Як знищують українську армію (Частина друга)

З 2014 року українська армія має повністю перейти на контрактну основу. Це передбачено програмою реформування та розвитку Збройних Сил України до 2017 року. Контрактна високопрофесійна армія – це те, що нам багато років обіцяли політики усіх кольорів.

Віктор Янукович, розповідаючи про переваги контрактної армії, в жовтні минулого року сказав: «Сьогодні у нас таке озброєння, такі військові технології, де потрібен дуже високий професійний рівень... Техніка дуже складна, тому армія зараз має бути професійна».

Неможливо не погодитися зі словами президента. Однак він, очевидно, продовжує жити у своєму паралельному світі, де армія високопрофесійна, економіка росте, а революційні майдани просять лише не вступати до Митного союзу.

«Главком» має у своєму розпорядженні аналітичну записку, підготовлену високими армійськими чинами, до одного з засідань, що пройшло в кінці минулого року. Документ присвячений фінансуванню відновлення озброєння та військової техніки (ОВТ). З цього документу випливає , що професійна контрактна армія в Україні таки, може, і з’явиться у 2014 році, але воювати їй у випадку чого буде просто нічим.

У 2013 році на відновлення зброї на військової техніки було призначено 590 млн грн. Попри бадьорі звіти міністра оборони про щорічне зростання видатків на армію, це – майже вдвічі менше, аніж було виділено у 2012 році – 980 млн грн.

Та й це ще не все. Як виявилось, більшість виділених 2013-го коштів витрачені не на переобладнання та модернізацію армії, а на погашення кредиторської заборгованості за попередній рік у розмірі 393 млн грн. Причому реальних грошей виділено ще менше – 355 млн грн., або ж 60% від запланованих видатків (станом на момент складання аналітичної записки).

Для порівняння, автори документу, а це нагадаємо високопоставлені військові начальники, оцінюють потребу у фінансуванні цієї статті військового бюджету у 1,9 млрд грн. Вони вважають, що прогнозовані обсяги фінансування озброєння у 2014 році підуть переважно на погашення боргів за кредитами: А це, у свою чергу, призведе до «критичного зниження рівня справності ОВТ та припинення експлуатації окремих його типів».

У перекладі на зрозумілу мову це означає ось що: у недалекому минулому Міноборони взяло кредит на якісь актуальні потреби. Не зовсім зрозуміло, щоправда, як це узгоджується зі скороченням самої армії у зв’язку з її переходом на контрактну основу та щорічним зростанням видатків на Збройні Сили, про яке регулярно повідомляє відомство. Але тепер за цим «надзвичайно вигідним» кредитом щорічно потрібно платити такі відсотки, які перекривають навіть видатки на відновлення ОВТ.

Інше питання: чому на покриття боргів за кредитом Міністерство використовує кошти, які мають інше цільове призначення? Відповідь на це питання можна знайти, оцінюючи загальну економічну ситуацію, в яку Україну завів уряд професіоналів. Адже коли за рік до президентських виборів в уряду нема грошей навіть на соціалку – то нема чого дивуватися, що потреби армії фінансуються абияк.

А у 2014 році загальні видатки на Міноборони будуть практично такими ж, як і у 2013-му – 15,6 млрд грн. проти 15,3 млрд грн. Це, до речі, означає лише те, що Кабінет міністрів порушив закон, адже згідно з програмою реформування Збройних сил, армія мала отримати принаймні 24 млрд грн. Ця програма була схвалена президентом та РНБО, отож уряд не мав права самовільно вносити до неї корективи, знижуючи передбачені обсяги фінансування. По суті, це злочин. Але сім років в’язниці, які отримала Юлія Тимошенко, нічому не вчать теперішніх високопосадвців.

У цьому контексті означену пояснювальну записку слід розуміти як застереження, що українські Збройні Сили – швидше мертві, аніж живі. І що може статися так, що у випадку війни наша професійна контрактна армія буде технічно оснащена не краще, аніж новобранці у 1941 році, які іноді йшли у бій з однією рушницею на двох.

Для порівняння, у бюджеті 2014 року закладено 19 млрд млрд грн. на фінансування Міністерства внутрішніх справ. Це на 3 млрд грн. більше, аніж цьогоріч, і на 3,4 млрд більше, аніж на Міноборони, що абсолютно однозначно вказує на пріоритети діючої влади: не оборона незалежності та суверенітету, а формування потужного поліцейського щита. Друга велика революція не минулася безслідно для Віктора Януковича, однак висновки з неї він знову зробив неправильні.

«Неможливо здійснити жодних реформ Збройних Сил України. В порівнянні з минулим роком недофінансування ЗС – більше, ніж півтора мільярди гривень, а минулого року вони були профінансовані лише на третину. З іншого боку, президент затвердив програму реформування Збройних сил до 2017 року. В рамках цієї програми тільки цього року мало бути виділено на реформування 10 млрд грн. Жодної копійки не виділено і, відповідно, зірвано програму модернізації ЗС, переходу на контрактну армію», - вважає член парламентського комітету з питань нацбезпеки та оборони Юрій Сиротюк.

За його словами, перехід на контрактну армію – це окозамилювання і профанація, оскільки призовників відтепер змушуватимуть служити не у армії, а у внутрішніх військах.

«Але найголовніше – в Україні скасовано призов. Насправді призов не відмінили – лише до армії. Але є призов до внутрішніх військ. Фактично, українських дітей, замість бути моряками, прикордонниками чи льотчиками, їх прирікають бути звірами в усяких «тиграх», «барсах» - і бити людей. Тому та реформа, яку запропонував президент, - вона ущербна, вона нищить армію і підриває обороноздатність України. Але навіть вона не може бути реалізована, бо жодної копійки на неї не виділено», - заявив «Главкому» Сиротюк.

Такої ж думки дотримується і політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. «Контрактна армія вимагає перш за все коштів на оплату контрактів. Наступний рік не буде фінансово благополучним для України. І коштів, які будуть у розпорядженні уряду, буде недостатньо для того, щоб перевести армію на контрактну основу. Тим більше, нинішня влада не демонструє якоїсь серйозної зацікавленості у сфері зовнішньої безпеки. Усі вільні кошти, які будуть, вона буде спрямовувати на внутрішню безпеку – правоохоронні органи, різні спецпідрозділи, прокуратуру, СБУ. Бо єдина загроза, яку влада відчуває – це загроза від власних громадян», - заявив Горбач.

За оцінкою міністра оборони України Павла Лебедєва, перехід на контрактну армію коштуватиме бюджету 35 млрд грн. Порівнюючи цю потребу з реальним станом справ, можна бути впевненим, що ніякої контрактної армії в Україні не буде, принаймні, в найближчі роки. В кращому випадку – тисячі контрактників нудитимуться в казармах та відпрацьовуватимуть строєвий крок. Бо немає різниці, яка буде зарплата, скажімо, у військового пілота, якщо йому банально нема на чому тренувати свої професійні навички.

Лебедєв фактично сам зізнався у некомпетентності діючого уряду та повній безвиході, у якій опинилася українська економіка. Але проблема ще й в тому, що справжній стан справ може бути ще гіршим, аніж можна собі уявити.

Ще одна дослівна цитата з пояснювальної записки: «Довідково. Рівень справності кораблів та катерів підвищився за рахунок виведення протягом 2012-2013 років із бойового складу 5 кораблів».

Це означає, що не маючи змоги купувати нові, повноцінно ремонтувати та обслуговувати старі військові кораблі, Міністерство просто списує частину техніки і таким чином зберігає відсоток справного бойового складу сталим. Статистика – річ уперта?

Попри це, у 2014 році Україні буде вкрай терміново потрібно вирішувати проблему армії. Адже, якщо вірити авторам аналітичної записки, на той час рівень справності зенітних ракетних комплексів знизиться до 19%, а авіаційної техніки - до 17%. Це означає, що лише кожна п’ята одиниця зенітної ракетної техніки або кожен шостий літак будуть здатні до участі у бойових діях.

Можна було б поставити резонне запитання, навіщо нам така армія, хай вона хоч сто разів контрактна? Але актуальнішим було б поцікавитися, хто стоїть за цим фактичним знищенням Збройних Сил і коли цей хтось, нарешті, понесе відповідальність?

Першу частину розслідування «Як знищують українську армію» читайте тут