Чи вправі Конституційний суд зробити Януковича Кучмою?

15 липня нардепи від Партії регіонів звернулися до Конституційного суду з проханням скасувати політичну реформу від 8 грудня 2004 року як таку, що приймалася з порушенням чинної процедури. Пояснюємо, що законом «чотири двійки», прийнятому напередодні «третього туру» президентських виборів вносилися зміни до Конституції 1996 року, якими врізалися повноваження президента на користь парламенту та уряду. Тож скасування закону, за задумом «регіоналів», потягнуло б автоматичне розширення повноважень президента (за рахунок парламенту й уряду).

Міністр юстиції Олександр Лавринович заявив, що його міністерство направило до КС свій висновок про наявність підстав для такого кроку.

Чи можна відмінити політичну реформу, яка змінила Конституцію майже сім років тому, на тій підставі, що при її ухваленні були порушені процедури розгляду? Що зміниться в країні, якщо Янукович отримає повноваження президента Кучми? Про це ми запитали політиків та експертів.

Юрій Ключковський, народний депутат України (НУ-НС):

-- Лаврінович підказує КС, яке рішення «треба» приймати

{1-}

Порушення процедури має розглядати не Конституційний суд, а суд загальної юрисдикції.

Свого часу я ретельно вивчав це питання, і впевнений, що дві позиції до закону про зміни до Конституції були внесені без погодження з КС. Формально цього достатньо, аби вважати, що було порушено процедуру, але сьогодні є лише твердження про таке процедури, алк встановленого судом факту немає.

Конституційний суд не є «судом фактів», він визначає «конституційність норми». КС не може встановити факт порушення процедури. З моєї точки зору, було б значно коректніше, якби такий факт було встановлено судом загальної юрисдикції, і лише на основі факту порушення процедури Конституційний суд міг би приймати рішення.

Сам КС висловлював позицію – що оскаржувати закон про внесення змін до Конституції України можна лише, доки він не набув чинності, а після набуття чинності можна оскаржувати лише той закон, до якого ці зміни вносилися – у даному разі йдеться про текст самої Конституції. А що це текст Конституції ми бачимо хоча б з того, що на ці положення (внесені до тексту Основного Закону у 2004 році) неодноразово посилався сам КС у своїх рішеннях.

У разі визнання таких норм неконституційними КС буде змушений відповідати, чому він користувався цими нормами як конституційними. Інакше його звинувачуватимуть в заангажованості.

Є, звісно, і політичний аспект цього питання. Олександр Лавринович не перший раз працює міністром юстиції, зокрема, він був міністром і у 2006 році, коли вже діяла чинна Конституція. Саме завдяки цій Конституції уряд Віктора Януковича і прийшов до влади, однак тоді той самий міністр і майже той самий уряд не оскаржували текст Конституції.

Тоді їм це було невигідно?

Сьогодні їм це політично вигідно, і вони це роблять. Тож і ставляться до закону як до дишла – куди повернув, туди й вийшло. Така непослідовність має ознаки нечесної гри.

Ці заяви міністра юстиції можна розцінювати як тиск на Конституційний суд. Мін’юст «підказує» рішення Конституційному суду.

Олександр Мороз, почесний голова СПУ:

-- Скасувати реформу хочуть ті, хто за неї голосував

{2-}

Олександра Лавриновича зобов’язали як міністра виступити таким чином.

Усі ці потуги багатьох посадовців відмовитися від змін до Конституції тільки приховують їхнє бажання або прислужитися владі, або якимось чином виправдати такі наміри (відмінити політ реформу). Це все дурниці. Сьогодні Конституційний суд, по суті, складатиме іспит на те – чи він є у нас узагалі, чи його немає, бо прислужує власть імущим.

КС мав би відмовитись від розгляду подання щодо змін до Конституції, оскільки, ухвалюючи рішення у 2004 році, Суд зважав на всі обставини, у тому числі й на процедуру ухвалення конституційних змін.

Дивно, що сьогодні висловлюють сумніви щодо неконституційності політреформи ті, хто за неї свого часу голосував. Ті, хто подав заяву до КС, у переважній більшості голосували за зміни у 2004 році. Якщо вони тоді бачили порушення, то чому не відстоювали свою позицію, а тепер демонструють відстоювання «чистоти» прийняття рішень?

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

-- Європа звикла, що кожна влада в Україні переписує правила під себе

{3-}

При скасуванні закону №2222 політичний режим зміниться й одночасно не зміниться.

Режим, який склався з обранням Віктора Януковича президентом та у зв’язку з формуванням уряду в обхід конституційної норми про коаліцію, отримає більш адекватну юридичну форму. Тобто режим особистої влади Януковича, який установився де-факто, перетвориться на режим особистої влади Януковича де-юре. Оскільки за старою Конституцією не коаліція формує уряд, не парламент є центром усієї владної конструкції. Президент подає кандидатуру прем’єра та звільняє його в будь-який зручний момент, і президент та президентська влада стає ядром політичної системи, а сам президент – верховним політичним гравцем.

Що це дає Януковичу? Він хоче не лише правити. Він хоче управляти всім, чим можна управляти в цій країні. Він і зараз напряму управляє урядом, але в разі скасування політреформи це стає невід’ємною частиною президентської вертикалі. Він управляє всією чиновницькою вертикаллю, але не в політичний спосіб – через партію і партійні союзи й коаліцію в парламенті, - а лише через механізм ручного управління.

Як зреагує Європа?

У європейських організацій досить обмежений маневр. Свого часу Європа визнавала Конституцію 1996 року однією з найбільш якісних на пострадянському просторі. Водночас реставрація політичного режиму від коаліційно-президентського до президентського може бути потрактована як зміцнення політичної стабільності, особливо на тлі попередніх п’яти років політичної турбулентності в Україні. Тому якоїсь негативної реакції на конституційні розвороти, зміни у Європі не передбачаються. Європа звикла, що кожна українська влада намагається переписувати правила.

Віктор Мусіяка, один з авторів тексту Конституції, народний депутат України попередніх скликань:

-- Закон 2222 скасувати неможливо, бо його немає – це вже Конституція

{4-}

У КС є повноваження розглядати прийняті закони на предмет їхньої конституційності. 1998 року КС казав, що якщо в процесі розгляду закону були внесені зміни до проекту, який уже був внесений й були дані висновки щодо нього, - то його слід знову направляти до КС. Він перевіряє, чи не порушено статті 157, 158 (питання прав та свобод). Висновок КС є обов’язковим.

У 2004 році проголосовані положення покращують права та свободи громадян, хоча б тому що там немає імперативного мандата.

Ясно, що цей закон взагалі не може розглядати КС, оскільки цей документ (як закон) припинив своє існування як нормативний акт після введення його в дію. Почали діяти нові повноваження ВР, президента. Ці всі зміни стали текстом Конституції. Час втрачено, коли можна було його скасувати, - тобто коли закон не було введено в дію (до 1 січня 2006 року).

…Вони плюють на закони, вони порушують Конституцію, але при цьому можуть учепитися в якусь формальну річ, бо їм так потрібно…

Цей закон скасувати неможливо, бо його немає. Він уже Конституція.

Нема ніякої реакції, ніякої відповідальності влади... Самі ігрища…

За логікою конституційного процесу, якщо зміни скасують сьогодні, то всі повноваження повернуться не Януковичу, а наступному президентові. Якщо зараз збільшити повноваження, це абсолютно неприпустимо для правової системи держави. Владу обирали з її нинішніми повноваженнями. Виборець не знав, що відбуватиметься врізання повноважень Верховної Ради, змінюватиметься статус Кабміну. Усе ж змінюється. А якщо так змінюється, то слід проводити і нові парламентські, і нові президентські вибори.

Деколи думаю: зараз Янукович і так не має жодних обмежень у повноваженнях, будь-яке його побажання виконується. Подивився, як підлеглі Януковича проводжали його в Китай, - вони звивалися перед ним... Думаю, що всі ці зміни потрібні його оточенню. Щоб він сам призначав міністрів, а всі решта могли розсаджувати своїх заступників міністрів, заступників голів комітетів. Думаю, що всі накази з Адміністрації ітимуть за підписом президента, а насправді підписувати їх зможе будь-який клерк Адміністрації.

Усе це ми знаємо. Усе це ми вже проходили. Але робиться все так грубо...