Оцінюючи українську газотранспортну систему, експерти наголошують, що десятки мільярдів доларів коштує лише «труба», або магістральні трубопроводи, а от підземні сховища газу та внутрішній ринок є безцінними, або ж можуть коштувати Україні незалежності.
Оцінюючи українську газотранспортну систему, експерти наголошують, що десятки мільярдів доларів коштує лише «труба», або магістральні трубопроводи, а от підземні сховища газу та внутрішній ринок є безцінними, або ж можуть коштувати Україні незалежності.
Оцінки української ГТС, яка вкотре стала предметом україно-російських газових переговорів, нині коливаються від 20 мільярдів доларів, озвучених російським Газпромом, до 200 мільярдів євро, що їх у відкритому лісті до Верховної Ради назвала екс-прем’єр Юлія Тимошенко, яка відбуває покарання за перевищення повноважень під час підписання україно-російських газових угод 2009 року.
При цьому керівник Газпрому Алєксєй Міллєр заявив, що із подальшим введенням в дію газопроводів, що оминають українську територію, вартість ГТС України змешуватиметься, аж поки вона не припинить існування як технічний об’єкт, «місце якого - у музеї».
Натомість Юлія Тимошенко наводить на користь своєї оцінки такі розрахунки: вартість будівництва газопроводу Набукко, яким планують транспортувати 26 мільярдів кубометрів газу на рік, за попередніми оцінками, становить 14 мільярдів євро, спорудження першої гілки Північного потоку потужністю 27,5 мільярдів кубометрів за фактом коштувала понад 10 мільярдів євро. Українською ж ГТС можна транспортувати до 180 мільярдів кубометрів газу на рік, а відтак, її оцінки у 20 мільярдів доларів, як пише пані Тимошенко, «викликають сміх».
Водночас міністр енергетики Юрій Бойко, який провадить газові переговори з Росією, відповідаючи на запитання про вартість україснької ГТС, заявив що не може її назвати, оскільки Київ ще навіть не визначився із тим, хто саме проводитиме оцінку. Він також поставив вирішення цього питання у залежність від того, якими будуть законодавчі рішення щодо реформування Нафтогазу, яке передбачає відокремлення імпорту газу від видобутку та продажу на внутрішньому ринку.
-- Від якої пічки танцювати?
Експерти кажуть, що вартість української ГТС може різнитися в залежності від того, що покласти в основу її оцінки.
Наприклад, за основу можна взяти обсяги бізнесу - каже старший аналітик інвестиційної компанії Трійка Діалог Україна Сергій Невмержицький. Тоді треба враховувати, що українська ГТС, хоч і розрахована на транспортування 180 мільярдів кубів газу на рік, нині завантажена лише на 100 мільярдів кубометрів.
Можна також брати до уваги і вартість альтернативних, обхідних маршрутів. Наприклад, вартість Північного потоку із проектною потужністю у 60 мільярдів кубометрів складає 20 мільярдів доларів, тобто, українська ГТС мала б коштувати близько 58 мільярдів - каже інвестиційний аналітик.
Утім, треба також враховувати і те, скільки готовий заплатити потенційний покупець - каже Сергій Невмержицький:
«Для Росії це, фактично, має бути ціна, співставна із вартістю будівництва Південного потоку, бо напрямок через Північний потік та Білорусь вже підконтрольні Газпрому. А вартість Південного потоку попередньо оцінена у 25 мільярдів доларів».
Водночас, як зауважує аналітик інвестиційної групи Арт Капітал Олег Іванець, порівнюючи українську ГТС із «обхідними» маршрутами, треба звертати увагу на те, що нині Північний потік при збудованій гілці на 27,5 мільярдів кубометрів та удвічі більшій загальній проектній потужності, має реальних контрактів лише на 22 мільярди кубів, а будівництво Південного потіку може виявитися складнішим, ніж про це говорить Росія.
Крім того, експерт закликає відокремлювати мережу магістральних трубопроводів, які дозволять транспортувати російський газ до Європи, від внутрішнього ринку та системи підзмених сховищ газу.
Крім того, що Україна є одним із найбільших споживачів російського газу, а відтак, і її внутрішній ринок має більшу цінність для Газпрому, ніж у будь-якій іншій країні, контроль над внутрішнім ринком газу також є питанням національної безпеки. Адже через цей ринок можна напряму впливати як на населення, так і на підприємства країни. Так само, як і внутрішній ринок, система підземних сховищ, розрахованих на зберігання 30 мільярдів кубометрів газу, має бути вилучена із газових переговорів - каже Олег Іванець:
«Плюсом» української ГТС є ті сховища, що дозволяють накопичувати газ, який коштує дешевше у теплу пору року. Ця різниця іноді сягає і 100 доларів, і є цілком співставною із тією ж «харківською» знижкою. Тобто, використовуючи ці сховища, можна економити колосальні кошти. Крім того, через ці сховища можна напряму впливати і на внутрішній ринок».
Утім, експерти погоджуються у тому, що нині оцінювати і продавати на тих чи інших умовах можна лише магістральні трубопроводи, без підземних сховищ, оцінити які важче - і через їхнє значення для національної безпеки, і через непрозорість подробиць їх функціонування, що є навіть більш закритими, аніж газові контракти та транспортування палива.
Але чи можна відокремити «трубу» від сховищ, які проектувалися та будувалися за радянських часів як єдиний технологічний комплекс?
«Чесно кажучи, тут виникає багато питань, - каже директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич, - Наприклад, чи може один оператор керувати трубопроводами, тобто, фактично, тиском на компресорних станціях, а інший менеджмент керувати тиском у підземних сховищах, що під’єднані до трубопроводів? Чи можна розділити ці два активи? Наскільки мені відомо, це питання розподілу також поставало під час переговорів з Газпромом, бо його інтереси, звісно, полягають у тому, щоб всією цією системою можна було керувати як за часів Радянського Союзу, із пункту диспетчерського управління в Москві. Наскільки українська ГТС є цікавою для Газпрому без підземних сховищ теж є питанням, яке так само, за моєю інформацією, було одним із конфліктних під час переговорів у Москві», - каже Дмитро Марунич.
Коментарі — 0