Новий уряд України: компроміс головних донецьких груп

Віктор Янукович призначив новий уряд на чолі з Миколою Азаровим. Склад уряду став результатом компромісу поміж двома головними олігархічними групами: «сім’єю», котра пов’язана з сином президента Олександром Януковичем, і групою Ріната Ахметова. «Сім’я» зміцнила контроль над фінасовими потоками у державі, що має стати вирішальним фактором напередодні президентських виборів у 2015 році. Натомість група Ахметова зберегла контроль над частиною економічних секторів. Так звана група «РосУкрЕнерго» ( Дмитро Фірташ, Сергій Львовочкін) втратила велику частку свого дотеперішнього впливу в уряді, хоча й зберегла важелі впливу в енергетичному секторі. Склад нового Кабінету доводить той факт, що вже дійшло до максимального обмеження ролі прем’єр – міністра Азарова через призначення в уряд на посаду першого віце – прем’єра Сергія Арбузова. Представника «сім’ї», який підтвердив свої позиції однієї з ключових персон держави, а також несподіване призначення Олени Лукаш на посаду міністра Кабінету Міністрів України, завдяки чому вона стала «куратором» уряду від імені президента.

Проте не варто очікувати, що новий уряд здійснить реальні прорив у внутрішній політиці, де головним гальмом залишається відсутність стабільної проурядової більшості у теперішній Верховній Раді. У зовнішній політиці Київ намагатиметься продовжувати процес європейської інтеграції, незважаючи на зростаючий пресинг з боку Росії, націленої на втягнення України до Митного Союзу. Видається, що відсутність у новому уряді персоналії, яка б відповідала за євроінтеграцію, начебто свідчить про послаблення євроатлантичного курсу зовнішньої політики України, хоча її зміст, насамперед, повністю залежатиме від кроків, які здійснюватиме Адміністрація Президента.

-- Розклад сил у новому уряді

Микола Азаров, представник «старої» донецької бюрократії, який залишається поза системою головних олігархічних груп, зберіг портфель прем’єра, однак його секретаріат перейшов під контроль новопризначеного міністра нинішнього Кабінету Міністрів, зобов’язаного, між іншим, до «контролю реалізації (…) команди президента», а відтак від нього залежного. Зростання впливу Віктора Януковича підкреслює довіра цієї посади Олені Лукаш, його довіреному раднику, котра водночас стала й представником президента у Конституційному Суді України. Посилення контролю глави держави над урядом передбачає конституційний лад України, бо Кабмін призначається президентом, а не парламентом.

Із чотирьох віце – прем’єрів лише два ( Сергій Арбузов і Олександр Вілкул) зайняли сильні позиції; решта (Юрій Бойко і Костянтин Грищенко) не матимуть жодного впливу на більшість істотних рішень. Два перші – є представниками основних груп, які створили уряд: « сім’ї» і групи Ріната Ахметова. Два інших – залишилися прдествниками групи «РосУкрЕнерго», послаблення якої стало дуже виразним і помітним, хоча ще передчасно стверджувати про її маргіналізацію. До того часу поки Сергій Льовочкін залишається керівником Адміністрації Президента, «РосУкрЕнерго» залишатиметься ще одним каналом впливу на українську політику.

Більшість факторів вказує на те, що реальне керівництво урядом буде здійснювати Арбузов в якості першого віце - прем’єра і головного представника «сім’ї». Ця група контролює наступні міністерства: фінансів, доходів і зборів (новостворене), енергетики, екології та природних ресурсів, сільського господарства та внутрішніх справ. Група Ріната Ахметова, найбагатшої людини України, окрім портфеля віце – прем’єра, отримала міністерства: економічного розвитку і торгівлі, інфраструктури, регіонального розвитку і будівництва, соціальної політики, здоров’я та закордонних справ. Щонайменше наближеним до цієї групи можна вважати і нового міністра оборони.

Міністри освіти та юстиції ( ті самі, що й у попередньому уряді) залишилися поза «системою» груп впливу. Досі вакантним залишається нове міністерство промислової політики, за яке, найвірогідніше, дотепер триває боротьба. Незрозумілим кроком стало створення Міністерства доходів і зборів, яке об’єднало Державну Податкову Службу та Державну Митну Службу – дві установи покликані стати ключовим інструментом впливу на бізнесові структури економіки. Видається, що головною метою цього суперміністерства буде ефективність збирання державних податків, а також – передусім – зміцнення «сім’ї» через впровадження до уряду нового, контрольованого нею міністра. Зрештою, звертає на себе увагу молодий вік нових міністрів - більшості ще не має й сорока років.

-- Уряд донецького компромісу

Масштаби урядових змін, як кадрових, так і організаційних ( ліквідація одного і створення двох нових міністерств) свідчить про те, що нова система стала плодом компромісу, котрий може бути постійним. Це компроміс двох найсильніших бізнесово – політичних груп України, досягнутий всередині широко відомого донецького середовища, до якого і належать ці групи.

Ахметов, який намагається обмежити експансію «сім’ї» в українській економіці та політиці, спромігся заблокувати вручення Арбузову портфеля прем’єр – міністра і зберіг потужне представництво своїх представників у новому уряді. Однак, водночас, був змушений змиритись із передачею «сім’ї» повного контролю над фінансами, вуглевидобутком і частково енергетикою. Проте зберіг вплив на інші не менш важливі економічні сектори ( зокрема, будівництво та інфраструктуру). Обидва угрупування також узгодженно маргіналізували значення прем’єра Азарова, який у попередньому уряді мав чотирьох відданих міністрів, а в цьому немає жодного…

-- Перспективи нового уряду

Ефективність нового уряду багато в чому буде залежати від того, як сильно Арбузов та Вілкул, а також дві найсильніші олігархічні групи, що стоять за їхніми спинами, будуть конкурувати чи співпрацювати. Ймовірне продовження експансії «сім’ї» в українську економіку провокуватиме зростання напруження поміж ними. Хоча, видається, в українській політиці не варто розраховувати на зміни. Реалізація найважливіших законодавчих задумів залежатиме від створення Партією регіонів стабільної більшості у Верховній Раді. Потужним викликом для нового уряду буде економічна рецесія, що стрімко поглиблюється, яка може загострити суспільне нездоволення і призвести до протестів. У зовнішній політиці Київ й надалі шукатиме шляхи підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, а також зниження цін на експортований російський газ без значних політичних поступок, незважаючи на пресинг Москви з метою втягнення України до Митного Союзу. Проте економічна ситуація, що стрімко погіршується, може схилити Київ до прийняття частин російських вимог.

За матеріалом порталу Ośrodek Studiów Wschodnich переклав Володимир Олійник.