Питна вода - розкіш для українців

До липня цього року якість питної води контролювалася ще радянським стандартом 1982 року. Наразі є новий норматив, але «Київводоканал» не в змозі виконати всі його умови по якості води в столиці через зношеність очисних споруд. В цілому по Україні ситуація також не з легких, адже майже 1200 населених пунктів сільської місцевості користуються привозною водою, а в Криму населення п’є воду з сольовим складом, який майже вдвічі перевищує навіть старий норматив. Альтернативним джерелом якісної питної води мали стати бутильовані води, але і тут знайшлися бажаючі, використавши дешеве обладнання, доставити недоброякісну воду.

Проблему якості питної води в прес-центрі «Главкому» обговорювали головний технолог ВАТ «АК «Київводоканал» Інна Лавринчук, Президент Асоціації «Бутильовані води України» Ігор Пастух та президент Асоціації «Питна вода України» Володимир Скубченко.

Вікторія Гармаш: «Наші очисні споруди проектувались 50-60 років тому на зовсім іншу якість води джерел, тому вони не в змозі давати воду гарантованої якості нового стандарту»

Основним завданням «Київводоканалу» є подача населенню міста в повному обсязі якісної питної води, нешкідливої за хімічними показниками та абсолютно безпечної в епідеміологічному відношенні. Джерелами водопостачання міста Києва є два поверхневих джерела – це річки Дніпро та Десна, а також артезіанська вода Сеноманського та Юрського водоносних горизонтів.

Чи повпливала спека на якість води в річці Дніпрі? Підвищення температури води до 28 градусів призвело до підвищення вмісту марганцю, зниження вмісту кисню, а також була аномально високою окислюваність води. За таких умов ми вимушені були підвищувати дози реагентів для обробки питної води, а саме - коагулянту, аміаку, а також хлору для знезараження. Тому на виході з водопровідної станції вода відповідала діючим стандартам на питну воду, ми давали киянам якісну воду.

Чи відрізняється якість води в різних районах Києва? Оскільки в місті Києві є три джерела водопостачання, то, безумовно, і якість води в районах різна. Наприклад, вода Дніпра відрізняється від води річки Десна за сольовим складом, за вмістом бактеріальних забруднень і за окислюваністю. Артезіанська вода, звичайно, набагато чистіша за річкову воду, але у різних районах Києва вода відповідає вимогам діючого стандарту.

До недавнього часу в Україні на питну воду діяв ще радянський стандарт 1982 року. 19 липня листом головного державного санітарного лікаря України дія цього стандарту призупинена. З цього часу ми вимушені працювати по українському державному стандарту на питну воду, який по деяким показникам висуває більш жорсткі вимоги до якості питної води. За деякими показниками наші очисні споруди не в змозі подавати воду, яка б відповідала всім стандартам. Зокрема, за новим стандартом, на виході з водопровідних станцій ми маємо давати перманганатну окислюваність в межах 5 міліграм на дециметр кубічний. Наші очисні споруди проектувались 50-60 років тому на зовсім іншу якість води джерел, тому вони не в змозі давати воду гарантованої якості нового стандарту.

Зараз в пресі і серед політиків досить жваво коментується проект Програми «Питна вода України» на 2011-2020 роки. Програму треба приймати, але крім цього, потрібно ще й фінансувати заходи. Без виділення необхідних коштів, без реконструкцій водопровідних станцій міста Києва, артезіанських водопроводів говорити про можливість подачі киянам якісної води не можна.

Володимир Скубченко: «Практично в усіх водопроводах, які подають воду із поверхневих джерел водопостачання, вода не відповідає критеріям якості»

Вода не відповідає не тільки новому СанПіНу, який прийняли декілька місяців тому, а по деяким показникам і діючому стандарту, який був прийнятий ще в 1982 році.

Практично в усіх водопроводах, які подають воду із поверхневих джерел водопостачання, вода не відповідає критеріям якості, про які казала моя колега, а також по деяким фізико-хімічним показникам – залізо, марганець та іншим забруднювачам. Така картина в 286 населених пунктах. Майже 1200 населених пунктів сільської місцевості користуються привозною водою. Ця ситуація ускладнюється ще і тим, що існуючі системи не в змозі очистити воду, яка є в джерелах водопостачання. Більше того, на якість питної води впливає зношеність систем водопостачання і водовідведення, практично половина діючих систем водопроводу знаходиться в незадовільному або аварійному стані.

Натисніть на зображення для перегляду в повному розмірі

Нормативно-правова база потребує базового впорядкування в питаннях питного водопостачання, і взагалі – водопроводів та каналізації. Водний кодекс, який у нас працював, вже не може бути стримуючим документом, який впливає на забруднення джерел нашого водопостачання. Зараз всі джерела водопостачання по берегах усіяні дачами і садовими корпоративами, всі викиди потрапляють в річки і забруднюють наші джерела водопостачання.

Майже половина, а то і всі 75%, очисних споруд каналізації сьогодні застарілі по технології і не можуть задовольнити очистку стічних вод відповідно до існуючих нормативів. В місті Києві очисні споруди, особливо мулового господарства, знаходяться в аварійному стані, і стічні води, які дренуються в Дніпро, йдуть далі по Дніпру і в Черкасах, Дніпропетровську, Дніпродзержинську люди п’ють воду, забруднену цими органічними забруднювачами.

Технології очистки води на водопровідних станціях працюють по 3-х ступеневій системі, в той же час всі цивілізовані країни працюють практично по 7-8 ступеневій системі очистки питної води. Потрібно вирішувати питання реконструкції очисних водопровідних споруд. В першу чергу - це створення бар’єру для того, щоб не допустити потрапляння плаваючих забрудників, особливо синьо-зелених водоростів. В Києві тільки на Дніпровській станції працює попереднє очищення води від синьо-зелених водоростей, більше в Україні таких систем немає.

Закон «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України», прийнятий у 2004 році, не реалізувався через те, що не виділялися кошти. Зараз цей закон відредаговано, на нього передбачається 12 мільярдів гривень на 10 років. Сьогодні в Міністерстві ми обговорюємо останню його редакцію, і він буде поданий до Верховної Ради.

Першочерговим питанням, яке було прописано в цьому і попередньому законах, - це забезпечення регіонів, де вода не відповідає якості, водою за рахунок нецентралізованих установок і комплексів для очистки питної води. На цей рік державою виділено 11 мільйонів гривень для вирішення цієї проблеми в Криму, де населення особливо в західній частині, п’є воду з сольовим складом, який майже вдвічі перевищує старий норматив, не кажучи вже про новий. На наступний рік кошти будуть виділені в багатьох регіонах.

Асоціація «Питна вода України» займається вирішення цих питань, створені унікальні системи очистки питної води для шкіл, дитячих садків, лікарень та населених пунктів. Вони сьогодні вже працюють в Миргороді, Луганську, Миколаєві, Коломиї та інших населених пунктах, які забезпечують очищення і подачу води у тару споживача. В подальшому це питання буде вирішуватися ширше. Сьогодні ми не в змозі за десятиріччя вирішити реконструкцію очисних споруд і систем каналізації, потрібно надзвичайно багато коштів. За десять років системами очистки води планується забезпечити школи, дитсадки і лікарні, а також всі будинки, які будуть споруджуватися після прийняття цієї загальнодержавної програми.

З 220 існуючих бюветів сьогодні працюють біля ста, решта не функціонує через невідповідність показникам якості або через технологічні поломки. В Києві створюють єдину організацію, яку буде займатися бюветами. В той же час Київська адміністрація займається питанням забезпечення дитячих садочків, шкільних закладів і лікарень якісною питною водою. Таку програму підготувала Асоціація «Питна вода України» з Київською адміністрацією. Перші дві установки будуть встановлені в Оболонському районі. Це забезпечить безперервну подачу води для шкіл і дитсадків безкоштовно, а для населення буде встановлено бювет, де вода буде продаватися по соціальним цінам.

Ігор Пастух: «Бутильовані води є однією з невеличких альтернатив, щоб допомогти кінцевому споживачу користуватися чистою питною водою»

Асоціація «Бутильовані води України» є альтернативою тим організаціям, представники яких щойно виступали. Бутильовані води - це формат 18,9 літрів, бутлі з полікарбонату, які встановлюють на кулери, диспенсери або ж вода подається через помпу, є однією з невеличких альтернатив, щоб допомогти кінцевому споживачу користуватися чистою питною водою, яка б була не тільки не шкідливою, а і приносила б якусь користь.

Цей бізнес зародився в Сполучених Штатах ще на початку 50-х років, потім він перейшов до Ізраїлю, а десь років 10 тому він з’явився на теренах колишнього Радянського Союзу. Спочатку його розвиток активно почався в Росії, а потім прийшов до нас. Вода з водогону дійсно не відповідає всім стандартам або нормам безпеки, але і в цьому бізнесі знайшлося багато бажаючих, які застосовуючи найдешевше обладнання, почали пропагувати, начебто, криштальну, джерельну і яку хочете воду, яка насправді далеко не відповідала вимогам. З цією метою була створена Асоціація «Бутильовані води України», яка поставила за мету постачання населенню України якісної питної води.

Для вироблення якісної питної води саме в цьому форматі доставки води в домівки і офіси, потрібно мати установку, яка б мила той бутиль, розливала і наливала воду далі. Це має бути цех по розливу. В Україні Асоціація нараховує близько 120, можливо, трохи більше операторів, і серед цієї кількості обладнання, яке може вважатися придатним для експлуатації, тільки 60, а, можливо, і менше. Всі решта можуть наливати воду із шланга чи якимось іншим чином і продавати. Але це вже стосується маркетингу і того, як якість води контролюється в нашій країні.

За всі роки незалежності нашої країни не було вироблено правил, які б регламентували розлив води в полікарбонатну тару і в дрібну фасовку. Ми користувалися старими СанПіНами, нещодавно був прийнятий новий, але він теж викликає багато нарікань. Громадські організації, які задіяні в сфері водопостачання, - це пивні організації, молочники, фармацевти, в тому числі і наша організація - писали листи і на Миколу Азарова, і в інші установи з вимогою упорядкувати деякі питання. Наприклад, в цьому СанПіНі передбачається близько 50-типоказників, за якими контролюється якість питної води, одна з яких радіологія. Треба зауважити, що на всю Україну є 1-2 інститути, в яких є відповідне обладнання для перевірки води на радіологію, а також нам бракує відповідних фахівців. Вартість такого комплексного аналізу становить 2-3 тисячі доларів. Якщо це робити на щомісячній основі, то мало хто з операторів цього ринку спроможний буде проводити такий аналіз.

Українці почали пити дорогу воду, якщо говорити про формат 18,9, тому що уряд підвищив ціни на використання підземних і поверхневих вод в 5 разів. В Росії вода десь в 12 разів дешевша, ніж в Україні, у Франції цей податок становить – 6 гривень, у нас в деяких випадках 7, Німеччина – 0,47-2 гривні, в Іспанії взагалі немає такого податку. Вода стає дорожчою, але під час аномально високої температури люди пили і пили. Компанії-оператори в місті Києві в середньому за день вивозять 1,5-2 тисячі балонів, а в спекотний період не рідко ця цифра перетинала рубіж 3-х тисяч.

Пані Вікторіє, яку воду ви особисто вживаєте в побуті?

Вікторія Гармаш: Я хочу абсолютно чесно вам сказати, що я п’ю водопровідну воду. У мене двоє дітей, вони також п’ють воду з крану. Я живу в Солом’янському районі, до нашого району доходить деснянська вода. Пити з крану кип’ячену води чи ні – це питання смаку, але бутильованою водою чи з бюветних комплексів я не користуюся.

Скільки потрібно коштів для того, щоб провести реконструкцію очисних споруд в Києві?

Вікторія Гармаш: Це десятки мільйонів гривень.

Володимир Скубченко: Сотні мільйонів гривень, якщо реконструювати Деснянську та Дніпровську системи.

Пане Ігорю, скільки операторів налічує ваша організація?

Ігор Пастух: Десять, шість з яких є як виробниками води так і постачальниками, сукупно вони володіють більш, ніж 40% цього ринку.

Як перевірити, чи якісну бутильовану воду нам привозять?

Ігор Пастух: Ви ніяк не пересвідчитися, тому що це обов’язок виробника надавати вам послугу з якісної питної води. Ті, хто користується послугами компаній, які входять до складу Асоціації, п’ють якісну воду, тому що ми і Європейська асоціація, до складу якої ми входимо, постійно проводимо аудит і знаємо, що там має бути і які вимоги мають виконуватися. А коли на стовпах наклеєні об’яви «питна вода формату 20 літрів за 3 копійки», то може бути шланг, зворотній осмос і підвал.

Як довго вода може зберігатися в бутлях, і як вона втрачає свої властивості під час зберігання?

Ігор Пастух: Шість місяців на полиці, за умови не потрапляння прямих сонячних променів. Але це питання до того, хто вам постачає воду, він має розповісти про умови і терміни, бо там дуже багато тонкощів.

Пані Вікторіє, ви сказали що є нові норми критеріїв якості, а чи змінилися при цьому технології?

Вікторія Гармаш: Вода стала більш забруднена, а норми стали більш жорсткішими. Зараз ми живемо за новим стандартом, але виконувати його за деякими показниками ми не можемо. Окрім окислюваності, є показники залізо, марганець. Наприклад, норма органолептичного показника каламутності стала в три рази жорсткішою в порівнянні з радянським стандартом.

Є проблема з контролем якості за бактеріологічними показниками. Для того, щоб контролювати весь перелік, який надається новим стандартом, треба переобладнати всі наші хіміко-бактеріологічні лабораторії, що вимагає високовартісного обладнання, тестованих методик, фахівців. Для цього потрібен час і великі кошти. Треба пускати мільйони гривень для того, щоб «Київводоканал» і інші водоканали були спроможні виконувати вимоги цього стандарту.

Тобто зараз вода не відповідає новим стандартам?

Вікторія Гармаш: За деякими показниками не відповідає, але цих показників дуже мало. За основаним переліком вода відповідає стандарту.

Що стосується окислюваності, то в деяких світових стандартах ця окислюваність взагалі не нормується. Ми ж змушені визначати і доводити воду до якості, яку нам приписують нормативи.

Наскільки безпечно пити воду з крану?

Вікторія Гармаш: В місті Києві воду безпечно пити з крана. Інша справа, що поки вода доходить від водопровідної станції до вашого помешкання, то якість її не покращується. Цьому сприяють і зношені водопровідні мережі, довжина яких досить суттєва, і низький водорозбір. Зараз основна маса киян обладнали у себе в домівках лічильники води, люди почали економити воду, гроші. Для того, щоб вода в вашу квартиру потрапляла якісна, її треба періодично спускати, бо вона застоюється і в стояках житлових будинків, і на підвідних магістралях. «Київводоканал» відповідає за якість води до стіни будинку, як тільки вода потрапила в житловий будинок – це вже господарство житлово-експлуатаційних контор або кооперативів. Ми завжди даємо пораду: п’ять-десять хвилин пускати воду.