ЄС та Україна: торгівля – це не головне

Сьогодні, на тлі великих надій на подальшу демократизацію, увага світової спільноти прикута до ситуації в Північній Африці та на Близькому Сході. Тим часом, на східних кордонах ЄС відбувається дещо важливе, що може залишитися непоміченим. Минулого тижня ЄС та Україна провели вісімнадцятий раунд переговорів по створенню поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ). Погодивши більшість проблемних питань, ЄС опинився у складній ситуації, поставши перед вибором між необхідністю захищати економічні інтереси країн-членів та бажанням стати впливовим регіональним гравцем. Зрештою, Євросоюзу доведеться прийняти рішення на користь однієї з альтернатив, що матиме вплив на всі держави, охоплені політикою сусідства.

Зона вільної торгівлі є одним з ключових питань переговорного процесу між ЄС та Україною щодо майбутньої Угоди про асоціацію. Передбачалося, що ЗВТ наблизить Україну до ЄС, відкривши європейський ринок для певного переліку українських товарів та послуг. Однак, насамперед її метою є наближення принципів економічного врядування в Україні до стандартів ЄС шляхом впровадження норм acquis та створення інститутів у відповідності до європейських структур.

Після трьох років напружених переговорів цей процес, здається, наближається до завершення. Переважна більшість положень, пов’язаних з тарифними питаннями, вже узгоджені, а перемовини щодо порядку денного з наближення українського законодавства до європейського права та розбудови інституцій знаходяться на фінальному етапі. Обидві сторони заявляють про своє бажання завершити переговори вже до початку 2012 року. Проте, вони також наголошують на тому, що якість фінального тексту даних документів є більш важливою, аніж встановлення будь-яких часових рамок.

Тим не менше, успішний результат переговорів не можливий без вирішення кількох чутливих питань. Серед них найбільш складними залишаються проблема квотування українського експорту продуктів аграрного сектору, регулювання транспортних послуг, та положення щодо захисту географічних позначень у назвах продуктів харчування. ЄС наголошує, що саме у цих трьох сферах він змушений відстоювати інтереси 27 країн-членів, в той час як Україна наполягає на тому, що для захисту її національних інтересів надзвичайно важливим є збільшення квот та розширення списку послуг.

Україна прагне завершити переговори до кінця цього року, і, відтак, відкрита до компромісів щодо деяких ключових питань. Однак, ЄС також має продемонструвати певну гнучкість, пішовши на деякі поступки. Потенційно це може бути, наприклад, перехідний період для товарів, назви яких включають позначення, що належать європейським виробникам, або збільшення квот для частини української аграрної продукції хоча б на період 5-10 років. Такі кроки мають бути доповнені тиском з боку ЄС щодо досягнення прогресу у здійсненні головного сутнісного положення угоди щодо ЗВТ, а саме реформування норм та принципів економічної політики в Україні.

Переговірники з ЄС опинилися в глухому куті на перехресті розрізнених та різноманітних позицій, висловлюваних країнами-членами. Деякі держави-члени переконують, що Європейський Союз в певному сенсі заборгував Україні, тому вони виступають за зближення будь-якою ціною. Інші, навпаки, не вбачають необхідності у поглибленні відносин з Києвом, а тому не підтримують підписання угоди, навіть не зважаючи на те, що попередньо надали мандат на проведення переговорів. До того ж, наразі спостерігається зростання «розчарування в Україні» деяких європейських держав, які втомилися від довгого переговорного процесу і скептично налаштовані щодо того, що Україна схоче, або зможе, реалізувати свої зобов’язання в рамках ЗВТ.

Угода про асоціацію та ЗВТ є флагманськими проектами ЄС, призупинення яких буде політично складним рішенням. Тим не менше, прагнення ЄС допомогти Україні реалізувати майбутні угоди, зокрема, наприклад, надаючи більшу фінансову допомогу, може виявитися досить проблематичним.

Переговірники також мають узгоджувати свої кроки з урядами держав-членів ЄС, які, в свою чергу, закликають захищати свої національні інтереси. Це особливо помітно в аграрній галузі, де сформувалося сильне та впливове лоббі.

Європейський Союз також розуміє, що на тлі переговорного процесу активізувала свої зусилля Росія. В той час, як ідея встановлення тісніших відносин з Україною та відвернення її від пропагованого Росією митного союзу загалом звучить для ЄС досить привабливо, деякі країни-члени побоюються дратувати Москву та втручатися у «сферу інтересів» Кремля.

Прем’єр-міністр РФ Володимир Путін наступного тижня відвідає Київ, щоб, вочевидь, знову наголосити на необхідності членства України в митному союзі. Україна буде протистояти російському тиску, проте скористається ним як важелем впливу на переговорах з ЄС. Євросоюз повинен бути готовим до застосування такої тактики, і має відстоювати свої інтереси, які, зокрема, полягають і в подальшій демократизації та економічній лібералізації України.

Отже, ЄС опинився у складній ситуації, обираючи між своїм бажанням допомогти Україні, необхідністю захищати власні економічні інтереси, та страхом роздратувати Росію.

Україна, з іншого боку, не має ані чіткого бачення, ані детального плану щодо Зони вільної торгівлі. На думку деяких експертів, Угода щодо зони вільної торгівлі з ЄС покращить життєвий рівень українського населення, і, водночас, забезпечить вільніший доступ до внутрішнього ринку Євросоюзу для місцевого бізнесу, що слугуватиме покращенню бізнес-клімату в державі. Президент Віктор Янукович розцінює завершення переговорів протягом другого року його президентства як питання іміджу. Саме тому він підвищив рівень переговорів з українського боку, поклавши відповідальність за політичний контроль за перебігом переговорів на першого віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва.

Крім того, існує невелика група великих бізнесменів в Україні, для яких ЗВТ потенційно становить загрозу існування їх бізнесу, принаймні у середньостроковій перспективі. Такі заходи, як впровадження стандартів ЄС у сфері економічної конкуренції, реформування податкової служби та механізмів розподілу державної допомоги, не підтримуються тими, хто до цього часу користувався перевагами практичної відсутності зовнішньої конкуренції, вирішував питання оподаткування шляхом хабарництва, і отримував прибутки від амортизаційного ефекту державної допомоги.

Бажання олігархів навряд чи стане на заваді законодавчому затвердженню документа; поставивши на кін свій власний імідж, Янукович зробить все можливе, щоб переконатися в тому, що парламент ратифікує цю Угоду. Однак, як це вже трапилося із зобов’язаннями України в рамках СОТ, парламент може затверджувати рішення, які будуть відхилятися від положень Угоди про зону вільної торгівлі.

Сьогодні у відносинах України та ЄС настав унікальний момент. Київ може нарешті заповнити прогалини у співпраці з ЄС, якщо переговори зрештою будуть завершені, і розпочнеться справжня робота над реалізацією їх досягнень. Переговірники від ЄС повинні всерйоз замислитися над можливими поступками Україні. Однак, поступки мають бути нерозривно пов’язані з важливими для ЄС питаннями, такими як впровадження верховенства права та судова реформа, і, звичайно, повна реалізація Угоди щодо ЗВТ. З іншого боку, ЄС повинен бути готовим надавати більше ресурсів для моніторингу та перевірки реалізації Україною зобов’язань в рамках ЗВТ.

ЄС не може запропонувати Україні членство у найближчій перспективі, проте, цього, мабуть, і не потрібно робити. Тим не менше, йому слід докладати більших зусиль для просування реформ в Україні. Угода щодо ЗВТ, яка має статус юридично зобов’язуючого документа, може стати одним з інструментів для реалізації такої політики.

В той час як в ЄС активно обговорюється принцип «більше-за-більше» у відносинах з країнами-сусідами, Євросоюз має замислитися над тим, які стимули він може запропонувати, щоб отримати більше у довгостроковій перспективі. Прагнучи швидше завершити переговори щодо створення зони вільної торгівлі, ЄС може піти на ряд поступок у короткостроковій перспективі, але в майбутньому це надасть йому можливість вимагати більше від України в питанні реформ. Цим, в свою чергу, Європейський Союз підтримуватиме створення процвітаючого, стабільного та більш передбачуваного партнера в уособленні Києва.

Опубликовано: 10/04/2011