Теракт у небі Донбасу. Київ прикриває Путіна?

Важко уявити, чи встигли щось відчути пасажири Боїнга 777, коли на відстані 15 метрів вибухнула ракета 9М317 із ЗРК Бук і її уламками розірвало літак. Поки що жодної відповідальності за сотні безвинних смертей ніхто не поніс. Пасивність української сторони протягом останнього часу можна пояснювати активною фазою передвиборчої кампанії, але родичам і близьким жертв українські політичні баталії малоцікаві. А ось російські ЗМІ вже рознесли неперевірені висновки німецьких спецслужб стосовно того, що існують дані про те, що надані українською стороною документи є сфальшованими.

Малоактивна позиція української влади, навіть вмотивована виборами, може у подальшому дорого коштувати. Бо період розслідування авіакатастроф є тривалим, а суспільна думка часто формується незалежно від результатів слідства. Тому новоствореному урядові потрібно буде одразу перейти в інформаційну атаку з поясненням позиції України і висвітленні правдивих деталей катастрофи Боїнга 777.

Уряд Нідерладнів, попри внутрішні потрясіння, вклався у проголошені терміни, і вже у вересні офіційний представник Ради безпеки Сара Ферной оприлюднила звіт щодо катастрофи Боїнга-777 Малазійських авіаліній, яка сталася над Донеччиною 17 липня 2014 року.

«Як і очікувалось, жодних сенсацій», – миттю відгукнулись на звіт російські ЗМІ. Якщо розуміти під сенсацією свідчення про причетність Росії до теракту, то сенсацій дійсно нема. Але висновок, який робить з цього, зокрема, Сергій Лавров – «всі країни втратили цікавість до розслідування» - хибний.

Цікавість не втрачена. Бажання добитися істини не знівельовано. Нідерланди як країна, яка переймається навіть кількістю розчавлених під колесами авто їжаків на своїх дорогах, ніколи не подарує Росії загибель 193 своїх громадян. Хай це навіть поза межами розуміння очільника МЗС РФ Лаврова з його передчасними заявами: «Всі обвинувачувачі ніби в рот води набрали - і це після галасливих, на межі істерики, заяв на адресу Росії».

Насправді ж - на все свій час. Нідерланди взяли перерву в офіційних заявах до завершення наступного етапу розслідування. Його дедлайн - середина 2015 року. Тоді розмову буде продовжено.

-- Нідерланди. Офіційна позиція

Доповідь репрезентована Сарою Ферной, є проміжним звітом. Це документ на 34 сторінках, викладений сухою, беземоційною англійською без жодних оціночних суджень. Він містить: дані про технічний стан літака; інформацію про рейс, екіпаж, план польоту, метеоінформацію; фотоматеріали з різних джерел, в тому числі надані експертами з України та Малайзії; супутникові знімки в день події; дані спостереження за повітряною обстановкою, отримані від «Украероруху»; матеріали бортових мовного і параметричного самописців.

Найбільший розділ звіту складають «Висновки». Вони, власне, полягають у наступному. Жодних технічних проблем або проблем з екіпажем не виявлено. Рейс проходив у дозволеному повітряному просторі під контролем служб управління повітряним рухом. У звіті наведено переговори між екіпажем та службами УВС Дніпропетровська і Ростова-на-Дону в період 16:08:00 - 16:22:05 по Києву, які не свідчать про будь-яку небезпеку.

Розшифрування «чорних скриньок» також не засвідчило наявності будь-яких проблем на борту повітряного судна до моменту кінця запису. Швидкість польоту в цей момент дорівнювала 915 км/год, а висота відповідала приблизно 10 км.

Зона падіння уламків літака на великій площі розміром 5 км х 10 км в районі сіл Грабове та Розсипне, йдеться у звіті, свідчить про руйнування літака в повітрі. Висновок експертів: «пошкодження фюзеляжу і кабіни були нанесені зовнішнім впливом численних високоенергетичних елементів».

На цьому, власне, звіт завершується. До нього не увійшли паталогоанатомічні дослідження. Насправді дослідження вже отримані, оброблені та певним чином кваліфіковані. Але ще не оприлюднені. Уряд Нідерландів планує включити цю інформацію до підсумкового звіту у наступному році.

-- Загадка. Людина в масці

З 298 тіл загиблих опізнано наразі 284. Довкола одного з покійних була здійнялася інформаційна хвиля: на пасажирові, що виявився громадянином Австралії, була вдягнена киснева маска. Маскою, судячи з безуспішних пошуків на ній слини та ДНК, – не користувалися. Вона знаходилась на шиї у пасажира, який навіщось її вдягнув. Це руйнує припущення щодо миттєвої смерті учасників польоту – можливо, у них було кілька секунд для усвідомлення того, що трапилось.

Випадок з маскою є вельми показовим та ключовим у розумінні того, чому уряд Нідерландів так мало сказав у своєму проміжному звіті. По-перше, йому забракло часу: доповідь оприлюднили 9 вересня, менше ніж через два місяці після трагедії. По-друге, далеко не всі докази зібрано та обстежено. По-третє, менталітет європейців ніколи не збагнути офіційним спікерам від РФ: у сучасному цивілізованому світі не завдають зумисного болю.

Міністр закордонних справ Нідерландів Франс Тіммерманс, який першим повідомив про маску, був змушений приносити вибачення. Йому прикро за це висловлювання, заявив Тіммерманс, і за те, що воно могло завдати болю родичам загиблих у катастрофі. «Я жодним чином не хотів поглибити їхні страждання, - сказав він, коментуючи власне припущення про немиттєву смерть. - Мені не варто було цього казати».

Але державний прокурор Нідерландів таки підтвердив, що на місці катастрофи було знайдено кисневу маску, хоча та й була обмотана довкола шиї пасажира, а не покривала його обличчя. Родичів загиблого австралійця поінформували про це, пообіцявши також повідомляти й про подальший розвиток справи.

-- Вирок. Західні ЗМІ

Найбільш яскраві заголовки світових ЗМІ (на кшталт того, що вийшов у польському Wprost, де обкладинку прикрашав портрет Путіна, перекреслений червоною лінією - траєкторією падіння Боїнга: «Zbrodniarz bez kary» - «Злочинець без кари») чітко зазначили, які висновки зробив західний медіасвіт. Головний висновок - Путін - вбивця трьох сотень невинних душ. З усією виразністю, на яку тільки здатен сучасний дизайн друкованих видань.

The Wall Street Journal і CNN, посилаючись на дані розвідки США, першими розповіли, що Боїнг був збитий ракетою «земля-повітря». До колег підключився й The New York Times, зазначивши, що для знищення такого літака необхідна високорівнева військова техніка - подібна до тієї, котру Росія постачає бойовикам у східних регіонах України.

The Guardian писала: «Путін зайшов занадто далеко». Видання прямо вказувало на те, що російська влада несе відповідальність за подію - через підтримку нею бойовиків. Приблизно про те саме мова йшла і на сторінках Daily Telegraph: її військовий оглядач Кон Коулін обсервував арсенал ракет, що знаходяться на озброєнні терористів, і дійшов висновку щодо їх російського походження. А BBC зауважувала, що підозра передусім падає на тих, хто постачає терористам зброю та засоби ППО. І це, безумовно, Росія.

Загалом у цивілізованому світі розглядали і розглядають надалі лише дві версії знищення Боїнгу. Перша - європейська - полягає в тому, що ракету випустили бойовики «ДНР» з установок, наданих Росією. Друга - американська - містить припущення, що смертельного удару по Боїнгу завдали з території Росії. Американці посилаються на власні джерела у Пентагоні, європейці вважають, що терористи викрили себе, похвалившись у соцмережах збиттям «птічкі».

Різниця між версіями суттєва. Американська посилює провину Росії в рази. Європейська робить бойовиків Сходу тупими знаряддями в руках Кремля. Але в обидвох випадках відповідальність РФ є беззаперечною.

-- Оцінки. Сучасний стан

Після акту терору, здавалось, склав остаточну думку про РФ, але тут на перший план вийшла нова тема – мінські перемовини і чи дійсно Путін, від імені своїх ставлеників - «ДНР» та «ЛНР» - готовий задекларувати мир та гарантувати його дотримання.

На цьому тлі звучала самовпевнена заява Лаврова про те, що Захід втратив цікавість до катастофи малазійського літака. Безумовно, це велика омана. Свідома чи несвідома. Жодні перемовини у Мінську, де Україна була представлена Кучмою, не могли перебити післясмак пролитої крові.

Краще за всіх загальні настрої висловила, мабуть, прес-секретар Держдепу США Марі Гарф. «Росіяни вже багато разів брехали про те, що відбувається. Вони говорили, що в Криму немає їхніх військ, коли вони були там всюди. Тому до них вже немає жодної довіри», - сказала вона. «Російські сепаратисти, які, на наше переконання, запустили цю ракету, не могли діяти без підтримки президента Росії Володимира Путіна та російського уряду. Вони б не робили цього там, і крапка. Вони не могли вистрілити з SA-11 (західна назва комплексу ППО «Бук») без підтримки президента Путіна та російського уряду. Значить, пряма відповідальність на них», - додала Гарф.

Доволі емоційно висловився нещодавно і президент Сполучених Штатів Барак Обама. Контекст його висловлювання - критика ООН на прикладі розв’язаної Росією війни. »Чи можуть народи сьогодні відновити мету, заради якої була створена ООН, і впоратися з раковою пухлиною екстремізму?», - запитав Обама. «Останні дії Росії в Україні поставили під загрозу світовий порядок. Народ України продемонстрував стремління до реформ, і після цього був анексований Крим, та вибухнула війна, яка забрала тисячі життів», - заявив він. Згадав Обама і Боїнг. «Це той світ, в якому ми зараз живемо, коли межі іншої держави можуть бути переглянуті, а родичі жертв навіть не можуть отримати останків своїх рідних», - резюмував він, виступаючи на 69-тій Генасамблеї ООН.

Країни євроатлантичної цивілізації поставили хрест на Росії. І сталося це навіть не в березні 2014-го, а саме 17 липня. «Протягом більш ніж двох десятиліть після розпаду Радянського Союзу Захід намагався залучити Росію до міжнародної системи законів і правил, пропонував співпрацю в торгівлі, інвестиції та власну відкритість», - зазначив міністр закордонних справ Великої Британії Філіп Хеммонд.»Проте незаконною анексію Криму і агресивною дестабілізацією України російське керівництво зачинило ці двері. Воно вибрало роль вигнанця, а не партнера, чим підриває довгострокову архітектуру безпеки», - підкреслив міністр.

«17 липня безвідповідальність поведінки Росії досягла свого апофеозу, коли літак рейсу малайзійських авіаліній був збитий російською ракетою земля-повітря, що призвело до втрати 298 життів невинних людей. Їх кров на руках російського керівництва», - наголосив Хеммонд.

Якщо світ і має якісь розбіжності у поглядах на знищення Боїнгу, то ці розбіжності несуттєві. Німецький Бундестаг, наприклад, оприлюднив відомості, які дозволяють припустити, що при збитті літака був використаний не зенітно-ракетний комплекс «Бук», а зенітний ракетно-гарматний комплекс наземного базування «Панцир». Інформацію щодо «Панцира» оприлюднила федеральна розвідувальна служба ФРН, відповідаючи на запит члена комітету Бундестагу з питань оборони Александра Ноя. Уряд Німеччини наголошує на двох важливих деталях: розвідка зафіксувала перебування «Панцирів» на території східної України, а військового устаткування даного типу на озброєнні України нема.

17 вересня радник міністерства Росії Ігор Коротченко заявив, що для створення у Криму «нових стандарів безпеки» конче необхідним є розміщення на півострові знарядь ППО - у числі останніх Коротченко першими назвав саме «Панцирі».

Але «Панцир» чи «Бук», російська територія чи територія, контрольована проросійськими боєвиками, намір збити саме Боїнг чи український Ан-26 (як помилково ідентифікував літак терорист Стрєлков) - це все, безумовно, важливі уточнення, проте не настільки, аби вплинути на загальне сприйняття катастрофи.

-- Україна. Все про Боїнг

Країна, на долю котрої припало дві третини людських жертв, повністю солідаризується з оцінкою дій Росії з боку світової спільноти. Через два дні після катастрофи прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте мав телефонну розмову з Владіміром Путіним. «Я сказав йому, що у нього є останній шанс показати світові, що він дійсно хоче допомогти», - цитує Рютте агентство Рейтер. За словами прем'єра, він чітко дав зрозуміти, що саме Путін несе відповідальність за дії сепаратистів в Україні.

Рютте із повним розумінням ставиться до того, що повернення міжнародних експертів на місце падіння Боїнгу є наразі неможливим. «Ситуація з безпекою не дозволяє цього», - говорить він. Загалом Нідерланди послідовно позиціонують себе як друзів України та прихильників жорсткої лінії по відношенню до РФ. Нідерланди одними з перших висловились за нові санкції проти Росії. «Не можна безкарно дозволяти Москві розхитувати ситуацію в Україні», – зазначав Рютте в розмові з Бараком Обамою. Один з останніх дружніх жестів Нідерландів - пожертва в сумі 400 тисяч євро на потреби української армії. «Нідерланди і Польща гратимуть ключову роль у створенні цільового фонду для зміцнення Збройних сил України», - обіцяє Рютте.

Чим же відповідає на таку демонстрацію лояльності Україна?

Голова урядової комісії з розслідування трагедії Володимир Гройсман зазначає, що Україна цілком задоволена звітом Нідерландів і вважає попередні результати проведеного розслідування об’єктивними. Це - з області цілком очевидного.

«Необхідно завершити розслідування катастрофи малайзійського Боїнга, - додає до сказаного ще більш очевидну річ голова Служби безпеки Валентин Наливайченко. Те, що він говорить далі, сприймається складно. «Нам все зрозуміло, - заявляє він в інтерв’ю 5 каналу. - Необхідно зараз українським слідчим (а план складений), разом з нідерландською стороною та іншими учасниками міжнародного розслідування прибути на місце і знайти те, чого не вистачає. А не вистачає уламків конкретної ракети, конкретного «Бука». Відповідаючи на уточнююче питання про те, чи залишилися на місці катастрофи елементи доказової бази, Наливайченко говорить таке: «Повинні бути проведені конкретні пошукові заходи та опитані свідки».

Ця позиція вражає своєю безвідповідальністю. Виглядає на те, що дорозслідування потрібне радше про людське око, точніше око західної спільноти, адже українській владі «все зрозуміло». Прибути на місце катастрофи й дислокувати там табір експертів є неможливим, і Наливайченку це прекрасно відомо. Навіть у ті часи, коли українські війська тіснили сепаратистів, ще не підкріплених силами регулярної російської армії, за Шахтарський район Донеччини велися перманентні бої. У третій декаді липня, коли на місці авіакатастрофи працювали міжнародні фахівці, їхня робота переривалася сутичками довкола Грабового, Розсипного та Петропавлівки. Через це розслідування постійно призупинялося чи переривалося на тривалий час.

Ще один момент, який насторожує у відповіді Наливайченка, торкається цілком обгрунтованих сумнівів щодо наявності на місці падіння літака доказів злочину. Закономірним є припущення, що місцеві мешканці, а особливо бойовики «ДНР» вже «освоїли» усі речові докази. Перші - з метою наживи, другі - з ціллю замести сліди злочину. Втім, останні також не гребували наживою - адже відомі спроби терористів гендлювати навіть тілами загиблих. У зв’язку з цим не зрозуміло, до яких саме пошукових заходів та опитувань свідків має намір вдатися Служба безпеки.

«Додаткові дослідження будуть необхідні, щоб визначити причину катастрофи з більшою точністю. Рада безпеки вважає, що додаткові докази стануть доступними для розслідування у майбутньому», - говорить голова Радбезу Нідерландів Тьйобе Яустра. «Попередній звіт оприлюднив перші висновки проведеного розслідування. З цього моменту слідча група буде працювати для отримання остаточної доповіді. Радбез прагне опублікувати цей звіт протягом одного року з моменту катастрофи», - додає він.

Голландці свідомі того, що для завершення розслідування знадобиться значний час. Звичайно, вони не можуть передбачити, на який саме період буде пролонговано війну. Готові відповіді, щоправда неконкретні, здається є тільки в української сторони, яка нібито чітко уявляє алгоритм своїх дій.

Сторонньому спостерігачеві може видаватися, що Україна не бажає повномасштабного і всебічного розслідування трагедії 17 липня. Але зовсім не з тієї причини, про яку волає російська пропаганда - не через власну причетність до катастрофи Боїнгу. Річ у тім, що з липня змінилась політична кон’юнктура. Перемовини у Мінську, розмови Путіна і Порошенка, «нормандський формат», саміт у Мілані - все це цеглини, що пішли у підмурівок плану Президента Порошенка - гаранта миру.

На цьому тлі нові розборки з Росією є щонайменше небезпечні для вже досягнутих результатів. Загравання з Кремлем унеможливлює його пряме та відкрите звинувачення у вбивстві. Доводиться обирати: або одне, або інше. В тому, що саме обере Петро Порошенко, котрий пообіцяв в інавгураційній промові повернути в Україну мир, не доводиться сумніватися.

Тож імовірність того, що в Україні справу 298 невинно вбитих спустять на гальмах, є досить великою. Для цього досить лише робити гучні, але не підкріплені ділом заяви. Й посилатись на об’єктивні обставини, що завадили втіленню обіцянок. Інша справа, як поставиться до цього світ - але українська влада воліє не думати про це сьогодні…