Медведєв хоче бути російським господарем України

    • Микола Писарчук, «УНІИАН»
    • Розсилка

    Практичних ефектів візит Медведєва не мав...

    Практичних ефектів візит Медведєва не мав... Президент РФ вступив у пряму конкуренцію з Путіним, якого ЗМІ дедалі рідше називають «істинним царем» Росії... Путін довго формував собі імідж «хазяїна України»...

    Є такий старий анекдот... Далека Північ. Чукотський чум, у якому варить юшку з тюленя самотня чукчанка. Заметіль. У чум, ні слова ні кажучи, влізає російський геолог. Знімає лижі. Так само мовчки сьорбає тюленячу юшку. Потім мовчки робить свою сексуальну справу з чукчанкою і завалюється спати. Уранці мовчки досьорбує юшку, мовчки надіває лижі й, не зронивши ні слова, іде в заметіль. Чукчанка виходить з чуму й кричить йому вслід: «А ти чого приходив-то?!»

    Аналогічне запитання ставлять українські аналітики та ЗМІ після дводенного офіційного візиту в Україну президента РФ Дмитра Медведєва. Навіщо приїздив-то? В опозиції відповідь напоготові: спонукав українську владу до подальшої (після ЧФ) здачі національних інтересів України.

    Насправді практичних ефектів та наслідків візит Медведєва не мав. Мабуть, єдиний виняток – угода про демаркацію українсько-російського кордону. Вона й справді була потрібна обом країнам, які просять у Євросоюзу безвізового режиму. Але ж не випросять, поки не демаркований до кінця міждержавний кордон.

    А таке чутливе для України питання, як делімітація морського кордону в Азовському морі, відкладено на потім. І, схоже, на далеке «потім».

    Маємо пару геополітичних декларацій і ще пару рамкових угод, поки що не наповнених більш-менш конкретним змістом. Щодо гуманітарного й освітнього співробітництва між державами, то, поза всяким сумнівом, воно, з огляду на малоросійські постаті Табачника й Семиноженка, і без угод розвивалося б у неукраїнському напрямі.

    Як підкреслив колишній представник Ющенка з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський, під час візиту Медведєва «в енергетичній сфері не сталося ні обіцяних проривів, ні видимих провалів. Ні Нафтогаз, ні ГТС, ні ядерну галузь, ні електрогенерацію поки що не здали Росії. Янукович і урядовці не втомлюються повторювати, що всі рішення мають відповідати «національним інтересам».

    Від Росії поступок теж не випросили. Марно під час українсько-російського економічного форуму міністр ПЕК Юрій Бойко, олігархи Григоришин і Новінський просили Медведєва дозволити прокачування російськими трубами газу, що видобувається в Середній Азії. Медведєв послався на «колег з Туркменії та Узбекистану» (Газпром, як відомо, давно законтрактував весь туркменський експортний газ). І щодо обвідних газогонів благання теж не подіяли: Медведєв підтвердив, що начебто будуватимуть і Північний, і Південний потоки.

    Прем’єр Микола Азаров у властивому йому важкому офіціозному стилі радянських часів визначив головний результат візиту Медведєва як «створення фундаменту для поступового відновлення зв`язків у всіх сферах життєдіяльності, подальшого поглиблення економічного, наукового, гуманітарного співробітництва. І головне – для відновлення довіри між керівництвом країни та народами\".

    Якусь конкретику тут знайти неможливо.

    На думку автора, справжня мета Дмитра Медведєва і його справжні досягнення лежать у зовсім іншій площині – піарній. Насамперед він мав постати в ролі «справжнього російського господаря України». І тут він вступив у пряму конкуренцію з прем’єр-міністром Володимиром Путіним, якого ЗМІ дедалі рідше називають «істинним царем» Росії. Володимир Володимирович довго й старанно формував собі імідж «хазяїна України». Але йому неабияк зашкодила в цьому плані відверта симпатія до Юлії Тимошенко протягом її прем’єрства і президентської виборчої кампанії в Україні. І не менш відверта українофобія.

    Це дає шанси Медеведєву, який послідовно підтримував на виборах Януковича. Тим паче що Дмитро Анатолійович поступово скорочує рейтинговий розрив зі своїм колишнім покровителем. Усе свідчить про те, що Медведєв явно збирається балотуватися на другий термін. А до 2012 року він ще має достатньо часу.

    Для російського електорату невідпорний «шарм» має той кандидат, який позиціонує себе як «приборкувач України». Тієї «дурненької», на думку більшості росіян, України, яка не розуміла власного щастя бути у вічній і непорушній дружбі з Росією. Час уже її повернути в «лоно сім’ї»…

    Сьогодні Медведєв явно дає бій Путіну на українському іміджевому полі. Він усією своєю поведінкою під час візиту підкреслював, хто в українському домі хазяїн. При цьому в багатьох моментах «відстроювався» від Путіна. Президент РФ обходиться без відвертих грубощів, без «мочилова в сортирі», «хануриків» і «зжованих краваток». Короткі стріляючі репліки типу «так працювати – доведеться», «я не знаю, чи всі міністри у вас уміють на комп’ютері працювати, це треба перевірити. Я своїх перевіряю». Залишалося додати – «і ваших перевірю»...

    Медведєв свідомо прохолодно відгукнувся про «експромт» Путіна щодо злиття Газпрому і

    Нафтогазу. Зате видав власний і досить войовничий «експромт» про вступ України до ОДКБ.

    Це щодо вербальної поведінки. А щодо невербальної – свої візуальні враження передає кореспондент австрійської газети Wirtschaftsblatt: «Розміри – поняття відносне. Так, український президент Віктор Янукович при вазі понад 110 кілограмів має зріст 1,95. Але поруч із порівняно дрібним російським колегою Дмитром Медведєвим (1,58) політичний важковаговик перетворюється на кімнатного песика. Дивно спостерігати, як Янукович перед Москвою в переносному сенсі «стоїть на задніх лапках».

    …І лишилася на пам’ять українським «чукчам» розписна чашечка, з якої російський «геолог глибокого буріння» пив зелений чайок. І сакраментальне запитання: «Чого приїздив-то?»…

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ