Перший корупціонер уряду Азарова – за крок до свободи

Виступаючи на засіданні Кабміну 2 червня 2010 року, прем’єр-міністр Микола Азаров заявив: «Потрібно визнати, що сталася серйозна кадрова помилка, за яку необхідно спитати з винних». І додав: «Політичних індульгенцій не буде».

Мова йшла про героя першого гучного корупційного скандалу у тоді ще новому уряді: заступника міністра охорони навколишнього середовища Богдана Преснера правоохоронці затримали при одержанні хабара в особливо великих розмірах.

Час показав, що Микола Азаров, м’яко кажучи, помилявся. Ніхто і нічого не спитав з винних. Що ж стосується політичної індульгенції – то останні події у цій давно всіма забутій справі демонструють якраз протилежне тому, про що так пафосно казав Микола Янович.

Ім’я Богдана Преснера вперше потрапило під приціл суспільної уваги у 2002-2003 роках, коли він працював на посаді начальника Державного управління екології та природних ресурсів Львівської області. Причому славу, яка спіткала Богдана Михайловича, навряд чи можна назвати доброю, швидше – скандальною.

Тоді Угорщині вдалося отримати усі необхідні дозволи для того, щоб завезти до України на утилізацію 60-70 тисяч тон гудронів – відходів нафтопереробної галузі. Серед інших чиновників дозвільну документацію завізував і Преснер. Він заявляв, що не бачить нічого поганого в тому, щоб у порядку експерименту спалити кілька тисяч тон відходів, бо це, мовляв, не завдасть нікому особливої шкоди.

Гудрони мали спалювати на Миколаївському цементному заводі (Львівська область) та Добротвірській ТЕЦ. Однак при розвантаженні перших партій вантажу робітники почали масово скаржитися на незрозумілі симптоми – утруднення дихання та різь в очах. Журналісти та громадськість підняли галас. Тут-то і виявилося, що жодної екологічної або хоча б хімічної експертизи гудронів ніхто і не думав проводити. Преснер увімкнув задній хід і заявив, що утилізація повинна відбуватися лише якщо відповідна експертиза покаже безпечність цього процесу для людей та навколишнього середовища.

Влада ще спробувала зробити хитрий фінт і доручила провести експертизу компанії ОСМА-Ойл, яка, за дивним збігом обставин, якраз і завозила гудрони до України. Потім сплила інформація про те, що ОСМА-Ойл завезла на утилізацію більше гудронів, аніж було задекларовано, та й взагалі має контракти з кількома іншими європейськими країнами на подібні послуги з утилізації колосальних об’ємів небезпечних відходів. Спалювання зупинили, а Преснер почав валити провину на міністерства, які ухвалювали рішення, а він, мовляв, лише ставив на дозволах своє резюме «Не заперечую».

На той час Богдан Преснер був одним із нечисленних членів Партії регіонів на Львівщині. Після Помаранчевої революції за результатами перевірки його роботи силами КРУ Преснер втратив посаду, почав «косити» під політрепресованого і добиватися поновлення через суд. Одночасно він проходив по кримінальній справі за фактом розкрадання бюджетних коштів у особливо великих розмірах. Також правоохоронці цікавилися причетністю Богдана Михайловича до масового виділення земельних ділянок у рекреаційних зонах під Львовом. Вірогідніше за все, що Преснера врятувало майже безперервне перебування на лікарняних, що значно утруднювало слідство.

Однак з приходом до Кабміну команди Миколи Азарова у 2010 році Богдан Михайлович, яко фенікс, постав з попелу політичних переслідувань з боку злочинного помаранчевого режиму і відразу застрибнув у крісло заступника міністра. Щоправда, як виявилося, не надовго.

Взагалі, то було виняткове Міністерство охорони навколишнього середовища, навіть за мірками клінічно цинічної української політики. Що вже там Преснер, коли сам міністр Віктор Бойко (квота «Народної партії» Володимира Литвина) почав свою діяльність з будівництва в міністерстві сауни.

А Богдана Михайловича затримали 31 травня 2010 року на виході з Кабміну. Він за скромну суму в 200 тис дол. погодився посприяти просуванню по службі заступника начальника Держекологічної інспекції в Одеській області.

Гроші Преснер мав отримати двома рівними частинами – до і після виконання своєї частини угоди. Аванс у розмірі 10 тис дол. він отримав ще 28 травня прямо у ліфті Мінекології. За кілька днів клієнт привіз решту першого траншу. Передача відбувалася у автомобілі: після того, як заступник міністра вийшов з машини і попрямував до Кабміну, його водій повіз клієнта трохи далі від центру Києва, щоб тихо і без галасу здійснити транзакцію.

Ось з цієї справи нинішня влада, яка в 2010 році тільки взялася до керма, й зробила показуху. Про боротьбу з корупцією, яку начебто ініціював новий президент Янукович було легше говорити маючи на руках конкретний приклад. Богдан Преснер став чудовою ілюстрацією.

Суд тривав більше року. Про його перебіг повідомляли всі ЗМІ. У жовтні 2011 р. Преснеру присудили 9 років ув’язнення з конфіскацією майна, а водію – 7 років. Щоправда, Богдан Михайлович подав апеляцію на вердикт. Його водієві ж вдалося добитися скорочення терміну ув’язнення до 4 років.

Саме цю прекрасну історію і називав Микола Азаров «серйозною кадровою помилкою», коли обіцяв, що політичних індульгенцій більше не буде.

Але Преснеру не судилося відсидіти бодай третини свого терміну. Як повідомляє сайт судових новин «Перша інстанція», 10 жовтня цього року Апеляційний суд Києва скасував вирок суду, вважаючи аргументи прокуратури безпідставними. Справу направлено на дорозслідування, і якщо слідство не знайде нових доказів (що сумнівно з огляду хоча б на час, який минув) – Богдан Михайлович… вийде на свободу.

О, чудо! Преснер потрапив у ті 0,2% виправдальних вироків, які виносять українські суди щороку. Навряд чи хтось може здивуватися такому виверту долі, знаючи принципи роботи судової гілки влади в Україні.

І так само ніхто не здивується, якщо ця нетривала ходка на зону стане тим поштовхом, який піднесе Преснера на нову і вищу сходинку його кар’єри.