Президенти Польщі і Словаччини вмовлятимуть Януковича піти на поступки
20 лютого президент Віктор Янукович здійснить робочий візит до Польщі. Присвячений, поза іншим, підготовці підписання Угоди про Асоціацію України з Європейським Союзом. У зустрічах окрім Броніслава Коморовського візьме участь і президент Словаччини Іван Гаспарович.
Головною темою розмов стане саміт ЄС – Україна, який відбудеться 25 лютого у Брюсселі. Прес-служба президента Польщі Коморовського повідомила, що темою переговорів буде підтвердження готовності українського керівництва виконати умови, які необхідні для укладення Угоди про Асоціацію з ЄС. Керівництво Польщі і Словаччини намагатиметься переконати Януковича виконати умови ЄС, щоб підписання договорів могли б відбутися у відповідності з отриманими раніше результатами у ході листопадового саміту Східного Партнерства.
«Ми будемо розмовляти, переконуючи українського гостя, щоб він виконав низку жестів, які підтверджували б його прагнення наблизити Україну до західного світу й збільшували шанс на підписання договору про асоціацію України з ЄС на саміті, що відбудеться в листоподі цього року у Вільнюсі», – сказав Коморовський.
Що саме повинен зробити Янукович, щоб Євросоюз погодився на підписання умови про асоціацію? За словами Коморовського, Янукович мав би погодитись на вирішення складних проблем, принаймні проблем політичних конкурентів, які сьогодні перебувають в ув’язенні.
За словами польського президента, ще два роки тому мало хто вірив в успішне завершення переговорів ЄС з Україною щодо умов асоціації. Тому, вважає він, з Януковичем варто говорити зокрема і для того, щоб підтримати проєвропейські сили в Україні.
Крім того триває дискусія щодо можливості виконання 19 вимог ЄС стосовно України. До найважливіших з них належать:
1. Реалізація рекомендацій, що містяться в заключній доповіді спостерігачів ОБСЄ / БДІПЛ щодо парламентських виборів в Україні;
2. Усунення недоліків, зафіксованих в ході парламентських виборів в Україні 28 жовтня 2012 року;
3. Прийняття Виборчого Кодексу України;
4. Забезпечення стабільних можливостей доступу до ЗМІ для всіх учасників виборів;
5. Проведення нових виборів в одномандатних округах у яких не визначено переможця;
(…);
7. Негайне виконання рішень Європейського Суду з Прав Людини;
8. Реалізація рекомендацій Ради Європи у питанні медичної допомоги ув’язненим ;
9. Забезпечення належного виконання нового Кримінально – Процесуального Кодексу та інших правових документів, які гарантують дотримання і повагу до прав людини;
10. Абсолютна заборона катувань (...).
Окрім того: глибока реформа основних законів та інститутів судової системи і міліції, демократизація Конституції, адаптація економічного законодавства до вимог Угоди про зону вільної торгівлі, успішна боротьба з корупцією, реформа фінансової системи і розширення компетенції Рахункової палати, покращення умов економічної діяльності та інвестиційного клімату. Ці умови, які були сформовані 10 грудня 2012 року відразу спровокували низку контрверсій – насамперед у зв’язку усуненням недоліків та порушень, що стосувались виборів, які …вже відбулися.
Інші застереження стосуються конкретних законів, як і їхньої адаптації до реалій Євросоюзу. Українські оглядачі звертають увагу: незважаючи на те, що політична практика над Дніпром відрізняється від тієї, яка, наприклад, здійснюється на берегах Сени, однак, вона структурно вельми схожа на французьку модель. Водночас критика української пенітенціарної системи країнами, що толерантно ставляться до американських слідчих, які утримували в’язнів і таємних тюрмах і співвідповідальні за збройну агресію здійснювану США у цілому світі – не звучить переконливо для євроскептиків з України.
У підсумку – ЄС хоче нав’язати Києві стандарти, яких сам дотримується тільки тоді, коли це йому вигідно. Такі масштабні вимоги, що вимагають реорганізації ледь не всієї правової системи – багато противників прозахідного курсу вважають надмірною інтеграцією і втручанням у внутрішні справи України. У цій ситуації президентам Польщі і Словаччини залишається невдячна роль «адвокатів диявола», які агітуватимуть Україну скористатися з пропозиції, яка для цих двох держав також не була особливо корисною.
Соціологічні дослідження, які наприкінці грудня здійснила Соціологічна Група «Рейтинг», свідчать, що 52% українців підтримують входження своєї держави до Європейського Союзу. Проти цього – 34%, а ще 14% не визначились в цьому питанні. Протягом двох останніх років кількість прихильників приєднання до ЄС подвоїлася. Це насамперед стосується молоді - прозахідний курс підтримує 2/3 українців у віці 18 – 29 років. Серед найстарших – пропорції дещо інші – 38% підтримує інтеграцію з ЄС, тоді як аж 43% респондентів з цієї вікової категорії проти курсу на Європу. Досить значними є різнобачення з огляду на території. Євроінтеграція найбільшу підтримку отримала на заході країни – 77%, у центрі підтримка становить 64%, на півночі - 54%, а на сході – 51%. Більше противників аніж прихильників ЄС мешкає в Донбасі і на Півдні України. Що цікаво – підтримка Євросоюзу не завжди розцінюється як очевидна альтернатива стосовно східного геополітичного напрямку. Незалежно від підтримки ЄС - 41% респондентів водночас підтримує створення спільного державного утворення за участі України, Росії та Білорусії. Проти цього – 44% опитаних, а 15% не визначились.
На тлі таких протиріч – дотеперішнє лавірування здавалося раціональною політикою, яку здійснював президент Янукович. Цей метод дозволяв затягувати переговори і дипломатичні дії на обох протилежних фронтах. Проте продовження таких методів стає все менш реальним, бо природня інерційність української політики може призвести до втягнення цієї держави в єесівську орбіту навіть всупереч волі третини мешканців і всупереч загрозам розколу держави в результаті євроінтеграції.
Переклав публікацію Geopolityka.org Володимир Олійник
Коментарі — 0