Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Повернення «мажоритарки»: для Банкової чи для виборця?

    • Микола Писарчук, Лана Самохвалова, «УНІАН»
    • Розсилка
    Повернення «мажоритарки»: для Банкової чи для виборця?

    Після зізнання Януковича, яке він зробив у далекому зарубіжжі...

    Після зізнання Януковича, яке він зробив у далекому зарубіжжі, в любові до мажоритарної системи виборів дискусія про користь і шкоду цієї системи виборів розгорілася з новою силою. Втім, вона й не припинялася від самого моменту її відміни.

    З одного боку, в журналістів залишався присмак парламентських виборів 2002 року, коли на мажоритарних виборах адмінресурс і матресурс торжествували в усій своїй грубій силі. З іншого боку, виявилось, що пропорційний хрін не солодший мажоритарної редьки. Чергові (а потім і позачергові) парламентські вибори у 2006 і 2007 роках, які проходили за чисто пропорційною партійною системою, яскраво продемонстрували: куди бюлетень не кинь, усюди клин. Ті гроші, які раніше вбухували в округи, плавно перетекли в кишеню партійного лідера, який часто-густо одноосібно формував список.

    «Золотий дощ» на округи

    Як зізнавалися члени партійних штабів, коли кампанію проводили партії, прохідне місце в списках для спроможних людей коштувало від двох до шести мільйонів доларів. Виборча кампанія по мажоритарній системі часто давала округам можливість серйозно «підгодуватися». Виборець звик, що його купують, і, не соромлячись, просив у кандидатів нову дорогу, гроші на ремонт шкіл, церков, дитсадків.

    До того ж виборець хоч би бачив на власні очі кандидатів, міг із ними поспілкуватися. А по «пропорціоналці» в нижній частині списків партбоси йому цинічно «втюхували», як котів у мішку, так і охоронців, масажистів, і своїх коханок.

    Чи можна було пробитися в нардепи без грошей? Казали, що в 2002 році імідж Ющенка був настільки сильний, що мажоритарщик від його політсили, якщо раніше його добре знали в окрузі і він користувався авторитетом, міг пройти до парламенту, витративши понад дозволеного виборчим фонду всього 30-50 тисяч доларів. На поліграфію і агітаторів. Це фактично безкоштовно.

    Але бували випадки, коли кандидат у нардепи приходив на округ вперше і під самий старт кампанії. І якщо хлопець дуже хотів до парламенту і був при грошах, на округ міг пролитися золотий дощ. Політтехнологи-старожили можуть пригадати безліч історій, як швидко й ефективно «купували округи».

    {1-}

    Найбільш показовою була, мабуть, історія довиборів до парламенту Василя Хмельницького в грудні 2002 року. Кажуть, що пан Хмельницький давав усе, що просили. Комп`ютерний клас в одному з вузів, гроші на річне функціонування фельдшерсько-акушерських пунктів, автобуси для якогось підприємства, дав перший внесок навіть на спорудження мечеті.

    На цьому доброчинність закінчилася. Вже в 2006 році він пройшов до парламенту за списком БЮТ. Мажоритарної системи не було, до того ж заплатити один раз – це менш обтяжливо. А в 2007 році на дострокових парламентських виборах, зрозумівши, що особисто балотуватися вже не варто (надто вже «засвітився»), він просто провів кількох своїх людей у складі одного парламентського блоку. І вдало взяв участь у розподілі київського пирога, розкрутив і підніс на таці мерові Черновецькому Громадський актив Києва.

    Про те, якими негромадськими активами приріс Василь Хмельницький завдяки своїм вкладенням, багато говорила столична опозиція. Звичайно, в усіх цих історіях немає й натяку на суспільне благо, на демократію. Пан Хмельницький чистої породи політичний інвестор, яких у нашій країні сотні. Але якщо говорити про користь для, так би мовити, споживача (виборця), то суто математичному розрахунку мажоритарна система виявляється більш вигідною.

    «Мажоритарка» як гумористичне явище

    {2-}

    З самого 2000 року на Житомирщині ходять легенди про те, як на довиборах там балотувався недавній керівник НАК «Нафтогаз-Україна» Ігор Бакай. Залив округ ГЗМ, заасфальтував його ледь не весь, задарував школи, ФАПи...

    А в рідному селі Бакая нібито трапився цікавий казус. Він роздав там всього хорошого на сотні тисяч доларів. І раптом з натовпу до нього пробився п`яненький чоловічок і почав плачучи голосити: «Ну, ось, усім перепало, а своєму ж однокласнику нічого не дав!»

    Придивившись (точно однокласник!), Ігор Михайлович вручив своєму охоронцеві гроші і відіслав його на довколишню трасу. За нетривалий час той пригнав куплені у якогось очманілого власника за дві ціни трохи пошарпані, але цілком ще пристойні «Жигулі». І Бакай обдарував однокласника.

    Взагалі, мажоритарні вибори – це була ще та «веселуха». Народ «креативив» не на жарт. Згадується спроба зовсім ще юного тоді лідера «Нової генерації» Юрія Мірошніченка (нині представник президента у ВР) обратися на довиборах 2000 року в Миколаївській області.

    {3-}

    «Ноу-хау» молодої і відчайдушної команди Мірошніченка було дуже оригінальним: на пляшки недорогої горілки наклеїли портрети кандидата і роздавали люмпеноїдому електорату. В одному з сіл помічник претендента депутатського мандата, вискочивши з машини, вручив півлітрівку старенькій бабусі, яка сиділа на лавці, зі словами: «Бабця, пам`ятай нашого кандидата!»

    - А як же, - заголосила глуха бабця, - пом’яну, неодмінно пом’яну. Ой, лишенько, а такий молодий, красивий!..

    Але довибори Мірошніченко тоді програв: нарвався на багатшого суперника.

    Із задоволенням згадують політтехнологи, як під час виборів від кандидата до кандидата їздив із агітаційними концертами піарник-самородок Павло Зібров: у перервах між піснями він ніжно і душевно розповідав виборцям добре відпрацьовану лайф-сторі. «Ми з Ігорем (Пашою, Сашою, потрібне вставити) народилися на сусідніх вулицях, в дитинстві у війнушку разом грали. Потім по дівчатах ходили, з хуліганами билися. Досі в лазні разом паримося, я майбутнього депутата по заду віником хльостаю.

    Й інші інтимні деталі розповідав Зібров, а потім співав про свою унікальну любов до «трохи дивної» жінки. Практично всіх кандидатів, за яких він так проникливо агітував, співак бачив вперше в житті

    Страшно далекі вони від народу...

    Із введенням пропорційної системи виборів стало помітно, що народні депутати України перестали бувати в округах. Формальна симпатія нардепа до якогось округу, куди розподілить партія, без такого стимулу, як необхідність балотуватися на майбутніх виборах, не працювала. Нардепи просто перестали їздити регіонами, проводити прийоми, писати депутатські запити. Чиста пропорційна система із закритими списками виявилася дискредитованою.

    {4-}

    На думку заступника директора Інституту соціології Євгена Головахи, якщо народу пояснити деталі виборчої системи і при цьому поставити питання, якій системі вони б віддали перевагу, то переважна більшість людей вибрали б мажоритарну. Вибори на пропорційній основі відірвали нардепів від людей, переконаний соціолог.

    «Нас переконували, що чиста пропорціоналка необхідна, щоб політично структурувати суспільство. Але що виявилося в підсумку? Політична корупція не зменшилася. Імперативний мандат, який мав примусити нардепів сидіти у складі фракцій, з якими вони прийшли, виявляється, суперечить правам людини. Зате у людей немає «свого» депутата, який займається водогоном, газом і готовий писати депутатські запити, – сказав Головаха, порадивши залишити цим «злодюгам» округи, щоб вони мали можливість зробити хоч щось хороше.

    З ним згоден і народний депутат трьох скликань Борис Безпалий.

    – Партії не скористалися наданим ним шансом, - відзначив він. - Мажоритарна система популярніша у виборця. І це провина політиків, що пропорційна система настільки дискредитована.

    Чи є приклад доказом і для чого «мажоритарка» Януковичу?

    {5-}

    Виборча система, поза сумнівами, мінятиметься, сказав в інтерв`ю УНІАН міністр юстиції Олександр Лавринович. На уточнююче запитання, чи буде вона змішаною або пропорційною, міністр не відповів. Але перспектива повернення до старої виборчої системи поставила цілу низку питань.

    Яку мету переслідує влада, заявляючи про прийдешню зміну системи виборів? (Навряд чи Янукович з Азаровим і Лавриновичем захотіли примусити «пацанів» працювати на людей в округах). Яку систему виберуть представники владної команди – суто мажоритарну чи змішану? Нарешті, які виклики для партійного життя і розвитку громадянського суспільства принесе чергова зміна правил обрання парламенту? Яка партійна модель, змішана, суто партійна або суто мажоритарна робить владу відкритішою для людей? Простіше кажучи, при якій системі у владу зможуть хоч зрідка прориватися порядні моральні авторитети або навіть пасіонарні безсрібники?

    Опитані нами експерти, автори і співавтори виборчих законів зійшлися на тому, що нова влада повернеться до змішаної системи. Суто «мажоритарка» вимагає праці кандидатів, крім того, вона пов`язана з ризиком не потрапити до парламенту. Покійний Вадим Гетьман, творець Нацбанку і вітчизняної фінансової системи, обираючись за мажоритарною системою, не потрапив до парламенту. Історія знає випадок, коли в 1994 році спікер палати представників США не зміг переобратися по мажоритарному округу. Щоб не створювати комічної ситуації з необранням до парламенту своїх мастодонтів, юристи «Регіонів» зупиняться на змішаній системі, коли половина нардепів обирається в округах, а половина за партійними списками.

    Але чому в принципі виникла необхідність міняти виборчу систему? Відповідь на це запитання розділила наших експертів. Одні переконані, що перехід до змішаної системи робить вибори абсолютно контрольованими владою. В мажоритарних округах проходитимуть тільки ставленики влади. З фальсифікацій в окрузі (а їхніх видів в Україні вже відомо більше сорока), складно буде зробити подію в масштабах країни. І навіть якщо опозиція добиватиметься відміни результатів виборів і визнання їх недійсними, це займе колосальну кількість часу і сил. А в інформпросторі це проходитиме непоміченим, тому що нікому не потрібен якийсь один окремо взятий депутат.

    При партійній системі у разі масових фальсифікацій центральний офіс партії може роздути скандал. Опоненти «мажоритарки» говорять, що раніше, шансів прорватися на округ у відчайдушних небідних і харизматичних, навіть якщо вони опонували владі, було більше. Сьогодні «мажоритарка» у разі ухвалення такою кардинально відрізнятиметься від тієї, що була вісім років тому.

    Нині у влади немає ані найменшого бажання зберегти репутацію, а мистецтво фальсифікацій зросло в рази при корумпованій системі судів. Тому варіантів прориву очманілих, непровладних (чого доброго – опозиційних) кандидатів практично не залишилося. Хіба що в Західній Україні, де ще тліє якась пасіонарність.

    Більш того, у разі ймовірного повернення мажоритарки золотих дощів для округів уже не буде. Політтехнологи зізнаються, що вже зараз їхні клієнти стали неймовірно жадібними, як по відношенню до виборця, так і по відношенню до співробітників штабів. «Таке відчуття, що пройшла якась змова замовників, на все шкодують грошей, – зізнається один з керівників місцевого штабу. – Робота ускладнюється ще й повною відсутністю моральних авторитетів. Кандидатів нікому підтримувати. Люди, які завдяки владі зможуть нахилити виборця, навряд чи його задобрюватимуть подачками як раніше».

    Противники «мажоритарки» переконані, що ця система набагато податливіша для зловживань.

    {6-}

    – На партійних виборах, якщо опозиція набрала, скажімо, 10%, їх можна збити до семи, – розповідає Борис Безпалий, – Але партію не можна помножити на нуль. А при «мажоритарці» кількість голосів, які, образно кажучи, не беруть участі у розподілі мандатів і які йдуть у смітник, значно більше. І якщо по мажоритарній системі голоси влади розподілятимуться відповідно 51 і 40 відсотків по всій країні, то в парламенті не буде представництва 51 на 40. А буде сто владних нардепів і нуль опозиційних. У 1998-му і 2002 році в Україні були змішані вибори. Але в обох випадках пропорційну складову вигравала опозиція різного типу, а мажоритарну завжди вигравала влада. Причому так, що перекривала більшість. А в Україні є традиція зловживати владою на виборах. Тому владі навіть зараз на поточних виборах буде нескладно сформувати свої ради. Можу спрогнозувати, що результати Партії регіонів і четвірки її друзів на виборах, будуть набагато вищими в мажоритарних округах, ніж за списками.

    Але прихильники мажоритарної системи переконані, що велика керованість «мажоритаркою» - це ілюзія.

    – Якщо вибори керовані, то вони керовані у будь-якому випадку. Великий бізнес, який інвестує в політику, підлаштується під будь-яку систему, – вважає експерт виборчого права, автор підручників і посібників з виборчого процесу Олександр Барабаш. – Якщо нрави існують, то чистота виборів не залежатиме від системи. У 1998 році за пропорційною системою за одну партію голосували 99% увязнених або люди в лікарнях.

    Управління й корупція не залежить від системи. Вони залежать від того, наскільки система встигає відреагувати на нові правила. Половина країн Європи живе на чистій мажоритарці, в половині країн – вибори на пропорційній основі, але з переважанням мажоритарного компоненту. У рекомендаціях Копенгагенської наради ще в 1990 році було сказано, що принаймні в одну палату вибори повинні бути мажоритарними. І взагалі в країнах «великої вісімки» «пропорціоналка» існує тільки в Росії.

    У випадку з Україною апеляція до чужого досвіду – справа невдячна.

    В Англії, Франції, Австралії, Канаді, США – мажоритарні системи. В Італії, Німеччині і Японії діють змішані системи, де вибори проходять одночасно в різних комбінаціях і варіаціях – і за партійними списками, і за мажоритарною системою. Але диктатури теж використовують виключно мажоритарні системи. Яким змістом зможе наповнити мажоритарну систему нова влада? Тим, який в Англії і Франції, чи тим, який у Венесуелі?

    Бог все бачить, але не він голова Центрвиборчкому...

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ