УПЦ МП тікає від Москви?

В УПЦ Московського патріархату вже давно існують самостійницькі настрої, однак до відкритої конфронтації з РПЦ справа не доходила. Принаймні, досі.

Однак євроінтеграційний поворот вектора української зовнішньої політики може покласти початок процесам, що приведуть УПЦ до автокефальності.

Лист на підтримку європейського вибору України, складений главами найбільших українських церков, серед інших був підписаний і главою УПЦ МП митрополитом Володимиром (Сабоданом). Цей підпис – зрідні ляпасу Москві.

Мова перш за все про тон листа, за стриманістю і зваженістю якого прослідковується чіткий месседж: Україна йде до Європи, це доконаний факт і Москві з цим доведеться змиритися. «Сподіваємося, що російський народ і держава будуть визнавати і поважати право України як незалежної держави, вибирати свій шлях у майбутнє - так само, як Україна визнає і поважає незалежність і суверенітет РФ», - йдеться у посланні.

Путіну недвозначно натякнули, що його думка більше не є визначальною. Причому зробив це той, хто керує найбільшою в Україні церквою, в назві якої навіть стоїть додаток «МП».

І Путіну доведеться мовчки проковтнути цю образу. По-перше, тому що УПЦ МП неможливо оголосити «митну війну» чи перекрити газ. По-друге, УПЦ МП має незрівнянно більший вплив на душі і серця сотень тисяч своїх прихожан, аніж Путін і його команда разом взяті. І по-третє – якщо російська влада необачно розкритикує вчинок митрополита Володимира, то тим самим вона лише підштовхне УПЦ МП до автокефалії.

Окрім тону самого листа, підпис Володимира різко контрастує з риторикою, властивою главі РПЦ Кирилу – той не приховує свого скепсису щодо євроінтеграції, виступаючи носієм перш за все російської великодержавної ідеї. «Брязкальця дуже привабливі. І не тільки в часи Миклухо-Маклая», - заявляв Кирило з приводу ЄС.

Тому позиція Володимира – це, по суті, відверте, неприховане порушення субординації. УПЦ, яка завжди йшла у фарватері російського курсу, несподівано вийшла з-під контролю.

Мотивація Володимира невідома: чи то він справді схилився до цивілізаційного вибору на користь ЄС, чи то просто бажання Януковича для митрополита важливіші за бажання Путіна і Кирила – але у дражливому питанні української євроінтеграції Росія втратила союзника, на якого розраховувала.

А для глави РПЦ Кирила додатковим ударом стало те, що підпис Володимира стоїть поряд з підписом глави УПЦ КП Філарета, якого було піддано анафемі ще у 1997 році за розкольництво. Це не просто неповага, це виклик.

І цей виклик може слугувати ще одним доказом на користь того, що в УПЦ МП посилилися автокефальні настрої. Причому потенційно мова може йти не просто про вихід УПЦ з-під влади Москви, а й про об’єднання двох українських патріархатів в єдину помісну церкву. Цю ідею у свій час відстоював Віктор Ющенко. Щоправда, протиріч і проблем на цьому шляху буде безліч, однак початок зрушенням покладено.

Але Москва не буде сидіти, склавши руки, і спостерігати, як одна з найбільших релігійних громад дрейфує у бік автокефалії і ненависного Євросоюзу. Увесь останній рік проти Володимира велася активна пропагандистська робота, але не тільки.

Користуючись хворобою глави церкви, у лютому митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел спробував скликати Синод – з тим, щоб внести зміни до Статуту УПЦ МП і надати Кирилу право затверджувати ієрархів української церкви. Не виключено, що Агафангел і сам був не проти посісти місце Володимира за підтримки Москви.

І хоче змова зазнала невдачі, все ж робота з усунення Володимира триває і далі. Це дає підстави у тяжінні Володимира до автокефалії вбачати спроби дистанціонуватися від РПЦ, і говорити про існування прихованої конфронтації.

Москва, не маючи змоги усунути Володимира «зверху», діє «знизу». У липні цього року громада храму святих преподобних Антонія і Феодосія Печерських міста Василькова Київської єпархії УПЦ МП попросилася в пряме підпорядкування до патріарха РПЦ Кирила. «Українська Православна Церква створювалася виключно як геополітичний проект, спрямований на розчленування історичної Русі і її духовнохранительниці Руської Православної Церкви… Поступове відділення від Матері-Церкви призвело до того, що в УПЦ стали набирати все більший вплив сили, чужі православ'ю і природі церкви, що криміналізують її внутрішньоцерковне життя», - йдеться в зверненні.

Так само, попри відсутність офіційної реакції на дії Володимира з боку РПЦ, громада Успенського монастиря в с. Нікольське Донецької обл. у своєму відкритому листі порівняла Володимира з Іудою та Мазепою.

«Даний документ не повинен вводити в оману українських громадян своєю назвою. «Деякі міркування», в ньому викладені, ні в якій мірі не є вираженням позиції Української Православної Церкви Московського Патріархату з питання «європейської інтеграції», але відображають особисту громадянську позицію митрополита Володимира (Сабодана), яку він поділяє з представниками розкольницьких, сектантських, інославних і нехристиянських релігійних об'єднань України», - сказано в листі.

І це, звісно ж, тільки початок, артпідготовка. Основна боротьба розгорнеться після того, як сам Володимир з тих чи інших причин звільнить крісло глави церкви. Результати цієї боротьби залежатимуть і від того, наскільки встигне віддалитися від Росії на шляху євроінтеграції Україна.