сироти з Чернівецької області. Під час пафосного ефіру на честь річниці президентства, отець Лонгін і його підопічні сироти розповіли всій країні, як Віктор Федорович і його соратники допомагають і їх величезному дитячому будинку, і всім сиротам України. Картинку організували прекрасну, аж сльозу можна було пустити.

Президент України не пропускає можливості попіаритися на дітях-сиротах. То він розповідає, що вони в нашій державі мають бути забезпечені всім необхідним. То навіть премію, отриману від Патріарха Кирила, їм передає.

Тим більше нас здивувало, що в тій же Чернівецькій області, ті ж регіонали під керівництвом Михайла Папієва (колишнього міністра праці й соціальної політики) дружно проголосували за закриття однієї з найбільших та найстаріших в області шкіл-інтернатів для дітей-сиріт в селі Чудей Сторожинецького району. Ми спробували розібратися, що ж там насправді відбувається.

В школі-інтернаті навчається 116 дітей з особливими потребами, ними опікуються понад 90 вчителів та технічних працівників. Обласна влада вже давно виношувала плани його скоротити, адже, як повідомив «Главкому» губернатор Михайло Папієв, він щорічно з’їдає 5 мільйонів бюджетних гривень й не забезпечує гідних умов навчання. Школа була в підпорядкуванні області, а тому і фінансування йшло також напряму з Чернівців.

29 березня рішення було винесене на розгляд сесії й за нього проголосували 56 депутатів. Працівники інтернату не дуже зраділи перспективі втратити роботу й поїхали до Чернівців протестувати. Розіслали у всі можливі інстанції прохання школу не закривати. На що отримали відповідь від керівника обласного управління освіти Михайла Буаера - всіх людей працевлаштують, а дітей переведуть на навчання в інші заклади області. Хоча самі ж вчителі стверджують, що в їхньому районі знайти роботу за фахом практично неможливо.

В Києві на історію із закриттям школи-інтернату ніяк не відреагували, хіба що Міністерство освіти поспішило одразу ж перевести стрілки, повідомивши, що все це – справа рук обласної влади, до якої відомство Табачника не має жодного стосунку.

За свідченнями працівників школи-інтернату, головними претензіями влади до них були низька наповнюваність класів та неналежні умови навчання. Але вони вказують, що перше пов’язане із забороною на відкриття початкових класів та румуномовних груп, а друге - з тим, що головний корпус побудований більше ста років тому.

«Ми хочемо, щоб наша школа залишилася функціонувати в тому режимі, в якому вона функціонує, дозволити довідкрити нам перші класи і паралельні румуномовні класи, щоб наша школа працювала. В нас було до двохсот учнів. Нам штучно кожен рік скорочували штати», - розповіла журналістам свої вимоги вихователь Ольга Сава.

-- У всьому винні фашисти й туалети?

В коментарі «Главкому» губернатор області Михайло Папієв розповів дуже дивну історію про закриття школи-інтернату, вплутавши туди фашистських окупантів, розстріляних євреїв й туалети на вулиці.

«В статусі школи цей заклад існує вже 40 років. Під час румунсько-фашистської окупації в ній була тюрма. Там розстріляли 634 єврея, з них 280 дітей. Ховали їх прямо в дворі школи. Якщо ми говоримо про християнську мораль, то як можна дозволити, щоб по кістках замордованих людей бігали діти й ходили вчителі?», - починає виправдовуватися Михайло Миколайович, намагаючись звести ситуацію до моральних чинників.

«Я глибоко розібрався в цьому питання, адже воно виносилося на розгляд ще в серпні минулого року. Я тоді відклав питання, двічі особисто приїздив у школу. Особисто вивчав архівні документи щодо того розстрілу в липні 1941 року. Коли ми спілкувалися з єврейськими організаціями, які ставили в школі меморіальну дошку, то нам казали, що де не копнеш – повсюди кістки», - розповів нам Михайло Папієв про свої дослідницькі подвиги.

Не сперечаємось, що на кістках людей навчати дітей – це безумство. Проте офіційно задекларовані плани чиновників зробити зі школи … дитячий садок, як на наш погляд, безумство ще більше. «Наскільки мені відомо, в Чудеї є 515 дітей дошкільного віку і ті групи, які створили, не задовольняють потреби. Хочемо максимально відкрити на базі приміщень дошкільні групи для охоплення дітей молодшого віку», - заявив Михайло Бауер, начальник обласного управління освіти та науки.

Взагалі логіка якась збочена виходить – діти-сироти та інваліди там навчатися з морально-етичних причин не можуть, а зовсім маленьким колупатися в землі з кістками – цілком нормально. Або ми чогось не розуміємо, або чиновники явно плутаються у своїх розповідях.

Поділився Михайло Папієв й іншими, більш приземленими мотивами розігнати школу-інтернат. Мовляв, дітей там ганяють в туалет ледь не в морози на вулицю. Справжній тобі концтабір.

«Ще один аспект питання – там навчаються розумово-відсталі діти. Якщо взяти світову практику, то розумово-відсталі діти навчаються в загальноосвітніх школах. Кожному треба поїхати і побачити, в яких жахливих умовах утримуються ці діти. Уявіть собі, там всі зручності розташовані в дворі! Тобто, там немає внутрішніх туалетів. Те ж саме щодо системи опалення. Там падає стеля. Приміщення фізично застаріле. Діти потребують нормальних умов. Не може бути школи на кладовищі. В нас сьогодні є достатньо місць в нормальних школах, щоб там навчалися ці діти», - заявив нам губернатор.

А виховують і лікують дітей, за словами губернатора, взагалі якісь непрофесійні бездарі. Коротше кажучи, влада ще й послугу інвалідам робить, що забирає їх з лап непрофесійних вихователів та ще й 5 мільйонів бюджетних коштів економить.

«Потреба цієї школи щорічно складає 5,1 мільйона гривень. На перше вересня залишиться 81 одна дитина, зараз же там їх 116. Фактично, у нас з 1 вересня на 81-го учня припадало б 92 працівника школи. Дивна ситуація. Також є питання до якості кадрів. З 46 педагогів тільки три мають відповідну освіту. В таких школах треба, щоб викладали дефектологи (їх тільки два там) і логопеди (тільки один). Все інше – це вже не є школа, де можуть учні проходити реабілітацію. Нам треба визначитись, чи ми йдемо у Європу, чи залишимо резервації у вигляді шкіл-інтернатів для розумово відсталих дітей, які залишилися тільки в Білорусі, Росії та Україні», - резюмував чиновник.

Але чомусь зовсім інші враження від навчального закладу в Чудеї у іншого регіонала, нардепа з Чернівецької області Івана Попеску. На його думку, школа-інтернат, це не те, щоб тюрма для дітей, а ледь не курорт!

«В мене особисто є достатньо емоційні позитивні спогади, пов’язані з цією школою. Адже в часи літніх канікул на базі інтернату організовували піонерські табори. В 70-х роках я мав можливість один раз там відпочивати. Тоді інфраструктура там була прекрасна: і будинок культури, й столова, й спортивний майданчик. Нещодавно я бував в тих місцях, бачив, що двохповерховий будинок виглядає пристойно, ззовні здалося, що там нещодавно робили ремонт», - розповів «Главкому» абсолютну іншу версію ситуації в школі-інтернаті регіонал.

Попеску розповідає, що Чудей, це велике село на 5 тисяч людей. Діти там навчалися в трьох школах: україномовній, румуномовній та школі-інтернаті. При цьому, інші дві школи туляться в малих одноповерхових будівлях ще Австро-Угорських часів.

«Главком» зв’язався з працівниками школи-інтернату, щоб дізнатись, чим там вся ця епопея таки закінчилась. Співробітники на контакт ідуть, проте зі страхом та сумом в голосі просять їх прізвища не називати. Бояться, що за довгий язик можуть нове робоче місце і не отримати.

«Рішення закрити нашу школи-інтернат остаточне. Керівництво сьогодні вже повезло документи подавати до обласного центру зайнятості. Ніхто нам ніяких нових місць ще не надав», - запевнила одна з вихователів школи.

Вона повідомила, що вже є офіційне рішення відкривати на місці інтернату … дитячий садок: «Є рішення, що на базі нашої школи-інтернату будуть відкривати навчальний комплекс, де будуть навчатися дошкільнята». Коротше кажучи, легенда про моральний аспект через розстріляних там людей тане на очах.

Та й про відсутність туалетів чиновники трохи перекрутили. «Скажу відверто, говорити, що у нас валяться будівлі не чесно. Нічого такого немає. Будівлі ще Австро-Угорські, ніякого грибка немає, вони ще нас перестоять. Звичайно, косметичний ремонт робити треба. В навчальному корпусі туалетів дійсно немає. Але в спальних корпусах для дітей всі умови є, там туалети всередині», - розповіла працівниця школи-інтернату «Главкому».

-- Школу закривають через землю?

Нардеп-регіонал Попеску стверджує, що вже направив запити до обласного управління освіти, аби там пояснили, куди подінуть вчителів та учнів, а головне – кому і на яких умовах дістанеться приміщення закритої школи. Адже така у нас держава, що в будь-якій історії обов’язково спливає чийсь приватний бізнес інтерес. Й історію з рострілами, на його думку, сюди не треба приплітати.

«Я б також не говорив про трагічні історичні події в цій школі. Історичні питання – це окрема проблема. Питання закриття школи-інтернату – це зовсім інша справа. Не треба їх пов’язувати. Головне в ній – що буде з дітьми та викладачами та кому дістанеться приміщення й землі школи. Адже місця там дуже привабливі. Поки ж я чекаю відповіді від пана Бауера й не схильний політизувати питання або на ньому спекулювати», - намагається бути обережним регіонал.

І є чому турбуватися, адже територія школи – це 7,5 гектарів, на яких крім будівель є ще і сад зі стадіоном. І охочих відхопити все це центрі села є достатньо. Навіть ходять чутки, що такий ласий шматок давно впав в око комусь із обласних можновладців. Місцеві політики вже вказують на гіркий досвід минулих років, коли одну школу в Чудеї закрили, а на її місці відкрили… приватну сауну.

Ну що ж, почекаємо, чим закінчиться ця історія та настільки щирими було бажання чиновників допомогти дітям. Можливо, влада дійсно намагається змінити радянські підходи навчання сиріт та інвалідів, запроваджуючи європейські стандарти. Або ж маємо елементарну боротьбу за ласий шматок землі…