«Справа Макаренка»: 12 днів без адвоката

    • Галина Каплюк, фото Романа Малка, «Главком»
    • Розсилка

    Захисники екс-глави митниці Анатолія Макаренка наполягають на тому, що їх підзахисного затримали незаконно та безпідставно

    Захисники екс-глави митниці Анатолія Макаренка наполягають на тому, що їх підзахисного затримали незаконно та безпідставно звинувачують в нанесенні шкоди державі, бо рішення Стокгольмського арбітражного суду, на яке посилається слідство, досі жодним судом не введено в дію на території України. При цьому юристи стверджують, що СБУ не має права вести цю справу. Більше того, порушуються права громадянина, бо до Макаренка досі не пускають адвокатів.

    Про це в прес-центрі «Главкому» говорили адвокат Макаренка Юрій Сухов та народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктор Швець.

    Юрій Сухов: «Дії, які зараз відбуваються відносно Макаренка, є безумовним порушенням його прав та свобод як громадянина України»

    Якщо розглядати цю справу у контексті порушень прав людини, то кримінальне переслідування в Україні може здійснюватися виключно на законних підставах. Станом на сьогодні ми вважаємо, що жодних підстав для кримінального переслідування відносно Макаренка немає.

    Я тривалий час працював слідчим, був навіть першим заступником начальника слідчого управління Податкової міліції України за часів старої влади (до 2000 року), але не бачив такого зухвалого відношення до порушення норм Кримінально-процесуального законодавства під час розслідування кримінальної справи. Не було жодних підстав для цього. Щоб порушити справу, треба встановити якісь наслідки, які завдані діями особи. При тому має бути встановлено, що ці дії були незаконними. В своєму рішенні слідчий спирається на рішення Стокгольмської арбітражної палати. Аналіз цього рішення вже є у ЗМІ, але я хочу сказати, що головне в ньо му – позов про усунення перешкод у користуванні газом. В самому рішенні Стокгольмського арбітражу не зазначається жодним чином про те, що хтось заволодів газом «РосУкрЕнерго». Більш того, якщо казати про дії митниці, то слід зазначити, що газ розмитнювався на підставі договору купівлі-продажу між «Газпромом» та «Нафтогазом», який до цього часу жодною судовою інстанцією чи сторонами не визнаний таким, що не є чинним. Тобто, навіть до цього часу договір, на підставі якого відбулось розмитнення газу, є законним, діючим, тож не можна за таких обставин сказати, що Макаренко вчинив якусь службову недбалість, як про це кажуть слідчі. Тому всі ці обставини були предметом розгляду, зокрема і під час обрання запобіжного заходу відносно Макаренка у вигляді утримання під вартою. Але, на жаль, суд не об’єктивно оцінив їх і обрав арешт.

    Під час розгляду справи в апеляції ми подали суду клопотання за підписом 50 народних депутатів України, які запропонували взяти Макаренка на особисту поруку. Тобто, головна мета запобіжного заходу – це забезпечити належну поведінку Макаренка під час досудового слідства. Думаю, що цього було більш ніж достатньо. 50 народних депутатів зможуть забезпечили його явку до слідчих органів. Але суд не врахував цю обставину і залишив в силі такий запобіжний захід.

    Поряд з цим доводилося, що жодних підстав обґрунтовано вважати, що Макаренко вчинив злочин, у суду немає. Наводилися відповідні факти, обставини, але суд це не враховує. Отже ми вважаємо, що ті дії, які зараз відбуваються відносно Макаренка, є безумовним порушенням його прав та свобод як громадянина України, законослухняної людини та колишнього високопосадовця. Більш того, суд як першої, так і другої інстанції послався на те, що він займав високу посаду, тому може вплинути на слідство. Тобто, у нас зараз підставою для відповідальності або обрання запобіжного заходу є те, що особа раніше займала високу державну посаду. Отже, за такою логікою будь-який міністр чи його заступник, директор департаменту має бути заарештований. Так випливає з рішення суду.

    Віктор Швець: «Ніяких законних підстав для порушення кримінальної справи проти Макаренка немає та не було»

    Справа Макаренка – це є димова завіса над дійсними мотивами. Треба дивитися в корінь проблеми, чому взагалі виникла ця справа та що за цим стоїть. Головна причина полягає в тому, що державний орган, який має стояти на сторожі державних інтересів, безпеки держави безпосередньо використовується для того, щоб незаконно захопити величезну державну власність у вигляді 5,4 млрд. дол., які має отримати «РосУкрЕнерго» з державного бюджету України. Одна із дієвих, впливових осіб, що здійснюють реалізацію цього механізму – голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський. Саме завдяки СБУ на сьогоднішній день здійснюється механізм рейдерського захоплення державної власності у вигляді 5,4 млрд.дол. державних коштів. Для того, щоб реалізувати цю злочинну оборудку, влада і придумала цю кримінальну справу, аби затьмарити дійсні мотиви, чому відбуваються ці події, пов’язані з так званою реалізацією рішень Стокгольмського суду. Насправді, всі ми добре знаємо про те, що газ, який начебто належав РУЕ, на законних підставах відповідно до угод України та Російської Федерації, був проданий Україні по ціні 159 дол. за тисячу кубометрів. Це був результат того, що РУЕ заборгувало 1,7 млрд.дол. «Газпрому» і в результаті цього вела офіційні державні переговори, завдяки яким Україна погасила борг РУЕ, а «Газпром» передав Україні на законних підставах 11, 5 млрд. кубометрів газу, які були закачані в державні резерви. Тобто, Україна отримала у держвласність газ, який раніше належав РУЕ. Це відбулось в результаті не якихось незаконних дій, а міждержавних договорів між урядом України та РФ.

    Звернуть увагу, що справа в Солом’янському суді почалася ще за минулої влади, і попередній уряд повністю відстояв державні інтереси в цьому суді. Лише після того, як до влади прийшов Віктор Федорович Янукович, початися кардинально змінюватись позиції вищих державних посадових осіб в цій справі. Таким чином, наша позиція полягає в тому, що були штучно створені умови для того, щоб Стокгольмський арбітражний суд ухвалив саме таке рішення. Тобто, насправді в Стокгольмі відбувався суд між двома особами – представником РУЕ Фірташем, Бойком та представником «Нафтогазу», Бойком і т.д. Це одні і ті ж самі люди. Бізнес-партнером цих людей був і глава СБУ Хорошковський. Із цього треба виходити. Тому, коли ми дізнались про арешт Макаренка, то чітко розуміли, що це лише димова завіса для того, щоб прикрити дійсні мотиви діяльності Служби безпеки України. Основне завдання СБУ – це реалізація механізму: вибити з України гроші для РУЕ.

    Щодо арешту Макаренка скажу наступне: я теж працював адвокатом, добре знаю, що таке суди та судова система, як приймаються рішення та їх мотиви. Деякий час я працював і в Генеральній прокуратурі на високих посадах, знаю і з цього боку, як ухвалюються рішення, тому можу однозначно сказати, що ніяких законних підстав для порушення кримінальної справи проти Макаренка немає та не було. Ще в 2009 році всі необхідні судові процедури з приводу законності розмитнення цього газу пройшли. Ви прекрасно знаєте, що є відповідні рішення судів, де підтверджено законність дій митних органів при розмитненні цього газу.

    Макаренка ж не звинувачують у тому, що він був учасником якогось службового злочину, пов’язаного із зловживаннями службовим становищем чи перевищенням службового становища, чи розкраданням коштів в особливо великих розмірах. А мова йде про службову недбалість, тобто Макаренка фактично звинувачують у тому, що він як вища посадова особа в системі митних органів України допустив, що відбулось розмитнення цього газу. Якщо йти по такому шляху… У нас Президент України є гарантом Конституції, гарантом прав та свобод людини, про що написано в ст.102 Основного Закону. Якщо порушуються права та свободи громадян, то ми апріорі можемо говорити про те, що Президент України проявляє недбалість.

    Справа в тому, що Макаренко безпосередньо не здійснював якихось дій, які були пов’язані з розмитненням цього газу. Всі рішення приймали відповідні посадові особи митниці, тож всі проблеми у правоохоронних органів повинні були віднесені до цих людей. Більше того, ці проблеми були повністю владнані ще в 2009 році відповідними рішеннями суду.

    Як відомо, запобіжний захід не є мірою покарання. Для Макаренка є вже пряма міра покарання. Це безпосередньо психологічний тиск і на Макаренка, і на інших осіб, про яких СБУ уже неодноразово говорила і які є в матеріалах, що були підставою для порушення кримінальної справи проти Макаренка. Це взагалі безпрецедентний випадок, коли в процесуальних документах є згадки про незаконні дії осіб, які не проходять по кримінальній справі. Це є нонсенс.

    Нас надзвичайно здивував той факт, що ця справа взагалі розслідується Службою безпеки України. Кожен з вас може взяти КПК і прочитати ст.112, де йдеться про підслідність. Ст. 367, яка називається «службова недбалість», відповідно до положень КПК ч.1 ст.112, відносить підслідність до слідчих органів прокуратури. Тобто, СБУ взагалі не мають права розслідувати цю справу. Якби у нас був належний прокурорський нагляд за здійсненням досудового слідства, то прокурор зобов’язаний був би негайно припинити ці незаконні дії СБУ. Але, на жаль, цього не сталося. Це свідчить лише про те, що існує кругова порука. Найвищі державні органи задіяні тільки на те, щоб реалізувати цей план по перекачуванню колосальних державних сум на рахунки РУЕ.

    Для того, щоб здійснити такий більш жорсткий запобіжний захід, яким є утримання під вартою, органи досудового слідства і прокурори, які дають погодження на це, повинні бути мати надзвичайно вагомі підстави. Їх повинен був перевірити суд, щоб переконатися, чи дійсно ця міра є саме тою, яка є адекватною поведінці та діям підозрюваного Макаренка. Тобто, в розпорядженні суду повинні бути докази про те, що Макаренко, наприклад, втручається в діяльність правоохоронних органів, перешкоджає розслідуванню справі чи намагається уникнути викликів до слідчого, що він здійснює якийсь тиск на свідків, знищує якісь документи. Нічого цього в судовому засіданні органи досудового слідства суду не представили. Це все лише припущення, що Макаренко «може», але у розпорядженні суду не було ніяких доказів.

    Ви сказали про те, що у Стокгольмському арбітражі одна сторона слухала, інша представляла, але це ті самі люди. Чому ви не кажете про те, що позов подавали ті самі люди? Одною рукою «Газпром» продавав газ «Нафтогазу», а іншою – в якості 50% власника РУЕ подав позов?

    Друге питання стосується пункту 8 цього договору, в якому уся відповідальність за будь-які дії, які можуть виникнути у разі розмитнення, переуступки цього газу, брав на себе «Нафтогаз», відмовившись будь-яку відповідальність перекладати на продавця? Цей контракт підписувався за директивами Юлії Тимошенко. Скажіть, будь ласка, про яке рейдерське захоплення йде мова, якщо тодішня прем’єр-міністр сама поставила цю пастку?

    Віктор Швець: Ця справа настільки неадекватна з точки зору сприйняття навіть вами – журналістами, тому ми вважаємо своїм обов’язком кожного дня повторювати про це, щоб громадяни України дуже добре усвідомили, про що взагалі йде мова. В Україні відбувається колосальна корупційна оборудка, в якій задіяні вищі посадові особи держави. Нещодавно у Франції відбулась відставка двох міністрів…

    Про Францію не дуже цікаво. Дайте, будь ласка, відповідь на запитання…

    Віктор Швець: Кожен має право мати свою оцінку. Ще раз хочу підкреслити про те, що надмірна політизація правоохоронних органів і те, що зараз відбувається в СБУ кегебізація цієї служби, є прямим свідченням того, що в Україні почали порушуватися права та свободи громадян. Як голова парламентського комітету, який займається правоохоронними органами, кожного дня отримую колосальну кількість скарг і заяв громадян про те, що порушуються їх права та свободи правоохоронними органами.

    Те, що відбулось з Макаренком, – це лише один із епізодів, який підтверджує те, що СБУ замість того, щоб здійснювати свої повноваження по захисту і безпеці інтересів держави, зайнята зовсім іншою роботою – вибиває з України відповідні кошти на користь РУЕ. Це чітко мають всі зрозуміти.

    Юрій Сухов: Перше. Якщо ви вважаєте, що тривале порушення права людини, зокрема на свободу пересування, з часом втрачає свою актуальність, то це ваша думка. Я вважаю, що кожен день порушення його прав є актуальним і про це ми маємо говорити.

    Друге. Коли справа розглядалася в Стокгольмському арбітражі за попереднього уряду, то його позиція формувалася та тому, що посадові особи «Газпрому» були засновниками РУЕ. Отже, приймаючи рішення про передачу права вимоги «Нафтогазу» на цей газ і потім продаючи від «Газпрому» до «Нафтогазу», вони діяли не лише як посадовці «Газпрому», а також як засновники РУЕ. Доводилося в Стокгольмському арбітражі, що таким чином була отримана згода і РУЕ на такі дії. Це був головний аргумент і він сприймається європейським законодавством. Після того, як влада змінилася, з’явилася мовчазлива згода, це видно із самого рішення арбітражного суду. Тому безпідставно казати, що щось було незаконно. Це по-перше.

    По-друге, дійсно уряд ухвалював ці угоди, і Україна взяла на себе всі зобов’язання за цими договорами. Але станом на сьогодні жодна структура не визнала ці договори не чинними, вони діють до цього часу.

    По-третє, рішення Стокгольмського суду жодним чином не стосувалося цих договорів, воно торкалося іншого договору – про залишення та зберігання газу, який був закачаний в газосховища ще чотири роки тому РУЕ. Тому жодних підстав казати про те, що щось було юридично не правильно, немає. Жодної шкоди державним інтересам тоді не було завдано. Більш того, рішення Стокгольмського арбітражу – це взагалі нонсенс, адже Україна тоді заплатила за газ 1,7 млрд.дол., а зараз навіть це не розглядалося, адже газ на той час був фактично куплений «Нафтогазом» і питання про відшкодування цих коштів навіть не розглядалося. В рішенні записано, що воно буде розглянуто, якщо цього забажає «Нафтогаз»...

    Ви ж розумієте, що жодний договір сторони при здоровому глузді не можуть виписати так, що всю відповідальність бере на себе одна із них…

    Юрій Сухов: В чому проблема? Юридично цей договір був підписаний і до цього часу він діє. Саме з цим договором проблем немає. Держава здала свої позиції по іншому договору – про утримання в сховищі цього газу. А по цьому договору ще мають бути суди, і Україна їх безумовно виграє, адже вони юридично бездоганні.

    Віктор Швець: Давайте говорити про права людини, а не з’ясовувати юридичну чистоту тих чи інших договорів.

    Справа Макаренка мала б юридичні підстави тільки в тому випадку, якби була встановлена істотна шкода інтересам держави. Орган досудового слідства, який приймав рішення про порушення кримінальної справи та арешт Макаренка, виходив, що ця шкода встановлена рішенням Стокгольмського арбітражного суду. Тепер повернемося до нашого внутрішнього законодавства: будь-яке рішення іноземного суду може мати юридичну силу на території України лише після того, як відповідні суди в Україні приведуть його до виконання.

    Я не знаю жодного суду на території України, який би привів до виконання рішення Стокгольмського арбітражного суду. Без цього воно не має ніякої юридичної сили. Тобто, орган досудового слідства не мав юридичних підстав вважати, що шкода встановлена рішенням іноземного суду, яке ще не приведено до виконання в Україні. От в чому нонсенс цього питання.

    Дуже важлива деталь: декілька років тому швейцарська фірма судилася з урядом РФ та теж виграла суд. Вони могли б стягнути з російського бюджету 1,7 млрд.дол., але суд РФ не привів до виконання це рішення, посилаючись на те, що була порушена процедура розгляду в Стокгольмському суді цієї справи, тож на цьому спір і закінчився. Тобто, перш ніж починати всю цю історію з судами та порушенням кримінальних справ, РУЕ як господарюючий суб’єкт, який був стороною у цьому процесі та виграв цю справу, повинен був в установленому законом порядку звернутися до одного із судів, який є компетентним на території України, з тим, щоб це рішення Стокгольмського арбітражного суду було приведено до виконання. В процесі розгляду цієї справи суд повинен був перевірити, чи дотримана була процедура розгляду цієї справи в Стокгольмському арбітражному суді, чи не були порушені умови і т.д. Якщо рішення ухвалено відповідно до всіх вимог укладених контрактів, то в цьому випадку один із суддів привів би це рішення до виконання. Тоді у нас були б юридичні підстави казати про те, що рішення арбітражного суду на території України набрало законної сили і є таким, яке підлягає виконанню. На сьогодні такого рішення немає. Це факт і з цього треба виходити.

    Назвіть, будь ласка, всіх представників адвокатської команди, які представляють інтереси Макаренка…

    Юрій Сухов: Ми поки що вдвох офіційно допущені до захисту Макаренка.

    СБУ свого часу попереджала і «Нафтогаз», і митницю про незаконність розмитнення цього газу. Чому це було проігноровано? Пане Швець, ви говорили про цей один лише епізод, хоча дуже багато людей в Україні потерпає від такої ж несправедливості. Чому особисто ви нічого не зробили, аби протидіяти цьому?

    Віктор Швець: Ви просто не слідкуєте за діяльністю Верховної Ради, інакше б знали, що є проект постанови про парламентські слухання в листопаді цього року щодо дотримання прав та свобод українських громадян. Ці питання зараз все частіше піднімаються.

    Юрій Сухов: Суди визнали законними дії і митниці, і першого заступника «Нафтогазу» Діденка. Більш того, навіть була адміністративна справа відносно Діденка і в ній було встановлено, що договори, які ним укладались, є досі чинними і немає підстав казати про незаконність дій Діденка. Є три чинні рішення, і за таких умов не можна порушувати справу, якщо по цьому факту вже була порушена справа.

    Чи отримали ви мотивувальну частину Апеляційного суду і про що там йдеться?

    Юрій Сухов: Отримали. Нічого там немає. Переписано рішення Печерського суду.

    Хочу зауважити, як у рішенні першої інстанції (Печерського суду), так і в рішенні Апеляційного суду не зазначається жодних обставин з посиланням на матеріали справи, які можуть свідчити про те, що Макаренко може перешкоджати встановленню істини у справі або сховатися від слідства. Немає посилання на жодний аркуш справи. Тобто є лише загальні фрази на кшталт «можливо», «може бути»…

    Віктор Швець: В рішенні Апеляційного суду взагалі виник новий термін. «Соціальний стан Макаренка дозволяє суду прийти до висновку, що у нього є всі підстави вважати, що він може сховатися від слідства»... Раніше в юриспруденції така дефініція як «соціальний стан» не використовувалася.

    Водночас Апеляційний суд зробив вигляд, що взагалі не існує така тема як те, що ця справа не підлягає розслідуванню Службою безпеки.

    Справу Макаренка розслідує той орган, який відповідно до закону не уповноважений на це. Ми хочемо привернути увагу української громадськості до того, що СБУ взагалі незаконно перебирає на себе ці повноваження. Вони сьогодні розслідують недбальство Макаренка, а завтра будуть щось інше. Приверну лише увагу до рішення Печерського суду, який ухвалою від 1 липня цього року заборонив проведення звітно-виборчої партійної конференції ВО «Батьківщина» у Львівській області. Ви розумієте, що чого взагалі дійшла ситуація? Це пряме втручання держави в політичну діяльність політичної партії.

    Скільки часу до Макаренка не допускають адвокатів? Що будете робити з цим далі?

    Юрій Сухов: Можливо, сьогодні Солодко потрапить до Макаренка. Нібито вчора слідчий сказав, що він дасть згоду на побачення. Останній раз він його бачив під час засідання в Печерському суді.

    Через те, що адвокат не був допущений до Макаренка, він не зміг взяти від нього письмове клопотання про те, щоб Макаренко брав участь у засіданні апеляційної інстанції, хоча ми клопоталися про це. Ми доводили в суді апеляційної інстанції те, що СБУ, згідно КПК, не може розслідувати такі справи, тому всі дії слідчого, зокрема і подання про обрання запобіжного заходу, є незаконним.

    Віктор Швець: Адвокат говорить про те, що вони не можуть потрапити до свого підзахисного в слідчий ізолятор. Тобто, йдеться про обмеження конституційних гарантій діяльності захисника в суді, хоч ці положення прямо встановлені в КПК. Там чітко написано, що в будь-який час він може необмежену кількість разів проводити зустрічі зі своїм підзахисним. Так порушуються права та свободи громадян.

    Шевченківський суд вже розглядав скаргу на відкриття кримінальної справи?

    Юрій Сухов: Цю скаргу ще ніхто не подавав. Ми оскаржили протокол затримання. Цікаві дії відбуваються: ми подаємо скарги, а ніхто не хоче навіть дивитися на зміст. Є протокол затримання Макаренка, в якому не зазначено, за що він затримувався. Посилання на конкретну норму немає, тож про що говорити далі.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ