Нові газові проекти «Газпрому» - це ідеальна система маніпулювання

Інститут енергетичних досліджень спільно з аналітично-інформаційним агентством «Главком» провів «Енергетичні дебати» на тему: «Південний потік»: чи вдалось Росії переконати Євросоюз у перспективах маршруту транспортування газу в обхід України?»

Участниками дебатів стали Володимир Саприкін, незалежний експерт з питань енергетики та Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру «НОМОС», а модератором дискусії виступив директор Інститут енергетичних досліджень Дмитро Марунич.

25 травня російський «Газпром» у Брюсселі провів презентацію проекту газопроводу «Південний потік». Російська газова монополія намагалася переконати ЄС у необхідності надання проекту статусу трансєвропейської мережі (статус TEN), що надало можливість вивести газопровід з-під компетенції європейських і національних регуляторів.

Володимир Саприкін:

«Південний потік» – один з найбільших підводних газпроводів з пропускною спроможність 63 млрд. куб. м на рік. ТЕО проекту на даний момент розробляється, і сам газопровід планують ввести в експлуатацію у 2015 році.

Російська сторона офіційно заявляє, що проект «Південний потік» спрямований на зменшення обсягів транзиту газу через територію України. Таким чином, «Південний потік», що має значну потужність, несе певну загрозу для України, оскільки це може кардинально зменшити обсяги транзиту через нашу країну. Сумарна потужність «Південного потоку» та «Північного потоку» приблизно дорівнює тим обсягам газу, які транспортувалися через Україну протягом останніх років – 118 млрд. куб. м.

Презентація «Південний потік», що відбулася у Брюсселі підтвердила, що ЄС зацікавлений в цьому проекті, як у новому газопровідному проекті, що постачатиме газ до країн Європи. Таким чином, ЄС не дуже цікавить доля України, через територію якої буде зменшено обсяги транзиту.

Разом з тим, ми не почули з боку ЄС заяви про те, що проект «Південний потік» отримає статус пріоритетного, що дасть змогу розраховувати на часткове фінансування. Російська сторона заявила, що проект фінансуватиметься за кошти «Газпрому», а також частково за рахунок країн, через територію яких пройде траса газопроводу.

Росія черговий раз підтвердила готовність реалізувати проект побудови «Південного потоку».

Ми бачимо що російська сторона вимагає від України певних поступок, зокрема, об’єднання ГТС, входження до Митного союзу, водночас реалізує «політичні газопроводні проекти», які ніколи не окупляться.

Незважаючи на те, що сьогодні ще не зрозуміло куди підуть відгалуження від «Південного потоку», а Європа не потребує значних додаткових обсягів газу, проект отримав певну підтримку з боку ЄС.

Відповідно, ми можемо очікувати перерозподілу існуючих потоків газу не на користь України та Білорусі.

Михайло Гончар:

Я пропоную всім ознайомитися з офіційними документами директорату Єврокомісії з питань енергетики, які були оприлюднені після презентації «Південного потоку» у Брюсселі. Офіційний прес-реліз свідчить про наступне: ЄС підтримує «Південний потік» на рівні окремих країн. В цілому, підтримки проекту з боку ЄС росіянам отримати не вдалось.

ЄС має власний пріоритетний проект – Південний газовий коридор, складовою якого є газопровід «Набукко». Таким чином, надати «Південному потоку» статус пріоритетного означало б поставити хрест на проекті «Набукко». Відповідно у Брюсселі запропонували компромісну формулу, згідно якої пообіцяли не чинити бюрократичного спротиву проекту «Південний потік».

Одночасно була акцентована увага, що для ЄС важлива диверсифікація шляхів, джерел і партнерів з постачання газу. А «Південний потік», на відміну від «Південного газового коридору», – це лише диверсифікація шляхів транспортування.

Єврокомісар з енергетики також чітко зазначив, що ЄС хотів би мати доступ до виробників газу з Каспійського регіону. Однак, маючи справу з «Південним потоком» – це означає мати справу виключно з «Газпромом».

Україні слід вже зараз думати як залучити додаткові обсяги транзиту газу. Зокрема, мова може йти про проект «Білий потік», про який колись згадувала українська влада. Хоча він не виглядає більш просунутим на тлі «Набукко» чи «Південного потоку», але це лише поточні реалії.

Російській стороні також було поставлено низку питань. В ЄС добре розуміють, що обсяги газу, що планується постачати через «Південний потік» не є додатковими. Це – перерозподілені потоки російського газу або газ з центральноазійського і каспійського регіону. Тобто той газ, на який претендує проект Південного газового коридору.

Не залишилось поза увагою і доля української ГТС, оскільки, ЄС має намір через банківські інститути фінансувати проекти з модернізації ГТС України. Також було задано питання про те, чи зможуть інші компанії крім «Газпрому» використовувати проект «Південний потік»?

Звичайно, ці питання навряд чи сподобались російським представникам.

Насамкінець варто відзначити, що ЄС відстоює позицію, що потенційні користувачі новими транспортними потужностями повинні мати змогу користуватися ними. Тобто забезпечити рівний доступ до таких проектів.

Також було заявлено, що функції оператора нових транспортних потужностей потрібно передати незалежним регуляторам країн, через які пройде траса майбутнього газопроводу.

Наведений перелік питань та побажань з боку ЄС перекреслює бажання російської сторони отримати офіційний статус для проекту «Південний потік», оскільки ідеологія яка закладалася у проект несумісна з правилами гри на європейському ринку. На мою думку ЄС зробила певний реверанс по відношенню до РФ, заявивши, що вітає всі нові проекти постачання газу до Європи, однак, зазначивши, що правила гри визначає споживач.

З урахуванням того, що ринок газу глобалізується, чинник скрапленого газу відіграє все більш вагому роль, я можу зазначити, що змагання між альтернативними проектами щодо «Південного потоку» та «Південного газового коридору» виграє скраплений газ.

Коли проект «Південний потік» може окупитися?

Володимир Саприкін:

Основні витрати на будівництво «Південного потоку» буде нести «Газпром». Сьогодні вони оцінюються у 15 млрд. євро із перспективою зростання даної ціни. Якщо врахувати досвід «Блакитного потоку», де «Газпром» припустився багатьох помилок при укладенні контракту з Туреччиною, термін окупності цього газопроводу складає не менше 20 років. І у разі, якщо європейські країни не будуть суттєво збільшувати споживання газу проект «Південного потоку» можуть очікувати проблеми з окупністю. Хоча, відзначу, що це скоріше політичний проект, витрати за яким понесе російська держава та «Газпром».

Михайло Гончар:

Заяви про 20 млрд. куб. м значною мірою є маніпулятивними. Раніше «Газпром» заявляв, що обсяг транзиту через Україну після введення в експлуатацію «Північного потоку» не зміниться. Сьогодні ми чуємо заяви про зменшення обсягів транзиту на 20 млрд. куб. м.

Таким чином, нові проекти «Газпрому» створюються не з метою диверсифікації шляхів транзиту, а з метою створення ідеальної системи маніпулювання обсягами, напрямками транзиту та цінами.

Титульное фото: Reuters