Юрій Стець: Я вперше абсолютно не погоджуюсь з тезами листа Тимошенко

Ситуація з пошуком компромісу зайшла в глухий кут – в жодної зі сторін немає можливостей відносно швидко вирішити ситуацію на свою користь, а з компромісами поки не складається. Одним з компромісних варіантів наразі називається призначення прем’єром фігури, яка б більш-менш влаштувала всіх. Серед таких лунає прізвище Петра Порошенка, який, якщо, звичайно, вірити деяким соцопитуванням, має вже третій президентський рейтинг. Непогані перспективи, згідно цих замірів, має і партія «Солідарність», яку соціологи чітко пов’язують саме з Порошенком.

Перші кроки щодо реанімації «Солідарності» були зроблені, ще минулого року влітку, коли партію очолив давній соратник Порошенка нардеп від «Батьківщини» Юрій Стець. Тоді він збирався поїздити по країні і провести ревізію того, що залишилось від партії. Зараз Стець говорить про перспективи «Солідарності» і її участі в можливих виборах не дуже охоче, як і про президентські амбіції Порошенка, бо, на його думку, ці питання в нинішній ситуації не на часі. Але відмічає, що з нинішніми рейтингами Порошенка говорити про його балотування в президенти доречно.

Також Стець розкритикував скандальновідомий «секретний» лист Юлії Тимошенко до фракції «Батьківщина» і припустив, що Україною зараз керує зовсім не Янукович.

-- «Країною зараз керує Путін, а Янукович працює його речником»

Якщо узагальнити, на яких позиціях зараз знаходяться влада і опозиція? Другий тиждень пошуку компромісу в парламенті завершився нічим.

Провладна більшість займається виключно публічною декларацією своєю позиції щодо консультацій по конституційній реформі. Але це все бла-бла-бла і не більше. Очевидно, що все буде вирішуватись на зустрічі Януковича з Путіним, а до цього вони будуть з розумним обличчям розказувати, що вони щось вирішують. Я можу передбачити, що ця зустріч не буде позитивною – навряд чи Путін зацікавлений у стабільній ситуації в Україні, тож він буде говорити, що нам ніяка конституційна реформа не потрібна. Я сказав «нам», тому що Янукович з Путіним всі питання про Україну проговорюють у такому контексті. Ми усвідомлюємо, що країною зараз керує Путін, а Янукович лише працює його речником. Після того як Янукович продав країну, його вже ніхто не запитує. Думаю, умовою видачі йому російських коштів було те, що він не тільки повертає в бік Митного союзу, а й усувається від одноосібного прийняття рішень. І ця поїздка підтверджує це.

Але ж з представниками Заходу Янукович також зустрічався, і досить багато.

Ініціатива зустрічей Януковича з представниками ЄС і Америки іде з боку саме західних політиків. А у випадку з Путіним, думаю, Януковича просто викликають.

Тобто ви вірите в те, що у Медведчука є свій кабінет на Банковій?

Не думаю, що він вже зайняв кабінет Януковича, але свій кабінет, думаю, у нього є.

І що – Майдан і його радикальне крило будуть очікувати якихось результатів перемовин Путіна з Януковичем?

Радикальне крило Майдану – це весь Майдан і весь протестний рух. І по факту люди, які там знаходяться, достатньо чітко виявили свої позиції. Як мінімум вони не підуть на поступки з тим, що стосується амністії людей без будь-яких ультимативних пропозицій з боку влади. Цю частину Україну абсолютно не цікавить, про що він буде говорити з Путіним – він або піде на поступки, або ні, і в останньому випадку Майдан ще більше радикалізується.

Чи можна очікувати якоїсь ескалації цього тижня?

Якщо не вистачить розуміння серйозності ситуації у влади – очевидно. Рано чи пізно закінчиться строк дії цього безумства, яке називається «закон Мирошниченка» і треба буде реагувати на цю ситуацію.

Можна інший закон прийняти буде.

Це і називається «піти на поступки», щоб не було радикалізації і ескалації конфлікту.

Ви ж з «регіоналами» в Раді спілкуєтесь. Їхню логіку сприйняття подій в країні розумієте?

Є достатня кількість людей, які аналізують ситуацію і адекватно її сприймають. Тобто розуміють, що відсутність конкретних кроків з боку влади може привести до збройного протистояння і ще більшої крові. По факту вони все, що можуть, роблять для мирної угоди. Але проблема в тому, що вони нічого не можуть зробити, не мають ніяких важелів впливу. Не секрет, що було 50 голосів «регіоналів» за наш законопроект про амністію, але після 10-хвилинної розмови з Януковичем фракція Регіонів в повному складі змінила свою думку.

Тягнибок і Кличко фактично заявили, що не збираються більше вести перемовин з владою, але ідуть сигнали, що перемовини продовжуються. Хто з ким домовляється?

Треба розуміти, що за будь-яких обставин опозиція готова до перемовин, але не готова до блефу в перемовинах і відсутності конкретних пропозицій і рішень з боку влади. Для влади перемовини і затягування процесу – це вихід з ситуації, оскільки вони шукають для себе причину не йти на поступки. Одна з них – маргіналізація Майдану. Янукович знаходячись в інформаційному вакуумі і форматі А4, який йому кожного дня подають як інформаційну картину дня, перебуває в своєму паралельному світі, в якому все нормально і контрольовано. І люди, які знаходяться поруч з ним, кажуть, що їм потрібен якийсь час. А Президент далекий від реалій, тому що сотні затриманих мають декілька сотень близьких родичів, друзів, знайомих. Тисячі людей, що задіяні в процесі і знаходяться під загрозою відкриття кримінальних справ за захоплення адмінбудівель або порушення правопорядку, в свою чергу мають десятки тисяч друзів і родичів. Тому думати, що це все можна спустити на гальмах, – нереально. Щоб всі ці люди пішли, їм треба або запропонувати якийсь компроміс, або тоді вони мають виїхати з країни. А наскільки я знаю, вони виїжджати не збираються.

Інна Богословська сказала «Главкому», що всі ці недуги в Януковича від того, що він якраз побачив, що картина світу зовсім не така, як він собі уявляв.

Я не думаю, що він більш адекватно сприймає ситуацію. Думаю, що інформування про ті ж самі події Путіна відбувається більш об’єктивно. Зараз біля Януковича знаходиться купа людей, які не дуже хочуть його інформувати об’єктивно, оскільки небагато людей могли би сказати йому правду і не отримати за це «трійку» «печінка – борода – печінка».

Але ж телевізор він самостійно може поклацати.

Може, але навіщо? У нього є достатня кількість важливих справ – спробуй за день обійди все Межигір’я, це ж втомитись можна.

На вашу думку, протестувальники повинні залишити адмінбудівлі? Який сенс в їхньому подальшому блокуванні?

Думаю, що по факту вони готові піти і з Грушевського, і з адмінбудівель у випадку виконання вимог. Але вони не виконуються в жодних напрямках, хоча виконання цих вимог не є таким неможливим з боку влади. Відправити у відставку Захарченка недостатньо, треба почати процес розглядання справ по застосуванню сили і перевищення повноважень з боку вищого керівництва МВС. Якщо вище керівництво МВС почне відчувати тиск і якісь загрози після відставки Захарченка, очевидно, що хто б не прийшов наступний, він десять разів подумає, чи давати команду знущатись над людьми після їх затримання. І зрозуміло, якщо була б державна публічна діяльність стосовно змін до Конституції – це теж було б для протестувальників хорошим поштовхом. Зрозуміло, що якщо б поміняли закон про амністію, це означало би, що виконання іншої джентльменської умови про звільнення адмінбудівель відбулося б. Але ультиматум, поставлений цим законом, якраз не дозволяє сприймати це.

Наскільки парламентська опозиція може щось обіцяти Януковичу? Тобто наскільки вона контролює людей, які захоплюють будівлі?

Може обіцяти. Давайте проаналізуємо – КМДА контролює «Свобода», Львівську облраду – так само. Інші будівлі в регіонах також є якщо не під контролем, то у зв’язці з опозиційними силами. Того ж Бурбака в Чернівцях, Шевченка в Вінниці чують, вони входять в орган, який приймає рішення. І після прийняття і виконання закону про амністію аргументів, щоб переконати людей залишити адмінбудівлі, було би більше. А формула «ми відпустимо заручників, а ви нам дасте спокійно жити» неприйнятна. Янукович не усвідомлює, що політика – це наука компромісів.

Влада переконує, що через захоплення адміністрацій і те, що губернаторів не пускають на роботу, страждають самі мешканці цих областей. Підписи під платіжками має губернатор ставити, а не народні ради.

Якщо губернатор пішов у відставку, то світ не зупинився. Більш того, є достатня кількість рішень, які приймає облрада, і достатньо підпису голови облради. Тож це не більше ніж заяви, якими виправдовують свої дії представники влади, так само як інші провокативні заяви, що зараз йдуть з боку МВС та СБУ.

-- «До листа Юлі в мене є багато запитань»

Що останнім часом відбувається на засіданнях фракції «Батьківщина»? А то дуже багато чуток ходить. Які з них правда?

Є лист Юлі і дискусія навколо цього листа. Раніше була велика дискусія, чи голосувати за законопроект Мірошниченка чи настоювати на своєму. На відміну від «Свободи» і «Удару», в «Батьківщині» іде дискусія і є декілька різних думок. До листа Юлі в мене є велика кількість запитань, і, напевно, вперше я абсолютно не погоджуюсь з усіма її тезами, вони мене дуже дивують. Там багато когнітивного дисонансу, коли, наприклад, вона каже не йти ні на які поступки і виходити з переговорного процесу, але при цьому вирішувати ситуацію мирним шляхом. Також мені зовсім не зрозумілий заклик не йти на конституційну реформу. Це – вимога Майдану і як йому це пояснити? Треба змінити одноосібне прийняття рішень в країні, а без зміни Конституції це неможливо.

Але багато правників-конституціоналістів кажуть, що повернення до Конституції 2004-го року неадекватне нинішній ситуації.

Я так само говорю, що попередня Конституція не є досконалою, але це не значить, що ті самі правники та юристи-конституційники не можуть за добу випрацювати ці зміни для голосування в залі. Акт про незалежність чи Конституція приймались, як обирається Папа Римський, – коли всі сидять в залі, поки не піде дим. Чому зараз це неможливо зробити, коли ми і частина «регіоналів» до цього готові?

Чи правда, що фракція передала мандат на перемовини з владою від Арсенія Яценюка Олександру Турчинову?

Я не був у вівторок на фракції, але люди, з якими я спілкувався, мені нічого подібного не говорили. А значить цього не було. Не думаю, що зараз важливо, хто особисто піде на ці перемовини – Яценюк, Турчинов чи будь-хто. Важливо доносити рішення фракції і Майдану без змін і своїх суб’єктивних суджень. Переконаний, що Яценюк так і робить.

А Яценюк доповідає детально фракції про хід переговорів?

Так, він приходить і говорить, яким чином йшла розмова – ми пропонували такі речі, з того боку було запропоновано це, ми запропонували вихід з ситуації у вигляді трьох модулів, вони не погодилися на жоден, натомість запропонували таке рішення… Очевидно, що він не доповідає просто сухий факт розмови, інакше ми не можемо нічого радити і приймати фракцією рішення.

-- «Я б не радив Порошенко ставати прем’єром»

Останнім часом з’являються соцопитування, в якіх партії «Солідарність», яку ви очолили, несподівано даються дуже непогані відсотки. Чи коректно зараз в цих опитуваннях писати разом з назвою «Солідарності» прізвище Петра Порошенка, який, наскільки я розумію, навіть не є членом партії?

По останньому опитуванню, яке ще не опубліковане, за «Солідарність» готові проголосувати 9,6 % від тих, хто готовий прийти, а це по факту парламентська фракція. Очевидно також, що якщо Порошенко піде кандидатом в президенти, він буде публічно опиратись на цю партію. Я від самого початку говорив, що ми з Порошенком є не тільки друзями, а й політичними однодумцями. Коли мені пропонували очолити «Солідарність», це була пропозиція від Порошенка і вищого органу партії. На той момент ішла мова про те, що, можливо, Порошенко буде балотуватись кандидатом в мери Києва. І тоді його позиція полягала в тому, що він має бути рівно наближений до всіх політичних партій, а не представником якоїсь політичної сили. Але пряма асоціація «Солідарності» з ним очевидна.

Але історію Порошенка з «Солідарністю» вже мало хто пам’ятає, а в соціологічних опитуваннях респондентам нагадують…

Саме таке вимірювання соціологами є вірним. Ясно, що результати «Солідарності» спираються на його президентський рейтинг. Але в країні є лідерські проекти політичних партій, і цей проект так само буде лідерським, спираючись на особистий рейтинг Порошенка.

Коли ви тільки очолили «Солідарність», то планували провести ревізію місцевих організацій. Якщо умовно завтра дострокові парламентські вибори, у вашої партії вистачить ресурсів для участі в них?

Будь-які розмови про окремий політичний проект є недоречними, оскільки ситуація в країні вимагає повної концентрації на вирішення проблеми в країні. Тим не менше, ревізію, яку я планував, провів, і можу сказати, що в кожному обласному центрі є по дві-три пропозиції від місцевої політичної еліти, місцевих депутатів бути представниками «Солідарності» в тих областях з пропозицією протягом місяця розгорнути штаби. У нас є чіткий план і розуміння того, як ми це зробимо. І якби була оголошена дострокова парламентська кампанія, ми б достатньо швидко розгорнули ці штаби.

Порошенко міг би стати так званим компромісним прем’єром в нинішній ситуації?

На мою думку, ні, і я буду радити йому цього не робити за умови, якщо цей уряд не буде на 100% технічним. Якщо там будуть представники Партії регіонів, немає сенсу туди йти. І очевидно, що прийняти цю пропозицію можна лише за умов кардинального повернення до євроінтеграції і чіткого розуміння, що Асоціація з ЄС буде підписана найближчим часом, Тимошенко буде визволена, ще якихось умов. А іти просто, щоб отримати посаду, йому не цікаво. Його посада – Порошенко, і це доводять його президентські рейтинги.

Ви дійсно вірите в президентські перспективи Петра Олексійовича?

Я не думаю, що зараз доречно говорити про президентські рейтинги. Але рік тому в нього був рейтинг 1,2 %, а зараз, за останніми опитуваннями, які я бачив, – 11–13 % від всіх і 15–17 % від тих, хто готовий прийти на вибори. Чи доречно при цьому говорити про його можливе балотування в президенти? Очевидно.

Насторожує, що соцопитування з захмарними рейтингами Порошенка робили не дуже авторитетні структури.

В кінці цього тижня будуть опубліковані рейтинги дуже поважних структур. Але якийсь сенс зараз говорити про кампанію, якщо невідомо, чи вона взагалі буде?

-- «Інтер» зараз робить безумство»

В грудні у «5 каналу», з яким вас так багато пов’язує, були проблеми з виключенням з окремих кабельних мереж. Чи досі є подібні намагання?

Нам постійно «валять» сигнал ПТСок, що знаходяться на Грушевського і Майдані. Щодо кабельних операторів, то ми ведемо перемовини з ними з приводу того, що виключати «5 канал» з мереж зараз недоречно, навіть відчуваючи тиск з боку влади. Бо рано чи пізно влада зміниться, а баланс інформації треба зберігати. Будь-яка влада була агресивно налаштована до «5 каналу», бо ми завжди намагалися об’єктивно висвітлювати те, що відбувається в країні, і критикувати і владу, і опозицію. Тому ніколи не подобаємося ні тим, ні іншим. І, до речі, багато хто з моїх соратників по опозиції розказує мені, що ми якось не так висвітлюємо позицію опозиції. Те саме говорить і влада, а це означає, що ми на правильному шляху.

Часто можна почути, що подача на «5 каналі» занадто радикалізує суспільство.

Якщо в країні вбивають людей, не говорити про це, а робити те, що робить «Інтер»…

«Інтер» зараз почав пускати трансляції з Ради…

«Інтер» зараз робить безумство, бо трансляція з Ради, яка не приймає ніяких рішень, насправді маргіналізуює парламент як орган, який нічого не може. Це чиста маніпуляція, яка відбувається за узгодженням або по чіткій вказівці з Адміністрації Президента. «Інтер» для мене – це канал з чіткою маніпулятивною характеристикою. Коли один і той же ведучий може називати Тимошенко злочинницею, через тиждень – политичним в’язнем, а потім – знову злочинницею, про що говорити? «5 канал» своєї думки про те, що відбувається в країні, і про окремих політиків не змінював вже 10 років з дня заснування.

Чи може зараз людина, яка має можливість дивитись всі телеканали, скласти об’єктивну картину того, що відбувається в країні?

Очевидно, але це стосується тільки людей, які вміють мислити і думати, які не голосують за принципом «наш» – «не наш». Це стосується більше Центру і Заходу, тому що там люди достатньо серйозно відносяться до свого політичного вибору. Критика від цього електорату завжди є об’єктивною. Вони завжди можуть сказати, що «помаранчевий» чи «біло-сердечний» політик неправильно себе поводить, а от на Сході і Півдні про «біло-синіх» таке сказати не можуть, тому що там інша ментальність. Люди за бажання можуть зараз отримати об’єктивну інформацію, крім того, соціальні мережі в Інтернеті – достатньо розвинута індустрія.

Після 30 листопада практично всі провідні телеканали, що належать олігархам, фактично підтримали Євромайдан, а потім деякі різко змінили позицію. Чому?

Ми можемо говорити, що подібна історія відбулася тільки з «Інтером», всі інші загальнонаціональні канали не змінили своєї позиції по об’єктивному висвітленню того, що відбувається в країні. Це стосується і Євромайдану, і Антимайдану. Тому зміну думки олігархів, яка впливає на редакційну політику їхніх каналів, я не помітив.

Чи може в Україні згодом скластись така ситуація як в Росії, де чи не єдиний опозиційний телеканал «Дождь» зараз вимикають з кабельних мереж за «неправильне» питання в ефірі?

Може, за умови якщо переможе позиція «яструбів» стосовно диктаторської країни. За всіх інших обставин – ні. І тих людей, які не хочуть подібної форми правління в Україні є 80 %. Тому вважаю, що не може.