Стосунки між Україною та Росією сьогодні переживають чергову кризу.
Стосунки між Україною та Росією сьогодні переживають чергову кризу. Окрім економічного протистояння, викликаного повною забороною імпорту українських товарів до РФ, на порядку денному стоїть підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, що не влаштовує Москву. Додає напруження і наближення президентських виборів 2015 року, на які Росія неминуче має свої плани.
«Главком» провів опитування серед експертів, щоб дізнатися їхню думку з приводу актуальних питань українсько-російських відносин.
Питання, поставлені політологам, були такими:
1. Наскільки вірогідним ви вважаєте те, що оприлюднений в «Дзеркалі тижня» План Росії щодо України - реальний документ?
2. Чи можливе вторгнення Росії на територію України, як це було в Грузії у 2008 році (конфлікт починався теж з торгівельних заборон)?
3. На якого з кандидатів робитиме ставку Москва під час президентських виборів 2015 року?
4. Джерела «Главкому» повідомляють, що новим послом РФ в Україні може стати Сергій Глазьєв, відомий своєю жорсткою позицією щодо України. Як ви оцінюєте можливість такого призначення?
Тарас Березовець, політтехнолог, політолог:
{1-}
Я думаю, що це геніальна містифікація, яка справді могла бути розроблена Медведчуком, але для того, щоб перебільшити свій вплив. Ми ж бачимо, що із витоком цієї інформації пішла в світ і інша – що за розробкою цього плану стояв безпосередньо Віктор Володимирович Медведчук. Він постійно прагне демонізувати себе ще більше. Тобто людина грається і його пре від того, що його вважають таким демоном, «сірим кардиналом» української політики. Плюс паралельно бачимо на цьому тижні, як Путін навмисно на тлі інформаційної війни з Україною показово не коментує це взагалі, але картинка відображає той месидж, який він пов’язує з Віктором Медведчуком. Він (Путін – ред.) дає сигнал еліті, а насамперед Януковичу, що «якщо ти хочеш домовитися зі мною – ти повинен іти в команду Віктора Медведчука. Юрій Бойко, Фірташ та інші посередники тобі не допоможуть». Путін навмисно його (Януковича – ред.) в цій ситуації принижує.
Помиляються ті, хто вважає, що торгівельна війна триватиме кілька днів. Вона тільки починається. З боку Росії варто чекати загострення, нової хвилі інформаційної війни. Відбутись це може на святкування Дня незалежності. Янукович традиційно піариться на найбільшому державному святі за рік, і Росія навряд чи омине нагоду скористатись цим приводом. Свого часу коли були президентські вибори в Білорусі, росіяни зняли фільм, НТВ показало цей фільм, який страшенно роздратував Лукашенка. Я не виключаю того, що на якомусь там російському каналі, але не державному, може вийти якийсь фільм-розслідування про те, хто є насправді Віктор Янукович. Або ми побачимо, наприклад, неадекватні дії з боку Чорноморського флоту РФ. Я, наприклад, думаю, що ЧФ РФ може без погодження з Україною розпочати якісь навчання чи інші про вокативні речі.
Щодо кандидата в президенти, на якого зробить ставку Москва – ви знаєте, я, можливо, парадоксальну висловлю думку, але я думаю, що з урахуванням оцих всіх останніх подій помиляються ті, хто вважає Путіна ідіотом, вважає, що він однозначно буде робити ставку на Віктора Медведчука і т.і. Мені здається, що Медведчук сам ніколи і не прагнув бути публічним політиком. Найкращі для нього часи – коли він був другою в країні людиною за впливом після Кучми. Він тому якраз і хоче бути «розрулювачем», людиною, через яку піде ресурс. А от яку кандидатуру справді підтримає Росія – я думаю, що вона зараз проявляє дуже прискіпливу увагу до такої людини, як Петро Порошенко. Ідеальний кандидат з точки зору Росії. Людина з великими амбіціями, з великим потенціалом росту, в тому числі і в регіонах Півдня і Сходу України. Тим більше, що натиснувши на його бізнес в Росії… От ми ж не бачили заяв Порошенка (з приводу заборони експорту шоколаду до РФ – ред.). А він в цей час вів посилені консультації в такому тихенькому режимі і на сьогоднішній день всі держави по відмовлялися від претензій – Білорусь, Казахстан та інші. Це означає тільки одне: без згоди Росії, без того, щоб їм дали команду – вони б продовжували наполягати, що проблема з продукцією «Рошен» існує. Очевидно, що Кремль свої питання вирішує за допомогою такого прийому: створити людині проблеми, а потім за гроші їх вже вирішити.
Я не виключаю того, що новим послом РФ в Україні стане Глазьєв. Не виключаю хоча б тому, що Глазьєв є лідером групи «яструбів» в оточенні російського президента. Йому офіційно дозволено Путіним коментувати стосунки з іншими державами, в тому числі з Україною. Оскільки нинішній посол РФ в жодне порівняння за впливом з Черномирдіним не йде – вони шукають іншу людину, більш жорстку, яка може «продавити». Тим більше, що напередодні президентських виборів 2015 року ми бачимо, що американці свого посла поміняли. Тобто Америка показує, що вона готується. Приїзд нового посла – це завжди посилення діалогу і ознака того, що Україна є цікавою. Тобто напередодні президентських виборів в Україні росіянам абсолютно логічно сьогодні поміняти посла і поставити нову кандидатуру. Чому б і не Глазьєва?
Володимир Фесенко, політолог:
{2-}
«Дзеркало тижня» - поважне видання, плюс треба розуміти і пам’ятати, що Юлія Володимирівна Мостова ще з часів Кучми, та й зараз, має свої різноманітні джерела в різних органах державної влади. Це перша обставина. Друга обставина – текст документа схожий на справжній. Тим паче, що ми бачимо певну кореляцію. Я думаю, що, як це часто буває в останні роки, це витік інформації. Чи злив інформації.
Я вважаю, що військовий сценарій розвитку конфлікту – він малоймовірний, хоча теоретично й не можна нічого виключати. Але Україна не Грузія. І якщо така дурна ідея прийде комусь в голову це величезний ризик для Росії, тому що Україна безпосередньо межує з ЄС. Це велика країна безпосередньо на кордонах з Росією, і ця війна відгукнеться на самій Росії. Так, у нас слабка армія, слабка країна, але ця війна принесе лише негативні наслідки для Росії. Я думаю, що це чудово розуміють в Москві, тому ніяких таких планів нема. А ось посилення економічного тиску заради не підписання Угоди з ЄС – варто очікувати.
На роль кандидата, якого підтримуватиме Росія – в тому числі й виходячи з документів, опублікованих в «Дзеркалі тижня» - пропонується Віктор Володимирович Медведчук. І ми це бачимо. Те, що він відвідав цей турнір з бойового самбо разом з Путіним – також підтвердження цього. Але Медведчук – це буде чергова помилка. Вже зробили тактичну помилку з цією економічною війною, яка зараз не дасть свого результату, а навпаки ще більше відштовхне Україну від Росії. І ставка на Медведчука може бути такою ж помилкою, провалом навіть, тому що це тільки посилить шанси функціонерів виграти вибори президента України.
Якщо послом стане Глазьєв – це буде ще одна помилка. Між іншим, стиль Плану Росії щодо України свідчить про те, що як мінімум його ескіз, чернетку готували в Україні. Можливо, лише доробляли в Росії. І те, що Глазьєв причетний до цього, те, що Глазьєв виконує роль «яструба» в ставленні до України – це теж дуже помітно. Якщо «яструба» призначать – це буде продовження тієї силової тактики щодо України, а ефект буде знову-таки прямо протилежним очікуваному.
Віктор Каспрук, політолог, журналіст:
{3-}
Я думаю, що «Дзеркало тижня» - дуже серйозне видання і без пророблених серйозних джерел вони б документи не друкували. Єдине можна сказати, що невідомо, наскільки це відповідає дійсності, тому що наскільки я розумію – Путін плани може змінювати буквально в останній момент.
Не можна виключати варіанту військового розвитку конфлікту між Росією і Україною. Тим більше, що за останні десть років зроблено все для того, щоб в Україні дієздатної армії не було. З одного боку влада боялася, що армія морже змістити керівництво, яке не виконує свої функції, а з іншого боку ми фактично беззахисні перед Росією і у разі настання «часу «Ч» ми можемо спиратись тільки на ополчення, на патріотів, яким ця країна не байдужа.
Хто б не отримав роль кандидата, якого підтримуватиме Москва – ця роль є програшною з тієї точки зору, що все-таки за 20 років ми пройшли досить великий шлях. І розмовляючи з етнічними росіянами я зрозумів, що більшість з них не хоче, щоб Україна не була незалежною. Те, що зараз говориться про Медведчука – це не обов’язково так. Справа в тім, що в єдиноборствах бувають обманні фінти. Путін дзюдоїст, і якби наша влада звертала на це увагу – вона б знала, що найбільш виграшний прийом може бути обманкою, яка відволікає від прийому, можливо, не вигідного, але який стане фатальним.
Призначення Глазьєва залежатиме від того, яке рішення ухвалить Путін. Але в цій ситуації хто б не був послом – він буде все одно виконувати завдання Путіна, ні на йоту від них не відступаючи. Тому якщо навіть людина, що прийде на місце посла – яке, до речі, ще не звільнено – буде більш агресивно налаштована, вона не зможе вийти за ті рамки, які їй визначить Путін.
Вадим Карасьов, політолог:
{4-}
План Росії щодо України – це і не фейк, і не реальний офіційний документ. Це начерк можливих змін у відношенні Росії до України, де є елементи правди, розрахунку, і в цілому може стати одним із документів, на базі яких і буде формуватися загальна повноцінна стратегія РФ щодо України. І не тільки України, а й щодо країн, які мають намір підписати якісь нові інституційні угоди з ЄС на саміті Східного партнерства – Молдови і Вірменії.
Військовий сценарій абсолютно нереалістичний, тому що українська правляча еліта веде себе зовсім інакше, ніж Саакашвілі у свій час – більш гнучко, більш раціонально. Тим більше, що до цього змушує позиціонування Партії регіонів і нинішньої правлячої команди. Їх електоральна база – схід та південь України. Вони змушені бути більш гнучкими для того, щоб суміщати європейську орієнтацію з тим, що електоральне ядро ПР – це все-таки проросійськи налаштований виборець. Якщо сьогодні українська влада буде діяти так, як грузинська у 2008 році – то вона втратить свою основну «фішку», яка її вигідно, особливо для виборців, відрізняла від попередників. Тому що одним із козирів діючої влади є те, що вона зуміла нормалізувати стосунки з РФ.
Ніяких кандидатів немає. Драма Путіна полягає в тому, що у нього немає сьогодні персональних і серйозних партійних ставок на президентські вибори в Україні 2015 року. Тому що увесь український політичний клас, за винятком тільки комуністів, євроорієнтований, євроцентричний і проєвропейський. Звісно ж, є різниця між Януковичем, Кличком, Яценюком, не кажучи вже про Тягнибока. Але це різниця пріоритетів, нюансів, акцентів, темпів та щирості європрагнень. Можна сперечатися, що Янукович – не щирий євроінтегратор, а вимушений. Проте увесь український політичний клас дивиться на Європу і бачить себе в Європі. В цьому сенсі президентські вибори 2015 року не будуть геополітичними, на відміну від 2004 року. Це не будуть вибори між заходом і Сходом, між ЄС і Митним союзом, чого хотіла б Росія, до речі. Це будуть вибори іншого плану, зараз важко сказати, якого саме, але швидше за все – політико-економінчого. І ось у Путіна в цій ситуації нема персональних ставок. На кого йому ставити, на Симоненка? На Медведчука? Ні, бо Медведчук при усій своїй впливовості – фігура електорально неприваблива, його рейтинг в коридорі статистичної похибки. Тому на кого ставити? Нема на кого. Путін ставить на Медведчука не стільки з розрахунку на перспективу, скільки від безвиході.
Глазьєв – це не посол, це виклик. Посол повинен бути дипломатом, а Глазьєв ніякий не дипломат. І якщо Кремль його призначить послом до України – це буде виклик Україні, який в результату призведе до того, що Росія втратить тут усі досягнення дипломатії останніх п’ятнадцяти років. Це буде сприяти тільки консолідації українського правлячого класу та народу в бажанні і далі рухатися до Європи, відгороджуючись від таких дипломатів, таких послів, як пан Глазьєв.
Коментарі — 0